Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів:
головуючої Матківського Р.Й.
суддів Девляшевського В.А., Павлишиної А.Т.
секретаря Вінтоняк О.І.
з участю: представника Банку Семенюка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних від простроченої суми з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 вересня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
В січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", обґрунтувавши його тим, що відповідач порушив умови договору банківського вкладу від 6 червня 2008 року про дострокове повернення вкладу за його заявою від 8 грудня 2008 року протягом трьох банківських днів, у зв’язку з чим сума вкладу 7499, 91 доларів США йому повернута за рішеннями судів тільки 5 листопада 2009 року.
Тому позивач вважає, що за період затримки повернення грошових коштів відповідач згідно ст. 625 ЦК повинен сплатити йому 6942 гривень інфляційних збитків, 1613 гривень трьох процентів річних та понесені судові витрати.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.09.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-5738/ 2010р. Головуючий у 1 інстанції Томин О.О.
Категорія 27 Доповідач Матківський Р.Й.
На рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Апелянт в скарзі зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК відповідач не звільняється від відповідальності за прострочення виплати йому грошового вкладу.
Суд необґрунтовано застосував норми ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» до даних правовідносин.
Заслухавши доповідача, представника Банку, який вимоги скарги не визнав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 6942 гривень інфляційних збитків за несвоєчасне повернення депозитного вкладу в сумі 7470 доларів США суд першої інстанції правильно виходив з того, що невиконання зобов’язань за таким договором не передбачає такого виду відповідальності.
Відповідно до ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян одержані ними в гривні, а не у іноземній валюті. Тому, норма ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначено договором у гривні.
Однак відмовляючи в стягненні 3-х процентів річних за невиконання договірних зобов’язань повернути 7470 доларів США суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, тому є підстави для його скасування в цій частині та ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язується сплатити 3 проценти річних від простроченої суми.
Як визначено ч 1. ст. 651 ЦК та договором банківського вкладу укладеного сторонами передбачено право дострокового розірвання договору, повідомивши про це іншу сторону за три банківські дні до дати розірвання.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 подав заяву про дострокове закриття депозитного рахунку 8 грудня 2008 року. За рішеннями судів йому сума депозитного вкладу виплачена тільки 05.11.2009 року, тому відповідач повинен сплатити за період прострочення грошового зобов’язання на користь позивача 1613 гривень 3-х процентів річних.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з п.2 ч.2 ст.79 ЦПК України до судових витрат належать і витрати на правову допомогу.
Визначаючи суму стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів вважає, що слід врахувати кількість часу витраченого адвокатом для надання правової допомоги, складність питання, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, тому і сума стягнення витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 200 гривень.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 313, 314, 315, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 вересня 2010 року в частині відмови у стягненні трьох процентів річних за прострочення грошового зобов’язання скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_2 1613 гривень трьох процентів річних за невиконання грошового зобов’язання, 316, 50 гривень судових витрат та 200 гривень витрат на правову допомогу.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набуває чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Р.Й. Матківський
Судді: В.А. Девляшевський
А.Т. Павлишина
Згідно з оригіналом
Суддя Р.Й. Матківський