Справа № 2-А-1969/10  

      П О С Т А Н О В А  

      І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И                    

27 грудня  2010 року Лутугинський районний суд Луганської області у складі : судді Кутіщевой Л.П. розглянувши у порядку письмового провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання незаконними дій суб*єкта владних повноважень, зобов’язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни,          

ВСТАНОВИВ:  

8 грудня  2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, посилаючись в своїх вимогах на те, що він є інвалідом 2 групи, захворювання пов’язане з виконанням  обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» віднесений до інвалідів війни. З 01.01.2004 року він мав право на щомісячне підвищення пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції ,що діяла з 01.01.2004 року до 31.12.2005 року).Виплату такого підвищення до пенсії покладено на Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області. Відповідач у період з 01.01.2004 року до 31.12.2005 року виплачував йому підвищення, як інваліду війни, у розмірі 58,17  грн., чим порушив ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально захисту».Даний розмір розраховувався з розміру мінімальної пенсії за віком 16,62 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».Позивач просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області щодо застосування при нарахуванні щомісячного підвищення до пенсії інваліду війни 2 групи постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яки здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок і виплату йому щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни в період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, а саме з 01.01.2004 року по 26.05 2004 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 268 грн., з 27.05.2004 року по 11.12.2004 року – 284,69 грн. ,з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року – 332 грн.  

У судове  засідання  позивач не з*явився, просив розглянути справу за його відсутності.  

Представник  відповідача  в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Надав заперечення в яких зазначив, що позивачу як інваліду  війни, було нараховане підвищення до пенсії у розмірі 58,17 грн.,  виходячи з мінімальної пенсії за віком 16,62 грн., встановленою постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 26 липня 1996 року. Позивачем пропущений строк звернення до суду.  

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії   МСЕ № НОМЕР_1 /а.с.5/.  Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» віднесений до інвалідів війни, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів-інвалідів війни, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 від 29 травня 2008 року /а.с.4/.  

  Згідно з листом відповідача  позивач отримував підвищення до пенсії як інвалід війни 2 групи згідно Закону України « Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту»  у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. ( а.с. 7)  

  Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ в редакції, що діяла  на час спірних відносин до 1 січня 2006 року, інвалідам війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується : інвалідам 1 групи – у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, 2 групи – 350 процентів мінімальної пенсії за віком, 3 групи – 200 процентів мінімальної пенсії за віком.     Згідно зі ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти й державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року винятково законами України визначається розмір мінімальної заробітної плати й розмір мінімальної пенсії за віком.  

  Згідно зі ст.28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  в редакції, чинній до 12 січня 2005 року році мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузях статистики.  

  Отже, підвищення по пенсії як інваліду війни за період з 1 січня 2004 року по 11 січня 2005 року повинно нараховуватися і виплачуватися виходячи с середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній – 2003 рік, та 2004 рік, а не прожиткового мінімуму, як просить позивач.  

  Згідно зі ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  від 23 грудня 2004 року № 2291-ІV, які набрали чинності з моменту опублікування з 12 січня 2005 року, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19 жовтня  2004 р.№ 2089- ІV встановлено прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 332 грн.    

  Отже, підвищення до пенсії як інваліду війни повинно нараховуватися і виплачуватися виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 332 грн. за період з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року.            

Доводи відповідача про те, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів № 1 від 03.01 2002 року базовим для обчислення розміру спірного підвищення до пенсії слід брати 16 грн.62 коп. є необґрунтованими, оскільки винятково законами України визначається розмір мінімальної заробітної плати й розмір мінімальної пенсії за віком.           Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України дія положень спеціального закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін цього закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4,пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13,16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  

Згідно рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005, який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і  сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція  та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.  

  Позивач просив суд поновити строк звернення до суду, який поновлено ухвалою суду від 10 грудня 2010 року.    

  Керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  від 23 грудня 2004 року № 2291-ІV і Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19 жовтня № 2089- ІV ст..ст.17-19,122,159, 160 ч.3,161,163,167 КАС України, суд  

  ПОСТАНОВИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.  

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Лутугинському районі Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи, у розмірі меншому за встановлений частиною 4 статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року.  

Зобов’язати     Управління Пенсійного фонду України у Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  недораховану суму щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи, згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком  за період     з 01 січня 2004 року по 11 січня 2005 року,     виходячи з 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік ; з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік   »   з урахуванням виплачених сум, в задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.  

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного  суду  через Лутугинський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.   У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя :