Справа № 22ц-5987 Головуючий в І інстанції
Решетов В.В.
Категорія 27 Доповідач Колісниченко А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Колісниченка А.Г.,
суддів Капітан І.А.,
Вадзінського П.О.,
при секретарі Перевознік В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.08.2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Ерсте Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.08.2010 року позов ПАТ КБ « Ерсте Банк» задоволено. З ОСОБА_3 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 08.10.2008 року у сумі 97 668,14 доларів США, а також 1820 грн. судових витрат. ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову відмовлено за необґрунтованістю.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог і відмовити у задоволенні вимог ПАТ «Ерсте Банк».
Представники апелянтки, у судовому засіданні, на задоволенні скарги наполягали, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки суд не звернув уваги, що виконання договору відбувалось із використанням банкнот долара США, що заборонено законодавством, споживачу не було надано інформації щодо кредиту у письмовій формі.
Представниця ПАТ КБ «Ерсте Банк», у судому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, які з'явились до судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, визначених процесуальним законом, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 08.10.2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» укладено кредитний договір № 014/5150/9/24265 за умовами якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 62 000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 07.10.2015 року, а ОСОБА_4 зобов’язувалась здійснювати погашення кредиту, сплачуючи нараховані відсотки та комісію у визначені договором строки. Однак, ОСОБА_4 належним чином не виконувала свої зобов'язання за договором, внаслідок чого станом на 29.03.2010 року заборгованість зі сплати основного зобов’язання за кредитним договором становила 11 071,50 доларів США, зі сплати відсотків – 5 300,36 доларів США, пеня за порушення строків погашення кредиту – 24 017,77 доларів, пеня за порушення строків сплати відсотків – 6896,20 доларів, штраф – 930 доларів, заборгованість за кредитом – 60 523,80 доларів, а всього 97 668,14 доларів США.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оскільки судом достовірно встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір, за яким банк свої зобов'язання з надання кредиту виконав у повному обсязі, а відповідачка своїх зобов’язань із своєчасного повернення кредиту не виконала, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» та стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачки-позивачки ОСОБА_4
Також правильним є рішення суду,в частині відмови ОСОБА_4 у задоволенні її зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним. При цьому, колегія суддів виходила з наступного.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_4 як на підставу недійсності кредитного договору, укладеного між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» 10.10.2007 року посилалась на те, що даний правочин порушує публічний порядок, а окрім того вчинений внаслідок обману з боку банку (ст.ст.228,230 ЦК україни). Зокрема, вона посилалась на те, що банк не мав права на укладення кредитного договору в іноземній валюті, оскільки не мав індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, як це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Окрім того, банк здійснив вона здійснювала платежі з погашення кредиту, а банк приймав ці платежі в іноземній валюті, що також є порушенням чинного законодавства, оскільки іноземна валюта обмежена у цивільному обороті.
Однак, за змісту ст.1054 ЦК України випливає, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. Відповідно до ст.ст.47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» розміщення банком залучених коштів визначено кредитною операцією, крім того, банківські установи на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати кредитні операції, в тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені. Згідно зі ст.2 цього ж закону кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Отже спеціальне законодавство, що визначає правовідносини у сфері банківської діяльності визначає правомочність банків надавати кредити, у тому числі і у іноземній валюті на підставі відповідних ліцензій і не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті. Проте, використання іноземної валюти як предмету кредитування можливе у порядку, визначеному законодавством у сфері валютного регулювання та валютного контролю. Основним документом, що регулює відносини у цій сфері є Декрет КМУ № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Пунктом 4 статті 5 цього Декрету передбачено наявність у банку індивідуальної ліцензії на надання кредиту в іноземній валюті. Однак, підпунктом «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету визначено, що така ліцензія необхідна банку для надання кредитів лише у разі якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки на час укладення оспорюваного договору і на цей час чинним законодавством не визначено означених меж, єдиною правовою підставою для надання валютного кредиту була наявність у банку генеральної ліцензії. Факт володіння ПАТ «Ерсте Банк» такою ліцензією при укладенні оспорюваного кредитного договору встановлений судом.
Окрім того, перед укладенням кредитного договору позивачка мала можливість ознайомитись із його змістом, і у разі незрозумілості яких-небудь його положень вона не була обмежена у праві проконсультуватись із працівниками банку чи залучити до цього незалежного спеціаліста. Також з матеріалів справи вбачається, що перед підписанням договору ОСОБА_4 була ознайомлена з умовами надання кредиту, про що свідчить письмовий документ « Повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту, яке було нею підписано (а.с.11-12). Тому твердження позивачки про укладення договору під впливом обману спростовуються вказаними доказами і з цих причин не приймаються доводи її скарги щодо неврахування та не дослідження судом вказаних обставин.
Таким чином кредитний договір від 08.10.2008 року, укладений між сторонами не може бути визнаний недійсним з підстав, заявлених ОСОБА_4 у її зустрічному позові.
Доводи апелянтки щодо порушення не розгляду судом першої інстанції її позову також відхиляються через те, що вони спростовуються текстом рішення суду, де детально проаналізовано всі доводи ОСОБА_4 та належним чином оцінено, надані нею докази.
Доводи щодо неврахування судом тієї обставини, що кредитний договір виконувався із застосування банкнот долара США також відхиляються, з наведених вище підстав, а також через те, що ці доводи стосуються стадії виконання правочину, а не стадії його укладення.
Враховуючи наведене підстав для скасування чи зміни рішення суду, а відтак і для задоволення апеляції не вбачається.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.08.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий Колісниченко А.Г.
судді Капітан І.А.
Вадзінський П.О.