Справа № 22ц-6453/2010 Головуючий у 1інст. – Ковальова Т.Г.
Доповідач – Горобець Т.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ХРОМЕЦЬ Н.С.,
суддів: ГОРОБЕЦЬ Т.В., СТРАШНОГО М.М.
при секретарі
з участю Вареник О.М.
позивача ОСОБА_6, представника відповідача – Оніщенка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк” на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк” про припинення іпотеки нерухомого майна та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчудження об”єктів нерухомого майна запису № 2363296,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ПАТ „Банк „Демарк” просить вказане рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено, скасувати та відмовити позивачу у задоволенні його вимог повністю.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, апелянт зазначає, що при розгляді даного спору суд неправильно застосував ст. 49 Закону України „Про іпотеку” та порушив положення ст. 17 даного Закону щодо підстав припинення іпотеки, оскільки, визнаючи іпотеку припиненою, суд послався на підстави, яких ст. 17 Закону України „ Про іпотеку” не містить.
Доводами скарги є також посилання на те, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст. 215 чи ст. 651 ЦК України, якими регулюються питання визнання правочинів недійсними та питання зміни і розірвання договору.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою положення ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” , яка визнає право стягувача повторно пред”явити виконавчий документ до виконання і таким правом відповідач під час судового розгляду скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 19.07.2010 року звернувся до суду з позовом про визнання іпотеки нерухомого майна припиненою з підстав, визначених ч.3 ст.49 Закону України „ Про іпотеку”та про виключення запису з Єдиного реєстру заборон. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 08.10.2010 року його позов задоволено.
Судом також встановлено, що ОСОБА_6 є майновим поручителем по зобов”язанням ТОВ „ Оптзерноторг” за кредитним договором останнього з ПАТ „ Банк Демарк”. Відповідно до заочного рішення суду від 30.03.2009 року на нерухоме майно позивача, що знаходиться в іпотеці, а саме: не житлові будівлі комплексу споруд АЗС-СТО, що розташовані за адресою - вул. Шевченко, 176, в м. Ніжин, Чернігівської області, загальною площею 255,3 кв. м. було звернуто стягнення шляхом реалізації його у встановленому порядку на прилюдних торгах. Проте, двічі, прилюдні торги по реалізації цього майна оголошено такими, що не відбулися. Позивач не оспорює той факт, що він не скористався своїм правом на придбання предмету іпотеки – майна на яке звернуто стягнення, за початковою ціною, визначеною для торгів, як це передбачено ч.1та 2 ст.49 ЗУ „ Про іпотеку”.
Постановою відділу державної виконавчої служби Ніжинського міського управління юстиції від 03.06.2010 року встановлено, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, у зв”язку з чим виконавчий документ йому було повернуто (а.с.9) .
З врахуванням встановленого, та виходячи з положень ч.3 чт.49 ЗУ „ Про іпотеку”, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову. Не суперечить закону також рішення про задоволення вимог щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчудження об”єктів нерухомого майна запису №2363296 стосовно даного майна, оскільки згідно інформації, яка зазначена в іпотечному договорі від 03.12.2007 року вбачається, що майно, а саме, не житлові будівлі комплексу споруд СТО-АЗС загальною площею 255,3 кв. м. - адміністративна будівля – А, підвал - Пд., ганок - а, магазин – Б, передане в іпотеку, зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон 2363296.
Твердження апелянта про те, що позивач не навів підстав припинення іпотеки, які передбачені ст. 17 Закону України „Про іпотеку” є безпідставними, оскільки дана стаття не дає вичерпний перелік таких підстав, а в ч.7 ст.17 цього Закону вказується на можливість припинення іпотеки і з інших підстав, визначених цим Законом. Саме такі, інші підстави і визначено в ч.3 ст.49 Закону України „ Про іпотеку”.
Щодо посилання апелянта в доводах апеляційної скарги на ст.216 та 651 ЦК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані норми закону не регулюють спірні правовідносини, як не стосується спірних правовідносин і ст. 40 Закону України „ Про виконавче провадження”. Наведена норма закону свідчить про правомірність дій виконавчої служби щодо повернення виконавчого документу стягувачеві та право стягувача на повторне пред”явлення виконавчого листа до виконання, проте не встановлює жодних обмежень майновому поручителю, майно якого знаходиться в іпотеці, реалізувати своє право на звернення до суду з вимогою про припинення іпотеки на підставі ч.3 ст.49 ЗУ „ Про іпотеку”. Не встановлює таких обмежень і Закон України „ Про іпотеку”, який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно, у обсязі, необхідному для вирішення спору з”ясував всі обставини у справі, дослідивши надані сторонами докази у відповідності до вимог ст. 57-61 ЦПК України, оцінюючи їх з дотриманням вимог ст.212ЦПК України, правильно визначив характер спірних правовідносин та закон, який регулює ці правовідносини та ухвалив правильне по суті, законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду першої інстанції без змін , якщо дійде висновку, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк Демарк” відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді :