Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Матківського Р.Й.,
суддів: Девляшевського В.А., Ясеновенко Л.В.
секретаря Сідорука А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відсотків, відшкодування моральної шкоди та судових витрат з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 травня 2010 року.
в с т а н о в и л а :
Представник позивачки звернулась в суд із зазначеним позовом обґрунтувавши його тим, що відповідач 20 листопада 2009 року позичив у ОСОБА_1 3000 гривень які зобов»язувався повернути через 3 місяці з виплатою 8 відсотків місячних.
Оскільки відповідач суму позики не повернув, представник просила стягнути 3000 гривень позики, 6367,51 гривень за знецінення грошей та протермінування повернення, 1000 гривень спричиненої моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 12 травня 2010 року позов задоволено частково.
З ОСОБА_2 стягнуто 3000 гривень боргу за договором позики, 4176 гривень відсотків, 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди та судові витраи.
_______________________________________________________________________________Справа № 22-ц- 3843/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Максим»юк Р.Ю.
Категорія 19 Доповідач Матківський Р.Й.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Апелянт в скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Суд не врахував, його пояснення , що суму позики разом із відсотками згідно розписки повернув ОСОБА_1 через продавців в орендованому магазині, тому у суда не було підстав стягувати з нього додаткові кошти та моральну шкоду.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено, що представник позивача надала суду розписку від 20.11.2008 року з якої випливає, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 3000 гривень на три місяці із зобов'язанням повернути вказану суму в строк із сплатою 8 процентів місячних.
За ч. 1 ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позивачеві розписку про позичені гроші, яка ОСОБА_2 не оспорювалася. Така форма надана договору за бажанням сторін.
Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд першої інстанції стягуючи суму позики правильно не взяв до уваги доводи відповідача, що гроші за договором позики він повернуті ОСОБА_1 продавцями його магазину після отримання виручки за його усною вказівкою.
Наявність боргу підтверджено борговою розпискою виданою відповідачем, тому суд не міг брати до уваги пояснення свідків про повернення боргу.
За умовами письмового договору між сторонами суд правильно нарахував до сплати відсотки за користування грошима згідно договору сторін.
Постановляючи рішення про стягнення з відповідача моральної шкоди суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню.
Цивільним законодавством не передбачено стягнення такої шкоди, що виникають із даного виду зобов»язання і сторони не передбачили цього в розписці, тому відсутні законні підстави для стягнення моральної шкоди.
На підставі ст. ст. 23, 526, 1046- 1049 ЦК,
керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 травня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди скасувати та відмовити в стягненні моральної шкоди.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Р.Й. Матківський
Судді В.А. Девляшевський
Л.В. Ясеновенко
Згідно з оригіналом
Суддя: Р.Й. Матківський