Справа № 22ц-5435/10               Головуючий в 1 інстанції: Кошелюк Л.О.  

Категорія: 20                 Доповідач: Данилюк В.А.  

 
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

____________________________________________________________________  

У Х В А Л А  

і м е н е м    У к р а ї н и  

  22 грудня 2010 року                 місто Луцьк  

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області  в складі:  

головуючого - судді Завидовської-Марчук О.Г.,

суддів – Данилюк В.А., Осіпука В.В.,

при секретарі Дуткіній Ж.П.,

з участю:  

 позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2010 року,  

в с т а н о в и л а:  

 Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить вказане рішення скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін з наступних підстав.

Порядок та умови розірвання договору за рішенням суду у зв’язку з істотною зміною обставин врегульовано нормами ст. 652 ЦК України.  

Частиною другою зазначеної статті ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.  

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.  

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилалася на те, що після укладення з відповідачем оспорюваного договору купівлі-продажу відбулась істотна зміна обставин, якими вона керувалась, укладаючи договір, а саме: відповідач ухиляється від догляду та утримання позивача, що було основною умовою при продажу будинку, вигнала її зі свого будинку, а гроші за будинок не сплатила.  

За змістом ст. 652 ЦК України при розірванні договору з передбачених у ній підстав на позивача покладається у відповідності до ст. 60 ЦПК України обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.  

З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2009 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого позивач передала у власність відповідачу будинок АДРЕСА_1, а відповідач прийняла зазначене майно та сплатила за нього визначену договором суму коштів (а.с. 7-8). Договір підписаний обома сторонами та посвідчений нотаріусом. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 27.07.2009 року (а.с. 29). Будь-яких обтяжень чи заборони відчуження житлового будинку на день укладення договору не було (а.с. 33-34). Серед умов договору відсутні умови про обов’язок відповідача довічно матеріально утримувати позивача та доглядати за нею.

Встановлені судом обставини підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку.  

За таких обставин справи та відповідно до вказаних норм матеріального права колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та підставно й обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу, оскільки позивач не довела, що договір між сторонами було укладено за умови догляду та утримання позивача відповідачем і що дана умова була порушена, а тому змінилися обставини, якими керувалися сторони при укладенні договору.  

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що відповідач не сплатила гроші за придбаний житловий будинок відповідно до умов договору не заслуговують на увагу, оскільки з п.п. 2.3, 5.10 договору вбачається, що розрахунок між сторонами відбувся до підписання договору і жодних матеріальних претензій продавець до покупця не має, а зміст і суть договору сторонам зрозумілі і договір підписаний добровільно, без примусу і насильства.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного позивачем не надано.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому висновки є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,  

  у х в а л и л а:  

 Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

 Головуючий:

 Судді: