Справа  № 2-А-1588/10  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

21 грудня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого – судді -           Неганової Н.В.,  

при секретарі -           Федоренко О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом  

  ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення у Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов»язання здійснити перерахунок та виплату допомоги,  

в с т а н о в и в :  

  Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він відноситься до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримав  другу групу інвалідності. З 23.07.2004 року позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення у Подільському районі м. Києва. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується інвалідам ІІ групи, учасникам ліквідації наслідків аварій Чорнобильської АЕС 1 категорії в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Позивач в 2008 – 2009 роках отримував цю допомогу в заниженому розмірі, а в 2010 році виплата допомоги не здійснена. Позивач вважає, що відповідачами порушені його права, гарантовані Конституцією України та Законами України. ОСОБА_1 просить визнати дії управління праці та соціального захисту населення у Подільському районі м. Києва щодо не проведення нарахування допомоги на оздоровлення протиправними, зобов’язати управління праці та соціального захисту населення у Подільському районі м. Києва у місячний термін зробити перерахунок допомоги на оздоровлення, а також зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення із розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.  

В судове засідання позивач не з»явився, подав заяву, в якій зазначив, що підтримує свої позовні вимоги, просив позов задовольнити і розглядати справу у його відсутність.  

Представник відповідача - Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з»явився, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що проти позову заперечує, просив справу розглядати у відсутність представника центру.  

Представник управління праці та соціального захисту населення в судове засідання не з»явився, про день і час розгляду справи повідомлений.  

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, за таких підстав.  

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і відноситься до першої категорії ( а. с. 10 – копія посвідчення).  

Крім того, ОСОБА_1 є з 1993 року безстроково інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов»язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( а. с. 10 зворот – копія довідки МСЕК).  

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії другої групи інвалідності. В 2008, 2009 та 2010  роках позивачу призначено і виплачено допомогу на оздоровлення в розмірі 120 гривень відповідно до ст.ст. 62,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За 2010 рік позивачу виплачено допомогу на оздоровлення 10.06.2010 року, що вбачається з письмових пояснень Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.  

Позивач посилається на те, що розмір призначеної і виплаченої йому допомоги на оздоровлення не відповідає розміру, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Статтею 62 даного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.  

У Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.  

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на отримання пенсії  і допомоги у відповідному розмірі.  

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.  

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.  

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надає право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам другої групи у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.  

Нараховуючи допомогу на оздоровлення позивачу управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації керувалось в т. ч. Постановами Кабінету Міністрів України ( постанова від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), при цьому проводячи нарахування допомоги на оздоровлення в сумі, що не відповідає розміру у п’ять мінімальних заробітних плат.  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплати позивачеві, застосуванню підлягали норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Оскільки позивач отримав допомогу на оздоровлення в розмірі, нижчому, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи», й управління праці та соціального захисту населення фактично відмовило йому у перерахунку допомоги, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.  

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідачі не надали суду доказів того, що позивач не має права на отримання допомоги на оздоровлення в розмірі відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.  

На підставі наведеного, ст.ст. 48, 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 22 Конституції України,  Постанови Кабінету Міністрів України № 562  від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 17, 91, 159, 160, 161, 162 КАС України,  

суд  

п о с т а н о в  и  в :  

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.  

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення у Подільському районі м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відповідно нарахування і виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2010 році в розмірі, нижчому ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення у Подільському районі м. Києва здійснити  перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2010 рік з розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведеної виплати.  

Постанова може бути оскаржено до Київського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.  

Суддя: