Справа №22ц-12210, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Непомняща Н.О.
Категорія: 46 Доповідач – Пузанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця “21” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Пузанової Л.В.
Суддів: Закарян К.Г., Воронцової Л.П.
при секретарі Красношапка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, зазначаючи, що вона з 18 лютого 1992 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новокаховського міського суду від 06.08.2010 року.
10 грудня 2009 року ними за їх спільні кошти був придбаний автомобіль марки ВАЗ–210994-20, який зареєстрований на ім’я відповідача.
Посилаючись на те, що вона жодного разу не користувалася автомобілем за його призначенням, а після розірвання шлюбу відповідач відмовляється добровільно вирішити питання щодо поділу спільного майна, позивачка просила суд поділити між ними автомобіль, залишивши його у власність ОСОБА_3 та стягнувши з відповідача на її користь половину вартості спірного транспортного засобу на день його купівлі у розмірі 27 340грн.
Рішенням суду від 18 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким заявлені нею вимоги задовольнити, зазначаючи, що правильно встановивши обставини справи і обґрунтовано прийшовши до висновку, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, суд в порушення вимог ст.ст.69,70,71 СК України безпідставно відмовив їй у стягненні грошової компенсації за належну їй частку в автомобілі.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги не визнали, а рішення суду просили залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що хоч спірний автомобіль і є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак позивачка не довела позовних вимог в частині присудження їй до стягнення ? частини вартості автомобіля на момент його купівлі у розмірі 27 340грн.
Проте погодитися з таким висновком суду повністю не можна, оскільки, суд зробив його, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.02.1992 року по 06.08.2010 року.
10 грудня 2009 року на ім’я відповідача ОСОБА_3 був придбаний автомобіль ВАЗ-210994-20, номерний знак НОМЕР_1, вартість якого на момент придбання складала 54 680грн /а.с.5/.
Оскільки автомобіль придбаний в період зареєстрованого шлюбу з позивачкою і відповідач не надав суду належних доказів про фактичне припинення шлюбних відносин із ОСОБА_2 з 2006 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності відповідно до вимог ст.60 СК України.
Висновки суду з цього приводу відповідач не оскаржив та належними доказами не спростував.
Правильно застосувавши до спірних правовідносин положення ст.71 СК України щодо способів та порядку поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд не врахував, що відповідно до частини 5 цієї норми права, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речи, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст.71 СК щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Враховуючи, що спірний автомобіль є неподільним майном та те, що відповідач відмовляється попередньо внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості частки позивачки в автомобілі і жоден із подружжя не порушив питання про припинення права власності на транспортний засіб, як неподільну річ, другого з них, колегія суддів вважає, що суду належало відповідно до зазначених вище положень сімейного законодавства визнати за позивачкою право власності на ? частину спірного автомобіля, залишивши цей автомобіль у спільній частковій власності сторін.
При цьому розмір частки позивачки у спірному автомобілі підлягає визначенню відповідно до ч.1 ст.70 СК України, яка є рівною з часткою відповідача у цьому майні, оскільки інше не визначено домовленістю між сторонами або шлюбним договором.
При вказаних обставинах колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду як незаконне та необґрунтоване підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову із наведених вище підстав.
На підставі ст.ст.60,70,71 СК України, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.
Рішення Новокаховського міського суду від 18 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину автомобіля ВАЗ-210994-20, номерний знак НОМЕР_2, зареєстрованого в органах ДАІ на ім’я ОСОБА_3, залишивши цей автомобіль у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Рішення набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна
Суддя: Л.В.Пузанова