Справа № 2-187/10/0502
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року Амвросіївський районний суд донецької області
у складі: головуючого судді Смольнякова О.О.
при секретарі Сушко М.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Лига О.М.
третьої особи ОСОБА_4
представника третьої особи ОСОБА_5
третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Амвросіївка справу за позовом ОСОБА_1 до Благодатнівської сільської ради про поновлення строку на звернення до суду та визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
18.04.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Благодатнівської сільської ради Амвросіївського району про визнання права власності, мотивуючи тим, що 24.03.2004 року на торгах Шахтарської філії Донецької брокерської біржі він придбав у власність будівлю насосної станції площею 80 кв.м, у тому числі насосної установки для поливу і сталевої зрошувальної системи на поля, трансформатора з обладнанням, що встановлений на майданчику з бетонних свай, площею 12 кв.м, які розташовані за адресою: Амвросіївський район, АДРЕСА_1. На теперішній час ОСОБА_1 не має можливості зареєструвати право власності з причин відсутності первісної реєстрації права власності. Просить визнати за ним право власності на вищевказану будівлю, а також просить поновити йому строк позовної давності.
Пізніше позивач доповнив позовні вимоги, просив визнати дійсним договір купівлі-продажу вищевказаного майна, який був укладений між ним та ОСОБА_7, мотивуючи тим, що вказаний договір не був нотаріально зареєстрований, оскільки ні він, ні продавець будівлі не вважали це за потрібне. На даний час він не має можливості оформити в передбаченому порядку право власності на майно, тобто завірити його нотаріально, оскільки продавець будівлі, ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, додавши, що майно він придбав на законній підставі, уклавши договір купівлі-продажу зі своїм батьком, ОСОБА_7. Договір зареєстрований Шахтарської філією Донецької брокерської біржі. Де придбав майно його батько йому не відомо. При укладенні договору батьком були надані всі необхідні документи на майно, які були потрібні для реєстрації договору. Документи залишилися на біржі. Оригінал біржового контракту (договору купівлі-продажу) від 24.03.2004 року він здав в БТІ Амвросіївського району. Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, і вказана норма є спеціальною по відношенню до ч. 1 ст. 220 ЦК України, що цілком узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в абзаці 3 та 4 пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року. Твердження третіх осіб на боці відповідача стосовно того, що спірне майно є власністю СВК «Благодатнівський» спростовується постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2010 року (справа № 2-а-10459/10/0570), де зазначено, що згідно листу БТІ № 139 від 06.07.2010 року до 13.05.2008 року вищевказана будівля насосної станції взагалі не була зареєстрована, єдиною особою, за якою зареєстровано право власності на будівлю насосної станції, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, є ОСОБА_8, спірне майно до СВК «Благодатнівський» не відноситься. Інвентарна картка № 49 та інвентаризаційний опис основних засобів від 30.10.2006 року № 3, на які посилається Шипітько О.Б., як на доказ належності йому спірного майна, не може бути взятий до уваги, оскільки ці документи не є правовстановлюючими (згідно із Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5) та не містять жодної ідентифікаційної ознаки, відповідно до яких можливо ідентифікувати майно. Просить поновити йому строк позовної давності, оскільки при попередньому розгляді справи строк позовної давності йому було поновлено, Апеляційний суд в своїй ухвалі не вказав, що суд безпідставно поновив строк. Також просив визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі насосної станції та визнати за ним право власності на неї.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що спірне майно на баланс Благодатнівської сільської ради ніколи не передавалося, тому рада не може бути відповідачем по справі.
Ліквідатор СВК «Благодатнівський» Шипітько О.Б., залучений до справі у якості третьої особи, суду пояснив, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, мотивуючи тим, що згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Сторони біржового контракту не виконали вимог закону, письмових доказів про те, на яких підставах ОСОБА_7 володів спірним майном не надано, з біржового контракту це також не вбачається. Вважає, що спірне майно ніколи не могло перебувати у власності ОСОБА_7, оскільки воно перебувало на балансі СВК «Благодатнівський» та його попередників КСП і колгоспу ім.Калініна та на обліку в Донецькому міжрайонному управлінні водного господарства та відділі земельних ресурсів Амвросіївської райдержадміністрації, як зрошувальні землі загальною площею 141,0 га.. Ніякого договору купівлі- продажу спірного майна між ОСОБА_7 та СВК «Благодатнівський», КСП чі колгоспом ім..Калініна не укладалося.
Третя особа, ОСОБА_6, суду пояснив, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки договір купівлі-продажу повинен був зареєстрований нотаріально, крім того позивач не надав документів, які б підтверджували, що його батько придбав спірне майно та сплатив відповідні кошти.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він був директором Шахтарської філії Донецької товарної біржі та може підтвердити, що договір купівлі-продажу, який було укладено на біржі між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 24.03.2004 року, відповідає всім вимогам передбачених в законі України „Про товарну біржу”, а саме ст.15 вказаного закону. Вказана стаття також вказує на те, що угода, укладена та зареєстрована біржею, не потребує нотаріального посвідчення. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Ці всі умови було виконано. Під час здійснення зазначеної угоди продавець і покупець домовились відповідно усіх істотних умов договору і все це було вписано в біржовий контракт. Продавець, за вимогою біржі надав усі необхідні документи, в тому числі і платіжний документ за придбане майно для здійснення угоди і ніяких перешкод щодо укладення її не було. Згідно Закону України „Про товарну біржу ” виписаної форми зразка біржового контракту не передбачено, тому біржа самостійно його розробляє, додані і перевірені документи продавця залишаються в матеріалах біржі, а замість них видається біржовий контракт (договір купівлі-продажу), що і було зроблено. В наступний час вказані документи не можна надати суду, оскільки в наслідок затоплення приміщення філії у вересні 2004 року їх було пошкоджено, вони ідентифікації не підлягали, тому, разом з іншими матеріалами біржі, були утилізовані.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 24.03.2004 року між позивачем та ОСОБА_7 в Шахтарській філії Донецької товарної біржі укладено біржовий контракт № Т00350/1 ( договір купівлі-продажу), згідно до якого ОСОБА_7 продав, а позивач, ОСОБА_1 придбав будівлю насосної станції площею 80 кв.м, в тому числі насосну установку для поливу і сталеву зрошувальну систему на поля, трансформатор з обладнанням, що встановлений на майданчику з бетонних свай, площею 12 кв.м, які розташовані за адресою: Амвросіївський район, АДРЕСА_1. Угоду здійснено за 150000 гривень, розрахунок проведено, що відображено в п.3.1 договору.
Продавець за договором, ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1.
Позивач вказує на те, що він не знав про необхідність нотаріального посвідчення договору, вважав достатнім його біржового укладення. Оскільки батько помер, він не має можливості на теперішній час нотаріально засвідчити договір.
Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про
нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З договору купівлі-продажу вбачається, що сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, але нотаріально його посвідчити не можливо, у зв’язку зі смертю продавця.
Суд не може прийняти до уваги доводи третіх осіб по справі, щодо належності спірного майна СВК «Благодатнівський».
З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Донецької області від 26.10.2006 року СВК «Благодатнівський» визнано банкротом та призначено арбітражного керуючого Максимова І.М.. Ухвалою того ж суду від 25.02.2009 року ліквідатором СВК призначено арбітражного керуючого Шипітько О.Б..
В матеріали справи долучені копії документів, які були надані Господарському суду при розгляді справи про банкрутство СВК «Благодатнівський». З акту інвентаризації СВК станом на 01.08.2006 року вбачається, що будівля насосної станції, площею 80 кв.м за СВК не значиться. Вказана будівля також не вказана в акті прийому-передачі майна СВК від 07.08.2006 року між директором СВК «Благодатнівський» та розпорядником майна СВК.
Відповідно до Наказу міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, яким затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2010 року по справі за позовом Шипітько О.Б. до КП «Амвросіївське бюро технічної інвентаризації» про зобов’язання скасувати державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомості,(постанова набрала законною чинності), встановлено, що СВК «Благодатнівський» не надав суду жодного документа, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкт нерухомості, передбачених вищеназваним Тимчасовим положенням. Суд дійшов до висновку, що спірне майно до СВК «Благодатнівський» не відноситься.
Донецьким окружним адміністративним судом також встановлено, що до 13.05.2008 року, тобто до реєстрації за ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 25.04.2008 року права власності на будівлю насосної станції, насосну установку для поливу і сталеву зрошувальну систему на поля, трансформатор з обладнанням, що встановлений на майданчику з бетонних свай, площею 12 кв.м, які розташовані за адресою: Амвросіївський район, АДРЕСА_1, вказана будівля в БТІ взагалі не була зареєстрована.
До справи долучені копії інвентаризаційної картки на спірне майно за № 40 та титульного аркуша книги основних засобів за 2001-2008 рік, з копіями двох аркушів «Здания и сооружения», як доказ наявності права власності, але вищевказаною постановою суду встановлено, що ці документи не є правовстановлюючими та взагалі не містять жодної ідентифікаційної ознаки, відповідно до яких можливо ідентифікувати майно. Будь-яких інших документів, які б підтвердили право власності на спірне майно ліквідатором СВК „Благодатнівський” суду не надано.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив той факт, що при укладенні договору купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 йому були надані всі необхідні документи для реєстрації договору. Документи зберігались в філії біржі в м. Шахтарськ, але надати їх суду не можливо, у зв’язку з тим, що вони були пошкоджені внаслідок залиття водою приміщення філії, що підтверджується наданими ним актами.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Судом встановлено, що сторонами договору купівлі-продажу від 24.03.2004 року виконані всі істотні умови договору, але в наступний час нотаріально його посвідчити не можливо, у зв’язку зі смертю продавця.
Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ст.257 ЦК України встановлено строк позовної давності тривалістю у три роки. Договір купівлі-продажу укладено 24.03.2004 року, а позивач звернувся до суду 18.04.2008 року, тобто з пропуском строку позовної давності для звернення до суду. Згідно з п.п. 3-5 ст.267 ЦК України позовна давність застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Представник відповідача – Благодатнівської сільської ради, а також треті особи не заявляли про застосування строку давності.
Суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду та поновити його, оскільки строк позивачем пропущений з причини смерті продавця по договору.
Керуючись Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 року, ст. 220 ЦК України, ст..ст. 10,11,60,130,208,209,212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Благодатнівської сільської ради про визнання права власності задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі насосної станції, площею 80 кв.м, в тому числі насосної установки для поливу і сталевої зрошувальної системи на поля, трансформатора з обладнанням, що встановлений на майданчику з бетонних свай, площею 12 кв.м , які розташовані за адресою: Донецька область, Амвросіївський район, АДРЕСА_1, який укладено 24 березня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на торгах Шахтарської філії Донецької брокерської біржі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю насосної станції, площею 80 кв.м, у тому числі на насосну установку для поливу і сталеву зрошувальну систему на поля, трансформатор з обладнанням, що встановлений на майданчику з бетонних свай, площею 12 кв.м, які розташовані за адресою: Донецька область, Амвросіївський район, АДРЕСА_1
На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: