Справа № 2-2477/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 20 грудня 2010 року                                                                                                                 м. Київ

 Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Прокопчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області Служба у справах дітей про надання дозволу на виїзд за межі України,  

 в с т а н о в и в:

 16 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом до відповідача та з уточненням позовних вимог, просить ухвалити рішення, яким надати дозвіл ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не досягла 16-річного віку, на виїзд за межі України, а саме до Німеччини для проживання до досягнення повноліття, без годи та супроводу її батька ОСОБА_2.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 є їх з відповідачем донькою.

Після розірвання шлюбу з відповідачем 04 квітня 2008 року, ними було визначено місце проживання дитини з матір’ю. Донька зареєстрована за місцем її проживання в АДРЕСА_1 у її приватному будинку.

17 жовтня 20108 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, який працює на постійній основі в м. Ганау, Німеччина. Вона та її чоловік бажають, щоб донька проживала разом з ними в Німеччині, проте відповідач не дає згоди на такий переїзд дитини.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач та його представник проти позову заперечують. Пояснив суду, що зміна місця проживання дитини на невизначений строк, суттєво погіршить права самої дитини. Їх донька не володіє німецькою мовою. Відповідно вона не зможе навчатися в школі на належному рівні до вивчення іноземної мови, що зашкодить дитині в отриманні повноцінного навчання та поставить під загрозу її майбутнє.

Третя особа Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області Служба у справах дітей у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи судом повідомлялася. Направила до суду висновок Служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про доцільність визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір’ю.  

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження (а.с. 5).

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким надати дозвіл їх доньці без згоди батька виїхати за межі України до її повноліття, тобто до 17 жовтня 2014 року.

Суд вважає, що такі вимоги не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Встановлено, що після розірвання шлюбу батьки дійшли згоди щодо проживання дитини з матір’ю за місцем її проживання.

07 жовтня 2008 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з громадянином України ОСОБА_4, який працює на постійній основі в одній з компаній компанії в місті Ганау в Німеччині з 01 вересня 2008 року, про що надала довідку, в якій зазначена його заробітна плата (а.с. 13).

У судовому засіданні представники ОСОБА_1 пояснили, що остання наразі мешкає в Німеччині разом зі своїм чоловіком.

У силу ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що вона сама постійно проживає в Німеччині на законних підставах, чи може вона забрати до себе на постійне проживання неповнолітню дитину, чи є згода відповідних органів на те, що дитина буде мати право постійно проживати та навчатися в Німеччині, в яких умовах вона буде проживати та навчатися.

Позивачем до матеріалів справи надана лише довідка з місця роботи ОСОБА_4

Та обставина, що ОСОБА_4 працює на постійній основі в Німеччині, не свідчить про те, що це дає право дитині його дружини від першого шлюбу на її проживання в Німеччині до досягнення повноліття.

Зазначені обставини мають суттєве значення для вирішення зазначеного спору, оскільки дитина навчається в школі, відвідує гуртки, і її відрив від навчання, в разі відсутності згоди на її проживання та навчання в Німечинні, дійсно суттєво вплине на належний рівень отримання нею освіти.

У судовому засіданні вивчено обставини проживання дитини в України та встановлено, що дитина за згодою батьків виховується дідусем та бабусею по лінії матері. Відповідач ще до звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, у березні 2010 року порушував перед матір’ю дитини питання про можливість проживання дитини з ним, оскільки мати проживає за межами України. Сторони дійшли згоди, що дитина буде продовжувати проживати з дідусем і бабусею, а відповідач приймати безпосередню участь у її виховані.

У судовому засіданні представники позивача не спростували доводи відповідача, що останній постійно спілкується з дитиною, надає їй матеріальну допомогу, приймає безпосередню участь у виховані дитини, її розвитку, не заперечує проти виїзду дитини до матері на канікули, відпочинок.  

На підтвердження цього відповідач надав суду нотаріально завірену заяву про дозвіл на виїзд дитини за межі України на період з 23 грудня 2010 року по 23 січня 2011 року, тобто в період шкільних канікул.

Влітку за його згодою дитина також перебувала в Німеччини під час канікул.

Стосовно заборгованості по аліментах, на яку посилається позивач, то така заборгованість була нарахована за період з часу ухвалення судового рішення до моменту пред’явлення виконавчого листа про стягнення аліментів до виконання. Зазначена заборгованість погашена.

Крім сплати аліментів, відповідач добровільно надає дитині додаткову матеріальну допомогу, купує необхідні речі.

Суд не може взяти до уваги висновок Служби у справах дітей, оскільки з його змісту вбачається, що обговорювалось питання чи хоче дитина проживати з матір’ю, а не досліджувалось питання чи є на даний час підстави давати згоду на виїзд дитини до її повноліття до Німеччини. Безспірно, що дитина бажає проживати з матір’ю, проте Служба у справах дітей також мала би перевірити чи є така можливість у матері дитини забезпечити її проживання та навчання в Німеччині та чи є на це згода німецької сторони, чи буде забезпечена дитина можливістю навчатися, і яка школа дає згоду (гарантію) на те, що дитина буде зарахована на навчання.

Фактично Служба у справах дітей вирішувала питання про доцільність визначення місця проживання дитини з матір’ю, що не є предметом спору між сторонами.

При вирішення зазначеного питання, суд має виходити не з інтересів матері дитини, яка створила нову сім’ю, і можливо й має правові підстави проживати зі своїм чоловіком за місцем його роботи. Разом з тим, суду мали бути надані переконливі докази того, що таке право виникло і в дитини сторін та в Німеччині вона буде мати можливість навчатися та розвиватися.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не надала таких доказів, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ч. 1 ст. 157 СК України, п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», ст. 4 закону України «Про охорону дитинства», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, п. 1 ст. 10, п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –  

 в и р і ш и в:

 Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя: