ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
06.09.06 Справа № 4/1302-12/230
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Мельник Г.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги закритого акціонерного товариства «Офіс-7», м. Львів, вих. № 39 від 31.07.2006 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2006 року
у справі № 4/1302-12/230, суддя Запотічняк О.Д.
за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівагрореммашпостач», м. Львів
до відповідача закритого акціонерного товариства «Офіс-7», м. Львів
про стягнення боргу в розмірі 5 814 грн. 47 коп.
за участю представників
від позивача – Гулін Ю.О. –представник;
від відповідача –Олексин Т.Т. –представник.
Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід колегії суддів не поступало, від змінення фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2006 року позов відкритого акціонерного товариства «Львівагрореммашпостач»про стягнення з закритого акціонерного товариства «Офіс-7»5 814 грн. 47 коп. заборгованості за поставлену продукцію –задоволено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обгрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства. Так, місцевим господарським судом визнано встановленим факт щодо невиконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті за поставлену позивачем продукцію згідно укладеного договору купівлі-продажу № 21 від 05.05.2003 року, а тому дійшов висновку про те, що на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України сума боргу підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку. Крім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, вимогою про сплату боргу слід вважати претензію № 37 від 04.04.2006 року, а тому відповідач повинен виконати взяті на себе зобов’язання після спливу семиденного строку з дня пред’явлення претензії і після спливу цього терміну починається перебіг позовної давності.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2006 року у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ «Львівагрореммашпостач»відмовити. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо захисту свого порушеного права, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак у судовому засіданні доводи апеляційної скарги відхилив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, вислухавши думки представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
5 травня 2003 року між відкритим акціонерним товариством «Львівагрореммашпостач»(продавець) та закритим акціонерним товариством «Офіс-7»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 21, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов’язується продати продукцію, зазначену в даному пункті договору, на суму 5 814 грн. 47 коп., а покупець в свою чергу –прийняти дану продукцію. Форма розрахунку безготівкова ( п. 2.1. договору).
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту приймання-передачі (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні) від 05.05.2003 року позивач передав покупцю продукцію на загальну суму 5 814 грн. 47 коп., за яку відповідач розрахунку не провів.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, яка в силу п. 4 Перехідних положень ЦК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, вимогу про сплату боргу позивач надіслав відповідачу 04.04.2006 року, що підтверджується поштовою квитанцією, а тому в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про виконання зобов’язання у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, оскільки такий ґрунтується на нормах ЦК України та є правомірним.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 261 Цивільного кодексу України. Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або мала довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку ( п. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України).
В укладеному сторонами договорі строк виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати за отриману продукцію не визначений, а тому в силу ч. 5 ст. 261 ЦК України, висновок місцевого господарського суду про початок перебігу строку позовної давності після спливу семиденного терміну від дня пред’явлення вимоги є вірним, оскільки ґрунтується на нормах матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що право на пред’явлення позову у позивача виникло 05.05.2003 року, тобто з дня підписання акту приймання-передачі, і закінчилось 18.05.2006 року, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, не ґрунтуються на нормах законодавства, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для скасування такого.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2006 року у справі № 4/1302-12/230 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
2. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мельник Г.І.