Справа №22ц-4457,2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Зубов О.С.
Категорія: 27 Доповідач – Цуканова І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця « 09 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Цуканової І.В.
Суддів: Полікарпової О.М.,
Базіль Л.В.
при секретарі – Кримцевій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «18» лютого 2010 року
за позовом
ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, до ВАТ «Кредитпромбанк» про визнання недійсним кредитного договору та
за позовом
ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 18 лютого 2010р. у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Позовні вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно заборгованість за кредитом в розмірі 349905,88 грн., з яких: 303413,27 грн. – неповернутого кредиту, 40934,44 грн. – заборгованості за нарахованими процентами, 5558,17 грн. – нарахованої пені за порушення строків повернення кредиту, а також 1700 грн. у відшкодуванні витрат на сплату держмита, 250 грн. по сплаті витрат, пов’язаних зі сплатою ІТЗ, а всього 351855 грн. 88 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В письмових запереченнях ВАТ «Кредитпромбанк», яке змінило назву на ПАТ «Кредитпромбанк» (далі Банк), доводи апеляційної скарги не визнало, просило рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору №08.3/54/07-С (основний договір), ВАТ «Кредитпромбанк» надав ОСОБА_3 кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на споживчі цілі у сумі 35300 грн. строком до 12.06.2009 року з оплатою 17% річних /т.2, а.с. 7-9/.
Згідно з умовами п. 7.1-7.4 кредитного договору передбачається право Банку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні економічної ситуації та кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому, ці пункти встановлюють певну процедуру зміни процентної ставки (письмове повідомлення позичальнику про зміну процентної ставки протягом 10 днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки і випадки, при яких можливо її відведення. Та у разі згоди зі зміною процентної ставки підписується двостороння угода, а у разі незгоди з запропонованими умовами Позичальник зобов’язаний повністю повернути загальну суму заборгованості за кредитом, разом з процентами, штрафом та пенею протягом 15 календарних днів з дати відправки листа Банком.
З метою своєчасного повернення кредиту 13.06.2007 року з ОСОБА_4 був укладений договір поруки №08.3/54-ПО1/07-С, відповідно до якого зазначена особа виступила поручителем ОСОБА_3 та зобов’язувалася солідарно в повному обсязі відповідати перед позивачем – кредитором за виконання зобов’язань за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 /т.1, а.с. 84-85/.
Також в забезпечення виконання договорів з відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки нерухомого майна – житлової квартири АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором іпотеки №13/54/1/07/-С від 13.06.2007 року /т.2, а.с. 10/.
22.04.2008р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору, згідно якої банком були відкриті позичкові рахунки з оплатою за користування одним з них – 17% річних, а другого – 22% річних /т.2, а.с.25/.
08.05.2008р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №2, згідно якої процентна ставка за всіма рахунками встановлювала 22% річних /т.2, а.с.26/.
Аналогічні додаткові угоди укладені між Банком і ОСОБА_4 /т.1, а.с.86,87/.
З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що фактично Банком позичальнику за кредитним договором було надано 303413,27 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованість ОСОБА_3 станом на 15.06.2009р. за кредитним договором складає: 303413,27 грн. – неповернутого кредиту, 40934,44 грн. – заборгованості за нарахованими процентами, 5558,17 грн. – нарахованої пені за порушення строків повернення кредиту, а всього 349905,88 грн. Заборгованість зі сплати процентів відповідачем не сплачується в повному обсязі, починаючі з листопада 2008 року /т.1, а.с. 74-80/.
Банком були направлені відповідачам письмові вимоги про погашення грошових зобов’язань за кредитним договором, що підтверджується листами-повідомленнями /т.2, а.с. 124-127/.
Задовольняючи позов Банку, суд виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як боржник і поручитель згідно ст.ст. 553,554,1050,1054 ЦК України мають солідарно погашати Банку заборгованість за кредитним договором.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним, суд виходив з того, що зміни процентної ставки в кредитному договорі відбулися за письмовими заявами ОСОБА_3 від 20.02.2009р. та 20.03.2009р. /т.2, а.с. 12,15/, можливість збільшення процентної ставки передбачена умовами договору, не суперечить закону, не свідчить про порушення принципів розумності та справедливості.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.
Рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Так, безпідставними є посилання апелянтки на незаконну відмову Банку у видачі чергового траншу в сумі 49 тис. грн. за кредитним договором, оскільки дана обставина не є предметом дослідження у даній справі у зв’язку із зміною ОСОБА_3 позовних вимог /т.2, а.с. 43-44/.
Не приймаються також до уваги доводи апелянтки про відсутність обов’язку ОСОБА_4 погашати кредитну заборгованість, оскільки він не повідомлений Банком про порушення позичальником обов’язків за кредитним договором.
При цьому колегія суддів виходить з того, що в матеріалах справи наявна копія телеграми відповідного змісту, направлена Банком на ім’я ОСОБА_4 20.06.2009р. за адресою, зазначеною в його паспорті, з відміткою органу зв’язку про не проживання адресата /т.2, а.с. 82,83/.
Керуючись ст.ст. 303,308,316, п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: