Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів Девляшевського В.А., Соколовського В.А.
секретаря: Кіндрата В. П.
з участю: апелянта ОСОБА_1 та її
представника ОСОБА_2,
представника відповідача Гаврилишина М.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської поліклініки про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року.
в с т а н о в и л а :
В серпні 2010 року з позовом в суд до Калуської міської поліклініки звернулась ОСОБА_1, щоб постановити рішення про поновити на посаді медичної сестри, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 3000 гривень спричиненої моральної шкоди.
Заявлені вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 1998 року працювала на посаді медичної сестри фізіологічного відділу Калуської міської поліклініки.
Наказом головного лікаря від 10 серпня 2010 року її звільнено із займаної посади за прогул.
_______________________________________________________________________________
Справа № 22-ц- 6128 /2010 р. Головуючий у І інстанції Гавриленко В.Г.
Категорія 52 Доповідач Матківський Р.Й.
Робочі дні для неї визначала старша медична сестра тому її невихід на роботу 9 серпня цього ж року не є прогулом. В цей день на її робочому працювала інша медична сестра за своїм графіком. Тому невихід на роботу з дозволу старшої медичної сестри не можна вважати прогулом.
Неправомірні дії відповідача при звільненні призвели до моральних страждань.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт в скарзі зазначає, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням законодавства та без об»єктивного з»ясування фактичних обставин справи.
Суд не врахував її доводи та пояснення свідків, що графік роботи на серпень 2010 року встановлювався за усною вказівкою старшої медсестри, тому невихід на роботу 9 серпня не можна вважати прогулом.
Суд не врахував, що профспілковий комітет поліклініки 10 серпня 2010 року не дав згоди на її звільнення за прогул.
Вислухавши апелянта та її представника які вимоги скарги підтримали, представника відповідача який вимоги скарги не визнав, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаргу слід задоволити частково.
Відмову в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачка 9 серпня 2010 року не вийшла на роботу без поважних причин, тобто вчинила прогул, оскільки старша медична сестра заперечила той факт, що давала згоду на зміну графіка роботи позивачки. Звільнення мало місце із згоди профспілкового комітету від 17. 09. 2010 року, а попереднє рішення профспілкового комітету від 10. 08. 2010 року не було обґрунтованим.
Однак постановляючи таке рішення суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, тому є підстави для його скасування та ухвалення нового.
Відповідно до ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору за прогул може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.
Відповідно до копії протоколу на а.с. 27 від 10.08. 2010 року, розглянуто письмове звернення головного лікаря про дачу згоди на звільнення позивачки за прогул 9.08. 2010 року. Відповідно до результатів голосування профком не дав згоду на звільнення працівника обґрунтувавши своє рішення тим, що позивачка до дисциплінарної відповідальності раніше не притягувалась, тому у ситуації яка склалась члени профкому вважали, що за дане порушення до позивачки можна застосувати догану.
На цих ж зборах головний лікар ОСОБА_3, зазначив, що за грубе порушення можна застосувати тільки одне дисциплінарне стягнення, звільнення з роботи і без згоди профкому, тому ним 10 серпня 2010 року видано наказ про звільнення позивачки за п.4 ст. 40 КЗпП з 11. 08. 2010 року.
Відповідно до ч.3 ст. 149 КЗпП при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Колегія суддів вважає, що саме зазначені обставини враховано профспілковим органом при вирішенні звернення головного лікаря про дачу згоди на звільнення позивачки за вчинення прогулу, тому головним лікарем та судом зроблено помилковий висновок, що рішення профкому від 10.08. 2010 року було необґрунтованим.
Без згоди профспілкового органу на звільнення позивачки головний лікар не вправі був 10. 08. 2010 року видавати наказ про її звільнення.
Законодавством не передбачено повторне звернення адміністрації до профспілкового органу за дачею згоди на звільнення у разі його вирішення попередньо на підставі закону. Колегія суддів вважає, що таке звернення та рішення профкому від 17. 09. 2010 року вчинене під тиском адміністрації та порушує право ОСОБА_1 на реалізацію права на працю, тому не повинно було братись судом першої інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 235 КЗПП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів вважає, що відповідно до поданих адміністрацією Калуської міської поліклініки документів про доходи середній заробіток позивачки за два останні місяці, що передували звільненні становить 933,80 гривень, а середньоденний заробіток відповідно до кількості відпрацьованих днів за два місяці становить 64,40 гривень.
Враховуючи, що позивачкою допущено 77 днів вимушеного прогулу, на її користь необхідно стягнути з відповідача 4 935 гривень.
Колегія суддів вважає, що позивачкою не доведено факту спричинення моральної шкоди, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог її слід відмовити.
На підставі ст. ст. 40, 43, 149, 235 КЗпП України,
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 367 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове.
Поновити ОСОБА_1 на посаді медичної сестри фізіотерапевтичного відділу Калуської міської поліклініки з 11 серпня 2010 року.
Стягнути з Калуської міської поліклініки на користь ОСОБА_1 4 935 гривень заробітної плати за час вимушеного прогулу, а в користь держави стягнути 51 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з часу набрання законної сили.
Головуючий: Р.Й. Матківський
Судді: В.А. Девляшевський
В.М. Соколовський
Згідно з оригіналом
Суддя: Р.Й. Матківський