ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19 червня 2006 р. | № 21/227-05-8512 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А. - головуючого, |
Мачульського Г.М., |
Шаргала В.І. |
розглянувши матеріали |
касаційної скарги | Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. |
у справі | №21/227-05-8512 господарського суду Одеської області |
за позовом | Малого приватного підприємства “Сігма” |
до | Причорноморського державного геологічного підприємства |
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору | Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області |
за участю | Прокурора Малинівського району м. Одеси |
про | усунення перешкод у користуванні майном за договором оренди |
ВСТАНОВИВ:
Касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. у справі №21/227-05-8512 господарського суду Одеської області подана з порушенням вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги, зокрема, додаються докази сплати державного мита. Поряд з цим статтею 46 названого Кодексу визначено, що державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі встановленому Законодавством.
Порядок і розміри сплати Державного мита регулюються Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. №7-93.
Відповідно до підпункту г) пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету державне мито з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання для розгляду спору в першій інстанції.
Разом з тим статтею 4 названого Декрету передбачені пільги щодо сплати державного мита. Відповідно до пункту 35 зазначеної статті від сплати державного мита звільняються державні органи приватизації - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави, та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку скаржник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області є третьою особою у справі, тому зазначена пільга на нього не розповсюджується, а відтак останній повинен сплачувати державне мито за подання касаційної скарги на загальних підставах.
В порушення вищенаведених норм законодавства до касаційної скарги не додані докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення скарги без розгляду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд із наведеним касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу у загальному порядку з урахуванням вимог статтей 53, 110, 111 цього Кодексу.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. у справі №21/227-05-8512 господарського суду Одеської області повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий суддя | Г.А. Кравчук |
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало