Справа №2-а-341/10  

2010 рік                                                                        

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  28 грудня 2010 року суддя Троїцького районного суду Луганської області Бондаренко Л.І.,  розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Троїцькому районі Луганської області про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни,-  

ВСТАНОВИВ:  

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що вона має правовий статус «дитини війни». Відповідачем їй не виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Позивач просить суд зобов’язати відповідача виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період, як випливає із заявлених вимог за 2007, 2008, 2009, 2010 роки.  

Позивач в судове засідання не з’явилася. Про час і місце була повідомлена належним чином. Згідно поданої заяви просить розглянути справу без її участі.  

Відповідач свого представника у судове засідання не направив. Надав суду письмові заперечення проти позову з проханням справу розглянути без його представника. У своїх запереченнях проти позову посилається на те, що його дії є правомірними, оскільки вони здійснені на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.  

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, на підставі наявних у ній доказів.  

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши все в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Згідно реєстраційного номеру позов надійшов до суду 14.12.2010 року.  

Згідно з пенсійним посвідченням позивачка має статус «дитини війни».  

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача тільки з 9 липня 2007 року та відповідно з 22 травня 2008 року виникло право звернення до суду за перерахуванням та виплатою доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни.  

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції  України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.  

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( стаття 22 Конституції України). Також згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії після винесення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.  

Відповідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено 6-місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Суд  вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період  з 09.07.2007 року до 14.07.2010 року.  

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску 6-місячного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.  

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і обов’язки людини і громадянина гарантії цих прав і свобод. Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії дитині війни застосуванню підлягає ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.  

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розмірі соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Суд вважає, що розрахунок заявлених сум необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.  

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні місяці 2008 року.  

З огляду на загальні засади пріоритети законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що відповідач протягом 2010 року повинен був нараховувати та провадити виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанови Кабінету Міністрів від 28.05.2008 року № 530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.  

Суд приходить до висновку, що УПФУ в Троїцькому районі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань  не проводило, чим і допустило протиправну діяльність, що призвело до порушення прав позивача, тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з зобов’язанням відповідача провести перерахування та виплату належних сум позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Враховуючи, що позивачу сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то відповідач повинен провести перерахунок позивачу та виплату щомісячної державної соціальної допомоги згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням здійснених виплат.  

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито» Пенсійний Фонд України звільнений від сплати судового збору.  

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.8,19,22,92,147,152 Конституції України, статті 6 України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов   ?   язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст.2,6,9-11,17,18,69-86,94,99,100,122,158-163 КАС України суд,-  

П О С Т А Н О В И В:  

Адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Троїцькому районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльність з невиплати щомісячної доплати до пенсії та покладання забов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії  УПФУ в Троїцькому районі Луганської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, з 14.07.2010 року по 14.12.2010 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Троїцькому районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 14.07.2010 року по 14.12.2010 року на підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням фактично здійснених виплат.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення,  а особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення постанови, протягом 10 днів з дня отримання копії постанови до  Донецького апеляційного адміністративного суду через Троїцький районний суд Луганської області.  

  Суддя: