Справа 2-А-131/2010р.  

                                                       ПОСТАНОВА  

                                                    Іменем       України

                  27 грудня 2010 року         Доманівський районний суд Миколаївської області  

 у складі: головуючої  -  судді Якименко Л.М., при секретарі Куш О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Доманівка адміністративний позов  ОСОБА_1 до Первомайської роти ДПС Первомайського ВДАІ Миколаївської області, Інспектора ДПС Первомайської роти Тончева Володимира Івановича про  визнання протиправною та скасування постанови ВЕ №223801 від 03.12.2010року по справі про адміністративне правопорушення,  

                                                           ВСТАНОВИВ:  

               Позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства  з позовною заявою до відповідачів  про поновлення строку звернення до суду, визнання незаконною та скасування постанови інспектора ДПС Первомайської роти Тончева В.І. про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.  

            В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з рішенням інспектора не згоден, вважає його безпідставним і протиправним, а постанову про накладення адміністративного стягнення такою, що підлягає скасуванню, вказує, що  порушень правил дорожнього руху не допускав, зупинив автомобіль перед знаком 2.2 «Стоп», встановленим за 40-50м. від перехрестя доріг та зупинив автомобіль перед дорожньою розміткою 1.12 «Стоп-лінія», яка вказувала на місце зупинки транспортного засобу,  посадова особа відповідача проігнорувала  його  пояснення, що він не згоден з протоколом  та не навела доказів вчинення ним правопорушення.  

                 Позивач направив суду заяву, у якій просив розглянути справу  за його  відсутності.

                  Представник відповідача та інспектор ДПС  в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.  

               Зважаючи на те, що у справі є  достатні  докази для вирішення її по суті, немає  необхідності в особистих поясненнях сторін для прийняття рішення,  суд  ухвалив про розгляд справи за відсутності позивача  в порядку письмового провадження.

                Суд,   вивчивши матеріали справи, вважає, що  позовні вимоги ОСОБА_1  слід задовольнити, оскільки безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності  підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення, Правилами дорожнього руху України.  

               Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.                    

               Стаття 288 КУпАП передбачає, що постанову у справі про адміністративне правопорушення    може    бути    оскаржено    в суд, у порядку,    визначеному    Кодексом  

адміністративного  судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.  

               Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За змістом ст. 293 КУпАП  під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни;  скасування постанови і надсилання справи на новий  розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. 

           В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача  інспектором ДПС Первомайської роти ДПС Тончевим В.І. складений  протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, в якому зазначено, що 03.12.2010року, близько 12-30год. по автодорозі Т-16-03,  ОСОБА_1  керуючи автомобілем Міцубісі Ланцер, номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 (дод. до ПДР) «Проїзд без зупинки заборонено» з дописаним текстом «дорога вкрита шаром снігом».  На підставі цього протоколу винесена постанова серії ВЕ№223801 від 03.2.2010року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 122 ч.1 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром  340 грн.  

             Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.  Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

          Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.  

             У вину позивачеві ставиться те, що він, керуючи автомобілем Міцубісі Ланцер, номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 (дод. до ПДР) «Проїзд без зупинки заборонено». З цим позивач не погодився, пославшись, що зупинився на «Стоп-лінія». Відповідачем таке твердження  не спростоване, а тому обвинувачення позивачу висунуте і ґрунтується на припущеннях, а не на встановлених фактах, що є недопустимим  

              Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач ОСОБА_1  заперечував проти порушення ним Правил дорожнього руху, суб'єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували б наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких доказів ні протокол, ні постанова не містить.  Відповідно до п.4.2 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 26 лютого 2009 року №77, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.04.2009 року за №374/16390, яка розроблена відповідно до вимог КУпАП і встановлює порядок провадження у справах про адміністративні провадження, та порядок їх обліку, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення. В порушення вимог вказаної Інструкції, не були допитані свідки правопорушення, та пояснення не долучені до матеріалів справи.  

             Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач доказів на підтвердження обставин викладених в протоколі в судове засідання не надав,  в протоколі взагалі не зазначено свідків правопорушення.  

            На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства суд прийшов до висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача належними доказами не спростовані, тому постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі  п.3 ч.1 ст .293 КУпАП

              Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд  

                                                        ПОСТАНОВИВ:  

                  Адміністративний позов ОСОБА_1  - задовольнити

                 Постанову ВЕ№223801 від 03.12.2010року, винесену Інспектором ДПС Первомайської роти ДПС Тончевим Володимиром Івановичем накладення на                   ОСОБА_1   адміністративного стягнення у виді 340грн. штрафу  по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП,  – скасувати, а справу провадженням закрити.  

                Постанова оскарженню не підлягає.  

                    Суддя:                                                                               Л.М. Якименко