Справа № 22ц-5376/10         Головуючий у 1 інстанції – Плахтій І.Б.  

Категорія - 27                                                         Доповідач – Веремчук Л.М.  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

_____________________________________________________________________________  

У Х В А Л А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  22 грудня 2010 року         м. Луцьк  

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:  

головуючого - судді  Мудренко Л.І.,

суддів   – Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,

  при секретарі  – Губарик К.А.,  

з участю:  відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом  публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2010 року ,  

  в с т а н о в и л а :  

 Оскаржуваним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2010 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» борг за кредитним договором в сумі 74464 (сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 32 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати у справі, а саме: по 372 (триста сімдесят дві) гривні 32 копійки судового збору та по 60 (шістдесят) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду в якій просила його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

При розгляді справи судом встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що 21 листопада 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 372/240 (10304679002), відповідно до якого остання отримала кредит на суму 18 730,00доларів США на умовах сплати плаваючої процентової ставки 12,5 % та остаточного повернення кредиту до 12 листопада 2011 року (а.с. 12-14).

В той же день між банком та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 372/312, відповідно до якого вони зобов’язувалися відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 її боргових зобов’язань за кредитним договором (а.с. 22).

У порушення прийнятих на себе обов’язків відповідач кредит та проценти, нараховані за користування кредитом, не сплачує згідно графіку, визначеному кредитним договором. В результаті чого станом на 11 травня 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 74464,32 грн. (а.с. 11).

Пунктом 5.5 Кредитного договору у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту більше ніж на один місяць, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит у порядку встановленому розділом 11 цього договору.

Згідно п. 1.4. Договору поруки відповідальність поручителя та позичальника є солідарною. У відповідності до п. 1.3. Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вищеназваному кредитному договорі.  

Таким чином, оскільки згідно умов договору поруки позичальник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед банком за неналежне виконання положень зазначеного договору, то збитки завдані банку підлягають відшкодуванню відповідачами.

Статтями 553, 554 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання  боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає  перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Посилання апелянта на те, що при наданні банком та отримані ним кредиту у доларах США, а також здійснення ним платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США порушено норми цивільного законодавства і банк не мав права укладати з ним кредитні договори в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії.

Згідно з ч.3 ст. 533 ЦК використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.  

Банківською ліцензією № 75 від 24 грудня 2001 року та отриманим  24 грудня 2001 дозволом № 75-1 АКІБ «УкрСиббанк» надане право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».  

Відповідно до цього банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.  

Отже, надання позивачем кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій і не потребує отримання індивідуальної ліцензії.

Крім цього, з умов Договору та графіку погашення кредиту, що є невід’ємною частиною Договору, вбачається, що грошові зобов'язання виражені в ньому в іноземній валюті – доларах США.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.  

У розглядуваному випадку позивач визначив суму заборгованості, виходячи з офіційного курсу долара США відносно гривні на час пред’явлення позову, що узгоджується з вимогами наведеної норми матеріального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення вимог позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.  

 Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів –

  у х ва л и л а :  

 Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2010 року  в даній справі залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.  

    Судді: