Справа № 2-а-695/10  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

 29 грудня 2010 року                                     м. Виноградів  

 Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Трагнюк В.Р., розглянувши в порядку скороченого провадження справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,  

  В С Т А Н О В И В :

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі про визнання дій неправомірними, зобов»язання проведення перерахунку пенсії за період з 01.03.2001 р. по 30.09.2010 р., відшкодування інфляційних витрат, сплати 3 процентів річних від простроченої суми.  

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом 1 групи з 03.03.2009 р. Відповідно до положень статті 14 Закону №796-ХІІ його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що він має право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, та відповідно до ст. 53 цього Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується в повному обсязі незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Тоді як позивачу виплачувалася державна пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких відповідач визначив не виходячи з мінімальної пенсії, встановленої Законом.

Представник відповідача по справі 24.12.2010 року подав до суду письмове заперечення на позовні вимоги позивача, в якому відповідачем позовні вимоги не визнаються, просить  відмовити у їх задоволенні, з підстав наведених в запереченні.

З врахуванням того, що у справі наявні та достатні докази, суд приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, а відтак у відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України справа підлягає розгляду в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по  суті,  суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАСУ). Строки для звернення до адміністративного  суду,  якщо не встановлено інше,  обчислюються з дня,  коли особа дізналася або повинна  була дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.  

Позивач з адміністративним позовом звернувся до суду 14 грудня 2010 року, вимоги про поновлення строку звернення до суду не ставить, тому, шестимісячний строк на звернення до суду має обраховуватись за період з 1 червня 2010 року по 30 листопада 2010 року.  

Згідно постанови Виноградівського районного суду спір між сторонами з приводу «додаткової пенсії» за період з жовтня 2010 року вирішений, період позовних вимог, які підлягають вирішенню у цій справі є 01.06.2010 по 30.09.2010 р.  

Спірні виплати є одноразовими, виплачуються, щомісячно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат.

Таким чином, до позовних вимог по виплаті пенсії застосовується строк звернення до суду, оскільки відносини між сторонами у цій справі склалися не з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 268 та ст. 1195  ЦК України та мають іншу природу, а тому положення ст.. 268 ЦК України на них не розповсюджується.

Судом встановлено, що позивач є що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом 1-ї групи з 03 березня 2009 року. У підтвердженні цього слугує посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (серія НОМЕР_1, виданого 02.03.2000 р.), вкладка до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (серії НОМЕР_1 від 10.02.2005 р.), довідка МСЕК (сер. НОМЕР_2, від 03.03.2009 р.).  

Ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що позивач з 03.03.2009 р. має право мати у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, та відповідно до ст. 53 цього Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується в повному обсязі незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Також згідно ст. 54 даного Закону, розмір пенсії позивача з вказаного часу не міг бути меншим 10 мінімальних пенсій за віком.  

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Стаття 54 ч.4 Закону гласить, що особам, віднесеним до 1 категорії, у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 1 групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно даним Законом визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено судом, що випливає з обставин заперечень відповідача, листа відповідача,  за вказаний період позивачу виплачувалась державна пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю, розмір якої відповідач визначив не виходячи з мінімальної пенсії встановленої Законом, а згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів дежравного бюджету» від 03.01.2002 № 1 виходячи з базової величини 19,91 грн.

Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію абзацу третього частини першої та дію абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рів в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.5 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік  дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Верховна Рада України п. 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року №107-УІ внесла зміни до ст.50, ч.4 54 та ст.67 Закону, а саме ч.4 ст.54 викладено в такій редакції "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності— 140 процентів, по 2 групі - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність», а ч.3 ст.67 в такій «Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"».

 Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 року, керуючись статтями 147,150,152 Конституції України та статтями 45,51,61, 63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 2 визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення пункт 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» яким внесено зміни до статей 50, 54 та 67 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правовового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того відповідачем згідно поданого до суду заперечення на позов, так і жодним чином і не доведено правомірність його дій, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України саме на відповідача покладається обов'язок доказування  правомірності його рішення чи дії, а застосування постанов Кабінету Міністрів України, на підставі яких відбувалось нарахування пенсії позивачу, не вбачається можливим, внаслідок їх явної суперечності Закону N 796-XII, та порушення загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативно-правовими актами.  

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як  в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи "Кечко проти України"  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.  Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату  надбавок, вносячи відповідно зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату   компенсації за шкоду,  заподіяну здоров"ю, щорічну допомогу на оздоровлення  не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.  

Таким чином, з виходячи з викладеного та із системного аналізу приписів Конституції України, наведених нормативно-правових актів, суд відхиляє заперечення УПФ України у Виноградівському районі і визнає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є неправомірними.

Вимоги позивача щодо відшкодування інфляційних витрат та сплати 3 процентів річних від простроченої суми, до задоволення не підлягає, через наступне.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-ХП, в редакції Закону 25.04.1997 року № 234/97-ВР, (ст. 2) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Згідно з ст. 5 цього Закону, - індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Абзацом 7 п. 3 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року N 170 "Про внесення змін до "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" передбачено, що, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму не підлягають індексації.

Законом України від 19.10.2000 року № 2050-ІП "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" з наступними змінами, встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу(особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсія-соціальні виплати;стипендії;заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, з наступними змінами, визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до ч.2  ст. 162 КАС України суддя може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Вимоги щодо стягнення судових витрат позивач не ставить.

Керуючись вищенаведеним та ст. 183-2 КАС України,  суддя, -

 П О С Т А Н О В И В :

 Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 1 групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області  здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 з 01 червня 2010 року по 30 вересня 2010 року згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову  може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Виноградівський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції .  

  Головуючий:                                                                           В.Р. Трагнюк