ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 р. | № 4/382-28/54(02-4/4-28) |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р.
у справі №4/382-28/54 господарського суду Львівської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Торговий дім “Укртатнафта-Київ”
до відповідача Закритого акціонерного товариства
“Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс”
про стягнення 10 000 000грн.
за участю представників:
ВАТ “Торговий дім “Укртатнафта-Київ” –Оксанич В.Е.;
ЗАТ “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” - Бальмич В.О.
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство “Торговий дім “Укртатнафта-Київ” звернулося до господарського суду Львівського області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Закритого акціонерного товариства “Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” 10 000 000грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що ним на виконання умов договору поставки 47/10/123-М передано відповідачу нафтопродукти, які останній взяв на себе зобов’язання оплатити. В рахунок виконання зобов’язань за цим договором в частині оплати, ЗАТ “Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” було передано вексель, емітований АКБ “Європейський”. Між тим, у зв’язку з визнанням виданого векселя таким, що не підлягає вексельному використанню та оплаті, рішенням господарського суду м. Києва від 27.08.2003р. у справі №34/18 за позовом прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Командування Військово-Повітряних Сил України з ВАТ “Торговий дім “Укртатнафта-Київ” на користь позивача, якому в рахунок оплати за договором №29-04(7/10/122-В) передано вексель, стягнуто 10 000 000грн. (т.1 а.с.2-7, т.2 а.с.119-124).
Відповідач у справі –ЗАТ “Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те. що:
- позивачем не доведено факту поставки продукції за договором;
- рішення господарського суду м. Києва від 27.08.2003р. у справі №34/18 фактично не виконано, у зв’язку з чим у позивача відсутні підстави стверджувати про заподіяння шкоди (т.1 а.с.76-80).
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.12.2005р. у позові відмовлено (т.2 а.с.150-155)..
Визнаючи заявлені позовні вимоги необґрунтованими, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач виконав взяті на себе зобов’язання за договором, передавши позивачу в рахунок оплати вексель №80351845121920 на суму 10000000грн.;
- факт поставки нафтопродуктів за цим договором не підтверджений належними та допустимими доказами;
- договором не передбачено зобов’язання відповідача здійснити оплату грошовими коштами;
- у позивача відсутні збитки на даний час, спричинені визнанням векселя таким, що не підлягає використанню.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2005р. скасовано, а позов задоволено. Відповідно до постанови суду з відповідача на користь позивача стягнуто 10 000 000грн. (т.2 а.с.184-187).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- рішеннями судів у різних справах, що набрали законної сили, встановлено, що вексель АКБ “Європейський” №80351845121920, переданий відповідачем в рахунок оплати нафтопродуктів за договором №7/10/123-М, визнано таким, що не може виступати ні в якості цінного паперу, ні в якості розрахунків з моменту його видачі;
- факт поставки продукції за договором підтверджується тим, що відповідачем здійснено її оплату векселем;
- відповідачем не надано доказів здійснення розрахунків за договором.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ЗАТ “Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2005р.
Скаржник вважає, що постанова апеляційною інстанцією прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 26.04.99р. між сторонами у справі –Відкритим акціонерним товариством “Торговий дім “Укртатнафта-Київ” та Закритим акціонерним товариством “Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” укладено договір поставки №7/10/123-М, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов’язання поставляти нафтопродукти, а відповідач –прийняти їх та оплатити.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.
Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов’язків, визначених ним.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати продукції, що поставляється за вказаним договором.
Так, відповідно до п.2 договору, відповідач взяв на себе зобов’язання оплатити нафтопродукти, що поставляються згідно умов договору, шляхом 100% попередньої оплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивача.
Між тим, у подальшому 29.04.99р. сторонами укладено додаткову угоду, за умовами якої зобов’язання здійснити оплату за договором замінено на зобов’язання передати в рахунок оплати вексель, емітований АКБ “Європейський” (м. Харків), загальною номінальною вартістю 10 000 000грн.
В силу ч.1 ст.220 ЦК УРСР (чинному на момент укладення додаткової угоди), зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
За таких обставин, зобов’язання ЗАТ “Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” щодо оплати нафтопродуктів, вимоги щодо виконання якого заявлені позивачем, припинились у зв’язку з укладення угоди про передачу в рахунок оплати векселя.
Така угода не визнана у встановленому порядку недійсною і є підставою для припинення одного зобов’язання та виникнення іншого. Зазначеною угодою встановлено найменування векселя, що підлягав передачі, інші реквізити, що ідентифікують його.
Таким чином, заявлені позовні вимоги обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.
При цьому, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем взагалі не доведено факту поставки нафтопродуктів за вказаним договором.
Так, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, у відповідності з ст.32 ГПК України, встановлюються на підставі доказів, у т.ч. письмових.
До доказів у судовому процесі пред’являються певні вимоги. Зокрема, згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В підтвердження факту поставки нафтопродуктів за договором, позивачем надані накладні. Між тим, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності з ст.ст.32,34 ГПК України, відхилив їх в якості доказів, оскільки зазначені накладні не містять посилання на договір, не підписані особами, що отримали нафтопродукти, а також позивачем не надано відповідних довіреностей, виданих від мені відповідача, на отримання нафтопродуктів за такими довіреностями.
Посилання суду апеляційної інстанції, що сам факт видачі векселя в рахунок оплати підтверджує факт поставки нафтопродуктів за договором, помилковий. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов не дослідивши умови договору, які визначають строки виконання зобов’язання, та без врахування положень наступної норми матеріального права.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, договору.
За умовами договору, оплата здійснюється до поставки (п.2.3 договору). Отже, таке зобов’язання могло бути припинено шляхом угоди сторін до поставки нафтопродуктів.
Факти, встановлені рішеннями судів в інших справах, у яких не брав участь відповідач, не мають преюдиційного значення для даної справи в силу ст.35 ГПК України.
Враховуючи зазначене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2005р. –залишенню в силі.
Припинення ВАТ “Торговий дім “Укртатнафта-Київ”, що зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.05.2006р., не тягне за собою скасування у касаційному порядку прийнятого у справі рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2005р. та припинення провадження у справі, оскільки законність та обгрунтованість прийнятих у справі судових актів перевіряється касаційною інстанцією з урахуванням обставин, що існували на момент прийняття таких судових актів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Концерн “Міжрегіональний агротехнічний сервіс” задовольнити.
2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р.у справі №4/382-28/54 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2005р.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.