В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа №1-1513/10
15 листопада 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Павленко О.П.
при секретарі Расуловій С.Ф.
з участю прокурора: Юрка Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 03.11.1999 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 17, 141 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; 15.03.2006 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі; 25.09.2007 року Солом’янським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі; 03.12.2007 року Подільським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; звільнився з місць позбавлення волі 08 грудня 2009 року умовно-достроково на 1 рік 29 днів
в скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 17 серпня 2010 року, приблизно о 16 годині, зайшов до офісного приміщення, розташованого по вул. Желябова, 4 в м. Києві. Виявивши, що в одному з офісних приміщень нікого немає, а двері до приміщення не замкнені, ОСОБА_1 вирішив незаконно заволодіти чужим майном, яке знаходилось у даному приміщенні.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 переконався в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, після чого шляхом вільного доступу проник до вищевказаного офісного приміщення, де виявив на столі футляр з мобільним телефоном, який він положив до правої кишені штанів, тим самим повторно таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_2, а саме: чохол до мобільного телефону, який для потерпілої матеріальної цінності не представляє, в якому знаходився мобільний телефон «Samsung SGH-S 5200», вартістю 1849 грн., в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 30 грн., на балансовому рахунку якої знаходились гроші в сумі 17 грн., а всього загальною вартістю 1896 грн., після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєному злочині визнав повністю та, не оспорюючи фактичні обставини справи, показав, що 17 серпня 2001 року в другій половині дня він відвідував магазини, вирішив зайти в перукарню, але зайшов в якесь приміщення, двері до якого були відчинені, пройшов по коридору, побачив декілька кабінетів, двері одного з яких також були відчинені. Він заглянув в цей кабінет, в якому нікого не було, побачив на столі мобільний телефон, який вирішив викрасти. Він зайшов в цей кабінет, взяв зі столу мобільний телефон, поклав його в кишеню штанів та швидко вийшов з кабінету та приміщення, пішов в напрямку станції метро «Шулявська». По дорозі його затримали працівники міліції, доставили до райвідділення міліції, де вилучили у нього викрадений телефон, вартість якого він не оспорює.
Підсудний щиросердно покаявся у вчиненому злочині, просив суд суворо його не карати.
Враховуючи визнання підсудним усіх фактичних обставин справи, суд, відповідно до ст. 299 КПК України та за згодою учасників судового розгляду, обмежившись допитом ОСОБА_1 та визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням до приміщення, доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ст.185 ч.3 КК України.
Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи та відношення підсудного до скоєного, а також дані, які характеризують його особу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий, даний злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення від покарання за попереднім вироком, ніде не працював, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога.
До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, даних про особу ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначає підсудному покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи, що злочин ОСОБА_1 вчинив в період умовно-дострокового звільнення від покарання, встановленого за попереднім вироком, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.12.2007 року.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох ) років 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вироком Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2007 року та остаточно визначити до відбуття 3 ( три ) роки 6 ( шість ) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 вираховувати з часу затримання з 20 серпня 2010 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в закону силу залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 ДДУ з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Речовий доказ по справі: мобільний телефон «Samsung SGH-S 5200», який був переданий на зберігання ОСОБА_3 - залишити в її розпорядженні ( а.с. 20).
На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя: