Справа № 2а-1634/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 грудня 2010р. Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого – судді Шумко А.В.
при секретарі – Помаз І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни, –
в с т а н о в и в :
01.11.2010 року позивач звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2006р. по 31.12.2010р. та виплачувати її в подальшому.
Зазначала, що народилась у 1936р., відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року має отримувати щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Про порушення її права на отримання 30% надбавки до пенсії їй стало відомо нещодавно з листа відповідача, самостійно розібратись у суперечностях законодавства, які по-різному регулюють право на зазначену надбавку, своєчасно не було можливим.
Просила: визнати причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом її права на 30% надбавку до пенсії з 01.01.2006р; визнати діяння (бездіяльність та відмову) відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006р. по теперішній час протиправними; зобов»язати відповідача протягом п»яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати та виплатити у повному обсязі їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006р. по 31.12.2010р., а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни в повному розмірі в подальшому, з урахуванням раніше виплачених сум.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.12.2010р. позов в частині вимог за період з 01.01.2006р. до 01.05.2010р. – залишено без розгляду.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Відповідач надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив в позові відмовити, посилаючись на те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законодавстві.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. У зв’язку з наведеним суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач, 1936 р. народження, є дитиною війни у розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18.11.2004р., набрав чинності з 01.01.2006р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році та у 2010 році відповідно встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується дітям війни замість пенсії, визначаються не від розміру мінімальної заробітної плати, а від мінімальної пенсії за віком. Отже, розмір визначених ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» виплат (30 % мінімальної пенсії за віком) Законом України «Про державний бюджет України на 2009рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2010рік» не був обмежений.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому суд не бере до уваги письмові заперечення відповідача стосовно того, що у дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проводиться виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008р., на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік», яким встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008р.; а розміри державних соціальних гарантій на 2009р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» якою встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 01.01.2009р. – в розмірі 49,80грн.
Суд також не бере до уваги письмові заперечення відповідача і в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни. У зв»язку з цим заперечення відповідача у відповідній частині суд вважає необґрунтованими.
За таких обставин, дії відповідача щодо виплати позивачу щомісячної надбавки до пенсії в розмірі, меншому ніж 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01.05.2010р. є неправомірними, тому відповідача належить зобов»язати здійснити перерахунок та сплату позивачу щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.05.2010р., з урахуванням здійснених відповідачем виплат.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом наведених положень ст.2 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту вже порушених прав, свобод чи інтересів, при цьому можливість захисту відповідних прав, свобод та інтересів не майбутнє не передбачено.
За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги в частині зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та сплату позивачу щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з часу постановлення судового рішення по 31.12.2010р. та в подальшому.
Крім того, не ґрунтується на законі вимога про зобов»язання здійснити відповідний перерахунок та виплату протягом п»яти календарних днів з дня набрання рішенням чинності, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у виді судового збору в розмірі 3,40 грн належить присудити позивачу з Державного бюджету України.
На підставі наведеного, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.19 ч.2 Конституції України, ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік», ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», керуючись ст.ст. ст.9, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, –
п о с т а н о в и в :
позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни – задовольнити частково.
Визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.05.2010р. по 24.12.2010р. – протиправним.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.05.2010р. по 24.12.2010р., з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Якщо суб»єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: