Справа № 2а-2951/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року.
Суддя Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області Карпенко О.Л. розглянувши у скороченому провадженні в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду в м. Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_2 від імені якого діє представник ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання його призначити та перерахувати пенсію, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач, від імені якого на підставі довіреності діє представник ОСОБА_3, звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправними дій відповідача по відмові у призначенні позивачу пенсії по інвалідності в мінімальному розмірі та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та зобов’язання відповідача призначити та перерахувати пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01 березня 2010 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі за текстом ЧАЕС), категорія 1. 03 березня 2008 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, пов’язану з виконанням обов’язків військової служби при ліквідації наслідків на ЧАЕС. Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір пенсії по інвалідності для інвалідів 3 групи в усіх випадках не може бути меншим 6 мінімальних пенсій за віком. Статтею 50 цього Закону передбачено, що інвалідам 3 групи розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю встановлено у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. На думку позивача розмір призначених йому пенсійних виплат є меншим ніж мінімальний розмір пенсії, передбачений ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідач подав письмові заперечення на позов в яких вказав, що позов він не визнає із наступних підстав. Дійсно, позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” частина 5 якої передбачає, що порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Пенсія позивачу призначена виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 “Про підвищення пенсійного забезпечення громадян”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Розмір пенсії позивача з 01 грудня 2010 року становить 1394 грн. 60 коп. з яких: 760 грн. – основний розмір пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654, 110 грн. 10 коп. – додаткова пенсія особам, інвалідам ІІІ групи, віднесеним до 1 категорії (ст. 50 Закону), яка встановлена у розмірі 15% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, 220 грн. 20 коп. - підвищення до пенсії особам прирівняним до інвалідів війни, 254 грн. 30 коп. – державна адресна допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 656, 50 грн. – щомісячна цільова грошова допомога на проживання інвалідам війни. Виплати громадянам, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС проводяться в межах асигнувань з Державного бюджету України.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи і визначив відповідні до них правовідносини.
З 03 березня 2010 року позивач має статус особи, що постраждала внаслідок ліквідації катастрофи на ЧАЕС, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і є інвалідом ІІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААА № 365108 (а.с. 5), посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи НОМЕР_1, вкладкою до посвідчення та посвідченням пенсіонера (а.с. 6).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Спір між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання пенсії відсутній.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 50 цього Закону (у редакції зі змінами внесеними Законом України від 06.06.1996 року, яка діяла до 01.01.2008 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону (у редакції зі змінами внесеними Законом України від 06.06.1996 року, яка діяла до 01.01.2008 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно розділу ІІ п. 28 п.п. 12), 15) Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 50 і ч. 3 і 4 ст. 54 Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції.
Проте, п. 2 Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-28/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними, серед інших, положення п. 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відновлюється дія попередньої редакції ст. 50 і ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином, після 22 травня 2008 року відповідач при нарахуванні та виплаті державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1 категорії мав керуватися положеннями ст. 50 та ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в иключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімуму» встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути взято до уваги , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З огляду на викладене суд вважає, що при розрахунку позивачу державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 01 березня 2010 року застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком – 573 грн. з подальшим перерахунком при збільшені розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, з 01 березня 2010 року розмір державної пенсії позивача мав становити: 695 х 6 = 3438 грн. Додаткова пенсія: 573 х 50% = 347,5 грн. З 01 квітня 2010 року розмір державної пенсії позивача мав становити: 706 х 6 = 4336 грн., додаткова пенсія: 573 х 50% = 353 грн. З 01 липня 2010 року : розмір державної пенсії позивача мав становити: 709 х 6 = 4254 грн., додаткова пенсія: 709 х 50% = 354,5 грн. З 01 жовтня 2010 року розмір державної пенсії позивача мав становити: 723 х 6 = 4538 грн., додаткова пенсія: 723 х 50% = 361,5 грн. З 01 грудня 2010 року : розмір державної пенсії позивача мав становити 734 х 6 = 4404 грн., додаткова пенсія: 734 х 50% = 367 грн.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача на позов, здійснюючи розрахунок пенсій позивачу, відповідач керувався ч. 5 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” згідно якої порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, а також змінами до ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які визнано неконституційними, постановами Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, від 11.03.2009 року № 198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Фактичний розмір призначених позивачу виплат є меншим ніж передбачено ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанов Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 та від 11.03.2009 року № 198, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Частиною 5 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак суд вважає, що в даному випадку надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Однак, як вбачається з довідки відповідача (а.с. 7) та письмових заперечень на позов, відповідач не дотримався цієї норми Закону і відповідні перерахунки пенсії позивачу провів без урахування вимог ст.ст. 50, 54, 67 цього Закону.
Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання зобов’язань Держави, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
На підстав ч.1 і 3 ст. 2 КАС України су д дійшов висновку, що відповідач не виконав вимог ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” чим порушив право позивача, а тому позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. ст.ст. 94, 98, 159, 161, 162, 183-2 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області в частині перерахунку та призначення з 01 березня 2010 року ОСОБА_2 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1 категорії у розмірах менших ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області здійснити призначення та перерахунок ОСОБА_2 з 01 березня 2010 року державну пенсію по ІІІ групі інвалідності згідно 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, , виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням раніше виплачених йому за цей період сум.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно направляється особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : О. Л. Карпенко