АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

Справа № 22ц - 7108/2010      Головуючий по першій інстанції

Категорія: 19, 25      Манько М.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н.В.

УХВАЛА  

іменем України  

23   листопада   2010   року   Колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого      Бурлаки В.О.

суддів      Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.

при секретарі      Макарчук Н.С.

з участю адвокатів      ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Смілянського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання частки майна особистою приватною власністю дружини та визнання права власності, -

встановила:  

20 травня 2008 року  ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ в натурі майна, що є спільною частковою власністю.

Вимоги мотивує тим, що з відповідачкою ОСОБА_5 він перебував у зареєстрованому шлюбі з 26 травня 1999 року.

Згідно рішення суду від 17 вересня 2007 року шлюб між ними розірваний. Свідоцтво про розірвання шлюбу ним отримане 13 травня 2008 року.

В період шлюбу сторонами за спільні кошти 23 грудня 2004 року за договором купівлі-продажу придбане домоволодіння АДРЕСА_2, яке належить їм на праві спільної часткової власності. Частки в домоволодінні є рівними і становлять по 1/2 частині.

Починаючи з листопада місяця 2005 року, після припинення з відповідачкою спільного проживання, він став проживати тимчасово у своєї матері.

Згоди щодо встановлення порядку володіння та користування спільним домоволодінням та укладення відповідного договору з посвідченням його нотаріально, вони з відповідачкою не досягли.

Тому просить: 1). Провести між ним та відповідачкою поділ в натурі домоволодіння АДРЕСА_2 у відповідності 1/2 до 1/2. 2). Провести по справі будівельно-технічну експертизу для вирішення питання про можливість поділу домоволодіння у вказаному співвідношенні та про можливі варіанти його поділу. 3). Стягнути з відповідачки на його користь судові витрати.

19 червня 2008 року  ОСОБА_6 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, де просить одночасно з поділом домоволодіння у співвідношенні 1/2 до 1/2 частини встановити між ним та відповідачкою порядок користування земельною ділянкою, площею 67,1 кв.м,  на  якій  воно  розташоване.  Призначити  експертизу  для   встановлення   варіантів  

поділу як домоволодіння так і земельної ділянки у співвідношенні 1/2 до 1/2 частини (а.с.24).

19 червня 2008 року  ОСОБА_5 звернулася до суду з   зустрічною позовною заявою  про визнання частки майна особистою приватною власністю дружини та визнання права власності (а.с.27).

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_7 . Після його смерті вона оформила спадщину на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, отримавши 22 листопада 2004 року свідоцтво про право на спадщину, посвідчене державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори та зареєстроване Смілянським виробничим підрозділом ЧООБТІ за №688, книга №9.

З грудня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу вона продала ОСОБА_8 за суму еквівалентну 5 000 доларів США станом на день продажу.

Виключно за рахунок коштів, отриманих від продажу її особистої приватної власності був придбаний жилий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2. Однак договір купівлі-продажу будинку оформлений на двох - на неї і ОСОБА_6 Це сталося по причині наполегливих вимог відповідача та його матері задля збереження сім'ї та внаслідок її юридичної необізнаності.

Оскільки будинок придбаний за кошти, які належали лише їй, тому відсутній один з критеріїв виникнення спільності майна, так як відсутні спільні фінансові та трудові зусилля подружжя, спрямовані на створення, отримання такого майна, а тому стосовно нього право спільної власності не виникає.

В зв'язку з цим просить визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_2, належну ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2004 року. В позові ОСОБА_6 про поділ майна в натурі просить відмовити.

Рішенням  Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено. Вирішено виділити ОСОБА_6 в користування 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2, заштриховану зеленим кольором варіанту №1 розподілу житлового будинку, надвірних споруд та земельної ділянки. ОСОБА_5 виділено в користування 1/2 частину вказаного будинковолодіння, заштриховану червоним кольором варіанту №1 розподілу. Земельна ділянка площею 33,3 кв.м синього кольору залишається у спільному користуванні.

Зобов'язано ОСОБА_6 облаштувати глуху перегородку, три дверні прорізи та віконний проріз, замурувати два існуючі дверні прорізи, реконструювати систему опалення, електро- і газопостачання з метою забезпечення їх автономності (згідно проекту).

Зобов'язано сторони своєю працею та за власні кошти виконати необхідні сантехнічні роботи по обладнанню незалежних систем опалення, каналізації, газопостачання, водопостачання та електропостачання та встановлення приладів обліку.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 568 грн.59 коп. компенсації за виділену їй більшу від ідеальної частки будинковолодіння, 1114грн.35 коп. - за проведення судової будівельно-технічної експертизи, 8грн.50 коп. судового збору, 7грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1000 грн. витрат на правову допомогу, а всього - 2 698 грн.94 коп.

В зустрічному позові ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_5 просить: - скасувати дане рішення, як незаконне та таке, що порушує норми матеріального і процесуального права та не відповідає обставинам справи; - призначити по справі повторну будівельно-технічну експертизу поділу житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки; - ухвалити по справі нове рішення, яким   поділити   житловий   будинок   з   надвірними   спорудами   та   встановити   порядок

 користування земельною ділянкою відповідно до висновку повторної будівельно-технічної експертизи.

Заслухавши  учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції врахував ту обставину, що з позивачкою проживає неповнолітня дочка і тому вважає за доцільне виділити їй частку першого співвласника в житловому будинку з обладнаною кухнею, ванною кімнатою, коридорним приміщенням та самостійним виходом, згідно варіанту №1 будівельно-технічної експертизи та частину земельної ділянки, відповідно до цього варіанту розподілу будинку. При цьому суд врахував, що даний варіант передбачає мінімальні затрати на переобладнання і позитивно відрізняється від частки другого співвласника, яка передбачає проведення значних додаткових робіт по облаштуванню житла.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання частки майна особистою приватною власністю дружини та визнання права власності суд відмовив з тих підстав, що вона без поважних причин пропустила строк позовної давності звернення до суду з даним питанням.

Встановлено,  що 26 травня 1999 року між сторонами був укладений шлюб(а.с.5).

Згідно рішення Смілянського міськрайонного суду від 17 вересня 2007 року вказаний шлюб розірваний з видачею свідоцтва про розірвання шлюбу 13 травня 2008 року (а.с.6,7).

Згідно договору купівлі-продажу   від 23 грудня 2004 року  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за 5   000 грн.  купили у ОСОБА_9 будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею   67,1  кв.м.(а.с.8,30).

По даних про реєстрацію права власності на нерухоме майно Смілянського виробничого підрозділу Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації за сторонами зареєстровано як за власниками по 1/2 частині вказаного будинку (а.с.10).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від   3 грудня 2004 року  ОСОБА_5 продала за 5   000 грн.  ОСОБА_8 однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 30,1 кв.м. (а.с.29).

Як вбачається з розписки, даної від імені ОСОБА_9   6 листопада 2004 року  остання одержала від ОСОБА_6 500 доларів США, як аванс за продажу йому в майбутньому належного їй домоволодіння по АДРЕСА_2. Тут же вказано, що договір купівлі-продажу буде між ними оформлятися після купівлі нею іншого будинку в Полтавській області (а.с.52).

В іншій розписці ОСОБА_9   від 23 грудня 2004 року  зазначено, що вона одержала від ОСОБА_6 500 доларів США, як остаточний розрахунок за продажу йому домоволодіння по АДРЕСА_2 (а.с.53).

З довідки Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції вбачається, що ОСОБА_6, який на облік в Смілянській ОДПІ поставлений 14.04.2004 року, згідно звітів платника податку в 2-4 кварталах 2004 року мав обсяг виручки: 7000 грн., 20 000 грн., 1 500 грн., 56 000 грн. (а.с.54).

Всі ці докази стверджують ту обставину, що купівля спірного будинковолодіння по АДРЕСА_2 сторонами придбана як під час спільного проживання подружжя так і за спільні кошти, оскільки аванс в сумі 500 доларів США позивачем ОСОБА_6 був переданий продавцю ОСОБА_9 6.11.2004 року, тобто до продажу спадкового будинку відповідачкою 3.12.2004 року. Крім того, як видно з довідки Смілянської ОДПІ відповідач в 2004 році мав відповідні доходи від підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець, які б дозволили йому здійснити купівлю вказаного будинковолодіння.

 Сам факт відповідності вартості придбаного будинковолодіння за 5 000 грн. і вартості проданої позивачкою спадкової квартири за 5 000 грн. не є підставою для визнання за останньою права особистої приватної власності на 1/2 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_2, належну ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2004 року.

Слід звернути увагу і на ту обставину, що в самому договорі купівлі-продажу від 23 грудня 2004 року, який ніким не оспорюється і є чинним, зазначено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за 5 000 грн. купили у ОСОБА_9 будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і за ними, як за власниками, зареєстровано право власності по 1/2 частині вказаного будинку. Тому залишається лише питання щодо реального його поділу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність ОСОБА_5 позову визнання за нею права власності на 1/2 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_2, належну ОСОБА_6

Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_5 в задоволенні зазначеного позову, суд як на підставу такої відмови послався на те, що нею без поважних причин пропущений строк для звернення з позовом.

В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що коли строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суду у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав,   якщо  про застосування позовної давності   заявлено стороною  у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення,   крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.  

В зв'язку з цим такий висновок суду є неправильним. Суд, фактично розглянувши позовні вимоги ОСОБА_5, не дав їм обґрунтування в рішенні і   без посилання  на те, що стороною у спорі було заявлено про застосування позовної давності, безпідставно відмовив у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності, тоді як необхідно відмовити в задоволенні позову з підстав не доведення позову.

Як вбачається з матеріалів справи спірне будинковолодіння з моменту його придбання перебуває у спільній частковій власності сторін.

Слід звернути увагу на ту обставину, що в даному випадку позивач ОСОБА_6 ставить питання не про виділ, а про поділ майна в натурі.

Проте суд при поділі майна керувався статтею 364 ЦК - виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Поділ майна між співвласниками є однією з підстав для припинення права спільної часткової власності. Положення ст. 364 ЦК, якими хоча також регулюються відносини виділу частки, цілком придатні до їх застосування до відносин поділу, адже в них закладені основні засади щодо виділу майна в натурі та неможливості такого виділу. Спорідненість правовідносин поділу та виділу ґрунтується на тому, що можливість поділу, як і виділу, залежить від того, чи є річ за своїми характеристиками подільною або неподільною (коментар до ст.367 ЦК - поділ майна, що є у спільній частковій власності).

Крім того, при вирішенні даного питання про поділ майна, слід враховувати положення постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 p. N 7. У пункті 7 постанови Пленуму ВСУ вказано, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділена відокремлена частина будинку, яка відповідає розміру часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин

 справи може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учасникові спільної власності, частка якого зменшилася. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він провадиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК). При поділі житлового будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Наведені позиції свідчать про можливість укладення договору поділу з відступом від ідеальних часток та з виплатою грошової компенсації учасникові, який одержав майно, що є меншим, ніж його ідеальна частка.

Що стосується ст. 152 ЖК, то виконавчий комітет Смілянської міської ради   вважає неможливим погодити запропоновані варіанти розподілу,  так як вони потребують подальшого доопрацювання. Зокрема зазначено, що по 1-ому і 2-ому варіантах поділу, наданих експертом, відсутній мінімальний необхідний перелік приміщень для квартири, що не відповідає п.2.22 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення». Тут же зазначено, що у квартирах повинні бути передбачені приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньо квартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо (п.2.22) (а.с.116).

Така відповідь не є забороною на розподіл будинку, а є рекомендацією провести добудову до двох ізольованих квартир у відповідності до норм ДБН В 2.2-15-2005.

На інші підстави, по яких би переобладнання будинку не допускалося у висновку не вказані. Зокрема відсутні дані щодо неможливості проведення добудов чи переобладнання, які можуть бути проведені сторонами в майбутньому і які б порушували будівельні, санітарні чи протипожежні норми при цьому.

Тому суд дав вірну оцінку такому висновку виконавчого комітету, оцінивши його критично.

В п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що інтереси неповнолітніх дітей (дочка ОСОБА_10, 26.10.2000 р.н.), непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Враховуючи дані роз'яснення, відповідачці ОСОБА_5, з урахуванням інтересів дитини, виділено ту частину будинку, яка містить обладнану кухню, ванну кімнату, коридорне приміщення та самостійний вихід, а також частину земельної ділянки відповідно до вказаного 1-го варіанту поділу.

Позивач ОСОБА_6 погоджується з таким поділом, де його частка є дещо меншою від ідеальної, про що свідчить відсутність його апеляційної скарги, та погоджується на проведення ним відповідних робіт по облаштуванню своєї частки і в тому числі частки відповідачки відповідно до варіанту поділу, запропонованому експертом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи враховані всі названі вище обставини та ухвалено в цій частині рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В технічному паспорті на спірний житловий будинок в графі «дані про самочинне будівництво» зазначено, що приміщення № 1-3 (S-3,3 м ) в житловому будинку переобладнано з житлового в підсобне (а.с.117). Будь-які інші записи щодо самочинного будівництва у вказаній графі відсутні.

 Тому посилання апелянта у скарзі на те, що суд узаконив самочинне будівництво, є необгрунтованим.

Посилання у скарзі на те, що у висновку експерта допущено багато математичних помилок, також є неогрунтованими, оскільки нічим не підтверджені.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається апелянт у скарзі, як на підстави скасування рішення, не впливають на його законність, оскільки вони враховані судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

Тому рішення в частині реального поділу будинковолодіння судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки застосовано закон, який підлягав застосуванню до даних правовідносин, в результаті чого спір вирішено правильно.

Враховуючи те, що в резолютивній частині судом не зазначено підстави відмови в задоволенні зустрічного позову, колегія вважає за можливе в цілому рішення суду залишити без змін, обмежившись обґрунтуванням відмови, викладеній в мотивувальній частині.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення  Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання частки майна особистою приватною власністю дружини та визнання права власності   залишити без змін.  

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

  Головуючий : підпис

Судді :       підписи

  Згідно з оригіналом

Суддя                                                   Н.В.Корнієнко