ТАТАРБУНАРСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД    ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                Справа №2-889/10р.

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 14 грудня 2010  року  Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого- судді                          Сивоконь Т.І.

при секретарі                               Комерзан Л.І.

за участю прокурора  

адвоката(тів)                               ОСОБА_1                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи ЗАТ «Страхова компанія АХА Україна» про стягнення матеріального та морального збитку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про стягнення матеріального та морального збитку, посилаючись на наступні обставини.

 2 серпня 2008 року о 16 год. 35 хв. відповідач по справі, керуючи автомобілем марки Тойота камрі державний номер НОМЕР_1, не вибравши безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, скоїв зіткнення з транспортним засобом позивача Мерседес Бенц 108 Д державний номер НОМЕР_2. В результаті чого транспортному засобу позивача були спричинені механічні ушкодження та позивачу була спричинена шкода в розмірі 74233,54 грн., яку позивач просить стягнути на його користь. Провина відповідача у скоєні ДТП підтверджується постановою судді про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.  

 Крім того, позивач вважає,що відповідач повинен також відшкодувати йому і моральну шкоду, так як його діями позивачу і його сім’ї було завдано дуже велику матеріальну шкоду. Позивач займається фермерським господарюванням, для його роботи йому вкрай необхідний транспортний засіб, з вини відповідача він залишився і без транспорту та повинен був наймати його на стороні. В результаті такої шкоди позивач втратив спокій та рівновагу життя, відповідач навіть не попросив вибачення за свої дії та не бажав вступати в контакт для вирішення всіх питань з цього приводу в добровільному порядку, що ще більш подвоює пригніченість позивача, тому він вимушений звертатися до суду за захистом своїх законних прав, які порушив відповідач. Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача всі судові витрати, витрати на правову допомогу та витрати за проведення експертизи.

 Позивач та його представник у судовому засіданні змінили позовні вимоги та просили стягнути на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 56016,43 грн., так як йому страховою компанією, було відшкодовано частково матеріальну шкоду в розмірі 18217,11 грн.  

 Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що дійсно у вказану дату сталася ДТП, вини  своєї відповідач не заперечує, однак вважає, що матеріальна шкода, яку просить стягнути з нього позивач є завищеною, оскільки позивачу страховою компанією виплачено за пошкодження автомобіля відповідна сума коштів, згідно висновку спеціаліста. Інший висновок спеціаліста, який надав у судове засідання позивач, відповідач вважає недійсним, оскільки експертиза транспортного засобу позивача проводилася у відсутності відповідача та сум збитку, визначеного нею є дуже великою, що не відповідає дійсності.    

 Заслухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

 Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.40), власником автомобіля MERCEDES-BENZ 108 D держ.номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2  

Довідкою ВЗДП ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області(а.с.19) підтверджується факт отримання автомобілем позивача механічних ушкоджень в результаті ДТП 02.08.2008 р.  

Згідно постанови Татарбунарського районного суду від 02.10.2008 р. (а.с.6), яка ніким не оскаржена та набрала законної сили, ОСОБА_3 визнаний винним в скоєні ДТП 02.08.2008 р. за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

 У відповідності з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частина 4 чт.61 ЦПК України передбачає, що …постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено …постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

В судовому засіданні встановлено, що винними діями водія ОСОБА_3, в результаті ДТП позивачу спричинена матеріальна шкода, яка полягає в заподіянні технічних ушкоджень його автомобілю і її розмір складає 52543,54 грн., що підтверджується висновком судової автотоварознавчої експертизи №3507 від 09.07.2010 р.(а.с.156-170). Оскільки, на даний час позивачу частково відшкодовано завдану матеріальну шкоду, а саме йому повернуто страховою компанією 18217,54 грн.(а.с.30), тому на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 34326 грн., яку повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_3, як володілець джерела підвищеної небезпеки, згідно зі ст.1187 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає, що позивачу ОСОБА_2 в результаті ДТП з вини відповідача ОСОБА_3, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, також спричинено і моральну шкоду, що виразилося в порушенні його звичайного життєвого устрою, перенесенні нервового стресу під час ДТП, втрату спокою і рівноваги, а також автомобілю, як основного засобу господарювання. В зв’язку з зазначеним, на думку суду, з урахуванням вимог розумності та справедливості, з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню сума компенсації моральної шкоди в розмірі 3000 грн., у відповідності до ст.1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд не приймає до уваги вимоги позивача ОСОБА_2, викладені ним у промові в судових дебатах, стосовно стягнення на його користь з відповідача сум недоотриманих доходів та їх індексації, оскільки дані вимоги не викладалися позивачем в позовній заяві чи в зміні до неї, не були предметом розгляду в судовому засіданні, та по ним сторонами на надавалися відповідні докази.

Керуючись ст.ст.23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст.58-60, 61, 213, 214, 215, 224  ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріального та морального збитку задовольнити частково.    

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 34326 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., судові витрати в розмірі 530,76 грн. та витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 2550 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

       Суддя                 Сивоконь