Справа № 2-637/10

                                                                                                   ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      «19» листопада 2010 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

 Головуючого – судді Тихомирова І.В.

 за участю секретаря – Демченко М.Л.

 за участю позивача – ОСОБА_1

 представника позивача – ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання, -

                               ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

 06 травня 2003 року між нею та відповідачами було укладено договір довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Максименко О.В.  

Згідно договору довічного утримання відповідачі зобов’язалися довічно повністю утримувати позивача, забезпечувати житлом, своєчасним та калорійним харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, побутовим та медичним обслугованням.

 В свою чергу позивач передала відповідачам належний їй на праві приватної власності житловий будинок № 6 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею 1000кв.м. на якій розташовані А-житловий будинок, житловою площею 37,1кв.м., Б-сарай, В-сарай, Г-вбиральня, 1-5 спорудження.

 З моменту укладення договору, відповідачі частково виконували свої зобов’язання, а саме переказом позивачу надсилали 50грн. на місяць на утримання позивача. З грудня 2007 року по 100грн. на місяць. Іншої допомоги відповідачі не надавали і позивач була змушена з моменту укладення договору себе доглядати та утримувати себе. Утримувала позивач себе за свій кошт, так як грошей, що надсилали відповідачі не вистачало.

 Вважає, що відповідачі не виконують своїх обов’язків згідно договору довічного утримання, тому вона вимушена звертатися до суду.            

 Просить розірвати договір довічного утримання між нею та відповідачем по справі.

 В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, на їх задоволенні наполягали.

 Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, заперечень проти позову не надали, що підтверджується повідомленням в матеріалах справи(а.с.21).

 Суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

 Вислухавши позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

 Відповідно   до п.1 ч. 1 ст. 755 ЦК України   « Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини  ».

 Як встановлено в судовому засіданні, 06 травня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідачами по справі, було укладено договір довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Максименко О.В.(а.с.7,8).  

Згідно договору довічного утримання відповідачі зобов’язалися довічно повністю утримувати позивача, забезпечувати житлом, своєчасним та калорійним харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, побутовим та медичним обслугованням.

 В свою чергу позивач передала відповідачам належний їй на праві приватної власності житловий будинок № 6 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею 1000кв.м. на якій розташовані А-житловий будинок, житловою площею 37,1кв.м., Б-сарай, В-сарай, Г-вбиральня, 1-5 спорудження.

 З моменту укладення договору, відповідачі частково виконували свої зобов’язання, а саме переказом позивачу надсилали 50грн. на місяць на утримання позивача. З грудня 2007 року по 100грн. на місяць. Іншої допомоги відповідачі не надавали і позивач була змушена з моменту укладення договору себе доглядати та утримувати себе. Утримувала позивач себе за свій кошт, так як грошей, що надсилали відповідачі не вистачало.

 Відповідно   до ч. 1 ст. 756 ЦК України   « У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням   або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення ».  

 Враховуючи те, що відповідачі своїх зобов’язань за договором довічного утримання не виконують, суд вважає позовні вимоги задовольнити.  

 На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.755, 756  ЦК України , ст.ст. 10,11,14,15, 213-215, 224, 226 ЦПК України, суд –

                                  ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

1.Договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В. від 06 травня 2003 року, реєстровий номер 1521, - розірвати.

 Сторони повернути у попередній стан.

 2. Визнати за ОСОБА_1 право  власності на житловий будинок № 6 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею 1000кв.м. на якій розташовані А-житловий будинок, житловою площею 37,1кв.м., Б-сарай, В-сарай, Г-вбиральня, 1-5 спорудження.  

 На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Заочне рішення може бути переглянуто судом. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Нікопольського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

        СУДДЯ: