Справа № 11-674/2010 р.                               Головуючий 1 інстанції: Цигура Н.А.  

Категорія – ст. 122 ч.1, 146 ч.2 КК України                           Доповідач: Козак В.І.  

  У  Х  В  А  Л  А    

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:  

  головуючого судді                Козака В.І.,  

суддів                                     Оседача М.М., Миронцова В.М.,  

при секретарі                         Мехед Т.О.,  

за участю прокурора            Хомазюка О.В.,  

потерпілого                           ОСОБА_1,  

представника потерпілого   ОСОБА_2,  

захисника                               ОСОБА_3  

засудженого                           ОСОБА_4,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_1, помічника прокурора Срібнянського району, засудженого ОСОБА_4 на вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2010 року,  

  в с т а н о в и л а:  

  Цим вироком:      

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сокиринці Срібнянського району Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий,  одружений, житель АДРЕСА_2, раніше не судимий,  

засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі.  

За ст.. 146 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.  

На підставі ст.. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.  

          Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 9000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.  

  Вироком суду засуджений визнаний винним в тому, що 15 лютого 2010 року близько 18 години, він,  перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на вулиці АДРЕСА_1, на грунті раніше виниклих неприязних відносин, вчинив сварку з ОСОБА_1, який також перебував в стані  алкогольного сп’яніння. В ході  сварки, ОСОБА_4 умисно наніс ОСОБА_1 удари кулаками в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на землю, де ОСОБА_4  продовжив наносити йому удари ногами по різних частинах тіла, зокрема в область голови, паху. Після цього ОСОБА_4 позбавив  ОСОБА_1, який знаходився в безпорадному стані внаслідок завданих йому тілесних ушкоджень та сп’яніння, можливості вільного пересування та права за власним розсудом обирати місце перебування, всупереч його волі. З застосуванням насильства, незважаючи на зауваження останнього, посадив його на однокінну гужову повозку на санному ходу і привіз в господарство за місцем свого проживання в с. Сокиринці по вулиці Щорса 14,  де в приміщенні житлового будинку знову спричиняв йому ударів кулаками, ногами по різних частинах тіла, внаслідок чого потерпілий  отримав тілесні ушкодження. Згідно в исновку комісійної судово-медичної експертизи № 95 від 14.05.2010 року,  у ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження у вигляді:   субкапсулярної гематоми лівого яєчка з ушкодженням яєчка, додатків яєчка, гематоми мошонки, що нагноїлась, котрі виникли від дії тупих предметів, могли утворитися 15.02.2010 року і  згідно п.2.2.2. та п.4.6. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень” ( Наказ МОЗ України №6  від 17.01.1995 р.) відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров”я  строком понад 21 день.  

  В апеляції потерпілий ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного покарання та просить збільшити розмір моральної шкоди. Вважає, що суд не в повній мірі врахував обставини справи і призначив м’яке покарання та безпідставно зменшив моральну шкоду.  

В апеляції помічник прокурора Срібнянського району, не заперечуючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок його м’якості, постановити новий вирок та призначити на півроку більше покарання.  

В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду, як незаконний, винести свій вирок, яким його виправдати за ст.. 146 ч.2 КК України, оскільки він не позбавляв волі потерпілого.  

  Заслухавши доповідача, прокурора Хомазюка О.В., потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які наполягали на задоволення саме їх апеляцій, провівши судове слідство в повному об’ємі колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягає апеляція засудженого ОСОБА_4 в повному об’ємі, а апеляція потерпілого ОСОБА_1 частково.  

  Як вбачається з показань засудженого ОСОБА_4 останній не заперечував, що між ним та потерпілим ОСОБА_1 утворились неприязні відношення із-за його дружини. З 1980 року він  почав зустрічатися з ОСОБА_5, а після повернення з лав Збройних сил в 1985 році одружився з нею. Перед одруженням його майбутня дружина розповіла, що в 1984 році її згвалтував ОСОБА_1. Вона на той час нікуди не зверталася так, як боялася сорому. З того часу, він з ОСОБА_1 ніяких стосунків не підтримував, але і конфліктів між ними ніколи ніяких не було. Зі слів дружини дізнався, що на прикінці січня 2010 року,  ОСОБА_1 зустрів її, коли вона йшла з роботи з с.Калюжинці, чіплявся до неї і пропонував вступити в інтимні стосунки. Ця звістка дуже розлютила його і він вирішив зустрітися з ОСОБА_1 та з’ясувати стосунки. Протягом двох тижнів підвозив дружину кожного дня на роботу в с.Калюжинці і хотів зустрітися з ОСОБА_1 для з’ясування вказаних обставин. 15.02.2010 року зранку побачив ОСОБА_1  на виїзді з с.Калюжинці, але так, як він був не один, до нього не підходив. В той день він випив близько 200 грам горілки. Ввечері згадав про давні образи і вирішив з’їздити до ОСОБА_1 додому, щоб остаточно з’ясувати відносини. Гужовою повозкою на санному ходу  поїхав  в с.Калюжинці. Дружині  про свої наміри не говорив. Проїзджаючи по вулиці в с.Калюжинці, 15.02.2010 року близько 18 години побачив ОСОБА_1 Останній почав відразу ображати його дружину, заперечував чіпляння до неї. Це  обурило його і він наніс декілька ударів йому рукою в обличчя. Після цього між ними відбулася бійка під час якої вони наносили друг другу удари. Вся бійка продовжувалася близько 5-10 хвилин. Так, як ОСОБА_1 не хотів визнавати те, що він чіплявся до його дружини та згвалтував її 26 років тому, він  запропонував йому поїхати до нього додому, щоб він все це повторив в присутності  дружини. ОСОБА_1 погодився і добровільно сів на сані. Вони  разом поїхали в с.Сокиринці до нього додому. Ні під час бійки, ні під час руху гужовою повозкою ОСОБА_1 жодного разу свідомості не втрачав. По дорозі за проханням ОСОБА_1 він зупинив сані, щоб останній оправився, а коли збиралися їхати, знову почав лаятися на нього та казав, що нікуди не хоче їхати, але потім сів і вони поїхали далі. В присутності дружини ОСОБА_1 визнав і згвалтування 26 років тому і те, що він чіплявся до неї. На запитання, чому він тоді, 26 років тому, не одружився з ОСОБА_5., ОСОБА_1 відповів, що таких, як вона, у нього було чотири. Це його ще більше обурило і він ще декілька разів ударив  його кулаком в обличчя. При цьому ОСОБА_1 не падав і свідомості не втрачав. Коли він бив ОСОБА_1 його дружина виходила в іншу кімнату до телефона. Коли дружина вийшла, задзвонив телефон у ОСОБА_1 Хто до нього телефонував, він  не знає, але ОСОБА_1 відповів, що знаходиться у ОСОБА_4. Більше ОСОБА_1 нічого не говорив. Телефон у нього він не забирав. Після цього ОСОБА_1 умився. На прохання ОСОБА_1 він відвіз його на санях в центр с. Сокиринці. Висадив його біля бару „Орхідея ”, на освітленому місці і поїхав додому. ОСОБА_1 на сніг не падав, а самостійно пішов в напрямку бару та будинку культури. Коли він підвозив ОСОБА_1 та після того, як висадив, він ніяких скарг на стан здоров’я не висловлював. Під час конфлікту в приміщенні будинку, його дружина ударів ОСОБА_1 не наносила, а сам ОСОБА_1 в с.Калюжинці декілька разів ударив його рукою в обличчя, але враховуючи, що дані тілесні ушкодження були незначними, він  за медичною допомогою нікуди не звертався.  

З показань    потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що 15.02.2010 року  близько 18 години він знаходився в с. Колюжинці, де святкував „День  Авганців”. Були урочисті збори, в чотирьох вони випили пляшку вина та пляшку горілки. Після зустрічі він направлявся додому, коли почув, що позаду хтось їде на санях. Він посторонився і став збоку, щоб пропустити сані. В цей час, коли сані зрівнялися з ним, хтось ударив його кулаком в обличчя. В цей час до нього підбіг ОСОБА_4, який почав бити його руками та ногами в голову, корпус, пах. Від ударів та сильного болю він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то відчув, що лежить на санях які рухаються. У нього  сильно боліла голова, все тіло. По ліхтарях на лінії електропередач зрозумів, що вони рухаються в с.Сокиринці. Чи розмовляв він з ОСОБА_4 під час руху, чи говорив він до нього, згадати не може. В послідуючому ОСОБА_4 привіз його до свого житлового господарства і заштовхав в коридор будинку де декілька разів вдарив його. Потім в приміщенні кухні ОСОБА_4 бив його руками в голову, обличя та ногами в пах. Від ударів у нього пішла кров та  він відчув різкий біль в паху. Дружина ОСОБА_4 сказала, щоб він викинув його в коридор де ОСОБА_4 знову продовжував наносити удари  в різні частини тіла. ОСОБА_5. говорила, що він  скалічив їй життя і вона прокляне його та його дітей, з цього він зрозумів, за що його б’ють. В 1983 році він близько місяця зустрічався з  ОСОБА_5, дошлюбне прізвище - ОСОБА_5. Між ними були інтимні стосунки. Ніяких проявів насильства з його боку до ОСОБА_5. не було. Потім вони перестали зустрічатися і він пішов в армію. Після повернення з лав Збройних сил з ОСОБА_5. ніяких стосунків не підтримував і не зустрічався. Чоловік ОСОБА_5. декілька разів висловлював йому погрози за те, що він зустрічався з його майбутньою дружиною. При цьому між ними ніяких конфліктів не було і він з ним не спілкувався. Більше ОСОБА_5. ніколи ніяких пропозицій щодо відновлення стосунків не висловлював. Скільки по часу його бив ОСОБА_4 в  будинку -точно сказати не може. Потім до нього  зателефонувала його дочка ОСОБА_8. Він сказав, що знаходиться  у ОСОБА_4 Пояснити він їй нічого не встиг, так як ОСОБА_4 забрав у нього телефон. В цей час ОСОБА_4 з дружиною пішли у будинок, а він лежав на підлозі в коридорі. Він намагався втекти з будинку але ОСОБА_4 наздогнав його, збив з ніг і знову почав наносити удари ногами в різні частини тіла. Після цього його відпустили. Коли  він відійшов близько 10 метрів, його наздогнав на санях ОСОБА_4, посадив на сані та вивіз у центр с.Сокиринці до бару „Орхідея”, де  зіштовхнув його з саней, кинув його телефон. На його прохання підвезти додому відповів, що дійде сам. З великими труднощами він дійшов до приміщення Сокиринської ЗОШ, де і залишився до ранку.         

         Свідок ОСОБА_9, донька потерпілого, у суді  пояснила, що 15.02.2010 року  протягом вечора перебувала вдома. Близько 21 години вона зателефонувала на мобільний телефон до свого батька – ОСОБА_1. По телефону батько повідомив, що знаходиться у ОСОБА_4. Після цього зв’зок перервався. Вона ще декілька разів зателефонувала, але телефон батька не відповідав.    

          У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що 15.02.2010 року після 22 години  побачив СМС -повідомлення про двінок від ОСОБА_1 Він  йому зателефонував. ОСОБА_1 попросив забрати його, бо його побили. Він не повірив йому і сказав, щоб відпочивав. Вранці 16.02.2010 року він від ОСОБА_1 дізнався, що того  побив ОСОБА_4, без згоди ОСОБА_1 положив в сани і повіз до себе додому.     

         Свідок ОСОБА_11 у суді пояснив, що 15.02.2010 року він разом з ОСОБА_1 перебував в смт.Срібне на святкуванні „Дня виводу радянських військ з Афганістану„. Додому в с.Калюжинці  повертався  близько 17-50 години. Біля гори „Маснуха” попрощалися і пішли по домівках. На святкуванні у них на столі було пляшка вина та пляшка горілки на чотирьох осіб.   

З показань свідка ОСОБА_5. у суді  вбачається, що з 1980 року  почала зустрічатися з своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_4. В 1982 році він пішов на службу в Збройні сили. В 1984 році ОСОБА_1 згвалтував її. Про цей факт вона нікому не повідомляла, так як була молода, боялася сорому та розголосу. Після цього вона ніяких стосунків з ОСОБА_1 не  підтримувала і не спілкувалася. Після повернення ОСОБА_4 з армії вони одружилися. Перед весіллям вона розповіла йому про те, що її згвалтував ОСОБА_1 В кінці січня 2010 року, коли йшла з роботи, ОСОБА_1 благав її зустрітися, взяв за руку. Вона вирвалася та побігла і розповіла про все  чоловікові. Він пообіцяв поговорити з ОСОБА_1 15.02.2010 року чоловік близько 17 години поїхав гужовою повозкою на санному ходу з господартва. Додому чоловік повернувся близько 19 години. Він зайшов до коридору будинку разом з ОСОБА_1. При світлі на обличчі ОСОБА_1 вона побачила сліди побоїв, кров, гематому на оці. При цьому ОСОБА_1 перебував в стані сп’яніння. Її чоловік був дуже розлючений та сказав: хай тобі розповідає. ОСОБА_1 почав відмовлятися від того, що було 26 років тому та в кінці січня 2010 року пропонував  зустрітися. Вона та ОСОБА_1 ображали словесно один одного. Через деякий час ОСОБА_1  все визнав. В цей час зателефонув телефон у кімнаті і вона вийшла до телефона. Коли повернулася, то ОСОБА_1 та її чоловік перебували в коридорі. До ОСОБА_1 хтось зателефонував на мобільний телефон.  ОСОБА_1 сказав, що знаходиться у них. Її чоловік та вона телефон  у ОСОБА_1 не забирали. Потім ОСОБА_1 умився і її чоловік, на його прохання, повіз його в центр с.Сокиринці. Її чоловік ОСОБА_1 в  її присутності не бив, ОСОБА_1 свідомості не втрачав. Підвізши ОСОБА_1, чоловік повернувся приблизно через 30 хвилин і повідомив, що висадив ОСОБА_1 в центрі с.Сокиринці. Чи вживав ОСОБА_4 цього дня алкоголь, їй невідомо. В її присутності ОСОБА_1 ніяких скарг на стан здоров’я не висловлював.  

Допитана по справі, як свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що 15.02.2010 року, близько 19 години вона поверталася до гуртожитку Сокиринського ПАЛ з центру с.Сокиринці. Коли йшла, побачила  сані, які стояли посеред дороги. В цей час чоловік зійшов на обочину. Другий  чоловік стояв неподалік і говорив, що не хоче їхати. Більший- це ОСОБА_4 підійшов до меншого-ОСОБА_1. та сказав „поїхали”. Менший намагався ударити більшого. Чи досяг удар мети, вона не побачила, але менший упав, а більший на нього зверху. Обидва були випивши, нецензурно висловлювалися. ОСОБА_1 просив допомоги. Вона сказала, щоб його відпустили, але у відповідь почула: „ідіть спокійно”, сказане ОСОБА_4 Особливого значення сутичці не придала і пішла.  

Допитана в якості свідка ОСОБА_13, бармен кафе с. Сокиринці, вказала, що 15 лютого 2010 року вона була на робочому місці. Близько 21 години в кафе зайшов ОСОБА_1, який був побитий. Зайшовши ОСОБА_1 попросив води та цигарок, після чого пішов на вулицю.  

З протоколу усної заяви про злочин від 16.02.10 року вбачається, що ОСОБА_1 вказав на ОСОБА_4, як на особу яка завдала йому тілесних ушкоджень. (а.с. 3).  

З протоколу огляду місця події від 16.02.10 року вбачається, що в ході проведення останнього біля господарства ОСОБА_14  по вулиці АДРЕСА_1 було виявлено на снігу, на ділянці з розмірами 3х2.5 метри плями бурої речовини схожої на кров, (а.с.4-6).  

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 214 від 08.04.2010 року,  в ОСОБА_1 маються тілесні ушкодження у вигляді:  травматичного пошкодження лівого яєчка, травматичного ушкодження придатків лівого яєчка, субкапсулярної гематоми лівого яєчка, гематоми (нагноївша) мошонки лівого яєчка. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Забій носа, забій повік обох очей. Множинні садна тіла, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров’я терміном більше 21 дня, згідно п.2.2.2. та п.4.6. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень” (а.с.36-39 );  

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 95 від 14.05.2010 року підтвердився висновок судово-медичної експертизи №214 від 08.04.2010 року, якою було встановлено наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії середньої ступені тяжкості. (а.с.46-51 );  

Таким чином, суд вірно прийшов до висновку, що в діях засудженого   ОСОБА_4 є склад злочину передбаченому ст. 122 ч.1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я;  

В той же час, дії ОСОБА_4 по доставці потерпілого до себе додому, як органами досудового слідства так і судом кваліфіковані за ст. 146 ч.1 КК України, як незаконне позбавлення волі.  

На думку колегії суддів даний висновок є помилковим. Як вбачається з показань засудженого ОСОБА_4, які узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12 насильно потерпілого в сані ніхто не усажував. Показання ОСОБА_1, про те, що він втарчав свідомість і був п’яним, а тому не міг встати з саней коли вони їхали з ОСОБА_4 є неспроможніми. Згідно показань самого потепілого та свідка ОСОБА_11 він не був п’яним. Крім того, коли їхали по дорозі потерпілий вказав, що він не був зв’язаний і ніщо не заважало йому зійти з саней.  

В свою чергу засуджений прямо вказує, що він сам ніяк насильно не погрузив би ОСОБА_1 на сані.  

Оскільки незаконне позбавлення волі полягає в таких діях, які унеможливлівають потерпілого розпоряджатись собою через фізичне, або психічне насильство, а в данному випадку судом встановлено, що такого насильства не було, колегія суддів приходить до висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину передбаченому ст. 146 ч.1 КК України, а тому за даною статтею ОСОБА_4 необхідно виправдати.  

Потерпілим в апеляції ставиться питання про збільшення моральної шкоди, а також витрат по оплаті послуг адвоката. На думку колегії суддів, вимога про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину вправі пред’являти цивільний позов. На а.с. 177, 178 справи маються квітанції на 3050 грн. та 1200 грн. Дані суми на думку колегії суддів повинні бути стягнуті з засудженого. Стягнення моральної шкоди на думку колегії суддів судом вирішено у відповідності до вимог діючого законодавства та обставинам справи.  

  Керуючись ст. 365, 366 КПК України, судова колегія,  

  у х в а л и л а:  

  Апеляцію помічника прокурора Срібнянського району залишити без задоволення.  Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити. Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2010 року щодо ОСОБА_4 змінити.  

ОСОБА_4 за ст.. 122 ч.1 КК України вважати засудженим до міри покарання призначеної судом.  

За ст..146 ч.2 КК України виправдати.  

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік  

На підставі ст.. 76 КК України покласти обов’язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.  

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати за надання юридичної допомоги в сумі 4250 грн.  

В решті цей вирок залишити без змін.  

  СУДДІ:  

  Козак В.І.                                          Оседач М.М.                            Миронцов Ю.В.