Справа № 22ц-6235/2010 Головуючий у першій інстанції-
Гордійко Ю.Г.
Доповідач - Горобець Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
28 грудня 2010 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді – Хромець Н.С.,
суддів – Горобець Т.В., Острянського В.І.
при секретарі – Вареник О.М.
з участю - позивача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання недійсним договору купівлі-продажу, виселення і визнання права власності,
встановив:
В червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та після уточнення позовних вимог просив визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з цієї квартири та визнати за ним право власності на Ѕ частину спірної квартири, мотивуючи свої вимоги наступним.
Він та відповідачка ОСОБА_3 є дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 Після смерті останньої стало відом, що 25.12.1996 року вона заповіла все своє майно ОСОБА_3 Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.12.2009 року цей заповіт визнано недійсним. Проте, відповідачка 07.11.2008 року , тобто на момент ухвалення рішення суду 21.12.2009 року в нотаріальній конторі вже отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру, а 02.03.2009 року продала її ОСОБА_5 Посилаючись ст.ст. 215-216, 321, 1261, ч.3 ст. 1296 ЦК України позивач просив визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.11.2008 року, виданого на ім”я ОСОБА_3 та посвідченого державним нотаріусом другої Чернігівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого за № 1-3745, визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_2, укладений 02.03.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, виселити ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з вказаної квартири; визнати за ним право власності на Ѕ частину цієї квартири, стягнути судові витрати.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Такими, що не відповідають обставинам справи, апелянт вважає висновки суду про те, що він не прийняв у встановленому порядку спадщину і його право не порушене. Не погоджується апелянт з висновком суду і про те, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 отримала правомірно та, що вона на законних підставах вчинила договір відчудження спірної квартири. На думку позивача, суд, з врахуванням рішення суду про визнання заповіту недійсним, мав, застосувавши ч.1 ст.216 ЦК України , визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним, визнати за ним право власності на1/2 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом та виселити ОСОБА_8. та ОСОБА_6. із спірної квартири. Крім того, такими, що не відповідають обставинам справи позивач вважає висновки суду першої інстанції про добросовісність набувача квартири – ОСОБА_5
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді апеляційної інстанції.
Судом встановлено, що 25.12.1996 року ОСОБА_7 склала нотаріально посвідчений заповіт на ОСОБА_3, яким заповіла останній все своє майно (а.с. 57 зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла, спадкоємцями першої черги є ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Згідно копії спадкової справи № 627 за 2002 рік ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, подавши 27.08.2002 року заяву до Другої Чернігівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом ( а.с.51), а 07.11.2008 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом кв. АДРЕСА_2 (а.с. 11).
02.03.09 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, що був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко С.М. (а.с. 12).
Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.12.2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним було задоволено, вищевказаний заповіт визнано недійсним (а.с. 9-10).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину у встановленому ст.548-550 ЦК УРСР ( 1963 р.) порядку, отже його право як спадкоємця не порушене. Крім того , суд дійшов висновку, що самостійною підставою для відмови у позові є той факт, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом лише 14.06.2010 року, пропустив строк позовної давності, визначений ст. 71,76,76, 80 ЦК УРСР ( 1963 р) перебіг якого слід рахувати з дати закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може повністю погодитись апеляційний суд.
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 після відкриття спадщини, дізнавшись про існування заповіту, в межах шестимісячного строку для прийняття спадщини, звертався до суду з оскарженням дій нотаріуса щодо посвідчення заповіту, а також з позовною заявою про визнання заповіту недійсним ( а.с.58 зв. та 156). Саме по заяві ОСОБА_1, поданій до суду 11.11.2002 року , рішенням суду від 21.12.2009 року заповіт визнано недійсним (архівна справа Новозаводського суду № 2-686/09). За змістом ч.2 ст.545 ЦК УРСР ( 1963 р.) право на спадкування за законом, до визнання заповіту недійсним, у ОСОБА_1 не було, а лише після визнання заповіту недійсним спадкоємець, який був позбавлений права на спадкування заповітом, набуває право спадкування за законом. За вказаних обставин, висновки суду першої інстанції стосовно неприйняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_7 та стосовно пропуску строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи.
Враховуючи, що після визнання недійсним заповіту, спадкування відбувається за законом, а спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 є в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним вцілому, підлягають задоволенню виходячи з його права на спадкування за законом Ѕ частини спадкового майна.
Також, враховуючи, що на час розгляду справи спірна квартира згідно договору купівлі-продажу від 02.03.2009 року перейшла у власність ОСОБА_5, яку, в силу приписів ч.5 ст.12 ЦК України, слід вважати добросовісним набувачем, норма частини 1 ст.216 та ст. 388 ЦК України, на які в позові посилається ОСОБА_1 не можуть застосовуватись, як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину. Відповідно, відсутні підстави, наведені у позові для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру та виселення з неї ОСОБА_5 і зареєстрованої у цій квартирі ОСОБА_6 Крім того, відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним, інакше, як з підстав передбачених законом. Таких підстав позивачему позові не наведено.
Відповідно до ч.1 п.3 та 4 ст.309 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення чи змінює його, якщо висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ( чи) ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, звертаючись до суду сплатив 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,( а.с.2-6), а у суді апеляційної інстанції сплатив 25,50 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ ( а.с.149,150, 174,175). Належало сплатити до бюджету за позовом майнового характеру 72,39 грн. судового збору у суді першої інстанції та 36,20 грн. у суді апеляційної інстанції.
Крім того, згідно наданих квитанцій адвоката, позивачем сплачено за надання правової допомоги 1200 грн. за складання апеляційної скарги та участь у суді апеляційної інстанції, а також 300 грн. за участь у апеляційному суді 14.12.2010 року.
Виходячи з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, відшкодування судових витрат має буди здіснене пропорційно розміру задоволених вимог.
Отже, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 підлягає стягненню сума 501 грн.70 коп. та на користь держави – 63,89 грн.
Витрати позивача у розмірі 300 грн. сплачені за участь у судовому засіданні апеляційного суду 14.12.2010 року відшкодуванню не підлягають, так як 14.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 28.12.2010 року ( а.с. 199) , в якому адвокат ОСОБА_10 Участі не приймала..
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 545 ЦК УРСР (1963 р.) апеляційний суд,
В и р і ш и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом задовольнити частково.
Визнати недійсним в Ѕ частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 07 листопада 2008 року державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори на ім”я ОСОБА_3.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 і визнання за ним право власності на Ѕ частину квартири відмовити.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про виселення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 501 (п”ятсот одну) грн. 70 коп. у повернення судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 63 (шістдесят три) грн. 89 коп. судового збору в дохід держави на рахунок № 31419537700002 (код бюджетної класифікації – 22090100, символ звітності банку – 537, отримувач – місцевий бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ - 22825965, банк – ГУДКУ у Чернігівській області, МФО – 8535592).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: