Справа 2-а-448/10\1402
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Янчука С.В, при секретарі - Гуровій Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баштанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПС РДПС ДАІ м. Таврійськ старшого лейтенанта міліції Лабінцева Юрія Володимировича та УДАІ УМВС України в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо процедури встановлення та доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВТ № 239499 по справі про адміністративне правопорушення від 23.10.2010 року. Позивач, при цьому, заперечив вчинення з його боку правопорушення 23.10.2010 року, та вказав, що правил дорожнього руху за вказаних в протоколі та постанові обставин не порушував, та вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення.
Позивач в судове засідання з’явився, підтримав позов повністю, просив його задовольнити. Пояснив, що не порушував ПДР України зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення від 23.10.2010 року. Рухався в крайній правій смузі, дотримувався дорожньої розмітки та рухався в смузі руху, яка дозволяла рух прямо не пересікаючи суцільну лінію, яка поділяла транспортні потоки протилежних напрямів руху, не займав смугу руху пристосовану для повороту ліворуч. Від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення не відмовлявся в присутності двох свідків, оскільки в його присутності вказаного протоколу не було складено працівниками ДАІ та не було надано для огляду. Копії вказаного протоколу та постанови на місці зупинки не отримував.
Відповідач – ДПС РДПС ДАІ м. Таврійськ ст.. лейтенант міліції Лабінцев Ю.В. до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Відповідач - УДАІ УМВС України в Херсонській області до суду не з'явився. Про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, свідка ОСОБА_3, який підтвердив пояснення позивача, дослідивши матеріали справи (постанову серії ВТ № 239499 по справі про адміністративне правопорушення від 23.10.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП; протокол про адміністративне правопорушення від 23.10.10р. серія ВТ 1 № 084445; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копію посвідчення водія), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тобто ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує. Крім того, ч. 4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 23.10.2010 року позивач був зупинений інспектором ДПС, який склав відносно нього протокол за порушення останнім ПДР. Після цього інспектор ДПС відносно позивача виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП, наклавши адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні, зазначивши, що правил дорожнього руху не порушував за вказаних в протоколі та постанові обставин, що не спростовано відповідачами.
Інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були зібрані належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи. Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем на розгляд суду не було надано жодних доказів (пояснень свідків, зафіксованих показів спеціальних приладів), натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач за обставин, викладених в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, не здійснював порушення правил дорожнього руху за вказаних вище обставин, що відповідачами не спростовано і, в такому випадку, дії позивача не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих, фіксація технічними засобами та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, сама постанова не є достатньою підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, зазначеними в позові, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №-14 "Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленими статтями 283, 284 КУпАП. В ній зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Дані обставини не були спростовані відповідачем, суду не було представлено доказів в підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винесена посадовою особою ДПС ДАІ, не відповідає вимогам законодавства, щодо процедури притягнення до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності та доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити .
Скасувати постанову серії ВТ № 239499 від 23.10.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КУпАП - закрити .
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: