Справа  №1-153-2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Горохів                                                                                          21 листопада 2007 року

Горохівський районний суд під головуванням

судді                                                                                                 Чонки В.В.,

за участю секретаря                                                                        Сівохи Н.М.,

прокурора                                                                                        Овсієнка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Горохів кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця м.Костопіль, Рівненської області, українця, гр..України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, військовозобов»язаного, працюючого бетонярем в СТ «Інбуд» в м.Київ, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, -

встановив :

            Підсудний ОСОБА_1 30 вересня 2007 року близько 23-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп»ягніння та знаходячись в житловому будинку свого тестя ОСОБА_2, розташованого в АДРЕСА_1 під час суперечки умисно наніс потерпілому удар кулаком в обличчя, а коли останній впав на підлогу продовжував наносити удари потерпілому ногами в область грудної клітки, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

            В судовому засіданні підсудний свою вину в інкримінованому йому злочині визнав, суду пояснив, що 30 вересня 2007 року у вечірній час разом зі своєю дружиною та знайомим ОСОБА_3 розпивали спиртні напої в барі в с.Мирне. Дружина його залишилась в барі з подружками, а він зі своїм товаришем пішли додому. Прийшовши додому між ним та тестем виникла суперечка в ході якої він умисно наніс потерпілому удар кулаком в обличчя, а потім ногою в грудну клітку. Сварки виникали часто, тесть ображав і тещу, і його дружину раніше, проте фізичної сили до нього не застосовував. В скоєному щиро кається, просить суворо не карати, запевнив суд, що в майбутньому з його боку більше подібне  не повториться.

            Крім повного визнання вини підсудним факт скоєння ним злочину стверджується показаннями потерпілого, свідків, висновками судово-медичної експертизи та іншими матеріалами справи.

            Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що підсудний його зять. З 2001 року зять з його донькою проживають разом з ним в одному будинку. Також разом з ними проживають і троє неповнолітніх онуків. Інколи між ним та зятем виникали суперечки. Зять не хотів слухати порад його щодо ведення домашнього господарства. В той вечір він прийшов в нетверезому стані, між ними виникла сварка і підсудний вдарив його кулаком в обличчя, а після падіння наніс ще кілька ударів в область грудної клітки. За наданням медичної допомоги не звертався. Цивільний позов заявляти не буде.

            Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні дав аналогічні показання показанням підсудногоОСОБА_1

            Заявою потерпілого ОСОБА_2 (а.с4) стверджується, що тілесні ушкодження йому спричинив його зять ОСОБА_1.

            Висновками судово-медичної експертизи (а.с.27) встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі що потягнули тривалий розлад здоров»я, оскільки для стійкого зрощення відламків необхідний термін більше 21-ї доби.

            Аналізуючи матеріали справи досліджені в суді, в їх сукупності, суд вважаєж, що вина підсудного у скоєному ним злочині повністю доведена зібраними по справі доказами і його дії слід кваліфікувати за ст..122 ч.1 КК України - як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягнуло за собою наслідків, передбачених у ст.. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я.

            Обираючи покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, всі обставини справи. Його особу.

            ОСОБА_1 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, скоїв злочин середньої тяжкості, характеризується позитивно, в скоєному розкаюється, на його утриманні троє неповнолітніх дітей, а тому суд дійшов висновку, що виправлення його та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і призначає йому покарання з застосуванням ст.. 75 КК України.

            До обставин, що пом»якшують покарання підсудного суд відносить щире його каяття.

            До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить скоєння підсудним злочину у стані алкогольного сп»ягніння.

                        Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України , суд -

засудив :

            ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України та обрати йому покарання у вигляді 2-х (двох) років позбавлення волі.

            На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки:

-               не виїжджати за межі України  на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-               повідомляти ці органи  про зміну місця проживання, роботи, навчання;

-               періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.           

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подано апеляцію до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, через Горохівський районний суд, протягом п”ятнадцяти діб, з моменту проголошення вироку.

            Головуючий :                                                    В.В. Чонка