АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 7425/2010 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 57 Добриднюк Н.О..
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
іменем України
14 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Корнієнко Н.В.
суддів Гончар Н.І., Пономаренко В.В.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5, Черкаське обласне ОБТІ про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради, -
встановила:
6 листопада 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням сесії Почапинської сільської ради №28-2/5 від 26.06.2009 року незаконно відмінено рішення виконавчого комітету №47 від 6.06.2005 року про визнання права власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1 за ПП ОСОБА_3 в зв’язку з перевищенням повноважень, тим самим Почапинська сільська рада незаконно та безпідставно привласнила функції суду.
Незаконним рішення сесії є, на її думку, ще й тому, що питання про скасування рішення виконкому було поставлено в адміністративному позові ОСОБА_4 до Почапинської сільської ради і перебувало на розгляді суду, як це передбачено Конституцією України. Тому сільська рада не вправі була приймати будь-які рішення, тим більше, що предмет спору набагато збільшився у своїй вартості та об’ємах внаслідок витрат значних коштів на добудову та переобладнання магазину.
Крім того, дане рішення сільської ради позбавило її права власності на її власне нерухоме майно, так як вона в період користування приміщенням магазину вклала великі кошти на добудову та переобладнання, яке на період придбання було непридатним для використання за призначенням. Всі переобладнання та добудови проведені на підставі дозволів, які надавала їй сільська рада та проектів, погоджених з відповідними службами. При цьому нею витрачені значні кошти.
Тому просить визнати незаконним та скасувати рішення Почапинської сільської ради №28-2/5 від 26.06.2009 року про відміну рішення виконавчого комітету №47 від 6.06.2005 року про визнання права власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1 за ПП ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на приміщення даного магазину.
Ухвалою Лисянського районного суду від 30 серпня 2010 року залишено без розгляду позов ОСОБА_3 до Почапинської сільської ради Лисянського району в частині визнання права власності на приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 218,6 кв.м за ОСОБА_3 на підставі п.4 ч.1 ст.207 ЦПК (а.с.140).
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати дане рішення, як безпідставне, незаконне і необґрунтоване, ухвалене з «значними» порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що Почапинська сільська рада, скориставшись своїм правом, передбаченим п.15 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», скасувала незаконне рішення виконавчого комітету №47 від 6.06.2005 року, що знаходиться у компетенції сільської ради і базується на Законі.
Встановлено , що рішенням сесії Почапинської сільської ради №28-2/5 від 26.06.2009 року відмінено рішення виконавчого комітету №47 від 6.06.2005 року про визнання права власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1 за ПП ОСОБА_3 в зв’язку з перевищенням повноважень (а.с.4).
Зокрема, сесія Почапинської сільської ради прийшла до висновку, що виконавчий комітет перевищив свої повноваження, оскільки магазин не є новоствореним майном, а тому «приймати правові акти, які б стверджували чи змінювали правовідносини щодо об’єктів права власності без укладання цивільно-правових угод» виконавчий комітет не мав права. Тут же (в рішенні) зазначено, що дана будівля була власністю СТОВ ім..Б.Хмельницького і цьому товариству в ЧООБТІ реєструвалися правовстановлюючі документи про власність у 2001 році.
Позивачка ОСОБА_3 ставить перед судом питання про визнання незаконним та скасування саме вказаного рішення. При цьому вона в позовній заяві посилається як на норми КАС так і на норми ЦПК (а.с.3).
Суд першої інстанції відкрив провадження у справі та розглянув її за нормами ЦПК, вважаючи при цьому, що справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства (а.с.17).
Колегія суддів не погоджується з таким вирішенням справи, оскільки в даному випадку оспорюється рішення сільської ради, як органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).
Іншим рішенням Конституційного Суду України від 1.04.2010 року № 10-рп/2010 "У справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України") визначено, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень.
В такому разі і даний спір ОСОБА_3 як фізичної особи із суб’єктом владних повноважень - Почапинською сільською радою, щодо оскарження її рішення, як правового акту індивідуальної дії, є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Тобто, даний спір повинен вирішуватися не в порядку цивільного, а в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.205 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.310 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 205, 303, 307, 310, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5, Черкаське обласне ОБТІ про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради, скасувати.
Провадження в справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Корнієнко