печерський районний суд міста києва

справа № 2-а-270-1/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 року                               м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Кирилюк І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження, відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа – Головне управління праці та соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, про визнання незаконними дій про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячної надбавки до пенсії та разової грошової допомоги учаснику бойових дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі – відповідач-1) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі – відповідач-2), третя особа – Головне управління праці та соціального захисту населення Київської міської держадміністрації (далі – третя особа), в якому просить

-   визнати рішення та дії відповідача-1 щодо відмови у виплаті належної ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України № 3551-XII (в редакції, що діяла до 01.07.2006 року) за період з 01.10.2004 року по 01.07.2006 року незаконними;

-   зобов’язати відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України № 3551-XII (в редакції, що діяла до 01.07.2006 року), в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01.10.2004 року по 01.07.2006 року в розмірі 9 820,34 грн.;

-   визнати рішення і дії відповідача-2 щодо відмови у виплаті належної ОСОБА_1 за період з 2005 року по 2010 рік щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що виплачується учасникам бойових дій до 5 травня незаконними;

-   зобов’язати відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що виплачується учасникам бойових дій до 5 травня за період з 2005 року по 2010 рік у розмірі 12 475,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він майор у запасі, начальник технічно експлуатаційної частини вертолітної ланки змішаної авіаційної ескадрильї, звільнений в запас Збройних сил України наказом від 27.09.2004 року за станом здоров’я та направлений на військовий облік до Мінського РВК м. Києва. З 01.10.2004 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років. Позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» був визнаний учасником бойових дій, про що йому видано посвідчення. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, що діяла до 01.07.2006 року, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак позивачу щомісячна державна соціальна допомога  виплачувалась з 01.10.2004 року по 01.07.2006 року з порушенням вказаних норм, у зв’язку із чим невиплачена допомога становить 9 820,34 грн. Крім того, разова грошова допомога учасникам бойових дій, що виплачується до 5 травня за період з 2005 року по 2010 рік також була виплачена позивачу в порушення вимог чинного законодавства, відповідно до законів України про державний бюджет та Постави Кабінету Міністрів України, сума невиплаченої допомоги становить 12 475,00 грн. На звернення позивача з листами про перерахунок зазначених виплат, він одержав відмову у такому перерахунку.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2010 року було відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа – Головне управління праці та соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, про визнання незаконними дій про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячної надбавки до пенсії та разової грошової допомоги учаснику бойових дій .

Відповідач-1 у письмових запереченнях на позовну заяву, які надійшли на адресу суду 30.11.2010 року, просить в задоволені позовних вимог відмовити та зазначає, що при обчислені додаткових пенсій, підвищень надбавок та інших соціальних виплат, які виплачуються пенсіонерам Міністерства оборони України, розрахунок проводиться, виходячи з розміру 19,901 грн., визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року. Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. 12-6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків. Органи пенсійного фонду України надають лише списики осіб, які перебувають на обліку в його органах та мають право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня. Крім того, відповідач-1 звертає увагу на пропуск позивачем визначеного ст. 99 та ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду.

Відповідач-2 у письмових запереченнях на позовну заяву, які надійшли на адресу суду 08.12.2010 року, просить відмовити в позові в повному обсязі та зазначає, що право на отримання разової щорічної допомоги до 5 травня визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у співвідношення до мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій., призначених згідно цього Закону. Крім того, оскільки виплати до 5 травня здійснюються з бюджету, то вони залежать від законів про державний бюджет. Разом з тим, відповідач-2 просить застосувати ст. 99 та ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Головне управління праці та соціального захисту населення Київської міської держадміністрації у письмових запереченнях на позовну заяву, які надійшли на адресу суду 30.11.2010 року, просить в позові відмовити та зазначає, що до компетенції третьої особи не входить призначення та виплата компенсацій та допомог, виплата допомоги проводиться на підставі списків Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві. Головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство праці та соціальної політики України. Крім того, третя особа просить застосувати ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом від 27.09.2004 року № 82о/с майора ОСОБА_1 – начальника технічно-експлуатаційної частини вертолітної ланки змішаної авіаційної ескадрильї військової частини 2269 внутрішніх військ МВС України звільнено з військової служби за станом здоров’я. ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1, виданим 01.12.2004 року. Вислуга років, як визначено у наказі від 28.09.2004 року № 224с/ч становить 31 рік 07 місяців 28 днів.

Крім того, позивач визнаний учасником бойових дій, в розумінні ст.ст. 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»., що також підтверджується посвідченням від 07.06.1996 року № 374768.

За таких обставин, позивач має право на пільги, встановлені для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєдіяльності, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, що діяла до 01.07.2006 року, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру державної соціальної допомоги розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо виплати позивачу щомісячної надбавки до пенсії як учаснику бойових дій в меншому розмірі є незаконними.

Разом з тим, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок державної соціальної допомоги 13.10.2010 року.

Згідно листа від 27.10.2010 року Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві відмовило у здійсненні такого перерахунку.

За таких обставин, позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до адміністративного суду.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що строк обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав.

Враховуючи, що зміни до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені ще 01.07.2006 року, про що позивач не міг не знати, оскільки вказані зміни були внесенні Законом України, який, згідно ст. 94 Конституції України, набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Отже, позивач мав реальну можливість дізнатися про наявність порушення його прав раніше, ніж він отримав фактичну відмову, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

При цьому, позивач жодним чином не обґрунтував, чому він не звернувся раніше до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про перерахунок державної соціальної допомоги та не надав заяви про поновлення строку.

Крім того, відповідачі просили у своїх запереченнях застосувати вимоги ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав щодо здійснення перерахунку та виплати належної ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України № 3551-XII (в редакції, що діяла до 01.07.2006 року), в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01.10.2004 року по 01.07.2006 року в розмірі 9 820,34 грн., відтак, вказані позовні вимоги слід залишити без розгляду.

Позивач просить також визнати рішення і дії відповідача-2 щодо відмови у виплаті належної ОСОБА_1 за період з 2005 року по 2010 рік щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що виплачується учасникам бойових дій до 5 травня незаконними та зобов’язати відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що виплачується учасникам бойових дій до 5 травня за період з 2005 року по 2010 рік у розмірі 12 475,00 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 року, що набрала чинності з 01.01.1999 року, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI дію положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на 2008 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги викладено у наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п.п. 36-100 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто рішення Конституційного Суду не мають зворотної сили.

Таким чином, дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, яка передбачає , виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком до 5 травня, була відновлена з 22.05.2008 року.

При цьому, в контексті положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру державної соціальної допомоги розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.

Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Таким чином, дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги у розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком є незаконними.

Разом з тим, позивач звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою про перерахунок державної соціальної допомоги 06.10.2010 року, а відмову у здійсненні перерахунку одержав 13.10.2010 року, відтак, ОСОБА_1 вважає, що ним не пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

При цьому, позивач жодним чином не обґрунтував, чому він не звернувся раніше до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою про перерахунок разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та не надав заяви про поновлення строку.

Крім того, відповідачі просили у своїх запереченнях застосувати вимоги ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав щодо здійснення перерахунку та виплати належної ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що виплачується учасникам бойових дій до 5 травня за період з 2005 року по 11.05.2010 рік, відтак, вказані позовні вимоги слід залишити без розгляду.

Разом з тим, позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати належної ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що виплачується учасникам бойових дій до 5 травня за період з 11.05.2010 року по 13.12.2010 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

За таких обставин, викладені в позовній заяві доводи ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та, відповідно, такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо виплати позивачу щомісячної надбавки до пенсії як учаснику бойових дій в меншому розмірі ніж 150 % мінімальної пенсії за віком та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги у розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком незаконними; та щодо здійснення перерахунку та виплати належної ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що виплачується учасникам бойових дій до 5 травня за період з 11.05.2010 року по 13.12.2010 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 9, 21, 71, 99, 100, 102, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа – Головне управління праці та соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, про визнання незаконними дій про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячної надбавки до пенсії та разової грошової допомоги учаснику бойових дій – задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у виплаті належної ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, що діяла до 01.07.2006 року) за період з 01.10.2004 року по 01.07.2006 року – неправомірними.

Визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у виплаті належної ОСОБА_1 за період з 2005 року по 2010 рік щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що виплачується учасникам бойових дій до 5 травня – незаконними.

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що виплачується учасникам бойових дій до 5 травня за період з 11.05.2010 року по 13.12.2010 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовні вимоги – залишити без розгляду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя                                     І.В.Кирилюк