Справа № 2-685/

2010 рік

  Р I Ш Е Н Н Я  

I М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И  

 24 грудня 2010 року  Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

 в складі:      головуючого                - судді Тощевої О.О.

при секретарі                - Ібрагімової А.С.

за участю позивача           - ОСОБА_1

представника відповідача      - Синило Н.П.

представника третьої особи      - Зацарініна А.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Совєтський районний Відділ Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим,

  в с т а н о в и в:  

 ОСОБА_1 08 листопада 2010 року звернувся до суду із позовом до відповідача та третьої особи про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 квітня 2010 року по 04 листопада 2010 року у сумі 8903 гривні 02 копійки. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2008 року задоволено його позов до відповідача та третьої особи про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 09 грудня 2008 року. Проте, рішення судів про поновлення позивача на роботі відповідачем не виконуються і вимушений прогул триває до теперішнього часу, що є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 236 КЗпП України.

Згодом позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку із невиконанням рішення суду про його поновлення на роботі за період з 04 квітня 2010 року по 04 грудня 2010 року у сумі 10174 гривні 88 копійок, про що 09 грудня 2010 року надав суду письмову заяву.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та посилаючись на викладені у позові обставини наполягав на їх задоволенні, в тому числі зазначив, що рішення суду про його поновлення на роботі, яке залишено без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, не виконується відповідачем з 2008 року до теперішнього часу, тому є достатньо підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідності до ст. 236 КЗпП України.

У судовому засіданні представник відповідача - Синило Н.П. позовні вимоги не визнала та зазначила, що відповідно до заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим від 25 вересня 2007 року позивач за станом здоров’я не міг більше виконувати роботу пожежного, у зв’язку з чим ГУ МНС України в АР Крим зобов’язано було його звільнити. Також, зазначила, що рішення суду від 4 липня 2008 року в частині поновлення позивача на роботі не виконано та наказ про поновлення його на роботі не видано у зв’язку з  розглядом прокуратурою АР Крим законності винесеного Совєтським районним судом АР Крим рішення, що виключає виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, звернула увагу суду на те, що відповідно до ст. 236 КЗпП України, якщо власник не видає наказ про поновлення на роботі, то працівник може звернутись в суд зі скаргою на незаконні дії роботодавця, який не виконав  рішення суду, а також про виплату середнього заробітку. Зазначені скарги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, проте позивач звернувся до суду про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу до ГУ МНС України в АР Крим в порядку цивільного судочинства, однак з моменту видання наказу про звільнення жодні правовідносин між сторонами відсутні.

Представник третьої особи - Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим Зацарінін А.В. у судовому засіданні повністю підтримав правову позицію представника відповідача та просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, доводи представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі її фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2008 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді пожежного 23-ої професійної пожежної частини Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим з 21 січня 2008 року, а також стягнено з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 5527 гривень 96 копійок, при цьому рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць було допущено до негайного виконання (а.с. 2-5 та а.с. 84-87 оглянутої у судовому засіданні цивільної справи № 2-192/2008 року).

Додатковим рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 16 вересня 2008 року визнано незаконними та скасовано накази начальника ГУ МНС України в АР Крим від 15 січня 2008 року № 3 у частині звільнення ОСОБА_1 з посади пожежного 23-ої професійної пожежної частини Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим з 16 січня 2008 року та наказ від 21 січня 2008 року № 5 у частині звільнення позивача з займаної посаді з 21 січня 2008 року (а.с. 119-120 оглянутої у судовому засіданні цивільної справи № 2-192/2008 року).

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 09 грудня 2008 року рішення Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2008 року та додаткове рішення Совєтського районного суду АР Крим від 16 вересня 2008 року були залишені без змін (а.с.163-167 оглянутої у судовому засіданні цивільної справи № 2-192/2008 року).

Зазначені вище судові рішення набрали законної сили, тому відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України є обов’язковими в тому числі для всіх органів державної влади, посадових та службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, при цьому обставини встановлені цими рішеннями в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді даної цивільної справи.

Отже, суд вважає неспроможними та не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що  з моменту видання наказу про звільнення ОСОБА_1 жодні правовідносини між сторонами відсутні, з тих підстав, що ці доводи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки накази про звільнення позивача визнані незаконними судовим рішенням.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління Міністерства юстиції України в АР Крим від 27 жовтня 2008 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа – виконавчого листа № 2-192/2008 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі було закінчено, оскільки до боржника були застосовані всі заходи примусового характеру, але виконання рішення неможливо без участі боржника (а.с. 12 оглянутої у судовому засіданні справи № 4с-1/2009 року).

У судовому засіданні сторони також не заперечували той факт, що рішення суду про поновлення позивача на роботі не виконано, у зв’язку з чим, ці обставини в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, а тому суд дійшов до висновку, що вимушений прогул ОСОБА_1 продовжує тривати до теперішнього часу.

Відповідно до вимог статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З огляду на викладене суд вважає, що є досить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 04 липня 2008 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

При цьому, враховуючи, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 08 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 03 серпня 2010 року, з ГУ МНС України в АР Крим стягнено на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 04 липня 2008 року за період з 04 липня 2008 року по 04 квітня 2010 року, у зв’язку із чим, період за який підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу є з 04 квітня 2010 року по 04 грудня 2010 року (а.с. 86-87, 116-119 оглянутої у судовому засіданні цивільної справи № 2-4/2010 року).

Відтак, приймаючи до уваги, що згідно з рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2008 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 перед днем звільнення складала 1271 гривня 86 копійок, тому його середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі за період з 04 квітня 2010 року по 04 грудня 2010 року буде складати 10 174 гривні 88 копійок (8 місяців * 1271 гривню 86 копійок = 10 174 гривні 88 копійок), який підлягає стягненню на користь позивача.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 за станом здоров’я не міг більше виконувати роботу пожежного, що підтверджено заключним актом за результатами періодичного медичного огляду працівників Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим від 25 вересня 2007 року, у зв’язку з чим ГУ МНС України в АР Крим зобов’язано було його звільнити, не можуть бути  прийняти до уваги, оскільки цей медичний акт був предметом дослідження судових інстанцій під час розгляду позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі і йому вже була дана правова оцінка в судовому рішенні від 04 липня 2008 року, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи представника відповідача про те, що рішення суду  в частині поновлення позивача на роботі не виконується у зв’язку з відсутністю законних підстав та розглядом прокуратурою АР Крим законності рішення, винесеного  Совєтським районним судом АР Крим 04 липня 2008 року, судом не приймаються до уваги, оскільки до компетенції органів прокуратури не входить перевірка законності  та обґрунтованості судових рішень, зазначені судові рішення не були скасовані у касаційному порядку і набрали законної сили, у зв’язку з чим є обов’язковими для виконання.

Доводи представника відповідача про те, що за умови, коли власник або уповноважений ним орган не видає наказ про поновлення на роботі, працівник, відповідно до ст. 236 КЗпП України, може звернутись в суд зі скаргою на незаконні дії роботодавця, який не виконав негайно рішення суду, яка повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, суд не приймає до уваги, ці доводи були визнані необґрунтованими ухвалою суду апеляційної інстанції за аналогічним позовом ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2008 року по 04 квітня 2010 року.

Зокрема, відповідно  до ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про пожежну безпеку» трудові відносини робітників та службовців, які уклали трудовий договір з державною пожежною охороною, регулюються законодавством про працю.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним  органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, цей орган приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час затримки.

Отже, приймаючи до уваги, що справа за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі була розглянута судом за нормами цивільного судочинства, спірні правовідносини мають вирішуватися також у порядку цивільного судочинства.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 101 гривня 75 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

На підставі вищенаведеного, ст. 236 КЗпП України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

  в и р і ш и в:  

 Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 квітня 2010 року по 04 грудня 2010 року у сумі 10 174 (десять тисяч сто сімдесят чотири) гривні 88 копійок.

Стягнути з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Автономній Республіці Крим на користь держави судовий збір у розмірі 101 (сто одну) гривню 75 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

  Головуючий суддя: - підпис  

  З оригіналом згідно:  

  Суддя:             О.О. Тощева  

  Секретар:           А.С. Ібрагімова