Справа № 11– 761/2010 Головуючий у 1 інстанції: Розинко В.М..
Категорія : ст. 368 ч.1 КК України Доповідач : Шахова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Шахової О.Г.
суддів: Сердюка О.Г., Мельниченка Ю.В.
при секретарі Шевченко М.В.
з участю прокурора Надточій О.О.
захисників – адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених : ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2010 року.
Цим вироком : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, відсторонений від займаної посади директора Державного підприємства «Чернігівторф», раніше не судимий, мешканець АДРЕСА_1,
засуджений:
- за ст. 368 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчою діяльністю на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий приватним підприємцем, раніше не судимий, мешканець АДРЕСА_2,
засуджений:
- за ст. ст. 27 ч.5, 368 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчою діяльністю на 1 рік.
- за ст. 190 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого більш суворим остаточно, призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчою діяльністю на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 943 грн. 71 коп. з кожного судових витрат на користь держави за проведення експертизи.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, ОСОБА_3, працюючи на посаді директора Державного підприємства „Чернігівторф", обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, отримав хабар за наступних обставин.
Наприкінці червня 2010 р. ОСОБА_3, за допомогою ОСОБА_4 домовився зі співзасновником ТОВ „Деметра" ОСОБА_5 про укладання договору поставки торфу сільськогосподарського із ДП „Чернігівторф" до ТОВ „Деметра", обсягом 5 000 тонн, за ціною 55 грн. за тонну. Проте, умовою укладання вищевказаного договору поставки була сплата ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 50000 грн.
ОСОБА_4 у свою чергу, за пособництво в одержанні ОСОБА_3 хабара, поставив ОСОБА_5 умову сплатити йому особисто грошові кошти в сумі 25 000 грн.
Після чого, 07.07.2010 p., біля 10 год. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зустрілись на території Чернігівської міської лікарні № 1 по проспекту Миру, 44 у м. Чернігові, де обумовили суму сплачуваних ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 10000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України складає 79084 грн., з яких 50000 грн. ОСОБА_4 мав передати ОСОБА_3 в якості хабара, а рештою в сумі 29084 грн. вирішив заволодіти, шляхом зловживання довірою ОСОБА_5
ОСОБА_3, не будучи обізнаним у намірі ОСОБА_4 за пособництво в одержанні ним хабара, заволодіти грошовими коштами ОСОБА_5, уважав, що одержить від останнього, через ОСОБА_4, у якості хабара грошові кошти в сумі 50 000 грн.
Того ж дня, біля 15.15 год., перебуваючи в офісі приватного підприємця ОСОБА_4, розташованого поблизу адміністративної будівлі харчоблоку Чернігівської міської лікарні № 1 по пр. Миру, 44 у м. Чернігові, ОСОБА_3 підписав та скріпив печаткою підприємства договір поставки торфу сільськогосподарського із ДП „Чернігівторф" до ТОВ „Деметра", обсягом 5000 тонн, за ціною 55 грн. за тонну та видав його на руки ОСОБА_5
Після чого, ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України складає 79084 грн., з яких 50000 грн. він мав передати ОСОБА_3 в якості хабара, а рештою заволодіти, шляхом зловживання довірою ОСОБА_5
У подальшому ОСОБА_3, через ОСОБА_4, одержав від ОСОБА_5 в якості хабара грошові кошти в сумі 50000 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засуджених, просить вирок суду скасувати, у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, постановити новий вирок, яким призначити їм покарання визначене судом 1 інстанції, але без застосування ст. 75 КК України. Посилається на те, що ОСОБА_3, як керівник державного підприємства, що має дбати про його прибуток, отримав незаконну винагороду у власних інтересах на значну суму коштів - 50000 грн., а ОСОБА_4, як посередник, шахрайським способом заволодів коштами ОСОБА_5 на суму 29084 грн., а тому призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України суперечить вимогам ст. 50 КК України, оскільки не буде сприяти запобіганню вчиненню нових злочинів засудженими. Вважає, що при призначенні покарання суд безпідставно врахував обставину, яка пом’якшує покарання –активне сприяння у розкритті злочину, оскільки даний злочин було розкрито працівниками УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, а не за сприяння засуджених. Звертає увагу на те, що суд неправомірно зазначив у вироку про молодий вік засуджених, оскільки ОСОБА_3 на час скоєння злочину виповнилося 25 років, а ОСОБА_4 29 років. Зазначає, про формальність позитивних характеристик на засуджених.
Так як прокурором було порушено питання про погіршення становища засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 справу було прийнято до провадження апеляційного суду та призначено часткове судове слідство в частині призначеного покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив апеляцію задовольнити, вирок суду в частині призначення засудженим покарання скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, визначене судом 1 інстанції без застосування ст.75 КК України, пояснення засуджених та їх захисників, які заперечували проти апеляції прокурора, вважали вирок суду законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в скоєнні злочинів, за які їх засуджено, підтверджується наданими суду доказами, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.
Фактичні обставини справи, доведеність винності та кваліфікація дій засуджених в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі засудженими, не оспорювались і, згідно ст. 299 КПК України, не досліджувались. Самі засуджені вину у вчиненні інкримінованих ним злочинів визнали повністю. В скоєному щиро каялись. Це ж вони підтвердили і в апеляційному суді.
Міру покарання засудженим суд обрав у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєних злочинів, осіб винних:
- ОСОБА_3 – раніше не судимий, характеризується по місцю проживання та роботи з позитивної сторони, піклується щодо двох непрацездатних родичів – бабусі, 1937 року народження, інваліда 2 групи та дідуся, 1932 року народження, інваліда 1 групи, допомагає їм в лікуванні, доглядає за ними, сам має незадовільний стан здоров’я, що підтверджується медичними документами, його мати проживає за кордоном, інших родичів в нього не має; з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відсутності обставин, які обтяжують покарання;
ОСОБА_4 – раніше не судимий і також позитивно характеризується, враховані сімейні обставини, незадовільний стан його здоров’я, який також підтверджується медичними документами, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, які обтяжують покарання. Від злочину тяжких наслідків не настало. Потерпілий до засуджених претензій не мав.
Ст.65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням як ступеню тяжкості вчиненого злочину, так і особи винного.
Тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням. Своє рішення суд належним чином умотивував і колегія знаходить таке рішення переконливим. У даному випадку, враховуючи обставини справи, особи винних, їх відношення до скоєного, сімейний стан, турботу про хворих близьких, стан здоров’я засуджених вказують на те, що призначене покарання дійсно буде необхідним та достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.
Вважати це покарання надто м'яким, як про це зазначає прокурор в апеляції, підстав немає. Сама лише тяжкість обвинувачення не є підставою для позбавлення волі винної особи. Посилання прокурора на суспільну небезпеку скоєних злочинів при визначенні міри покарання засудженим - судом враховані.
Доводи апелянта щодо того, що суд безпідставно врахував при призначенні покарання засудженим як пом’якшуючу покарання обставину – активне сприяння в розкритті злочину - не заслуговують на увагу.
Активне сприяння розкриттю злочину означає, що винний добровільно своїми активними діями надає допомогу органам слідства або суду в з’ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття. Як вбачається з матеріалів справи, з моменту огляду місця події засуджені добровільно, відразу ж, розповіли про час, місце, конкретні обставини вчиненого злочину, вказали на місце, де знаходяться грошові кошті, отримані в якості хабара. І надалі давали послідовні, не суперечливі показання, які узгоджувалися між собою, повністю визнавали свою вину в скоєному і це мало істотне значення для швидкого і повного розкриття злочину.
Не заслуговують на увагу доводи прокурора в апеляції на формальні характеристики засуджених, так як зі змісту характеристик як на ОСОБА_3, так і на ОСОБА_4 (а.с.79-80,82,85,86,153,157,158) вбачається про виключну позитивність їх, як осіб.
Згідно ст. ст. 323, 324 КПК України всі процесуальні вимоги щодо вироку судом дотримані і вирок є законним і обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції - залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – залишити без змін.
СУДДІ:
Сердюк О.Г. Шахова О.Г. Мельниченко Ю.В.