У Х В А Л А  

                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

30   грудня  2010 року                                                                                      м. Рівне  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі                                      

               головуючого судді -  Хилевича С.В.

суддів  -    Оніпко О.В., Шеремет А.М.    

при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.

за участю представників: ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2; Першої Всеукраїнської кредитної спілки – Цибульського П.П.,                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні   цивільну справу за  апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду від 30 листопада 2010 року  в справі за позовом ОСОБА_1 до Першої Всеукраїнської кредитної спілки, ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору,  

                                           в с т а н о в и л а :  

Рішенням Радивилівського районного суду від 30 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої Всеукраїнської кредитної спілки (далі – Кредитна спілка), ОСОБА_4 про визнання кредитного договору № 59 від 06 лютого було відмовлено.  

  Не погодившись з законністю і обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права.

На її обґрунтування вказувала про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків обставинам справи. Зокрема, стверджувала що кредитний договір підлягає визнанню судом недійсним, оскільки  Радивилівське відділення Кредитної спілки не вправі укладати  договір від імені юридичної особи, адже не має самостійної цивільної дієздатності.  

Крім того, ОСОБА_4 з метою укладання договору і одержання кредиту використав підроблені документи, довідку про доходи на її ім’я та представив як поручителя за своїм кредитним договором. За вчинення цих дій  вироком Радивилівського районного суду його було засуджено до штрафу в розмірі 1700 грн.

З наведених міркувань просила рішення Радивилівського районного суду від 30 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.  

У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.

Представник Кредитної спілки, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалися на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.

ОСОБА_4, бувши повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про поважність причин своєї відсутності не повідомив.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явились в                    судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про  відхилення апеляційної скарги.  

Залишаючи без задоволення вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції  

  Справа № 22-2177 - 2010 р.                                                                                                                         Головуючий у суді 1 інст.:  Бірук В.О.                  

Категорія № 19. 27                                                                                                                                       Суддя-доповідач: Хилевич С.В.  

виходив з того, що позивач не є стороною оспорюваного кредитного договору, цим право чином її права не порушені, а тому не вправі вимагати визнання його недійсним. Крім того, Радивилівське відділення Кредитної спілки було наділене повноваженнями укладати кредитні договори від імені юридичної особи.

Погоджуючись з правильністю досягнутих висновків суду попередньої інстанції, колегія суддів виходила з такого.

Матеріалами справи встановлено, що 6 лютого 2008 року між Радивилівським відділенням Кредитної спілки в особі начальника Хороновської Л.В., що діяла на підставі довіреності від 07.02.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияниця А.Ф., та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №59, за умовами якого кредитодавцем надано позичальнику 25 000 гривень на придбання житла (а.с. 67). Тоді ж на забезпечення повернення кредитних коштів між кредитодавцем і ОСОБА_1 було укладено договір поруки №59\П, за яким поручитель зобов’язалася відповідати за зобов’язаннями позичальника (а.с. 8).  

Вироком Радивилівського районного суду від 19 листопада 2009 року, що набрав законної сили, ОСОБА_4 було визнано винним і призначено покарання за ч. 3 ст. 358 КК України до штрафу розміром у 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 1 ст. 366 КК України – розміром у 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання засудженому призначено шляхом часткового складання покарань до штрафу розміром у 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 гривень (а.с. 9-12).

Колегія суддів знаходить, що набрання обвинувальним вироком законної сили стосовно ОСОБА_4 не може тягнути за собою наслідків недійсності оспорюваного правочину.

Так, посилання позивача як на підставу для припинення кредитного договору на положення ч. 1 ст. 230 ЦК України щодо вчинення правочину під впливом обману на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_1 стороною в оспорюваному договорі не була, а прав і обов’язків за цією угодою не набувала. Тому відповідно її права цим правочином не могли бути порушеними.

Так само виявляються необґрунтованими і її доводи про укладення кредитного договору неналежним контрагентом – Радивилівським відділенням Кредитної спілки, адже кредитодавець був наділений повноваженнями на вчинення таких дій, що підтверджено виданою Кредитною спілкою довіреністю (а.с. 28-28, зв.).

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кредитної спілки та ОСОБА_4 про визнання недійсним оспорюваного кредитного договору (а.с. 3-5). З урахуванням цієї обставини 13 вересня 2010 року суддею місцевого суду відкрито провадження у цій справі з вказівкою, що співвідповідачем у справі є Кредитна спілка (а.с. 13).

За змістом ч. 1 ст. 29 ЦПК України (яка дає визначення цивільної процесуальної дієздатності) здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді мають виключно фізичні особи, які досягли повноліття, і юридичні особи.  

В той же час, колегія суддів знаходить очевидною ту обставину, що в оскаржуваному рішенні судом попередньої інстанції помилково зазначено співвідповідачем Радивилівське відділення Кредитної спілки замість Кредитної спілки, що з огляду на наведене об’єктивно свідчить про допущення описки, яка відповідно до ст. 219 ЦПК України може бути ним виправлена, вказавши найменування юридичної особи, яка в дійсності брала участь у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 308 ЦПК України – не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі. Апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325  ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду  

                                                                  у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу    ОСОБА_1  відхилити, а рішення Радивилівського районного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.  

   Головуючий:                                        Судді: