Справа №6522/2010                                      Головуючий у першій інстанції

 Категорія 5                                                                      Мусулевський Я.А.

                                                                        Доповідач – Полікарпова О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 2010 року  грудня місяця 06 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:  Полікарпової О.М.

Суддів:              Базіль Л. В.

Цуканової І.В.

При секретарі           Ляшенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона  від 17 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 та приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

          ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 та приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Л.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що ним в 1991 році на земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 був збудований житловий будинок з надвірними спорудами. Але будинок в експлуатацію зданий не був. Рішенням виконавчого комітету Комсомольської районної у місті Херсоні ради від 14.05.2010 року за № 83 йому було надано дозвіл на оформлення у власність житлового будинку під літ. «Г», гаражу, сараю-котельні, навісу, туалету, кухні. На підставі цього  рішення він отримав свідоцтво про право власності на домоволодіння від 18.05.2010 року. Після отримання свідоцтва він звернувся до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, але йому відмовили у реєстрації права власності у зв’язку з тим, що домоволодіння за вказаною адресою на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року було продано ОСОБА_6, яка діяла за його дорученням, громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5                 Позивач вважає, що укладений договір купівлі-продажу порушує його права і має бути визнаний недійсним з тих підстав, що в цьому договорі зазначено перелік нерухомого майна, право власності на яке він набув  лише 18 травня 2010 року, тобто, після його відчуження.  

         Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсон від 17 серпня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, так як судом не повно встановленні обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та не надано належної правової оцінки доказам в справі.            

         Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

         Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що моментом виникнення права власності позивача на нерухоме майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року є його державна реєстрація Херсонським державним бюро технічної інвентаризації  на підставі рішення суду від 17.07.2008 року, а тому, станом на 30.04.2010 року ці об’єкти міг бути предметом відчуження.  

        Відповідно до статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно  підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації.  

         Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.1988 року батько позивача - ОСОБА_8  придбав жилий будинок, який має жилу площу 30,7 кв.м., з надвірними будівлями і розташований по АДРЕСА_1. Будинок позначено літерою «А» (а.с.16-17). Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 17.07.2008 року встановлено факт прийняття ОСОБА_3  спадщини після смерті батька, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщина складалась із домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1   (а.с.14). Право власності на зазначене домоволодіння зареєстровано в БТІ за позивачем 01.08.2008 року (а.с.54). 07.08.2008 року ОСОБА_3 видав довіреність на ім’я ОСОБА_6, якою уповноважив останню управляти та розпоряджатися його майном, а саме: продати за ціну та на умовах, визначених на її власний розсуд, належний йому жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.57). На підставі оспорюваного договору купівлі-продажу позивач продав жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1, який складається з жилого будинку під літ. «Г», гаражу під літ. «Д», сараю-котельні під літ. «И», літньої кухні під літ. «К», навісів під літ. «Ж» і «З», туалету під літ. «Е», хвіртки, воріт, огорожі та водопроводу (а.с.13).  

          Колегія судів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що їх регулюють та прийшов до правильного висновку, що право власності  на спірний об’єкт позивач набув з моменту його реєстрації на підставі рішення суду від 17.07.2008 року, тобто, з 01.08.2008 року.  

         Посилання апелянта на те, що будинок,який ним отримано у спадщину від батька і будинок, який є предметом договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року є різними об’єктами колегією суддів до уваги не приймається, оскільки з матеріалів інвентарної справи вбачається, що на 01.10.2010 року, ще до прийняття позивачем спадщини спірний об’єкт вже існував і був позначений як самовільне будівництво. Також не приймаються до уваги і твердження апелянта про те, що в спірному договорі купівлі-продажу зазначено площу земельної ділянки, на якій розташована домобудівля – 0,10 га, в той же час як в інвентарній справі, площа земельної ділянки в усіх документах зазначена 0,06 га, оскільки розмір земельної ділянки під домоволодінням не був предметом спору, а наявність розбіжностей в площі земельної ділянки в документах, не може свідчити про різність об’єктів нерухомого майна.

        Доводи апеляційної скарги були предметом судового дослідження та спростовані мотивованим висновком суду, з яким судова колегія погоджується.  

        Керуючись п.1 ч.1 ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Комсомольського районного суду міста Херсона  від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

      Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:  

Судді: