АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7188/2009 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 51 Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
іменем України
15 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Корнієнко Н.В.
суддів Гончар Н.І., Трюхан Г.М.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 7 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Статус-Трейд» про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
встановила:
23 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Статус-Трейд» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Вимоги мотивував тим, що він працював менеджером по збуту в ТОВ «ТД «Статус- Трейд». З серпня по листопад 2009 року він не отримував заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5 200 грн.
Тому просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з серпня 2009 року по листопад 2009 року в сумі 5 200 грн.
В судовому засіданні позивач неодноразово змінював та збільшував позовні вимоги, і 1 вересня 2010 року, остаточно просив поновити його на роботі менеджера зі збуту, скасувати наказ № 25/1-к від 28 вересня 2009 року про звільнення з роботи за власним бажанням, стягнути з відповідача на його користь 16 959,54 грн. за час вимушеного прогулу з 1 серпня 2009 року по 1 вересня 2010 року, 10 000 грн. моральної шкоди та 2 000 грн. за надання юридичних послуг.
Вважає незаконним його звільнення з робити у зв’язку з прогулом 28 грудня 2009 року, оскільки з 21 серпня по 26 вересня 2009 року був на лікарняному, копію якого висилав відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Всі акти про відсутність на робочому місці є неналежними доказами, так як позивача з ними не було ознайомлено.
Також позивач вказував, що направляв відповідачу рекомендованим листом і заяву про звільнення за згодою сторін від 28 вересня 2009 року, яка було отримана «ОСОБА_4».
31 вересня 2009 року позивачу підписали обхідний лист, але з наказом про звільнення не ознайомили. 30 листопада 2009 року він знову направив відповідачу заяву про звільнення, яка не була взята до уваги, натомість 28 грудня 2009 року наказом № 6-с було застосовано до позивача дисциплінарне стягнення та наказом № 37-к - звільнили з роботи.
Вважає, що наказ № 25/1-к від 28 вересня 2009 року про звільнення позивача з роботи за власним бажанням з 28 вересня 2009 року винесено з порушенням норм чинного трудового законодавства, так як керівник підприємства не давав вказівку про підготовку та видачу наказу про його звільнення, а начальник відділу по роботі з персоналом без вказівки керівництва не мала права вносити запис у трудову книжку.
Крім того, в разі поновлення на роботі позивач має право на стягнення заробітку за прогул з 1 серпня 2009 року по 1 вересня 2010 року, тобто за 221 день у розмірі 16 959,54 грн.
Також йому була завдана моральна шкода, яка полягає в моральних та фізичних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв’язків, позивач, принижуючи свою честь та гідність, повинен був позичати гроші у своїх знайомих, не міг придбати ліки на підтримку свого здоров’я, стан якого підтверджується наданими довідками, не мав змоги виконувати свої боргові зобов’язання перед банком. Завдану моральну шкоду позивач оцінив в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 7 вересня 2010 року у позові ОСОБА_3 до ТОВ «ТД «Статус-Трейд» про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати дане рішення, як незаконне, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено свої вимоги, зокрема те, що при звільненні його з роботи відповідачем було допущено порушення трудового законодавства. Крім того, в судовому засіданні не встановлено неправомірних дій відповідача та не доведено факту спричинення такими діями моральної шкоди.
Встановлено , що згідно наказу директора ТОВ «Торговий Дім «Статус-Трейд» №7/5-к від 2.06.2008 року позивач ОСОБА_3 прийнятий на постійну роботу з 2 червня 2008 року менеджером зі збуту з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.15).
Згідно службових записок начальника відділу оптових продаж ОСОБА_3 був відсутній на роботі 1, 4, 7 вересня 2009 року (а.с.21-24).
17 вересня 2009 року комісійно був складений акт №1 про відсутність на робочому місці ОСОБА_3 з 8-30 год.1 вересня 2009 року. Оскільки він про свою можливу відпустку не попереджав, заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати не подавав, на телефонні дзвінки не відповідав, на роботі не появлявся, тому комісія прийшла до висновку про відсутність його на робочому місці без поважних причин (а.с.24).
30 вересня 2009 року на адресу позивача направлявся лист за підписом спеціаліста по роботі з персоналом товариства (доказ про відправлення додається) з проханням з’явитися на роботі та пояснити ситуацію, яка відбувається, так як він не з’являється на роботі з 1 вересня 2009 року (а.с.25,26).
12 жовтня 2009 року був складений аналогічний акт №2 про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці з 8-30 год. 1 вересня 2009 року (а.с.27).
13 жовтня 2009 року на адресу ОСОБА_3 був відправлений наступний лист (доказ про відправлення додається) з проханням посвідчити акти №№1,2 про його відсутність на робочому місці з 1 вересня 2009 року. Тут же зазначено прохання надати докази відсутності з поважних причин (а.с.28).
Згідно повідомлення поштамту від 8.04.2010 року, лист на ім’я ОСОБА_3 від 14.10 2009 року був виданий на касі відділення поштового зв’язку Черкаси-21 19.10.2009 року особисто одержувачу (а.с.55).
10 грудня 2009 року відповідач звернувся до адресного бюро з проханням надати довідку з зазначенням фактичного місця реєстрації ОСОБА_3, що необхідно для направлення останньому рекомендованого листа з вимогою про з’явлення на робочому місці. На звернення одержана довідка, де вказана адреса: АДРЕСА_1, куди і була направлена кур’єрська пошта (а.с.30 -33).
28 грудня 2009 року виданий наказ №6-С про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України. Також вказано погодити звільнення з Радою трудового колективу та видати наказ на звільнення (а.с.36).
30 грудня 2009 року виданий наказ №37-к, яким звільнено ОСОБА_3 з роботи за прогули (ст.40 п.4 КЗпП України) (а.с.37).
Згідно копії листка непрацездатності від 21 серпня 2009 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному з 21.08.2009 року по 25.09.2009р. включно (а.с.40).
28 вересня 2009 року позивачем ОСОБА_3 на адресу відповідача була направлена заява про його звільнення з 28 вересня 2009 року, яка вручена останньому 15 жовтня 2009 року (а.с. 56, 58).
В обхідному листі здачі товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_3 зазначена дата звільнення – 31.08.2009 р. (а.с.91).
Наказом № 25/1 від 28 вересня 2009 року менеджера зі збуту ОСОБА_3 звільнено з роботи за власним бажанням (ст.38 КЗпП України). Тут же зазначено, що компенсація за щорічну оплачувану відпустку використана в повному обсязі (а.с.128).
З вище зазначеного слід зробити висновок, що позивач ОСОБА_3 на роботі був відсутній з 21 серпня по 25 вересня 2009 року – в зв’язку з перебуванням на лікарняному і з 26 вересня 2009 року – в зв’язку зі звільненням з 28.09.2009 року за власним бажанням.
Відповідно до роз’яснень, зазначених в п.12 Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів» по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 4 ст. 24 КЗпП).
Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.
В матеріалах справи містяться й інші заяви позивача, адресовані відповідачу, про звільнення його з посади менеджера зі збуту з 30 листопада 2009 року за згодою сторін (ст.36 КЗпП) (а.с.105,111) та про видачу довідки про роботу та заробітну плату, трудову книжку у зв’язку із звільненням з 30.11.2009 року за згодою сторін. Проте доказів, що ці заяви надходили відповідачу, в матеріалах справи немає.
Ставлячи питання про поновлення на роботі, позивач вважає, що наказ про його звільнення за № 25/1 від 28 вересня 2009 року за ст.38 КЗпП України винесено з порушенням норм чинного законодавства, так як керівник підприємства не поставив власний підпис та печатку на ньому.
По-перше, доказів даного факту в матеріалах справи немає.
По-друге, позивач сам виявив бажання про його звільнення з 28.09.2009 року.
Як зазначено вище, позивач ОСОБА_3 після направлення заяви на звільнення, одержаної відповідачем 15.10.2009 року, на робочому місці не з’являвся. Тому і ставити питання про продовження дії трудового договору також не має підстав, як не вправі ставити питання про поновлення його на роботі.
Відповідно до положень ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, працівник або уповноважений орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як вбачається з довідки про середню заробітну плату останнє нарахування заробітної плати ОСОБА_3 проведено за серпень місяць 2009 року в сумі 1 588,95 грн. за 25 робочих днів (а.с.34), які позивач одержав в ході розгляду справи апеляційним судом.
Відповідно до положень частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 року, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.
Оскільки позивач в період з 21 серпня по 25 вересня 2009 року перебував на лікарняному, а в заяві про звільнення просив звільнити його з 28 вересня 2009 року, з чим погодився і відповідач, то лікарняні за вказаний період повинен оплачувати відповідач.
Згідно роз’яснень, що містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року, №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово намагався запросити позивача для уточнення причини відсутності на роботі.
Зокрема, 30 вересня 2009 року, після подачі заяви на звільнення, на адресу позивача направлявся лист за підписом спеціаліста по роботі з персоналом товариства (доказ про відправлення додається) з проханням з’явитися на роботі та пояснити ситуацію, яка відбувається, так як він не з’являється на роботі з 1 вересня 2009 року (а.с.25,26).
Лист на ім’я ОСОБА_3 від 14.10 2009 року з проханням надати докази відсутності його на роботі, був виданий на касі відділення поштового зв’язку Черкаси-21 19.10.2009 року особисто позивачу (а.с.55).
Натомість позивач до кінця 2009 року на запрошення відповідача на роботі не з’являвся, трудову книжку одержати не намагався, питання про недоплачені йому суми по заробітній платі перед підприємством не ставив.
Посилання позивача на те, що він намагався одержати у відповідача заробітну плату та трудову книжку ніякими доказами не підтверджуються та спростовуються вище наведеним.
Як встановлено в апеляційному суді, трудову книжку позивач одержав у відповідача лише в жовтні місяці 2010 року.
Між тим, відповідач провів нарахування заробітної плати позивачу за серпень місяць 2009 року за 25 днів, яка ним не була отримана. Спору щодо розміру нарахованої суми між сторонами не було.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивач не міг пояснити, чому до цього часу ним не переданий відповідачу оригінал лікарняного листка, оскільки з журналу реєстрації лікарняних листків на ТОВ «ТД «Статус-Трейд» вбачається, що такий лікарняний до товариства не поступав. Відповідно нарахувати по ньому заробітну плату та виплатити її відповідач теж не мав можливості. І лише тільки після втручання та на прохання колегії суддів позивачем передано відповідачу дублікат лікарняного листка, по якому останній провів нарахування та виплатив їх позивачу.
Відповідно до положень ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
В матеріалах справі відсутні дані щодо вручення ОСОБА_3 копії наказу про звільнення, а трудову книжку, як зазначено вище, він одержав лише у жовтні місяці 2010 року. При цьому не пояснив причину неодержання належних йому коштів по зарплаті за серпень місяць. До суду з даним позовом він звернувся 23 грудня 2009 року. Тому суд визнав за можливе розглядати вказаний позов без застосування строку звернення.
Разом з тим, дана обставина є ще одним доказом того, що позивач з власної ініціативи не намагався встановити розмір належних йому сум до виплати як по зарплаті так і по лікарняному.
Про те, що позивач не визначився з позицією щодо повного розрахунку з ним відповідача, свідчать і ті обставини, що він неодноразово міняв свої позовні вимоги в суді першої інстанції, міняв підстави його звільнення та обґрунтування позову.
Моральна шкода, яка відповідно до положень ст. 2371 КЗпП України відшкодовується власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, також не підлягає до стягнення з названих вище підстав, оскільки вини товариства щодо невчасного розрахунку з позивачем не встановлено.
Враховуючи, що відповідачем проведено розрахунок з позивачем за серпень місяць 2009 року та по виплаті лікарняних в добровільному порядку до прийняття по даній справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 7 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Статус-Трейд» про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Корнієнко