Справа № 22ц-6121/2010 Головуючий у 1інст. – Логвина Т.В.
Доповідач – Горобець Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ГОРОБЕЦЬ Т.В.
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.
при секретарі
з участю Вареник О.М.
Представника позивача- Гамрецького В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства Банк „Біг Енергія” про визнання кредитором та стягнення заборгованості ,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2010 року ОСОБА_6 звернулась з позовом, в якому просила визнати її кредитором , зобов”язати відповідача включити її до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів згідно Закону України „ Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб” та стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства Банк „Біг Енергія” заборгованість по відсотках в розмірі 33 000 доларів США , що еквівалентно 263670 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що після закінчення терміну дії депозитних договорів банк не виконав свої зобов”язання. Депозитні вклади повернув після строку, визначеного договорами, а нарахувати відсотки по день повернення вкладів, відмовився, що суперечить ст. 1061 ЦК України.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що , на думку апелянта, суд порушив положення ч.5 ст.1061 ЦК України, та дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин ст.1058 ЦК України, яка визначає, що сума вкладу та проценти на нього виплачуються вкладнику відповідно до умов договору. ОСОБА_6 зазначає, що за змістом договорів банківського вкладу, по закінченні строку договору проценти по банківському вкладу також підлягають нарахуванню до дня фактичного повернення коштів.
Також апелянт вказує, що відповідальність за порушення грошового зобов”язання передбачена і вимогами ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання повинен сплатити кредитору проценти за користування грошима за весь час прострочення в розмірі 3% річних, а тому суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування коштами після закінчення строків депозитних договорів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 30.04.2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ Банк „Біг Енергія” був укладений договір банківського вкладу на суму 300000 дол. США строком з 30.04.2008 року до 07.05.2009 року зі сплатою 12% річних в кінці строку.
11.03.2008 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу на 10000 дол. США на строк з 11.03.2008 року до 18.03.2009 року зі сплатою 12% річних в кінці строку.
05.03.2008 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу на суму 200000 грн. на строк з 05.03.2008 року до 12.03.2009 року зі сплатою 12% річних в кінці строку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що так, як нарахування процентів на вклади з моменту закінчення строку дії договорів відповідно до встановленої договорами на термін їх дії процентної ставки не передбачені умовами укладених між сторонами договорів, то відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні її вимог на підставі ст.1058 ЦК України та ст. 93 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”.
Проте, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на наявних у справі доказах та суперечать положенням ч.5 ст.1061 ЦК України.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов”язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного судочинства.
Частинами 1, 4 ст. 1061 ЦК України передбачена виплата вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу, при цому проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладник з інших підстав.
Як вбачається з договорів банківських вкладів № 233, № 707/08/071 та № 707/07/65, датами повернення вкладів є відповідно -07.05.2009 року, 18.03.2009 року, та 12.03.2009 року. У вказані строки кошти позивачці не були повернуті. На звернення позивачки ОСОБА_6 до відповідача з заявами про повернення вкладів по закінченню строку їх дії їй було відмовленою. Крім того, на її вимоги про нарахування відсотків на банківські вклади від дня наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, який передує дню поверненню вкладу, або списання з рахунку інших підстав відсотки нараховувались тільки до 25 травня 2009 року.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що після закінчення строку дії договорів банківського вкладу відповідач продовжив користуватися чужими грошовими коштами, а тому з банківської установи на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування вказаними грошовими коштами в розмірах, передбачених умовами укладених договорів.
Висновки суду про те, що обов”язок сплачувати проценти на вклад до дня фактичного повернення вкладу договорами від 30.04.2008 року, 05.03.2009 року та 11.03.2009 року не передбачено, суперечать змісту даних договорів. Так, п.1.4.2 Договору від 30.04.2008 року та п. 1.3.2 Договору від 05.03.2009 рокута Договору від 11.03.2009 року ( а.с.6,13,19) проценти на банківський вклад мають нараховуватись до дня який передує дню повернення вкладу.
Враховуючи, що відповідачем не оспорюються доводи позивача щодо порушення банком умов договору в частині строків повернення вкладу та дійсних дат фактичного повернення вкладів, а також визнано факт не нарахування відсотків на вклад, починаючи з 25.05.2009 року, як і не оспорюється наданий порядок розрахунку та розмір заборгованості по процентах у сумі 33 000 доларів США ( еквівалент гривні 263670 грн), апеляційний суд, виходячи з положень ст. 10, 11 та ч.1 ст.61 ЦПК України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_6 в частині стягнення заборгованості по процентах за період з 26.05.2009 року по день фактичного повернення вкладів підлягає задоволенню. Щодо вимог про визнання позивача кредитором та зобов”язання ліквідатора включити ОСОБА_6 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів з Фонду гарантування вкладів, апеляційний суд вважає, що ці вимоги не ґрунтуються на положеннях ст. 16 ЦК України щодо способу захисту порушеного права. Крім того, ці вимоги позивача, на думку апеляційного суду, заявлено передчасно, оскільки питання щодо визначення заборгованості та стягнення її вирішується лише у даному судовому засіданні, що фактично позбавляє суд можливості передбачити дії відповідача , виходячи з рішення суду, а відповідно вирішувати питання щодо порушення прав вкладника у цій частині.
Доводи апеляційної скарги в частині права позивача на отримання 3% річних та інфляційних сумна підставі ст.625 ЦК України та про нарахування процентів на підставі ст.1214 ЦК України не підлягають задоволенню, так , як такі вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції і в позові не заявлялись.
З врахуванням викладеного, на підставі приписів ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 240 грн., які були сплачені ОСОБА_6 при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, а також підлягають стягненню з відповідача на користь держави не сплачені позивачем при подачі позову 1700 грн. та при подачі апеляційної скарги 850 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 536, 1061 ЦК України, ст.ст. 88, 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2010 року скасувати.
Стягнути з Відкритого акціонерного Товариства „Банк БІГ-Енергія” на користь ОСОБА_6 33000( тридцять три тисячі) доларів США , що в еквіваленті становить 263670 грн.( двісті шістдесят три тисячі шістсот сімдесят гривень).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства” Банк БІГ Енергія” на користь ОСОБА_6 240 гривень на відшкодування витрат по інформаційно – технічному забезпеченню розгляду справи та стягнути на користь держави 2550 грн. ( дві тисячі п”ятсот п”ятдесят грн..) судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: