Справа № 1 –1035/2010 року
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.12.2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді ЗАХАРОВОЇ А.С.
при секретарях СОЛОВІЦЬКОЇ І.М.
САДЧЕНКА О.О.
ПОПОВІЧЕНКО Т.А.
з участю прокурорів АФЕНКІНОЇ Н.М.
СЕРГЕЄВОЇ Т.В.
ЗАБРОДСЬКОГО І.В.
захисників ОСОБА_5
ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Бурімка, Ічнянського району, Чернігівської області, українки, громадянки України, незаміжньої, освіта середня, працює заступником керівника об'єднання громадських формувань охорони порядку та державного кордону, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1, раніше не судимої,- в скоєні злочинів, передбаченних ч. З ст. 296, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
22.07.2010 року, приблизно о 19 год. 15 хв. підсудна ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшла до вестибулю станції метро «Вокзальна», що за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1.
У зв'язку з суттєвим погіршенням координації рухів підсудної ОСОБА_9, що становило загрозу отримання тілесних ушкоджень як для її здоров'я, так і для оточуючих, контролер контрольно-пропускного пульту «Київського метрополітену» ОСОБА_7, яка була одягнута у форму працівника метрополітену встановленого зразку, на виконання своєї посадової інструкції, заборонила підсудній ОСОБА_9 пройти на ескалатор, що веде до платформи руху поїздів станції метро «Вокзальна» та подала відповідні сигнали для виклику працівників міліції.
Підсудна ОСОБА_9 на закону вимогу ОСОБА_7 покинути станцію метро, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, що виразилась в голосному висловлюванні в бік ОСОБА_7 нецензурної лайки в присутності низки пасажирів метрополітену, та вчиненні опору ОСОБА_7, яка припиняла хуліганські дії підсудної ОСОБА_9.
Підсудна ОСОБА_9, вчиняючи активний опір ОСОБА_7, пошкодила їй формену сорочку та завдала численні удари руками та ногами в ділянку шиї, грудей та рук спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді синців на задньо-зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, правого колінного суглобу, на лівій передньобічній поверхні шиї у нижній третині, на передньо-зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині; садна в проекції прикріплення правої ключиці до грудини, на правій передньо-бічній поверхні грудей в проекції другого ребра по середньо-ключінній лінії, на тилі проксимального та дистального міжфалангових суглобів 2 пальця правої кисті, на долонній поверхні міжфалангового суглобу 1 пальця; закриту черепно-мозкову травму: струс головного мозку, що відноситься до легких тілесних ушкоджень відповідно до висновку експерта № 1283/е від 29.07.2010 року (а.с.134-137).
Почувши сигнали про необхідність надання допомоги, приблизно о 19 год. 20 хв. до автоматичного пропускного контрольно-пропускного пункту контролера станції метро «Вокзальна» прибув старшина міліції інспектор патрульної служби 3 взводу 2 роти 1 батальйону патрульної служби лінійного управління в метрополітені ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8, який перебуваючи у форменому одязі, затвердженого зразку працівника правоохоронного органу, з відповідними відзнаками, виконував свої службові обов'язки по охороні громадського порядку на станції метро «Вокзальна», за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1.
Підсудна ОСОБА_9 на законні вимоги працівника міліції ОСОБА_8 про припинення хуліганських дій, належним чином не відреагувала, а продовжуючи грубо порушувати громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливо. зухвалістю, стала висловлюватися нецензурною лайкою в присутності низки пасажирів метрополітену в бік ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та чинити опір працівнику міліції ОСОБА_8, який виконуючи службові обов'язки щодо охорони громадського порядку, для припинення хуліганських дій підсудної ОСОБА_9, намагався її доставити до кімнати затриманих, яка розташована у вестибулі станції метро «Вокзальна».
Підсудна ОСОБА_9, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння, не бажаючи виконувати законні вимоги працівника міліції ОСОБА_8 щодо припинення неправомірних дій, надати документ, що посвідчував її особу, та пояснення з приводу вчинення нею хуліганських дій, вчинила опір ОСОБА_8 в ході якого пошкодила йому формену сорочку и завдала численні удари руками в ділянку шиї, грудей та рук, завдавши потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді саднин на правій бічній поверхні шиї у нижній третині, напередньо-внутрішній поверхні правого ліктьового суглобу, правого передпліччя у верхній третині, на тильній поверхні правого передпліччя на межі середньої та нижньої третин, на передній поверхні лівого ліктьового суглобу, на задньо-зовнішній та середній поверхнях лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третини, що відноситься до легких тілесних ушкоджень відповідно до висновку експерта № 379/і від 27.07.2010 року (а.с.91-93).
Хуліганські дії підсудної ОСОБА_9 приблизно о 19 год. ЗО хв. цього ж дня були припинені шляхом доставки її працівником міліції ОСОБА_8 до кімнати затриманих, що розташована у вестибулі станції метро «Вокзальна».
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнала та пояснила, що 22.07.2010 року, приблизно о 19 год. 15 хв. вона не знаходилась в стані алкогольного сп'яніння. В цей час вона зайшла у вестибуль станції метро «Вокзальна» з букетом квітів і підійшла до контролера ОСОБА_7, оскільки хотіла їй подарувати ці квіти, але остання її грубо обірвала. Вона зробила ОСОБА_7 зауваження та хотіла пройти через турнікет, при цьому показала своє посвідчення. Коли вона вже майже пройшла через турнікет, то ОСОБА_7 схопила її за волосся та потягнула за ланцюжок золотий, а також почала її штовхати через турнікет на вихід. Вона не вчиняла хулігаських дій. Вважає, що її затримали ОСОБА_7, а також працівник міліції ОСОБА_8 незаконно і вона не чинила опір працівникам міліції.
Незважаючи на те, що підсудна ОСОБА_9 не визнала себе винною у пред'явленому їй обвинуваченні, її вина у вчиненні хуліганства, вчинені опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків щодо охорони громадського порядку, а також у заподіянні працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків підтверджується зібраними по справі доказами.
Поясненнями потерпілого ОСОБА_8, який на досудовому слідстві (а.с. 60-62, 141-143) та в судовому засіданні стверджував, що він несе службу у вестибулях станцій метро Києва, по охороні громадського порядку.
22.07.2010 року, він був на чергуванні на станції метро «Вокзальна» та перебував у формі працівника міліції встановленого зразку та з відповідними відзнаками.
Приблизно о 19 год. 14 хв. він, знаходячись біля входу до кімнати міліції, яка знаходиться по правий бік вестибулю ст. м. «Вокзальна», почув як контролер ручного контролю станції подав два сигнали декілька раз, що означало, що йому була необхідна допомога працівників міліції. Прибувши до місця перебування контролера ОСОБА_7, яке знаходиться по правий бік від турнікетів, побачив як раніше йому незнайома ОСОБА_9 лаялась брутальною нецензурною лайкою в бік контролера та почала хаотично завдавати ударів контролеру ОСОБА_7 в область обличчя, шиї та грудей і в той же час її штовхала. Він побачив, що робоче місце контролера пошкоджене, а саме було видавлено з рами скло, яке лопнуло.
Він почав вимагати від ОСОБА_9 припинити хуліганськи дії по відношенню до контролера та став між підсудною та контролером. На що ОСОБА_9 висловилась в його бік нецензурною лайкою, вчинилася у його теніску та потягнула її до себе, що потягло до відривання частини ґудзиків. Він знову попросив її припинити неправомірні дії, але вона не реагувала та почала руками наносити йому удари в область шиї, обличчя, грудей та рук. Він відчув біль на руках, грудях, шиї. Потім він попросив надати йому допомогу працівникові воєнізованої охорони ОСОБА_10, який знаходився поруч. Вони її взяли під руки та повели до кімнати міліції. По дорозі вказана ОСОБА_9 висловлювалась нецензурною лайкою у їхній присутності та інших оточуючих, які проходили та виходили з метрополітену. Біля кімнати міліції перебував заступник командира взводу ОСОБА_11, який підійшовши до підсудної, спробував її заспокоїти, на що вона почала погрожувати звільненням та продовжувала висловлюватись нецензурною лайкою. Підсудній було запропоновано пройти до кімнати міліції. В кімнаті міліції вона почала знову висловлюватись нецензурною лайкою та чинити спроби завдати ударів руками та ногами йому і в цей час вхопила його за теніску та відірвала ще декілька ґудзиків.
ОСОБА_11 та він взяли підсудну за руки та спробували її завести у кімнату для затриманих, на що вона знову почала чинити опір, при цьому, в руках у неї знаходилась сумка, оскільки вона віддати її відмовилась. Завівши ОСОБА_9 в кімнату затриманих, хотіли з'ясувати анкетні дані та доповіли про інцидент черговому управління. Остання почала знову погрожувати звільненням, виражатись нецензурною лайкою та здається дістала якесь посвідчення, але в голос назвати свої анкетні дані відмовилась та почала стукати по клітці. Потім дістала зі своєї сумки предмет схожий на пістолет ПМР. Всі розуміючи, що в руках у вказаної жінки може бути вогнепальна зброя, вибігли з кімнати міліції, при цьому за собою зачинили двері.
Він не чув щоб підсудна знімала вказаний пістолет з запобіжника та не відводила затвор для потрапляння патрону в патронник.
Аналогічні покази як на досудовому слідстві (а.с. 57-59), так і в судовому засіданні дали свідки ОСОБА_12, інспектор лінійного управління метрополітену, та ОСОБА_11, заступник начальника взводу лінійного управління метрополітену.
Потерпіла ОСОБА_7, яка на досудовому засіданні (а.с.116-117) та в судовому засіданні стверджувала, що 22.07.2010 року вона у форменому одязі контролера чергувала по станції метро «Вокзальна» за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1 в м. Києві.
У вказаний день, приблизно о 19 год. 15 хв. слідкуючи за рухом пасажирів, вона побачила як ОСОБА_9, раніше їй невідома, у нетверезому вигляді, хитаючись, спробувала пройти до екскалатора, що веде до платформи руху поїздів. Розуміючи, що це може становити загрозу як для її здоров'я так і для здоров'я оточуючих, вона попросила ОСОБА_9 затриматись, але остання не реагувала та пройшла через турнікет. Вона, потерпіла, загородила підсудній, дорогу та вивела її до кабінки контролера та неодноразово подала звукові сигнали для виклику міліції. Міліцію також викликала за допомогою гучномовця та записаного повідомлення про необхідність прибуття міліції, яке лунає по селекторному зв'язку станції метро. В цей час, ОСОБА_9 вхопила гучномовець та почала його виривати, потім вхопила її за волосся та декілька разів вдарила її (потерпілу) головою об скло та метал кабінки контролера.
В цей час з'явився працівник міліції та працівник воєнізованої охорони, які спробували відтягти підсудну від неї та заспокоїти, але підсудна знову вирвалась підбігла до неї, потерпілої, схопила її за формену блузку та з силою потягнула, розірвав її. Після чого, кулаком вдарила її в губи. Дії ОСОБА_9 супроводжувались нецензурною лайкою, а також вона погрожувала звільненням як в її бік так і в бік працівника міліції та воєнізованої охорони.
Працівник міліції та воєнізованої охорони взяли підсудну під руки та повели до кімнати міліції, яка знаходиться неподалік від її робочого місця в середині станції метро. Що в подальшому відбулось між підсудною, працівниками правоохоронних органів та працівниками воєнізованої охорони, вона не бачила.
Поясненнями свідка ОСОБА_13, який на досудовому слідстві (а.с.123-126) та в судовому засіданні, стверджував, що 22.07.2010 року він заступив на чергування по станції метро «Вокзальна» за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1 в м. Києві.
Приблизно о 19.00 год. - 19.15 год. цього ж дня він, знаходячись в касовому залі вокзалу, почув як контролер ручного контролю станції подала два сигнали, що означало, що їй необхідна допомога працівників міліції.
Прибувши до місця перебування контролера, яке знаходиться по правий бік від турнікетів, він побачив як ОСОБА_9, раніше йому невідома, яка перебувала у нетверезому стані, лаялась брутальною нецензурною лайкою в бік контролера ОСОБА_7 та почала їй хаотично наносити удари в область обличчя, шиї та грудей і в той же час її штовхала. Він спробував заспокоїти ОСОБА_9 та відтягнути її від контролера, але вона не реагувала та продовжувала активні дії по відношенню до контролера. В якийсь момент підсудна схопила контролера за волосся та вдарила її головою об конструкцію контрольного пункту, у зв'язку з чим було пошкоджено скло вказаного пункту, а контролер ОСОБА_7 після того скаржилась на головний біль.
Потім з'явився міліціонер лінійного управління ОСОБА_8, з допомогою якого вони спробували заспокоїти вказану жінку. Під час чого вона наносила ОСОБА_8 хаотичні удари, а також хватала та смикала його за сорочку, внаслідок чого було відірвано декілька ґудзиків та пошкоджена сама сорочка. Після того як вказану жінку взяли під руки, вона почала гучно висловлювалась нецензурною лайкою, погрожувала усім звільненням з роботи. При цьому у вестибулі станції метро була велика кількість людей, які заходили та виходили зі станції метро.
Він разом з працівником міліції повели ОСОБА_9 до пункту працівників міліції, по дорозі остання також висловлювалась нецензурною лайкою.
Зайшовши до кімнати міліції вказана жінка продовжувала висловлюватись не цензурною лайкою та почала чинити спроби завдати ударів руками та ногами ОСОБА_8 і знову вхопила його за теніску та відірвала ще декілька ґудзиків. У зв'язку з чим вказану жінку посадили до клітки затриманих.
До того як підсудну помістили у кімнату для затриманих у неї з рук випав гаманець у якому знаходилось посвідчення схоже на посвідчення працівників міліції, але як виявилось це було посвідчення громадського помічника працівника міліції.
Перебуваючи у камері для затриманих підсудна знову почала погрожувати всім присутнім звільненням, виражатись нецензурною лайкою, при цьому вона повідомила, що всі вони взагалі є її підлеглими.
На їхнє прохання підсудна вголос назвати свої анкетні дані відмовилась та почала стукати по клітці ногами та руками, ми її знову попросили заспокоїтись. Потім підсудна повідомила, що вона має дозвіл на носіння зброї, при цьому дістала з своєї сумки предмет схожий на пістолет ПМР. Всі розуміючи, що в руках ОСОБА_9 може бути вогнепальна зброя, вибігли з кімнати міліції, при цьому за собою зачинили двері.
Прибули декілька оперативних груп і хтось у ОСОБА_9 забрав сумку, в яку вона на той час вже сховала предмет, схожий на пістолет.
Він не чув щоб підсудна перезаряджала вказаний пістолет, чи знімала його із запобіжника.
Аналогічні покази як на досудовому слідстві (а.с. 80-83), так і в судовому засіданні надав і ОСОБА_14, інспектор воєнізованої охорони КП «Київський метрополітен».
Також вина підсудної ОСОБА_9 підтверджується: протоколом огляду місця події від 22.07.2010 року із застосуванням відеозапису (а.с. 10-12); протоколом огляду відеозапису з камер спостереження станції метро «Вокзальна» за 22.07.2010 року, на якому зафіксовані хуліганські дії, опір та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 (а.с. 146-152); висновком експертизи № 1283/е від 28.07.2010 року відповідно до якої у потерпілої ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на задньо-зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, правого колінного суглобу, на лівій передньобічній поверхні шиї у нижній третині, на передньо-зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині; садна в проекції прикріплення правої ключиці до грудини, на правій передньо-бічній поверхні грудей в проекції другого ребра по середньо-ключінній лінії, на тилі проксимального та дистального міжфалангових суглобів 2 пальця правої кисті, на долонній поверхні міжфалангового суглобу 1 пальця; закриту черепно-мозкову травму: струс головного мозку, що відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.134-137); висновком експертизи № 379/і від 27.07.2010 року, відповідно до висновків якої у потерпілого ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді саднин на правій бічній поверхні шиї у нижній третині, напередньо-внутрішній поверхні правого ліктьового суглобу, правого передпліччя у верхній третині, на тильній поверхні правого передпліччя на межі середньої та нижньої третин, на передній поверхні лівого ліктьового суглобу, на задньо-зовнішній та середній поверхнях лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третини, що відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.91-93); постановами про прилучення до матеріалів справи речових доказів, а саме: пошкодженими форменими сорочками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, пошкодженим склом контрольно-пропускного пункту, відеозаписом з камери спостереження, який міститься на диску «МЕDSTОR» DYD+R D НОМЕР_1 (а.с. 153-154)та іншими матеріалами справи.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає їх допустимими та достовірними, а підсудну ОСОБА_9 винною в тому, що вона своїми навмисними діями вчинила хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та вчиненням опору представникові влади, який виконував свої обов'язки з охорони громадського правопорядку та іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, а тому її дії необхідно кваліфікувати за ч. З ст. 296 КК України.
Також суд вважає, що підсудну ОСОБА_9 необхідно визнати винною в тому, що вона своїми навмисними діями вчинила насильство щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, що завдало легкі тілесні ушкодження потерпілому, а тому її дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 345 КК України.
Крім того, суд визнає підсудну ОСОБА_9 винною в тому, що вона своїми навмисними діями вчинила опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків щодо охорони громадського порядку, а тому її дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 342 КК України.
Доводи підсудної ОСОБА_9 про те, що вона не була в стані алкогольного сп'яніння, не вчиняла хуліганства, опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків щодо охорони громадського порядку, а також не спричиняла ОСОБА_8, працівникові правоохоронного органу, тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а також тілесних ушкоджень ОСОБА_7, суд вважає необґрунтованими і до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються доказами, які судом досліджені в даному вироку, визнані достовірними, оскільки не викликають сумнівів у суду, а також поясненнями самої підсудної ОСОБА_9 на досудовому слідстві, де вона визнавала свою вину повністю у вчиненні злочинів, у яких вона звинувачується, давала логічні та послідовні пояснення щодо обставин вчинення нею злочинів ( а.с. ), на що посилався і свідок ОСОБА_15, слідчий, який також стверджував, що підсудна на досудовому слідстві давала показання добровільно, без будь-якого примусу.
В ході розгляду справи судом підсудна ОСОБА_9 давала пояснення, що в день, коли були події, вона вживала спиртні напої і на ці обставини вона посилалась і на досудовому слідстві.
А тому позицію підсудної ОСОБА_9 розцінює як бажання уникнути від покарання за вчинене.
При визначенні підсудній ОСОБА_9 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних нею злочинів, її особу: раніше не судима, позитивно характеризується за місцем роботи, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудної ОСОБА_9 , суд визнає: вчинення злочинів в стані алкогольного сп”яніння.
Обставин, що пом”якшують покарання підсудної ОСОБА_9 , судом не виявлено.
Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудної ОСОБА_9 , її відношення до вчинених злочинів, з яких ч. 3 ст. 296, ч. 2 345 КК України віднесені до злочинів середньої тяжкості згідно ст. 12 КК України, а також і те, що підсудна вчинила злочин, об'єктом якого є авторитет правоохоронного органу і його працівника та здоров'я останнього, суд вважає доцільним призначити їй покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд дійшов до висновку про можливість виправлення підсудної ОСОБА_9 без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов”язки згідно ст. 76 КК України і таке покарання буде достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про відшкодування їй підсудною моральної шкоди в розмірі 10000 грн., оскільки вона рахує, що діями підсудної ОСОБА_9 їй завдано моральні та фізичні страждання, а також матеріальної шкоди в сумі 1800 грн., т.я. до цього часу матеріальна шкода на цю суму не відшкодована.
Підсудна ОСОБА_9 не визнав цивільний позов, стверджуючи, що її діями потерпілій не завдано а ні моральних, а ні матеріальних збиків.
Суд вважає, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з підсудної ОСОБА_9 матеріальної шкоди в сумі 1800 грн. підлягає задоволенню, оскільки потерпілій від неправомірних дій підсудної завдано матеріальної шкоди, яка на суму 1800 грн. не відшкодована до цього часу.
Також суд приходить до висновку про те, що потерпілій ОСОБА_7 діями підсудної ОСОБА_9 завдано моральної шкоди, тобто моральні та фізичні страждання,
Але разом з тим, суд вважає вказану потерпілою ОСОБА_7 10000 грн. за великою і приходить до висновку про задоволення вимог потерпілої в розмірі 2000 грн., з урахуванням роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з наступними змінами "Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди", враховуючи характер та обсяг душевних страждань, перенесених потерпілим, тяжкість вимушених змін у його житті, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, а також конкретних обставин справи, т.я. дійсно, з вини підсудної ОСОБА_9 понесла і продовжує нести моральні страждання, т.я. внаслідок вище вказаних подій були порушені нормальні життєві зв”язки потерпілої через неможливість продовження активного громадського життя, порушені стосунки з оточуючими людьми.
Суд вважає, що з метою забезпечення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7, який задоволений в частині матеріальної шкоди - повністю, а в частині моральної шкоди – частково, не може бути знято арешт, що накладено на майно підсудної ОСОБА_9.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В :
Визнати винною ОСОБА_9 за ч. З ст. 296, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України і призначити їй покарання:
за ч. З ст. 296 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 342 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 345 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю скоєних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно визначити покарання у виді 3 (трьох)років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов”язки: не виїджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, а також періодично з”являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності ОСОБА_9 залишити без змін – підписку про невиїзд з місця проживання.
Цивільний позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячи) грн. та матеріальну шкоду в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн..
В останній частині цивільний позов ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Речові докази: формені сорочки, що зберігаються в кімнаті схову Київської транспортної прокуратури, повернути потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_16; пошкоджене скло контрольно-пропускного пункту, що зберігається в кімнаті схову Київської транспортної прокуратури, знищити; відеозапис з камери спостереження, який міститься на диску «МЕDSTОR» DYD+R D НОМЕР_1 зберігати в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 днів з моменту його проголошення.
С у д д я: