Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Григоренка М.П.,
суддів Оніпко О.В., Ковалевича С.П.,
при секретареві Омельчук А.М., за участю представника позивача – ОСОБА_1, представника Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_2 та представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 13 жовтня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, головного управління Державного казначейства України в Рівненській області, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Рівненського міського суду від 13 жовтня 2010 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заявленого позову.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в які вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про завдання йому ОСОБА_5 матеріальної і моральної шкоди не у зв’язку із виконанням службових обов’язків, оскільки останнього вироком Рівненського міського суду від 11 лютого 2010 року було визнано винним у скоєні злочину, який полягав у перевищенні службових повноважень, що супроводжувалось насильством відносно позивача, а тому саме Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області, відповідно до п. 1 ст. 1172 ЦК України, має відповідати за завдану йому шкоду.
Крім того, судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 157 ЦПК України, так як розгляд даної цивільної справи тривав понад 6 місяців.
У зв’язку із викладеним апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове яким задовольнити його вимоги та стягнути із Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області на його користь 13803 грн., в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 80000 грн., на відшкодування моральної шкоди.
_______________________________________________________________________ Справа № 22-1889-2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Ореховська К.Е.
Категорія : 30.33 Доповідач : Григоренко М.П.
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області вказує, що апеляційна скарга є безпідставною, а тому просить її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.
В ході апеляційного розгляду справи представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник третьої особи заявив, що на його думку позов є підставним, але щодо визначення розміру відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди, то у цьому покладається на розсуд колегії суддів.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги останньої є безпідставними, оскільки ОСОБА_6 завдав позивачу тілесні ушкодження не у зв’язку із виконанням службових обов’язків, а тому відсутні підстави покладення на Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області обов’язку відшкодувати ОСОБА_4 завдану матеріальну і моральну шкоду, згідно із вимогами ч. 1 ст. 1172 ЦК України.
Проте, колегія суддів не погоджується із даним висновком суду і вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв’язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, з ухваленням у справі нового рішення.
Так, ОСОБА_7 заявив позов до Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області про стягнення на його користь 13803 грн., в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 80000 грн., на відшкодування моральної шкоди, яка була йому завдана в результаті перевищення ОСОБА_5 своїх службових обов’язків.
Вироком Рівненського міського суду від 11 лютого 2010 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 статті 365 КК України, який полягав у перевищенні останнім своїх службових повноважень, як оперуповноваженого першого сектору відділу карного розшуку Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, що виразилось у застосуванні 22 серпня 2009 року відносно потерпілого ОСОБА_4 фізичного та іншого насильства, у зв’язку із чим останній отримав тілесні ушкодження у вигляді різаної рани тенора лівої кісті з пошкодженням сухожилка згинача 1 пальця лівої кісті, забою носа, осадження, кровонабряку верхньої губи, осадження нижніх кінцівок, попереку, потилиці, нижньої третини правового передпліччя, правої завушної ділянки. (а.с. 3-6).
З матеріалів справи вбачається, що згідно епікризу (а.с. 15), доданих листів лікарських призначень, квитанцій (а.с. 7-14), позивачем ОСОБА_4, у зв’язку із отриманням з вини ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, було витрачено 2707 грн. 53 коп. на придбання медикаментів, 1252 грн. на проведення медичних обстежень та 570 грн. на придбання електромасажера для відновлення функції прооперованої руки, всього на загальну суму 4529 грн. 53 коп.
Решта суми матеріальної шкоди, на стягненні якої наполягає ОСОБА_4 складається із витрат пов’язаних із лікуванням його матері, в розмірі 5543 грн. 47 коп. та пошкодженого одягу, вартістю 1750 грн., всього 7293 грн. 47 коп..
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини 1 статті 1172 юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
В зв’язку із тим, що по справі встановлено, що матеріальна шкода ОСОБА_4, в розмірі 4529 грн. 53 коп., 22 серпня 2009 року була завдана з вини оперуповноваженого першого сектору відділу карного розшуку Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5, внаслідок перевищення останнім своїх службових обов’язків, тому, на розсуд колегії суддів, позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.
Заперечення представника Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області про те, що неправомірні дії ОСОБА_5 були вчиненні не у зв’язку із виконанням службових обов’язків, не заслуговують на увагу, оскільки хоча конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і спочатку і виник на ґрунті особистих неприязнених стосунків, коли останній не був під час виконання службових обов’язків, але з огляду на те, що в наступному ОСОБА_5 став вчиняти дії по доставці позивача до міського відділу міліції, а потім в своєму службовому кабінеті став застосовувати до того фізичне та інше насильство, тому, на розсуд колегії суддів, з цього моменту він вже став діяти не як приватна особа, а як посадова особа, що підтверджується обвинувальним висновком, який набрав законної сили і на даний час є чинним.
Позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування витрат пов’язаних із лікуванням його матері, в розмірі 5543 грн. 47 коп. та пошкодженням одягу, вартістю 1750 грн., всього 7293 грн. 47 коп., задоволенню не підлягають, оскільки витрати на лікування матері позивача не знаходяться у безпосередньому причинному зв’язку із неправомірними діями ОСОБА_5, а щодо пошкодженого одягу, то позивач не надав належних доказів на підставі яких можливо було встановити та перевірити його вартість, з урахуванням зносу та первинної вартості, шляхом проведення відповідної товарознавчої експертизи.
Частиною першою статті 1167 ЦК України закріплено, що м оральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З урахуванням характеру дій, в результаті яких ОСОБА_4 було завдано моральні страждання з вини ОСОБА_5, глибини та тривалості цих моральних страждань, а також враховуючи характеризуючи дані про особу позивача та характер його поведінки, яка передувала вчиненню неправомірних дій третьою особою, колегія суддів рахує, що завдана ОСОБА_4 моральна шкода має бути оцінена в 5000 грн., яка також підлягає відшкодуванню за рахунок Рівненського МВ УМВС в Рівненській області.
В задоволенні решти позовних вимог з даного приводу ОСОБА_4 має бути відмовлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 13 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути із Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_4 4529 грн. 52 коп., в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 5000 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді Ковалевич С.П.
Оніпко О.В.