печерський районний суд міста києва

Справа № 2-а-294-1/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ісаєвська О.В. розглянувши одноособово, у скороченому провадженні, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахуванні пенсії, зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними  дій відповідача щодо застосування у 2010 році при перерахунку пенсії за ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік, зобов’язання провести перерахунок пенсії за віком по заробітній платі стажу із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію за віком. Після призначення та нарахування пенсії позивач продовжує працювати та 10.02.2010 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва з заявою про проведення перерахунку його пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2009 рік. Але перерахунок було зроблено відповідачем не за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії – 2009 рік, а за 2007 рік, що суперечить вимогам Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що 08.11.2010 року звернувся до управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва з листом щодо пояснення проведення такого перерахунку та з проханням перерахувати розмір його пенсії із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2009 рік. Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва своїм листом від 22.11.2010 року відмовило в здійсненні перерахунку.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 183-2 розгляд справи проводився в порядку скороченого провадження, одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представником відповідача до суду було подано письмові заперечення на позов в яких він не погодився із позовними вимогами ОСОБА_1. посилаючись на те, що внаслідок визнання Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 неконституційними положень пункту 35 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40,42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося у зв’язку з чим перерахунок пенсії проводився відповідно до пп. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». До законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні перерахунки пенсій у 2009 році відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91грн.) на підставі листа Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.09 року № 20/0/18-09/039/4096/02-01, яким надано роз’яснення щодо перерахунків пенсій із застосуванням показника середньої заробітної плати, який вже склався до винесення рішення Конституційним Судом України. Просив  при розгляді справи просимо застосувати строк позовної давності, передбачений ст.ст.99-100 КАС України та відмовити на підставі зазначеного позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.    

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходжу до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується відповідачем, що позивач 08 листопада 2010 року звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва з проханням провести перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі із застосуванням середньої заробітної плати за 2009 рік.

З відповіді управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва № 612/Г-6 від 22.11.10 року вбачається, що перерахунок пенсії проведено з урахуванням заробітку по народному господарству за 2007 рік (1197 грн. 91 коп.) з посиланням на пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вважаю, що доводи Управління Пенсійного фонду в Печерському районі м. Києва, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, які були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, є необґрунтованими.

Так, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Згідно з п. 6 Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 року (справа N 1-28/2008 року) від 22 травня 2008 року, Рішення Конституційного Суду України має преюдиціональне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визначені неконституційними.

Оскільки положення абзацу 3 частини 40, абзацу 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідач повинен був застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в якій вона діяла до вказаних змін.

Водночас статтею 42 Закону станом до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац перший). Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац другий). Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону (абзац тертій).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з абзацом другим преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому, за приписом статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.

Отже, аналіз наведених норм Конституції України та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» дає підставі дійти висновку, що положення останнього речення підпункту 3 пункту 11 Постанови КМ України, на який посилається представник відповідача у письмових запереченнях, та яким передбачено, що з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону, не відповідає статті 42 Закону, в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому не може бути застосований при проведенні перерахунку пенсії позивачу.

Крім того, вважаю, що посилання представника відповідача на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, є безпідставним, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом, зміст вказаного листа звужує права позивача встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак не може бути застосований для визначення порядку перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що позивачка після призначення пенсії продовжувала працювати, вона на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», має право на проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. При цьому, відповідно до частини 1 ст. 40  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Слід зазначити, що правовідносини виникають у процесі реалізації права на проведенні перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, або на невизначеність, виникнення правових колізій, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це можливість проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки , зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними». У Рішенні ЄС у справі «Бурдов проти Росії» Європейський Суд вказав, що, Суд не приймає аргументи Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

За таких обставин, вважаю, що дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2010 році є необґрунтованими та протиправними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.  

Відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї позиції.

Разом з тим, відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вважаю, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу здійснити перерахунок пенсії у 2010 р., як працюючому пенсіонеру за показником заробітної плати за 2009р. та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, виходячи із показника середньої заробітної плати за 2009 рік.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про порушення свого права на звернення до суду з адміністративним позовом у грудні 2010 року, а тому, керуючись вимогами ч. 1, 2 ст. 99 КАС України вважаю за необхідне застосувати шестимісячний строк для звернення позивача з вищезазначеним позовом та відповідно зобов’язати відповідача з 01.06.2010 року провести перерахунок пенсії позивачки виходячи із показника середньої заробітної плати за 2009 рік.

Вимога позивача щодо визначення показника середньої заробітної плати за 2009 рік в розмірі 1650,43 грн., задоволенню не підлягає, оскільки проведення перерахунку пенсії є компетенцією Пенсійного фонду України, у даному випадку, Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, а суд не може собою підміняти компетентний орган який уповноважений здійснити такий перерахунок.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 9, 11, 69-71, 97, 99, 102, 128, 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахуванні пенсії, зобов’язання провести перерахунок пенсії – задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у 2010 році за ч. 2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за показником середньої заробітної плати за 2009 рік.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва провести перерахунок пенсії за віком по заробітній платі та стажу у відповідності до ч.1, 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з показника середньої заробітної плати за 2009 рік з 01.06.2010 року.

В задоволенні інших вимог позивача – відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України відповідач – Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язаний постанову суду виконати негайно в межах суми стягнення за один місяць.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі,  обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                     О.В. Ісаєвська