Справа № 2-468/2010 р.    

  ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  09 грудня 2010 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:  

головуючого - судді                         Сивоконь Т.І.    

при секретарі                               Комерзан Л.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів,-        

В С Т А Н О В И В:  

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, посилаючись на наступні обставини.  

  В травні 2007 року сторони офіційно розірвали шлюб і їх донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилася проживати разом з матір’ю. В листопаді 2007 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з позивача на утримання повнолітньої доньки на період її навчання. На той час позивач фактично не мав сім’ї, займався підприємницькою діяльністю, мав достатній дохід, тому не заперечував проти сплати аліментів. Рішенням суду з позивача було стягнуто на користь відповідачки аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно до досягнення донькою 23 років, починаючи з 23 листопада 2007 року. Таким чином позивач щомісячно, починаючи із вказаної дати сплачує аліменти. Однак на протязі двох років життєві обставини та уклад життя, як його так і відповідачки, змінилися, так як 2 жовтня 2009 року донька вийшла заміж та не проживає разом з матір’ю, утримує доньку її чоловік. Крім того, донька перейшла на заочну форму навчання, взяла академічну відпустку в зв’язку з народженням дитини, тому позивач вважає, що підстави для сплати аліментів на користь ОСОБА_2 повністю відпали. У позивача на даний час змінився сімейний стан, так як він 3 травня 2008 року уклав шлюб з ОСОБА_4, від шлюбу у них народився син 23 грудня 2007 року, тому нова сім’я також потребує коштів на утримання, а доходи від підприємницької діяльності у позивача з 1 жовтня 2008 року по 31 березня 2009 року відсутні, тому при даних обставинах він не в змозі надавати матеріальну допомогу своїй доньці та й, на його  думку, необхідність в ній відпала. Останню суму аліментів позивач сплатив 10 лютого 2010 року в розмірі 4318 грн. з розрахунку до 1 листопада 2009 року тобто до тієї дати, коли відпала необхідність їх сплати за вищевказаних обставин. В зв’язку з цим позивач просить звільнити його від сплати аліментів та заборгованості по їх сплаті з 1 листопада 2009 року по 1 березня 2010 року в повному розмірі.  

  В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги.  

  Відповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила, що донька ОСОБА_3 дійсно уклала шлюб та народила доньку, однак постійно проживала та проживає біля неї вже з онукою, що вона підтверджує довідкою міської ради, чоловік доньки, свою дружину та доньку матеріально не підтримує, хоча вони і перебувають у зареєстрованому шлюбі. Крім того, хоча донька і перейшла на заочну форму навчання, яка є контрактною формою, це також не позбавляє її права на утримання з боку батьків, а тому не є підставою для звільнення позивача від сплати призначених рішенням суду аліментів на утримання доньки на період її навчання.  

  Заслухавши пояснення та доводи сторін, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.  

  Відповідно до ст.199 СК України на батьків покладений обов’язок утримувати повнолітню дитину, яка навчається за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.  

В судовому засіданні встановлено, що рішенням суду від 07 грудня 2007 року (а.с.8) з позивача було стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на період її навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно до досягнення дочкою 23 років. Таким чином, між сторонами склалися правовідносини щодо сплати аліментів на повнолітню дитину, яка навчається та потребує матеріальної допомоги, при цьому це право було реалізовано матір’ю дитини в зв’язку з проживанням дитини у неї та її навчанням.  

Також судом встановлено, що донька позивача дійсно на даний час 03 жовтня 2009 року уклала шлюб (а.с.14) але постійно разом зі своєю новонародженою донькою, 07.04.2010 року проживає біля своєї матері, відповідачки по справі, (а.с.36) та в зв’язку з цими обставинами перейшла на заочну форму навчання (а.с.13), яка є контрактною і, згідно укладеного між нею та навчальним закладом договору про індивідуальну підготовку бакалавра (а.с.38) здійснює оплату за навчання (а.с.38). Право на аліменти у зв’язку з продовженням навчання після досягнення дитиною повноліття не пов’язується лише з денною формою навчання. Заочне навчання також вимагає коштів, а отже є однією з підстав для виникнення, в даному випадку у батька, аліментного обов’язку. Крім того, донька позивача хоча і є студенткою заочного відділення, на даний час немає можливості працевлаштуватися, так як доглядає за новонародженою дитиною, що не заперечував у судовому засіданні і позивач, а отже її потреба в матеріальній допомозі не викликає жодних сумнівів. Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень   .   Позивачем не надано доказів того, що донька після одруження перебуває на повному утриманні свого чоловіка, а отже не потребує допомоги з боку батьків, навпаки відповідачкою в судовому засіданні доведено, що їх повнолітня донька постійно проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.  

Згідно ч.2 ст.197 Сімейного кодексу України, суд за позовом платника аліментів може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.  

Суд вважає, що позивач не надав достатньо доказів того, що виникли такі обставини, які могли б бути підставою для задоволення його позовних вимог в частині звільнення його від сплати заборгованості за аліментами. Так посилання позивача на реєстрацію ним нового шлюбу, народження дитини в іншому шлюбі та відсутність доходу від підприємницької діяльності (а.с.10-12), на думку суду, не є тими обставинами, які мають істотне значення виникнення заборгованості по сплаті аліментів та невиконання аліментного обов’язку позивачем.  

Суд вважає, що позивач в змозі виконувати свій батьківський обов’язок по утриманню доньки на період навчання та спроможний сплатити в повному розмірі заборгованість по аліментам, оскільки він є дієздатною, працездатною особою, не перебуває на обліку у лікаря з приводу важких хронічних захворювань, в 2009 році отримав доходи від підприємницької діяльності (а.с.44), а тому зважаючи на наявність всіх цих обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити.  

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.58-60, 213-215 ЦПК України, ст.ст.197, 199 Сімейного кодексу України, суд  

В И Р І Ш И В:  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів відмовити.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Суддя                  Сивоконь