справа №2-1350/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     28 грудня 2010 року                                                  м. Виноградів

      Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі

головуючого судді Леньо В.В,  

при секретарі Дорда Д.В.,  

за участю позивача ОСОБА_1,  

його представника – адвоката – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_4,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,

                                   ВСТАНОВИВ:

     Позивач ОСОБА_1 звернулася у Виноградівський районний суд із позовною заявою про розірвання шлюбу із відповідачкою ОСОБА_4, який був укладенний 04.11.1995 року у виконкомі Боржавської сільської ради за актовим записом №19. Від даного шлюбу народилося троє дітей: син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3.

     Позовні вимоги мотивованні тим, що одруження виявилось невдалим, причиною розпаду шлюбу є те, що у сторін виявились різні характери, відсутнє взаємопорозуміння, постійно виникають сварки, на цьому грунті виникають образи та приниження. Такі конфлікти непоодинокі, позивач втратив почуття любові до жнки і міцної сім’ї сторони не створили, а тому позивач просить шлюб між ними  розірвати.

     В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладенні в позовній заяві та пояснив, що сім’я існує тільки формально, і наполягає на їх розлученні, так як примирення між ними не можливе і відповідачка не здійснила жодних заходів щодо примирення, хоча суд надавав таку можливість. Крім цього позивач, в  обгрунтування своїх позовних вимог в суді доповнив, що вони не ведуть спільного господарства, півроку не проживають  разом, а відтак він наполягає на їх розлученні.

     Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що позивач наполягає на розлученні, оскільки між ним та його жінкою  міцної сім’ї створити невдалося. Крім того, незважаючи на те, що судом було надано строк на примирення, сторони примирення недосягли, а  відтак позовні вимоги вважає обгрунотованими і такими, що підлягають до задоволення.

     Відповідачка в судовому засіданні не заперечила проти розірвання шлюбу. Проте в судовому засідання подала клопотання, в якому просить після розірвання шлюбу присвоїти їй дошлюбне прізвище ОСОБА_4.

     Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідачку, вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв’язку суд знаходить позов підлягаючим до задоволення з наступних підстав.    

     Відповідно до вимог ст.112 СК України  суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.  

     В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що шлюб сторін, укладений  04.11.1995р. у виконкомі Боржавської сільської ради за актовим записом №19 (а.с.4) Від даного шлюбу народилося троє дітей: син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5, 6, 7). Одруження сторін виявилось невдалим. Причиною розпаду шлюбу, як випливає з пояснень позивача, є те, що у сторін виявились різні характери, відсутнє взаємопорозуміння, постійно виникають, на цьому грунті виникають образи та приниження. Такі конфлікти непоодинокі, позивач втратив почуття любові до жінки і міцної сім’ї сторони не створили.  Крім цього, позивач наполягає на розлученні, оскільки наданий судом термін для їх примирення та можливого збереження сім’ї, позитивних результатів не дав.

Діти знаходиться з матір’ю і спору щодо проживання дітей не має. Спору про майно, що є спільною власністю сторін, не має.

Відповідно до вимог ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У відповідності до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов’язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері. Дружина зобов’язана утверджувати в сім’ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини,  примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).

З’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги наявність у сторін малолітніх дітей та обставини життя подружжя, суд встановив справжнє прагнення позивача до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_4 не суперечить інтересам сторін і їх неповнолітнім дітям, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв’язку із чим даний  позов підлягає задоволенню.

        На підставі наведеного, відповідно до вимог ст.51 Конституції України, ст.ст. 24, 55, 56, 112 СК України та керуючись ст.ст.1, 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд:

                                      ВИРІШИВ:

     Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу  задовольнити.

      Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 04.11.1995 року у виконкомі Боржавської сільської ради Виноградівського району за актовим записом №19 – розірвати.

 Відновити позивачці дошлюбне прізвище – ОСОБА_4.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Головуючий:                                                                                       Леньо В.В.