ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"05" вересня 2006 р. | Справа № 30-32/133-04-5662 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Ковальчук Р.Л.
за участю представників сторін:
від Чорноморської транспортної прокуратури - Мелеш Н.М., посвідчення № 576, дата видачі : 10.09.04;
від відповідача (ДСК "ЧМП") - Селезньової Л.М., довіреність № ю-1-23/05 від 31.12.05;
від відповідача (ЗАТ СК "Укрферрі") - Подольної Т.А., довіреність № 7948 від 18.05.06;
розглянувши апеляційне подання Чорноморського транспортного прокурора
на рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2006р.
у справі № 30-32/133-04-5662
за позовом Чорноморського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Фонду державного майна України
до Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”
ЗАТ „Судноплавна компанія „Укрферрі”
про визнання недійсним правочину та зобов’язання вчинити певні дії
Згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду Балуха В.С. № 88 від 26.07.06р. справа № 30-32/133-04-5662, прийнята до провадження судовою колегією у складі суддів: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Мишкіної М.А., передана на розгляд колегії у складі суддів: Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л., Лашина В.В.
Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 15.08.06р. та 05.09.06р.
Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В С Т А Н О В И Л А:
02.08.04р. Чорноморський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України та Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство” (далі - ДСК „ЧМП”) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрферрі” про визнання недійсним правочину по відчуженню ДСК „ЧМП” 22.04.1998р. на користь ТОВ „Укрферрі” 116\1000 частин домоволодіння, розташованого у м. Одесі по вул. Дерибасівська, 4 та зобов’язання ТОВ „Укрферрі” повернути ДСК „ЧМП” в натурі 116\1000 частин домоволодіння, розташованого у м. Одесі по вул. Дерибасівська, 4, що належать до державної власності та були безоплатно отримані за правочином.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.07.05р. (у складі колегії суддів: головуючого –Грабован Л.І., суддів Літвінова С.В., Бахарєва Б.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року, в позові відмовлено на підставі ст.80 ЦК УРСР.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.05р. зазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
10.05.06 Чорноморський транспортний прокурор уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним правочин по відчуженню 20.04.1998р. ДСК „ЧМП” 116\1000 частин домоволодіння загальною площею 4759,5кв.м., розташованого у м. Одесі по вул. Дерибасівська, 4 на користь ТОВ судноплавної компанії „Укрферрі”, та зобов’язати ЗАТ СК „Укрферрі” як правонаступника ТОВ „Укрферрі” повернути ДСК „ЧМП” в натурі 116\1000 частин домоволодіння, розташованого у м. Одесі по вул. Дерибасівська, 4, яке було безоплатно отримані за недійсним правочином.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2006р. (суддя Рога Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір, господарський суд виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності до пред’явлення позовних вимог про визнання правочину недійсним та застосування наслідків у вигляді реституції в порядку ст.48 ЦК УРСР, що, відповідно до ст.80 ЦК УРСР, є підставою для відмови в позові.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Чорноморський транспортний прокурор звернувся з апеляційним поданням, де просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Підставами для перегляду рішення скаржник вважає порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційному поданні зазначається, що спірний договір був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, що регулює порядок відчуження загальнодержавного майна, а саме ч.6 п.3 ст.10 Закону України „Про підприємства в Україні” (в редакції 04.02.1998р.), „Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю” та з перевищенням обсягу цивільної дієздатності ДСК „ЧМП”, передбаченої її статутом, за відсутності дозволу Фонду державного майна України та погодження з органом управління державним майном.
Проте господарський суд проігнорував той факт, що строк позовної давності до вимог про визнання недійсним договору не застосовується і не може бути застосований, оскільки такий договір не породив для сторін прав та обов’язків.
Суд І інстанції, незважаючи на наявність у справі достатніх даних, не залучив до участі у справі у якості відповідачів АТ „Нависпед”, ТОВ „Глобал Трейс ЛЛС”, які були покупцями спірної частини домоволодіння у ЗАТ СК „Укрферрі”.
Крім того, в порушення вимог ст. 43 ГПК України ,суд не перевірив та не дав юридичної оцінки доводам позовної заяви про те, що відповідач ЗАТ “Судноплавна компанія “Укрферрі” не сплатило коштів ДСК “Чорноморське морське пароплавство” за відчужене приміщення, хоча зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки згідно ч.3 ст.145 ЦК УРСР якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках, а згідно ст. 83 ЦК УРСР на вимоги про повернення держаного майна позовна давність не поширюється.
У відзивах на апеляційне подання ДСК „ЧМП” та Міністерство транспорту та зв’язку України зазначають, що підтримують подання прокурора, просять його задовольнити, а рішення суду І інстанції від 08.06.06р. - скасувати.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання Чорноморського транспортного прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
При повторному розгляді справи судовою колегією встановлено, що 20.04.1998 р. між ДСК “ЧМП” та ТОВ “СК “Укрферрі” було укладено договір купівлі-продажу згідно якого ДСК “ЧМП” продала, а ТОВ “СК “Укрферрі” купило за 83 155 грн. 116/1000 домоволодіння, яке знаходиться в м.Одеса на вул. Дерибасівській, 4 та складається з однієї кам’яної будівлі, загальною площею 4 759,м2 та належало ДСК “ЧМП” на підставі рішення виконкому Одеської обласної ради народних депутатів 19.11.1960 р. під № 1075.
На підставі вказаного договору Одеським МБТІ та РОН ТОВ “СК “Укрферрі”29.091998 р. видано реєстраційне посвідчення на 116/1000 домоволодіння № 4 по вул. Дерибасівській в м.Одесі.
Звертаючись з позовом до господарського суду, Чорноморський транспортний вважає, що зазначений договір купівлі - продажу був вчинений з порушенням вимог законодавства України, регулюючого порядок відчуження державного майна та з перевищенням цивільної правоздатності ДСК „ЧМП” в частині розпорядження державним майном, що є підставою, відповідно до ст.48 ЦК УРСР, для визнання його недійсним.
Між тим, відповідно до п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003р.) правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред’явлення якого виникло до 01.01.2004р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є договір купівлі-продажу від 20.04.1998р. Отже, право на пред’явлення позову виникло до 01.01.2004р., а тому до позову Чорноморського транспортного прокурора застосовується позовну давність, встановлена законодавством, що діяло для відповідних позовів раніше, а саме Цивільний кодекс УРСР (1963р.).
За приписами ст.71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.
Відповідно до ст.76 зазначеного Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонам по справі ще у 1998р. було відомо про укладення договору купівлі-продажу приміщень у буд.4 по вул. Дерибасівська у м. Одесі, адже, ще створюючи на підставі п.6.1.Наказу Міністерства транспорту України №348 від 18.10.1995р. ДСК „Укрферрі” та у відповідності до Наказу Укррічфлоту №184 від 25.10.1995р., було вирішено питання про передачу на баланс ДСК „Укрферрі” приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 4.
Отже, господарський суд дійшов висновку, що з цього моменту у них виникло право на захист свого порушеного права, і з цього моменту почався перебіг строку позовної давності. Невикористання свого права на захист цивільних прав не є підставою для поновлення строку позовної давності.
Відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.
Зазначене підтверджується також судовою практикою та випливає з інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.10.2005р. №01-8\1855 „Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2004р. №01-8\3041 „Про практику Верховного суду України щодо застосування законодавства про позовну давність.
Таким чином, враховуючи пропуск Чорноморським транспортним прокурором строку позовної давності, у господарського суду були відсутні підстави для задоволення позову.
Судова колегія не приймає до уваги посилання прокурора на ст.83 Цивільного кодексу УРСР, адже, згідно даної статті позовна даність не розповсюджується на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних і інших громадських організацій або громадян. Проте, ДСК „ЧМП” не відноситься до будь-якою категорії, що перелічена у цій статті.
Зважаючи на те, що доводи апеляційного подання не спростовують правильних висновків господарського суду, підстави для його задоволення - відсутні.
Керуючись ст.ст.85, 101, 103, 105 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційне подання Чорноморського транспортного прокурора залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 08.06.06р. у справі №30-32/133-04-5662 - без змін.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин