Справа №22ц-12092, 2010 р. Головуючий у І інстанції
Категорія: 30 Іванцова Н.К.
Доповідач – Полікарпова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця 16 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого : Полікарпової О.М. суддів : Приходько Л.А.
Цуканової І.В.
при секретарі : Кримцевій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 19 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: ТОВ «Україна» про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом, просили відшкодувати шкоду в розмірі 16095 грн, яка заподіяна через затоплення відповідачем, що проживає поверхом вище, у період з 26.08.2005 року по 19.12.2007 року їхньої квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 19 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на неналежну оцінку судом доказів по справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню .
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачами не надано належних доказів вини відповідача у заподіянні матеріальної шкоди.
Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає обставинам справи, суд правильно оцінив наявні у справі докази.
Судом встановлено, що позивачі є власниками квартири, розташованої на другому поверсі, а відповідач – квартири, розташованої на третьому поверсі у будинку по АДРЕСА_1 (а.с.10). Відповідно до акту, складеного ТОВ «Україна» (а.с.33), затоплення квартири позивачів, що мало місце 26.08.2005 року сталося з причини забиття каналізації між третім і другим поверхом. Під час цього затоплення виявлено жовті плями на стелі та стінах у кухні, прихожій, залі.
Друге затоплення сталося 28.11.2005 року. З ’ ясувати його причину не вдалось через те, що ОСОБА_7 не впустив комісію в квартиру. Пошкодження в квартирі НОМЕР_1 тіж самі, що і 26.08.2005 року (а.с.31) . Затоплення також мали місце 18.12.2007 року і 24.12.2007 року. Комісією від ТОВ «Україна» було встановлено, що причиною цих затоплень стало забиття каналізації по стояку між третім і другим поверхом у переході між пластиковою та чавунною трубою, що підтверджується актами (63, 64) .
Згідно довідки від 15.05.2009 року, яка надана ТОВ «Україна» причиною затоплень квартири НОМЕР_1 з серпня 2005 року по грудень 2007 року була засміченість центральної каналізаційної труби. З метою недопущення затоплень всі мешканці під ’ їзду, крім сім ’ ї ОСОБА_4, поміняли у себе в квартирах частину спільного стояка, а тому забиття каналізації мали місце у переході між новим і старим відрізками труби (а.с65).
На підтвердження причини і розміру заподіяної шкоди позивачі посилалися на висновок судової будівельно-технічної експертизи, , з якого вбачається, пошкодження у квартирі позивачів сталися через потрапляння води з квартири відповідача.
Зазначена обставина відповідачем не заперечується, однак він стверджує, що через забиття каналізації по стояку вода піднімалась у нього в санвузлі, виливалась на підлогу і протікала в квартиру позивачів.
На спростування позовних вимог відповідач надав суду висновок спеціаліста, який базується на актах, складених працівниками ТОВ «Україна»(а.с.66-94), з якого вбачається, що переважна більшість затоплень квартири позивачів мала місце через засмічення каналізації внаслідок незаміни позивачами відрізка каналізації, який проходить через їх квартиру .
Оцінивши всі докази у сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачі не довели вину відповідача у затопленні їх квартири, що є їх обов’язком, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України.
Посилання апелянтів на те, що всі матеріальні збитки їм заподіяно від затоплення, яке сталося 26.11.2005 року (причина якого не встановлена) не ґрунтуються на доказах. З акту, складеного 29.08.2005 року вбачається, що після цього затоплення виявлено жовті плями на стелі та стінах у кухні, прихожій, залі. В тих самих місцях виявлені пошкодження і після затоплення, яке мало місце 26.11.2005 року. В акті експертизи, яка проводилась 16.03.2009 року не розмежовано, яку шкоду заподіяно після затоплення 29.08.2005 року, а яку – після затоплення 26.11.2005 року. Тим більш, що в експертизі відмічено відсутність ремонту у квартирі після затоплення 29.08.2005 року (а.с.14). Будь-якими доказами факт заподіяння найбільшої шкоди після затоплення 26.11.2005 року позивачі не підтвердили.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового дослідження та спростовані мотивованим висновком суду, з яким судова колегія погоджується.
Керуючись ст.303,304, п.1ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді