П О С Т А Н О В А    справа № 1-27/10

І  М  Е  Н  Е  М        У  К  Р  А  Ї  Н  И                

 12 листопада 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва  

в складі: головуючого-судді:                Павленко О.П.                

при секретарях:                                   Білецькому Б.М., Антонюк М.С.,

                               Кочерзі С.Ю., Юферовій Є.Д.,  

Расуловій С.Ф.                                                                                     

з участю  прокурорів:                   Афєнкіної Н.М., Прокоф’євої Н.О.

Сергеєвої Т.В., Берікашвілі З.В.

захисника:                                                ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сокиряни Чернівецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого,  не працюючого,  зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,  проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого

в скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 307 ч.2, 364 ч.3, 368 ч.2 КК України

  В С Т А Н О В И В :  

 У судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів,  передбачених ст. ст. 307 ч.2, 364 ч.3, 368 ч.2  КК України, прокурору на додаткове розслідування, посилаючись на те, що під час досудового слідства були порушені вимоги ст. 22 КПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, а також допущена неповнота та неправильність, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.  

Одночасно захисник просить змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, посилаючись на те, що підсудний тривалий час перебуває в ізоляції від суспільства та на даний час відсутні підстави вважати, що він буде ухилятись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі.  

Підсудний ОСОБА_7 клопотання захисника підтримав.  

Прокурор вважає, що за наслідками проведеного судового слідства досліджено достатньо доказів, які доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а тому немає законних підстав для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.    

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про те, що клопотання захисника підлягає задоволенню.

Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого.  

В даному випадку зазначені вимоги закону були порушені, показання свідків, якими обґрунтовується  обвинувачення ОСОБА_7 мають суттєві протиріччя, які неможливо усунути в ході судового слідства, письмові докази викликають сумнів в їх належності. Неповнота досудового слідства є істотною, оскільки  обставини справи, які потрібно встановити, потребують проведення слідчих дій, і під час судового розгляду, відповідно до кримінально-процесуального законодавства, не можуть бути з’ясовані, з огляду на наступне.  

 Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що  протягом 2007 року, працюючи на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пассажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, маючи спеціальне звання капітан міліції, та будучи службовою особою, яка здійснює функції представника влади, вчинив умисні тяжкі злочини у сфері обігу наркотичних речовин та у сфері службової діяльності.

Так, ОСОБА_7, проходячи службу в органах Міністерства внутрішніх справ України на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пассажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, діючи умисно, порушуючи норми закону, зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар’єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників у роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, у невстановлений досудовим слідством спосіб та час, з метою подальшого збуту, діючи умисно, незаконно придбав наркотичну речовину канабіс, яку у подальшому незаконно зберігав та перевозив.  

29.06.07 року, близько 10 години, ОСОБА_7, викликав до свого службового кабінету № 24 розташованого за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну 21, ОСОБА_8, який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС, і зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар’єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_8 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він йому надасть.  

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на створення фіктивних показників у роботі, підриваючи авторитет Держави та правоохоронного органу, діючи умисно ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 наркотичний засіб канабіс вагою 8,48 гр, що являється особливо небезпечним наркотичним засобом, і таким чином, незаконно збув наркотичний засіб.  

У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_7, ОСОБА_8 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_8 повинен повідомити ОСОБА_7 про місце знаходження цієї особи, а сам піти звідти. Надалі, ОСОБА_7, достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ-Пассажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.

Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 8,48 гр від ОСОБА_7, ОСОБА_8 направився на територію прилеглу до Південного залізничного вокзалу м. Києва, а потім на площу Шевченка у м. Києві, де зустрів ОСОБА_9 та під час спілкування з останнім, виконуючи вказівки ОСОБА_7, привів його на територію залізничного вокзалу м. Києва, де передав йому зазначений наркотичний засіб, про що повідомив особисто ОСОБА_7, а сам пішов з місця події.

Через нетривалий час, ОСОБА_9 був затриманий працівниками міліції ЛВ на станції Київ-Пасажирський ОСОБА_7 та ОСОБА_10, доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб  канабіс, вагою 8,48 гр.

За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті 03.07.07 року щодо                 ОСОБА_9 порушена кримінальна справа за ст. 307 ч.2 КК України, за наслідками розслідування якої ОСОБА_9 був засуджений 07.09.07 року вироком Солом’янського районного суду м. Києва за ст. 309 ч.1 КК України до одного року позбавлення волі.  

Крім цього, 11.07.07 року близько 10 години ОСОБА_7 викликав до свого службового кабінету № 24 розташованого за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну 21, ОСОБА_8, який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС, і  зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар’єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників у роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_8 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він йому надасть.  

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет Держави та правоохоронного органу, діючи умисно ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 наркотичний засіб канабіс вагою 13,95 гр, і таким чином, діючи повторно, незаконно збув наркотичний засіб.  

У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_7, ОСОБА_8 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу, та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_8 повинен повідомити ОСОБА_7 про місце знаходження цієї особи, а сам піти  звідти. Надалі ОСОБА_7, достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ-Пассажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.

Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 13,95 гр. від ОСОБА_7, ОСОБА_8 направився на територію прилеглу до залізничного вокзалу м. Києва, де зустрів ОСОБА_11 та під час спілкування з останнім, виконуючи вказівки ОСОБА_7, передав йому зазначений наркотичний засіб, про що повідомив особисто ОСОБА_7, а сам пішов з місця події.

Через нетривалий час, ОСОБА_11 був затриманий працівниками міліції ЛВ на станції Київ-Пасажирський, доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб  канабіс, вагою 13,95 гр.

За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті 13.07.07 року щодо                 ОСОБА_11 порушена кримінальна справа за ст. 309 ч.1 КК України за наслідками розслідування якої ОСОБА_11 був засуджений 11.09.07 року вироком Солом’янського районного суду м. Києва до одного року позбавлення волі з іспитовим строком один рік.

Крім цього, 14.07.07 року близько 10 години ОСОБА_7, викликав до свого службового кабінету № 24 розташованого за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну 21, ОСОБА_8, який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС, і  зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар’єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників у роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_8 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він йому надасть.  

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на створення фіктивних показників у роботі, підриваючи авторитет Держави та правоохоронного органу, діючи умисно ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 наркотичний засіб канабіс вагою 11,56 гр., що являється особливо небезпечним наркотичним засобом, і таким чином, діючи повторно, незаконно збув наркотичний засіб.  

У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_7, ОСОБА_8 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва   особу та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_8 повинен повідомити ОСОБА_7 про місце знаходження цієї особи, а сам піти  звідти. Надалі ОСОБА_7, достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ-Пассажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.

Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 11,56 гр. від ОСОБА_7, ОСОБА_8 направився на територію прилеглу до Південного залізничного вокзалу м. Києва, де зустрів ОСОБА_12 та під час спілкування з останнім, виконуючи вказівки ОСОБА_7, передав йому зазначений наркотичний засіб, про що повідомив особисто ОСОБА_7, а сам пішов з місця події.

Через нетривалий час, ОСОБА_13 був затриманий працівниками міліції ЛВ на станції Київ-Пасажирський ОСОБА_7, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб  канабіс, вагою 11,56 гр.

За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, 17.07.07 року щодо                    ОСОБА_13 порушена кримінальна справа за ст. 307 ч.2 КК України, за наслідками розслідування якої ОСОБА_13 був засуджений 31.10.2007 року вироком Солом’янського районного суду м. Києва за ст. 307 ч.2, 69 КК України до трьох років позбавлення волі.

Крім цього, 20.07.07 року близько 10 години ОСОБА_7 викликав до свого службового кабінету № 24, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, 21, ОСОБА_8, який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС, і зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар’єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників в роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_8 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він йому надасть.  

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на створення фіктивних показників у роботі, підриваючи авторитет Держави та правоохоронного органу, діючи умисно ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 наркотичний засіб канабіс вагою 8,38 гр., що являється особливо небезпечним наркотичним засобом, і таким чином, діючи повторно, незаконно збув наркотичний засіб.  

У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_7, ОСОБА_8 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_8 повинен повідомити ОСОБА_7 про місце знаходження цієї особи, а сам піти  звідти. Надалі ОСОБА_7, достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ-Пассажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.

Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 8,38 гр. від ОСОБА_7, ОСОБА_8 направився на територію прилеглу до Південного залізничного вокзалу м. Києва, де зустрів ОСОБА_16 та під час спілкування з останнім, виконуючи вказівки ОСОБА_7, передав йому зазначений наркотичний засіб, про що повідомив особисто ОСОБА_7, а сам пішов з місця події.

Через нетривалий час, ОСОБА_16 був затриманий працівниками міліції ЛВ на станції Київ-Пасажирський ОСОБА_7, ОСОБА_14 та ОСОБА_17, доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб  канабіс, вагою 8,38 гр.

За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті 23.07.07 року щодо                 ОСОБА_16 порушена кримінальна справа за ст. 309 ч.1 КК України, за наслідками розслідування якої ОСОБА_16 був засуджений 13.09.07 року вироком Солом’янського районного суду м. Києва за ст. 309 ч.1 КК України до одного року позбавлення волі з іспитовим строком на один рік.

Крім цього, 30.07.07 року близько 10 години ОСОБА_7 викликав до свого службового кабінету № 24, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, 21, ОСОБА_8, який співпрацював з працівниками міліції та являвся штатним агентом МВС, і зловживаючи службовим становищем, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, діючи з кар’єристичних мотивів з метою створення фіктивних показників у роботі, підриваючи авторитет правоохоронного органу, дав вказівку ОСОБА_8 знайти в районі залізничного вокзалу м. Києва особу та вручити їй наркотичний засіб, який він йому надасть.  

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на створення фіктивних показників у роботі, підриваючи авторитет Держави та правоохоронного органу, діючи умисно ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 наркотичний засіб канабіс вагою 9,00 гр., що являється особливо небезпечним наркотичним засобом, і таким чином, діючи повторно, незаконно збув наркотичний засіб.  

У подальшому, згідно злочинного умислу ОСОБА_7,  ОСОБА_8 повинен був знайти на залізничному вокзалі м. Києва особу та передати їй отриманий наркотичний засіб, пообіцявши грошову винагороду за доставку його до вказаного ним місця. Коли особа погодиться з цією пропозицією, ОСОБА_8 повинен повідомити ОСОБА_7 про місце знаходження цієї особи, а сам піти  звідти. Надалі ОСОБА_7, достовірно знаючи про те, що у особи незаконно знаходиться наркотична речовина мав затримати її, доставити до ЛВ на станції Київ-Пассажирський та вилучити наркотичний засіб, зареєструвавши даний факт, як виявлений особисто ним злочин.

Отримавши особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 9,00 гр. від ОСОБА_7, 02.08.08 року близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_8, в електропотязі «Конотоп-Київ» зустрів ОСОБА_18 та під час спілкування з останнім, виконуючи вказівки ОСОБА_7, передав йому наркотичний засіб – канабіс вагою 9 гр., про що повідомив особисто ОСОБА_7, а сам пішов з місця події.

Через нетривалий час, на залізничній станції «Видубичі» у м. Києві ОСОБА_18 був затриманий працівниками міліції працівниками сектору БНОН ЛВ на ст. Київ-пасажирський ЛУ  на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті та доставлений до вказаного відділу міліції, де у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб  канабіс, вагою 9,00 гр.

За цим фактом слідчим відділом ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті 05.08.07 року щодо                ОСОБА_18 порушена кримінальна справа за ст. 309 ч.1 КК України, за наслідками розслідування якої ОСОБА_18 був засуджений вироком Солом’янського районного суду              м. Києва від 14.09.2007 року за ст. 309 ч.1 КК України до одного року позбавлення волі з іспитовим строком на один рік.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7, працюючи на посаді начальника сектору БНОН ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, будучи службовою особою, представником влади, працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітан  міліції, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, з використанням влади і службового становища всупереч інтересам служби 11.03.08 року та 15.04.08 року отримав від засновника ТОВ «Кафафарма» ОСОБА_19 хабар у сумі 4000 грн. за невтручання у господарську діяльність зазначеного підприємства за наступних обставин.

Так, 07.03.08 року до 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України звернувся засновник ТОВ «Кафафарма» ОСОБА_19 із заявою про вимагання у нього хабара начальником відділу БНОН ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті             ОСОБА_7  

Проведеними по даній заяві оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що протягом січня – лютого 2008 року працівники БНОН ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті неодноразово приходили до аптечного кіоску ТОВ «Кафафарма», розташованого у підземному переході станції метро «Святошин» у                    м. Києві, де залишили продавцям записки з контактним телефоном свого керівника – начальника ВБНОН ОСОБА_7 та виказували прохання про те, щоб ОСОБА_19 зв’язався з ним.  

Під час зустрічі ОСОБА_20 с ОСОБА_7, яка відбулася 07.03.08 року о 16 годині  поблизу станції метро «Нивки» у м. Києві,  останній висунув вимогу засновнику ТОВ «Кафафарма» ОСОБА_19 про сплату особисто йому по 2000 грн. щомісяця за невтручання в господарську діяльність вказаного підприємства працівників відділу БНОН ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті – начальником якого є ОСОБА_7  

Усвідомлюючи, що засновник ТОВ «Кафафарма» ОСОБА_19 не бажає втручання в господарську діяльність його підприємства з буку співробітників міліції, начальник відділу БНОН ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_7, будучи службовою особою, вирішив скористатись даною обставиною для особистого незаконного збагачення і став на шлях вчинення злочину – вимагання та одержання хабара.

З цією метою  11.03.08 року ОСОБА_7, являючись службовою особою,  діючи всупереч інтересам служби, близько 15 години 10 хвилин, поблизу будівлі «Цирку», розташованої на площі Перемоги, 2 у м. Києві, зустрівся з ОСОБА_19 та отримав від нього, знаходячись у своєму автомобілі «Деу-Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, грошові кошти в сумі 2000 грн., як щомісячний платіж за березень місяць 2008 року за невтручання в господарську діяльність ТОВ «Кафафарма» з боку працівників відділу БНОН ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 15.04.08 року начальник відділу БНОН ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті ОСОБА_7, являючись службовою особою, діючи всупереч інтересам служби, близько 14 години, поблизу АЗС «Лукойл», розташованій на проспекті Перемоги, 8 у м. Києві зустрівся з ОСОБА_19 та отримав від нього, знаходячись у своєму автомобілі «Деу-Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, грошові кошти в сумі 2000 грн. як щомісячний платіж за квітень місяць 2008 року за невтручання в господарську діяльність ТОВ «Кафафарма» з боку працівників відділу БНОН ЛУ на Південно-західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті.

Безпосередньо після цього, ОСОБА_7 був затриманий співробітниками 1 Управління ГУ БКОЗ СБ України, а при огляді місця події в салоні його автомобіля виявлено та вилучено 2000 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 307 ч.2, 364 ч.3, 368 ч.2 КК України.

 У судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 винним себе в інкримінованих йому злочинах не визнав та показав, що з  червня 2007 року він працював на посаді начальника сектору БНОН ЛВ на станції Київ-Пасажирський ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті, а з  лютого 2008 року на посаді начальника сектору БНОН ЛУ на ПЗЗ УМВС України на залізничному транспорті. Його службовий кабінет знаходився за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, 21. В його службові обов’язки, серед інших, входило і безпосереднє розкриття та попередження вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. На час його роботи в секторі повинно було працювати 4 особи, а фактично працювали дві особи: він та оперуповноважений ОСОБА_21

Ще в кінці червня 2007 року до нього звернувся оперуповноважений  ОСОБА_22, який контролював агентуру, яка працює в МВС на станції Київ-пасажирський, та запропонував свою допомогу у розкритті злочинів, повідомивши при цьому, що агенти МВС можуть надавати інформацію про осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних засобів. Через деякий час ОСОБА_22 зайшов до нього в службовий кабінет разом з ОСОБА_8, представивши останнього як агента МВС.  ОСОБА_8 повідомив йому про те, що він неодноразово судимий, є шахраєм і зможе легко входити в довіру до громадян, також він сказав, що є позаштатним агентом МВС, безпосередньо співпрацює з першим заступником начальника ЛВ МВС на станції Київ-пасажирський та отримує заробітну плату в Управлінні МВС на Південно-Західній залізниці. Під час розмови з ОСОБА_8 він повідомив останньому, що його цікавить будь-яка інформація, пов’язана з незаконним обігом наркотиків на залізничному транспорті, а саме на станції Київ-пасажирський. В процесі розмови ОСОБА_8 попросив у нього номер мобільного телефону та сказав, що зателефонує йому коли у нього буде певна інформація, на цьому розмова з ОСОБА_8 закінчилась.  

Приблизно в липні-серпні 2007 року ОСОБА_8 періодично йому телефонував та надавав певну інформацію, яку конкретно він вже не пам’ятає, про те, що є особи, у яких можуть бути наркотичні засоби. Вказану інформацію він (підсудний) перевіряв та  практично в усіх випадках вона не знаходила свого підтвердження.  

В серпні 2007 року ОСОБА_8 зайшов до нього в робочий кабінет та став скаржитись на те, що йому мало платять і він хоче перейти агентом в інший підрозділ. Він             зрозумів ОСОБА_8 так, що останній хотів щоб йому доплачували за інформацію співробітники міліції з власних коштів, тому сказав ОСОБА_8 що ніхто з власних грошей йому не буде доплачувати за інформацію і що він може з його відділом не співпрацювати, оскільки його інформація є недостовірною. ОСОБА_8 пропонував офіційно оформляти його повідомлення для того, щоб він міг отримувати зарплату, але він             (підсудний) йому в цьому відмовив, оскільки це було б незаконно та інформація       ОСОБА_8 була недостовірною, не підтверджувалась під час перевірки.

Після цієї розмови його стосунки з ОСОБА_8 погіршились. Останній періодично телефонував йому та просив посприяти в отриманні зарплати, але він                               (підсудний) постійно казав ОСОБА_8, що немає до цього ніякого відношення. В подальшому ОСОБА_8 став телефонувати йому та висловлювати різні погрози, з серпня 2007 року по квітень 2008 року відправляв йому смс-повідомлення з погрозами про те, що він усіх «посадить».  

В жовтні 2007 року його (підсудного) викликали в прокуратуру м. Києва та повідомили про те, що ОСОБА_8 звернувся до СБУ з заявою, в якій вказав, що працівники міліції на залізниці примушували його здійснювати незаконні дії, на що він                      ( підсудний) повідомив про те, що ОСОБА_8 не є його агентом, а тому ніяких незаконних вказівок від нього останній не отримував.

З середини серпня 2007 року він ОСОБА_8 не бачив, особисто з ним не спілкувався, ніякої інформації про можливі злочини від нього не отримував, крім смс-повідомлень з погрозами.        

Наступна зустріч з ОСОБА_8 у нього відбувлась у квітні 2008 року в кабінеті слідчого під час проведення очної ставки.

Підсудний наполягав у судовому засіданні на тому, що він ніколи ОСОБА_8 наркотичні засоби не передавав та ніяких вказівок ОСОБА_8 передавати наркотичні засоби ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_18 чи будь-кому іншому  не надавав. Зазначені особи були затримані з наркотичними засобами внаслідок проведення оперативної роботи відділом та до вказаної роботи ОСОБА_8 немає ніякого відношення. Конкретні обставини затримання ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_18 він не пам’ятає, звідки ОСОБА_8 відомі обставини затримання вказаних осіб йому невідомо. Він вважає, що ОСОБА_8 обмовив його умисно, оскільки він не захотів співпрацювати з ним.  

Крім того, підсудний ОСОБА_7 суду показав, що 05 березня 2008 року  вранці він приїхав на роботу та черговий передав йому записку, повідомивши, що його розшукував молодий чоловік, який і залишив цю записку та попросив зателефонувати йому. В записці був вказаний номер мобільного телефону та прізвище особи – ОСОБА_19  Через кілька годин він зателефонував по вказаному номеру телефону, чоловік представився ОСОБА_19, повідомив що він звертається від ОСОБА_23 та попросив зустрітись з ним. Він назвав ОСОБА_19 свій номер мобільного телефону, попросив зателефонувати йому наступного дня та, якщо буде можливість, він призначить йому зустріч.  

07.03.2008 року приблизно об 11 годині йому зателефонував ОСОБА_19, але він                 (підсудний) попросив зателефонувати йому пізніше. ОСОБА_19 зателефонував йому приблизно о 15 годині в той час, коли він вже вийшов з приміщення управління, тому сказав ОСОБА_19 про те, що буде їхати на автомобілі в напрямку метро «Святошин» і якщо він хоче може наздогнати його біля станції метро «Нивки». З ОСОБА_19 він зустрівся біля станції метро «Нивки», останній під’їхав на автомобілі. Він  запросив ОСОБА_19 сісти в своє авто. Під час бесіди ОСОБА_19 ще раз нагадав що він він ОСОБА_23 та сказав, що йому необхідна допомога, розповівши при цьому, що в його аптечному кіоску, який знаходиться на вул. Ялтинській, працівники міліції провели перевірку, але він не знає хто саме та які наслідки цієї перевірки, попросив довідатись що-небудь з цього приводу.  Він ( підсудний) сказав ОСОБА_19 про те, що необхідно спочатку подивитись акт перевірки. ОСОБА_19 сказав, що у нього є цей акт і він може його привезти. На цьому його розмова з ОСОБА_19 закінчилась.

09.04.2008 року ОСОБА_19 знову йому зателефонував та попросив з ним зустрітись. Він повідомив ОСОБА_19, що знаходиться на залізничному вокзалі і не може з ним зустрітись. Через деякий час ОСОБА_19 знову зателефонував йому, сказав, що знаходиться поруч з рестораном «Макдональз» біля залізничного вокзалу та попросив підійти до нього. Він пішов на зустріч з ОСОБА_19, під час якої останній знову став розповідати про перевірку аптеки, але документи при собі не мав, тому він сказав ОСОБА_19, що зустрінеться з ним тоді, коли у нього будуть необхідні документи.  

11.04.2008 року ОСОБА_19 зателефонував йому та попросив зустрітись з ним біля цирку. Він сказав ОСОБА_19, що якщо зможе, то під’їде до нього. Після обіду він під’їхав до цирку, ОСОБА_19 знаходився в салоні автомобілі, припаркованого неподалік від зупинки громадського транспорту. ОСОБА_19 пересів у салон його автомобіля та сказав, що документів у нього немає. Він сказав ОСОБА_19 що без документів нічим йому допомогти не зможе, після чого ОСОБА_19 вийшов з його автомобіля та він поїхав у власних справах.  

15.04.2008 року приблизно об 11 годині ОСОБА_19 знову зателефонував йому і попросив зустрітись з ним біля цирку. Він сказав ОСОБА_19 що можливо під час обідньої перерви він зможе з ним зустрітись. В подальшому він їхав в справах, знаходився біля АЗС на пр. Перемоги в той час, коли йому зателефонував ОСОБА_19 і попросив з ним зустрітись. Він сказав ОСОБА_19 де знаходиться та останній сказав, що під’їде через декілька хвилин. ОСОБА_19 приїхав на власному автомобілі, сів в салон його (підсудного) автомобіля, в черговий раз сказав, що не зміг отримати необхідні документи, після чого  вийшов з автомобіля та кудись пішов. В цей же час його (підсудного) автомобіль заблокував автомобіль «Ланос», з якого вибігли чоловіки в цивільному одязі зі зброєю. Йому сказали, що вони співробітники СБУ, після чого наділи йому на руки наручники та повідомили, що затримують його начебто за те, що він щойно отримав хабара.  

В подальшому обшукали його та салон його автомобіля. ОСОБА_24, який був понятим, без його згоди почав огляд автомобіля та з ніши правих передніх дверей витягнув 10 купюр номіналом по 200 грн. кожна, після чого відразу ж огляд автомобіля закінчився. Після складання протоколу огляду він (підсудний) підписати його відмовився, оскільки вважав, що все це була провокація. В салон його автомобіля умисно міг покласти гроші або ОСОБА_19, або працівники СБУ.  Він ніколи у ОСОБА_19 за будь-які дії гроші не вимагав та не отримував, на час знайомства з ОСОБА_19 про існування ТОВ «Кафафарма» нічого не знав, аптеки, належні ОСОБА_19, в зоні діяльності ВБНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці не знаходяться та ніякого відношення до перевірок вказаних аптек він немає.  

 Під час досудового слідства підсудний ОСОБА_7 показання по суті інкримінованих йому злочинів давати відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, але його доводи про непричетність до будь-яких злочинів, які потребують ретельної перевірки,  в ході судового слідства перевірити, а отже спростувати або підтвердити, неможливо. Зазначені доводи підлягають перевірці в процесі додаткового розслідування.    

 Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 307 ч.2  та 364 ч.3 КК України, орган досудового слідства доводить показаннями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні показав, що з кінця 2003 року він почав співпрацювати з працівниками міліції ЛУ УМВС України на ПЗЗ, був штатним агентом. В середині 2007 року хтось із працівників карного розшуку на Київ-пас познайомив його з начальником ВБНОН ЛВ на станції Київ-Пассажирський ОСОБА_7 та сказав останньому, що він може надавати йому допомогу в роботі. З того часу він періодично зустрічався з ОСОБА_7 та повідомляв йому різну інформація, яка має відношення до незаконного обігу наркотиків. В процесі такої співпраці ОСОБА_7 повідомив, що у нього є наркотичні засоби та запропонував «допомагати йому у розкритті злочинів» шляхом вручення цих наркотиків певним особам, яких в подальшому будуть затримувати працівники міліції. На прохання ОСОБА_7 він неодноразово начебто випадково знайомився з чоловіками, які на вигляд були або бомжами, або п’яницями, представлявся їм вигаданим ім’ям  та передавав їм під різними приводами наркотичні засоби, про що повідомляв ОСОБА_7, після чого цих осіб затримували працівники міліції.  

Свідок ОСОБА_8 також показав суду, що він розумів, що вчинює злочинні дії, але погоджувався в такий спосіб «співпрацювати» з ОСОБА_7, оскільки боявся за своє життя.

      Будь-які інші свідки, допитані як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, не вказали на причетність ОСОБА_7 до збуту наркотичних засобів спочатку ОСОБА_8, який в подальшому їх збув ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13,                 ОСОБА_16 та ОСОБА_18, як про це зазначено в обвинуваченні.

      Навпаки свідки ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні показали, що саме ОСОБА_8 передавав їм за різних обставин наркотичні засоби.  

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 в вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 307 ч.2, 364 ч.3 КК України, слідчим було долучено деякі матеріали з кримінальних справ відносно ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_18, з яких вбачається, що всі вказані особи були засуджені за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, відбули або відбувають покарання. З фактичних обставин кожної справи, як вони були встановлені органом досудового слідства та судом неможливо зробити висновок про причетність ОСОБА_7 до збуту зазначеним особам наркотичних засобів.

Орган досудового слідства належним чином зазначені обставини не перевірив, а тому під час додаткового розслідування необхідно встановити всіх працівників міліції, які приймали участь у затриманні  ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та              ОСОБА_18, з метою перевірки фактичних обставин таких затримань та причетності ОСОБА_7 до будь-яких незаконних дій.  

На думку суду, під час додаткового розслідування необхідно належним чином встановити походження наркотичних засобів, які в подальшому були вилучені у ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_18, дійсну участь ОСОБА_8 у вчиненні злочинних дій.

 20 червня 2008 року старшим слідчим СВ прокуратури м. Києва було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за ст. 309. 307 КК України за відсутністю в його діях складу зазначених злочинів, яке обгрунтовується тим, що в ході досудового слідства у кримінальній справі ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, вказав на джерело їх придбання, у зв’язку з чим він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.    

Разом з цим, на думку суду, зазначене  рішення було прийнято незаконно, без належної перевірки фактичних обставин вчинених ОСОБА_8 дій та встановлення його причетності до злочинів.

Вказаний висновок суду ґрунтується на даних, отриманих в ході судового слідства та даних, отриманих за наслідками перевірки доказів, якими орган досудового слідства обґрунтовує обвинувачення ОСОБА_7

        Під час додаткового розслідування необхідно перевірити і доводи ОСОБА_7 про наявність у ОСОБА_8 підстав обмовляли його, про можливість ОСОБА_8 за власною ініціативою здійснювати дії по передачі наркотичних засобів особам, які в подальшому могли затримуватись працівниками міліції, не обізнаними з такими вчинками ОСОБА_8

                Таким чином, органу досудового слідства після вивчення та з’ясування наведених вище обставин справи, в тому числі й щодо участі або співучасті ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, необхідно дати їм належну юридичну оцінку, яка буде ґрунтуватись на вимогах та положеннях кримінального та кримінально-процесуального закону.  

 На обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, орган досудового слідства посилається на показання свідків            ОСОБА_19, ОСОБА_26, співробітників ГУБКОЗ СБУ, а також дані, отримані в ході проведення оперативно-розшукових заходів та огляду місця події 15.04.2008 року.

 Як встановлено судом, ОСОБА_19 в своїй заяві від 07.03.2008 року, поданої до ГУБКОЗ СБУ, повідомляв про те, що 08.02.2008 року йому зателефонувала фармацевт аптеки, розташованої по вул. Ялтинської,5-б, ОСОБА_25, яка повідомила, що в аптеку прийшли 4 співробітника міліції, провели контрольну закупку препарату «трамадол», який продавався без рецепту.  Працівники міліції склали з цього приводу відповідний протокол та передали ОСОБА_25, щоб власник аптеки зателефонував начальнику відділу БНОН ЛВ на станції Київ-Пассажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України  ОСОБА_7 В подальшому він неодноразово приходив в управління, де працює ОСОБА_7, але з останнім не зустрічався, так як його не було безпосередньо в управлінні. 5.03.2008 року він залишив черговому номер свого мобільного телефону для передачі ОСОБА_7  

В подальшому під час його зустрічі з ОСОБА_7 07.03.2008 року останній висунув вимогу сплати йому щомісячно 2000 грн. за непритягнення до кримінальної відповідальності по факту реалізації в аптеках препарату «трамадол», а також непроведення перевірок аптечних кіосків, які належать йому.

Аналогічні пояснення дав ОСОБА_19 і під час опитування співробітником ГУБКОЗ СБУ ОСОБА_27 07 березня 2008 року.

 Із заяви ОСОБА_19 вбачається, що складена та підписана вона ним               07.03.2008 року, прийняв зазначену заяву у ОСОБА_19 співробітник ГУБКОЗ СБУ ОСОБА_27 07.03.2008 року, але офіційно заява зареєстрована 11.03.2008 року, тобто саме з цього часу є законні підстави для проведення необхідних оперативних заходів в межах оперативно-розшукової справи. При цьому, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, первинні оперативно-розшукові заходи здійснюванись співробітниками ГУБКОЗ СБУ ще 07 березня 2008 року, проведення ж оперативно-технічних заходів взагалі було санкціоновано ще 06.03.2008 року.  

Не дивлячись на вказані обставини, які свідчать про неналежне процесуальне оформлення діяльності співробітників ГУБКОЗ СБУ, які не дотримались порядку та принципів організації і документування оперативно-технічних і оперативно-розшукових заходів, орган досудового слідства повно та конкретно не оцінив дії працівників ГУБКОЗ СБУ по проведенню оперативної роботи щодо виявлення та затримання особи, яка вимагала хабара у ОСОБА_19 Фактичні ж обставини справи вказують на можливу провокацію хабара, організовану зацікавленими особами спільно з працівниками ГУБКОЗ СБУ.  

Про зазначене свідчить і та обставини, що поняті ОСОБА_24 та ОСОБА_28 під час огляду місця події були активними учасниками зазначеної процесуальної дії, приймали безпосередню участь в обшуку підсудного, огляду його транспортного засобу та вилучення з автомобіля предмету хабара, що є порушенням кримінально-процесуального закону.  

Недоліки досудового слідства в цій частині належить усунути під час додаткового розслідування, перевіривши належним чином доводи підсудного про можливу провокацію хабара.    

 У судовому засіданні  свідок ОСОБА_19 показав суду, що  приблизно у 20 числах січня 2008 року до аптечного кіоску розташованого поблизу станції метро «Святоши» прийшли декілька чоловіків, які не представилися та надали продавцю кіоску ОСОБА_26 записку з номером телефону та прізвищем, а саме ОСОБА_7 Зазначені особи попросили ОСОБА_26, щоб вона передала вказаний номер телефону йому і той зателефонував ОСОБА_7 Отримавши від ОСОБА_26 вказану записку, він не придав їй особового значення та десь загубив.

Пізніше ОСОБА_26 повідомила йому про те, що поблизу кіоску часто знаходяться особи, що передавали для нього записку і просили, щоб він зв’язався з ОСОБА_7, оскільки це серйозна особа, яка працює у лінійному відділі міліції на залізній дорозі.

05.03.08 року він, приблизно о 13 годині,  сам приїхав до лінійного управління міліції на залізній дорозі, що розташоване по вул. Чапаєва, 6 у м. Києві, де довідався, що дійсно ОСОБА_7 працює начальником лінійного управління БНОН на південно-західній залізниці. Оскільки  ОСОБА_7 не знаходився в управління, він залишив у чергового записку зі своїм номером мобільного телефону НОМЕР_2, вказав свої ім’я «ОСОБА_19», і попросив чергового, щоб він передав записку ОСОБА_7, оскільки останній його розшукував.

05.03.08 року приблизно о 18 годині йому зателефонував чоловік, який представився ОСОБА_7, в подальшому вони домовились про зустріч, яка відбулась 07.03.2008 року  

біля станції метро «Нивки». Під час розмови ОСОБА_7 повідомив,  що він повинен  надавати йому 2 тисячі грн. щомісячно за те, щоб у аптечному кіоску, який йому належить і розташований на станції метро «Святошин», працівниками лінійного відділу міліції не проводилися перевірки на предмет правильності торгівлі медичними препаратами, у тому числі препаратами, які відносяться до наркотичної групи. У випадку відмови платити щомісячно гроші ОСОБА_7 останній пообіцяв вжити заходів щодо проведення частих перевірок його аптечного кіоску. Він погодився на вимоги ОСОБА_7  

11.03.08 року він зустрівся з ОСОБА_7 біля цирку на пр. Перемоги і  передав йому гроші в сумі 2000 грн.  

15.04.08 року він знову зустрівся з ОСОБА_7 неподалік від АЗС «Лукойл», яка розташована по пр. Перемоги, сів до автомобіля ОСОБА_7 поклав гроші так як і в перший раз у відсік бокових передніх пасажирських дверцят його автомобіля та вийшов з автомобіля,  після чого ОСОБА_7 був затриманий працівниками СБУ.

 Отже показання ОСОБА_19 у судовому засіданні мають суттєві протиріччя з тими первинними поясненнями, які виклав ОСОБА_19 в своїй заяві від 07.03.2008 року, але орган досудового слідства на вказанні обставини уваги не звернув та взагалі в будь-який спосіб не перевірив відомості ОСОБА_19, викладені ним власносноручно в заяві від 07.03.2008 року про те, що фактично підставою для звернення ОСОБА_19 до правоохоронних органів стали дії співробітників міліції, після проведення ними перевірки аптечного кіоску, розташованого по вул. Ялтинській в м. Києві.  

 Таким чином, орган досудового слідства повинен ретельно перевірити дані, викладені в первинній заяві ОСОБА_29 та з’ясувати підстави зміни ним показань в подальшому, встановити працівників міліції, які проводили перевірку аптечного кіоску, що розташований по вул. Ялтинській в м. Києві, вивчити зазначені матеріали перевірки, встановити та допитати фармацевта ОСОБА_25, на яку посилається ОСОБА_19 в своїй заяві, як на особу, яка перша повідомила йому про вимогу працівників міліції зв’язатись йому з ОСОБА_7, з’ясувати яке ж відношення має ОСОБА_7 до зазначеної перевірки, переверіти доводи ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_19 звертався до нього з проханням з’ясувати можливі негативні наслідки для нього після проведення контрольної закупки препарату «трамадол» в аптеці, яка розташована по вул. Ялтинській,  встановити та допитати працівників ВБНОН ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України на залізничному транспорті, які проводили перевірку та виявили порушення законодавства в роботі аптечного кіоску, розташованого в підземному переході станції метро «Святошин», дослідити повноваження ОСОБА_7 як начальника відділу БНОН ЛВ на станції Київ-Пассажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України та сферу діяльності вказаного відділу,  встановивши в такий спосіб чи мали право взагалі будь-які співробітники відділу БНОН ЛВ на станції Київ-Пассажирський ЛУ на Південно-Західній залізниці УМВС України проводити перевірки діяльності аптечних кіосків, належних ОСОБА_19, в тому числі й аптеки, розташованої неподалік від станції метро «Святошин».  

Не втрачена, на думку суду, і можливість встановити працівників міліції, які передавали записки з номером мобільного телефону ОСОБА_7, фармацевту ОСОБА_26, і вказані дії також необхідно здійснити під час додаткового розслідування.  

             З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що докази, якими орган досудового слідства обґрунтовує винуватість ОСОБА_7 у пред’явленому обвинувачені, є суперечливими, належним чином неперевіреними, а тому не можуть бути покладені в основу рішення про його  винність у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 307 ч.2, 364 ч.3, 368 ч.2 КК України, а згідно з вимогами ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановлюється на достовірних доказах, всебічно, повно й об’єктивно досліджених в судовому засіданні.  

       Оскільки неповнота досудового слідства по даній кримінальній справі є істотною, і вона не може бути усунутою в судовому засіданні, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, під час якого необхідно усунути зазначені судом вище протиріччя та неповноту, дати належну юридичну оцінку діям ОСОБА_7, яка буде ґрунтуватись на вимогах та положеннях кримінального та кримінально-процесуального закону.  

         Враховуючи, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, має сім’ю та його дружина хворіє на тяжке захворювання, підсудний тривалий час тримується під вартою, а саме з 15.04.2008 року, а також, приймаючи до уваги, що на даний час немає підстав вважати, що він буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі,  суд вважає можливим міру запобіжного заходу            ОСОБА_7 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.281, 296 КПК України, суд

                                                   П О С Т А Н О В И В :  

 Кримінальну справу по обвинуваченню   ОСОБА_7  у скоєні злочинів, передбачених  ст.ст. 307 ч.2, 364 ч.3, 368 ч.2 КК України, направити прокурору м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_7  змінити з тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з-під варти в залі суду.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

                                                       Суддя: