УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 березня 2010 року  апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючої – судді         Романова О.В.

суддів:                 Михайловського  В.І., Ляшука В.В.

з участю прокурора         Селюченко І.І.

захисника                   ОСОБА_1

засудженого             ОСОБА_2,

потерпілого             ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Богунського району м.Житомира, заступника прокурора Житомирської області та засудженого ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 20 січня 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, не судимий,

засуджений за ст.286 ч.1 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

За ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

За ст.76 КК України на засудженого покладені обов’язки періодично з’являтися на реєстрацію в кримінально- виконавчу інспекцію та повідомляти про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Згідно ст.1 п.”в” Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року ОСОБА_2 звільнено від основного та додаткового покарання.

Міра запобіжного заходу залишена попередня – підписка про невиїзд.

________________________________________________________________

Справа № 11-175 2010 р.                 Головуючий у 1-ї інстанції Іонніков В.М.

Категорія ст.286 ч.1 КК України                 Доповідач Михайловський В.І.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь УМВС України в Житомирській області 1460 грн. 34 коп. судових витрат.

Речові докази у вигляді 2х рентгенівських знімків залишено в матеріалах справи.

Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_2 23 вересня 2008 року близько 17 години 05 хвилин, рухаючись на автомобілі „Мерседес-Бенц” на перехресті вулиць Щорса-Андріївській у м.Житомирі, в районі будинку №2, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перетинав вул.Щорса зправа наліво у напрямку руху автомобіля. Внаслідок виниклої ДТП потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобної ділянки голови, вивиху лівого плечевого суглобу – за ознакою, довготривалого порушення функції верхньої лівої кінцівки.

В наведених умовах дорожнього руху водій ОСОБА_2 виявив неуважність до зміни дорожньої обстановки, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, порушивши вимоги п.п.1,5, 2.3 (б), 10.1, 11.1, 11.2, 11.4, 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

В апеляціях: помічник прокурора Богунського району м.Житомира просить скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання, з іспитовим строком на 2 (два) роки, застосувати ст.76 п.п.3,4 КК України.

На підставі ст.1 п.”в” Закону України „Про амністію” від 12.12.2008 року ОСОБА_2 звільнити від основного та додаткового покарання.

В обгрунтування апеляції помічник прокурора Богунського району посилається на те, що суд, призначаючи покарання, не дотримався вимог ст.77 КК України та безпідставно звільнив засудженого згідно ст.75 КК України й від додаткового покарання.

Заступник прокурора Житомирської області, який затверджував обвинувальний висновок, просить вирок Богунського районного суду від 20.01.2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності відповідно до ст.6 п.”в” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року. В обгрунтування апеляції прокурор посилається на те, що особи, які підпадають під дію ст.1 вищевказаного Закону, кримінальні справи щодо яких не розглянуті судами, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності.

Засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду від 20.01.2010 року, а справу направити на додаткове розслідування прокурору, посилаючись на ті обставини, що суд першої інстанції та органи досудового слідства неповно і поверхово дослідили обставини справи, не провели додаткового відтворення обставин події з участю свідків, в наявності є суперечливі та неналежним чином оформлені медичні документи, не дано правової експертної оцінки діям пішохода потерпілого ОСОБА_3, по справі необхідно провести значну кількість інших слідчих дій, оскільки допущені недоліки не можуть бути усунуті під час судового слідства.

Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який підтримав апеляцію помічника прокурора Богунського району м.Житомира та заперечував проти задоволення апеляцій прокурора, який затвердив обвинувальний висновок і засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, який підтримав апеляції прокурорів та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію засудженого з наведених мотивів, заперечуючи проти задоволення апеляцій прокурорів, обговоривши доводи апеляцій та вивчивши справу, суд вважає, що апеляція помічника прокурора Богунського району м.Житомира підлягає задоволенню, а апеляції засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненні необережних дій, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження підтверджена зібраними та дослідженими у суді доказами: показами потерпілого ОСОБА_3, протоколом огляду місця пригоди від 23.09.2008 року, показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколом додаткового огляду місця ДТП від 16.01.2009 року, висновком автотехнічної експертизи №3/84 від 3.03.2009 року, показами судово-медичного експерта ОСОБА_8   та висновком судово-медичної експертизи №128, протоколом відтворення обстановки і обставин від 20.03.2009 року, висновком №3/123 від 30.03.2009 року судової автотехнічної експертизи, протоколами виїмки від 31.03.2009 року рентгенівських знімків щодо отриманих ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Протиправні дії ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України судом кваліфковано привально.

Апеляційний суд не погоджується з доводами засудженого ОСОБА_2 про те, що вирок суду першої інстанції побудований на неповно зібраних та досліджених доказах, оскільки такі його твердження спростовуються зібраними по справі доказами, які досліджені у відповідності з вимогами Кримінально-процесуального закону та яким надана юридична оцінка. А тому, слід вважати безпідставними вимоги апелянта ОСОБА_2 щодо необхідності направлення вказаної кримінальної справи на додаткове розслідування.

Разом з тим, визначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.75 КК України, суд, в порушення вимог ст.77 КК України, безпідставно звільнив його від додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

А тому, враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України покарання та постановити новий вирок.

Суд також вважає безпідставними вимоги прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, про необхідність закриття справи та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності відповідно до ст.6 п.”в” ст.1 Закону України „Про амністію” від 12.12.2008 року, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, підсудний ОСОБА_2, не визнаючи себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, вимагав проведення судового слідства та надавав згоду на застосування амністії лише за умови встановлення його вини обвинувальним вироком суду (а.с.205), у зв’язку з чим закриття кримінальної справи в даному випадку та на даній стадії кримінального процесу є неможливим.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366,378 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

    Апеляції засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити частково, апеляцію помічника прокурора Богунського району м.Житомира задовольнити повністю.

    Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 20 січня 2010 року в частині призначення засудженому ОСОБА_2 покарання – скасувати.

    Постановити новий вирок, яким призначити засудженому ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

    Застосувати ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

    Відповідно до ст.76 п.3,4 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з’являтися для реєстрації.

    На підставі п.”в” ст.1 Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року звільнити засудженого ОСОБА_2 від основного та додаткового покарання.

    В решті вирок Богунського районного суду м.Житомира від 20 січня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

    Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом 1 (одного) місяця з моменту проголошення.

Судді: