В  И  Р  О  К  

        І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И          справа № 1-81/10

 09 листопада 2010 року   Шевченківський районний суд м. Києва  

у складі: головуючого –                                           судді  Павленко О.П.

при секретарях                                   Білецькому Б.М., Антонюк М.С.

                               Юферовій Є.Д., Кочерзі С.Ю.,

                               Расуловій С.Ф.

з участю прокурорів                                      Тилика Т.М., Колнишевої М.Г.

                               Марущенко Є.Г., Шабаліна М.В.

захисника                                                              ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню  

ОСОБА_7  , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боково Любашівського району Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, працюючого виконавчим директором  з питань платіжних систем та розрахунків Національного банку України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.  166 КК України (в редакції  1960 року),

                           в с т а н о в и в:  

Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у перевищенні посадових повноважень, тобто в умисному вчиненні  посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих юридичних осіб та спричинило тяжкі наслідки, а саме, в тому, що  він, працюючи головою Правління АК АПБ “Україна” і являючись службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та, знаходячись 25 грудня 1997 року у місті Києві по провулку Рильський, 10, перевищив свої посадові повноваження, що заподіяло істотної шкоди інтересам юридичної особи та спричинило тяжкі наслідки.

   Як зазначено в обвинуваченні,  ОСОБА_7 постановою Ради банку “Україна” від 12.05.96 року був обраний Головою Правління цієї банківської установи.

 Згідно п. 8 ст. 14 Статуту АК АПБ “Україна” (в редакції від 20.11.96 року) та п.9 Регламенту Правління від 21.03.97 року, Голова Правління:

-   керує діяльністю Правління і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління завдань, має право без доручення здійснювати дії від імені банку;

-   відповідно до рішень Правління: видає накази, інструкції та інші вказівки з питань діяльності банку; розпоряджається згідно з чинним законодавством майном і коштами банку, видає доручення, встановлює порядок підписання договорів, інших документів і зобов’язань та видачі доручень від імені банку; затверджує штатний розпис апарату банку та положення про структурні підрозділи банку; у встановленому порядку призначає та звільняє працівників, накладає дисциплінарні стягнення; розподіляє обов’язки між заступниками Голови Правління банку;

-   здійснює інші функції за дорученням Загальних зборів акціонерів, Ради та Правління банку;

-   може доручити вирішення окремих питань, що входять до його компетенції, своїм заступникам або керівникам структурних підрозділів.

Крім того, згідно п.4 Регламенту Правління від 21.03.97 р., ОСОБА_7, як Голова Правління – зобов’язаний нести персональну відповідальність, як і інші члени Правління, за шкоду, заподіяну банку неправильними рішеннями.

Таким чином, перебуваючи в період з 12.05.96 р. по 28.09.98 р. на посаді Голови Правління АК АПБ “Україна”, ОСОБА_7 являвся службовою особою, яка постійно обіймала посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

В період з 12.05.96 р. по 28.09.98 р.,  працюючи Головою Правління АК АПБ “Україна”, будучи службовою особою цього банку, ОСОБА_7 вчинив перевищення посадових повноважень, що заподіяло істотної шкоди інтересам юридичної особи та спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.

Листом від 12 грудня 1997 року ЗАТ “Українські напої” в особі Президента ОСОБА_9 звернулось до АК АПБ “Україна” із проханням видати кредит на суму 1 млн. грн.  під заставу простого векселя на закупівлю горілчаної продукції.

У той же час, листами від 12 грудня 1997 року на адресу Голови Правління Промінвестбанку та 18.12.97 на адресу Керуючого Подільською філією Промінвестбанку, ЗАТ Українські напої” звернулось із заявами про видачу кредиту в сумі 950 тис. грн. терміном на шість місяців, під поруку (гарантію) АК АПБ “Україна”.  

25 грудня 1997 року після розгляду пакету документів, наданих позичальником, для отримання кредиту, між Подільським відділенням Промінвестбанку (Банк) та ЗАТ “Українські напої” (Позичальник) укладено кредитний договір №16 на суму 950 тис. грн. терміном на шість місяців для придбання горілчаних виробів та тари для них.

Розділом 5.1 зазначеного кредитного договору передбачено, що в забезпечення зобов’язань за договором Банком прийнятий договір поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року укладений із банком “Україна”.

Разом з тим, згідно п. 3.8 “Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті”, затвердженого 24.01.97 Головою Правління банку “Україна” ОСОБА_7 – “рішення про надання гарантії (поручительства) незалежно від суми договору приймається Правлінням банку на підставі висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби”.

Однак, ОСОБА_7, 25 грудня 1997 року знаходячись в приміщенні банку “Україна” по пров. Рильському, 10 в м. Києві, перебуваючи на посаді Голови Правління банку, а відповідно будучи посадовою особою цієї установи, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, в порушення вимог п. 3.8 “Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті” від 24 січня 1997 року, перевищуючи свої посадові повноваження, одноособово, без відповідного рішення Правління банку про надання поручительства, прийняв рішення про укладення договору поруки і підписав від імені банку “Україна” договір поруки із АК “Промінвестбанк” №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року на суму 950 000 грн., тобто вчинив дії одноособово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально, що явно виходило за межі наданих йому прав та повноважень.

Відповідно до умов вказаного договору, банк “Україна” зобов’язувався погасити борг ЗАТ “Українські напої” перед АК “Промінвестбанк” по кредитному договору №16 від 25 грудня 1997 року на суму  950000 грн. у випадку неспроможності ЗАТ “Українські напої” самостійно погасити вказаний борг.

У встановлений в кредитному договорі від 25 грудня 1997 року термін, ЗАТ “Українські напої” кредит, отриманий в Промінвестбанку, не повернуло, у зв’язку з чим, 30 червня 1998 року вказаний банк звернувся із претензією до банку “Україна”, як до поручителя, про сплату коштів за договором поруки.

Після того, як АК АПБ “Україна” в добровільному порядку не сплатив кошти за договором поруки, Промінвестбанк 3 вересня 1998 року подав до Арбітражного суду м. Києва позовну заяву про стягнення коштів за договором поруки в примусовому порядку.

Рішенням від 20 жовтня 1998 року Арбітражний суд м. Києва задовольнив позов Промінвестбанку та вирішив стягнути з кореспондентського рахунку АК АПБ “Україна” на користь зазначеного банку кошти по наступних позиціях: - основна заборгованість – 940 000 грн.; - заборгованість по відсотках – 137 166, 12 грн.; - пеня – 89 342, 23 грн.;                  - витрати по держмиту – 58 325,41 грн., а всього на суму 1 224 833, 76 грн. Вказані кошти були стягнуті з  рахунку банку “Україна” в повному об’ємі.

В подальшому, АК АПБ “Україна” намагався стягнути з ЗАТ “Українські напої” кошти, виплачені за договором поруки в порядку регресу, однак виявилось, що відносно цього підприємства Арбітражним судом м. Києва порушена справа про банкрутство.  

Постановою від 10 лютого 1999 року Арбітражний суд м. Києва визнав ЗАТ “Українські напої” банкрутом та призначив АК АПБ “Україна”, серед інших, ліквідатором банкрута.

За результатами роботи ліквідаційної комісії, кошти банку “Україна” повернуті не були, у зв’язку з відсутністю у ЗАТ “Українські напої” майна та коштів.    

Крім того, відповідно до п. 2.2 договору поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року банк “Україна” (Поручитель) підтверджував, що сума його винагороди по виданій поруці отримана від ЗАТ “Українські напої” (Боржник) до моменту укладання договору. Однак, фактично, зазначена сума в розмірі 7 125 грн. на рахунки АК АПБ “Україна” не надходила.    

Таким чином, внаслідок перевищення ОСОБА_7 своїх посадових повноважень АК АПБ “Україна”, як юридичній особі, завдано матеріальні збитки в сумі 1 224 833, 76 грн. по договору поруки, та збитки у вигляді неотримання винагороди за надану ЗАТ “Українські напої” поруку в сумі 7 125 грн., а всього на суму 1 231 958, 76 грн., що у відповідності з ч. 3 ст. 166 КК України ( в редакції 1960 року) в 25 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

 На обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вищевказаному злочині, орган досудового слідства, посилається на показання свідків: колишнього заступника начальника ГОУ банку «Україна» ОСОБА_13, колишнього начальника ГОУ банку «Україна» ОСОБА_14, колишнього начальника відділу кредитування ГОУ банку «Україна» ОСОБА_15, колишнього головного економіста відділу кредитування банку «Україна» ОСОБА_8, колишнього начальника юридичного управління банку «Україна» ОСОБА_16,  колишнього начальника кредитного управління ГОУ банку «Україна» ОСОБА_17, колишнього директора центру стратегічного прогнозування та фінансової безпеки ОСОБА_18, колишнього заступника Голови Правління АК АПБ «Україна» ОСОБА_19,  колишнього начальника управління кредитних ризиків та проблемних активів банку «Україна», колишнього начальника договірно – позовного відділу банку «Україна» ОСОБА_20,  колишнього заступника начальника служби фінансової безпеки – начальника відділу проблемних активів банку «Україна» ОСОБА_21, колишнього головного юрисконсульта претензійно – договірного відділу банку «Україна» ОСОБА_22, колишнього Голови Правління АК «Промінвестбанку» ОСОБА_23, директору кредитного департаменту Промінвестбанку ОСОБА_24, колишнього заступника начальника управління кредитування департаменту Промінвестбанку ОСОБА_25, колишнього головного юрисконсульта департаменту кредитування Промінвестбанку ОСОБА_26, керуючого Подільською філією Промінвестабнку ОСОБА_27, колишнього Президента ЗАТ «Українські напої» ОСОБА_9,  колишнього віце-президента по економіці ЗАТ «Українські напої» ОСОБА_28, колишнього комерційного директора ЗАТ «Українські напої» ОСОБА_29, колишнього головного бухгалтера ЗАТ «Українські напої» ОСОБА_30,  

а також на письмові докази, зокрема дані, які містяться в: копії витягу з постанови ради банку «Укрїна» від 12 травня 1996 року, копії наказу № 602 від 22.05.1996 року банку «Україна», копію наказу № 858 від 25.09.1998 року; копії Статуту АК АПБ «Україна», зареєстрованому в НБУ 20 листопада 1996 року; копії «Положення про порядок і умови надання банком гарантій ( поручительств) у національній валюті» від 24 січня 1997 року; копії системного покажчика нормативних актів банку «Україна», затвердженого постановою Правління банку «Україна» від 22 червня 2000 року № 94; договорі поруки № 17-1351/3 від 25.12.1997 року, укладений між АК АПБ «Україна» та АК «Промінвестбанк»; протоколі огляду від 11.03.2001 року журналу реєстрації договорів АК АПБ «Україна»; копії листа № 163 від 12.12.97 року ЗАТ «Українські напої» до банку «Україна»№ копії службової записки № 044/2-206 від 24.12.97 року за підписом начальника казначейства ОСОБА_31; окремому акті ревізії правильності укладання договору поруки між банком «Україна» та Промінвестбанком щодо зобов’язань ЗАТ «Українські напої» від 04.02.2000 року; листі – інформації № 3/2-2000 за підписом начальника відділу клієнтських розрахунків в національній валюті ОСОБА_32; довідці № 120-19/64 від 03.02.2000 року за підписом начальника юридичного управління банку «Україна» ОСОБА_33; копіях листів-клопотань ЗАТ «Українські напої» за № 171/2 від 18.12.97 року, № 81/1 від 18.1297 р., № 175 від 12.12.97 року; копії службової записки від 26.12.1997 р. № 01-2062 керуючого Подільською філією Промінвестбанку ОСОБА_27; копії звіту про фінансові результати та їх використання за 9 місяців 1997 року ЗАТ «Українські напої»; копії балансу ЗАТ «Українські напої» станом на 01 грудня 1997 року; копії кредитного договору № 16 від 25 грудня 1997 року, укладеного між Подільським відділенням Промінвестбанку та ЗАТ «Українські напої»; копії службової записки від 16.07.1998 р. за № 120-19/477  за підписом начальника договірно-позовного відділу ОСОБА_20; копії позовної заяви від 03.09.98 р. за № 01-1723 до Арбітражного суду м. Києва; копії зустрічної позовної заяви АК АПБ «Україна» від 23.10.98 року за № 120-19/4010; копії рішення Арбітражного суду м. Києва від 21.01.99 р. за № 5/454; копії рішення Арбітражного суду м. Києва від 20.10.98 року за № 19/408; копії наказу Арбітражного суду м. Києва від 20.01.99 р. за № 19/408; копії меморіального ордеру № 2 від 21.01.99 р.; копії постанови Арбітражного суду м. Києва від 10.02.99 року за № 12/244-б; копії звіту ліквідаційної комісії ЗАТ «Українські напої»; копіях актів про списання товарно-матеріальних цінностей ЗАТ «Українські напої» від 10 квітня 2000 року; копії ухвали Арбітражного суду м. Києва від 05.05.2000 року за № 12/244-б.      

 В ході судового розгляду, за наслідками перевірки зібраних по справі доказів, пред’явлене ОСОБА_7 обвинувачення не знайшло свого підтвердження з огляду на наступне.

 Так, у судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що під час обіймання посади голови Правління банку «Україна» він діяв  в межах своєї компетенції, наданої йому Статутом банку «Україна» і зокрема статтею 14 глави 8 частини 1, якою йому були надані виключні повноваження – персонально вирішувати всі питання, пов’язані з діяльністю Банку. В силу посадового становища та широкого кола повноважень, виконуваних банком “Україна”, він, як голова Правління, здійснював керівництво банком в цілому, Правлінням банку, підлеглими йому особами, структурними підрозділами й органами банку. Коло обов’язків і повноважень його заступників, керівників органів і структурних підрозділів банку, посадових осіб визначалося наказами про розподіл обов’язків, положеннями про структурні підрозділи й органи, посадовими інструкціями.  

Внутрішня нормативна база Банку почала формуватись у момент реєстрації АК АПБ “Україна” і у подальшому постійно вдосконалювалась. Необхідність постійного оновлення внутрішньої нормативної бази була викликана не лише такими об’єктивними причинами як-то зміни у чинному законодавстві, структурні зміни в організаційній структурі Банку, а й запровадженням нових банківських операцій, виникненням обставин, які викривали нерегламентовані прогалини у діяльності Банку; необхідністю посилення контролю за ефективністю проведення операцій.

Саме одним з таких питань стало питання проведення документарних операцій до числа яких належать гарантії, акредитиви, поручительства, тощо.  

В певний момент йому стало зрозуміло, що при всій величезній структурі Банку і незважаючи на те, що надання гарантій є самостійною банківською операцією, в Банку “Україна” не існувало будь-якого нормативного акту, який би чітко визначав механізм роботи із зазначеними операціями. Не був прописаний перелік підрозділів, які мали розглядати такі операції і приймати участь у підготовці рішення про доцільність проведення таких операцій; не було чіткого розподілу відповідальності між службами Банку; не було визначено хто саме та за якими критеріями був уповноважений приймати рішення про санкціонування таких операцій; не були врегульовані також інші питання.

Прагнучи впорядкувати діяльність Банку у цьому сегменті операцій ним особисто було розроблено та 24.01.1997 року затверджено документ “Положення про порядок та умови надання банком гарантій у національній валюті”, який стосувався всіх без винятку самостійних структурних підрозділів і служб Банку та врегульовував порядок роботи із гарантіями. При цьому, переслідуючи за мету убезпечити Банк від потенційних втрат, він не мав наміру і не був повинен звужувати права та повноваження конкретних службовців або колегіальних органів, які діяли в Банку у відповідності до найвищого нормативного документу – Статуту Банку.

Розробляючи згаданий вище нормативний документ, він особисто намагався окреслити порядок (межі; функції; завдання) для підпорядкованих йому підрозділів і служб, при цьому керівництво загальними процесами залишалось за ним, оскільки право на прийняття рішень у відповідності до Статуту та законодавству належало виключно йому, як Голові Правління банку «Україна».

Голова Правління теоретично і практично через процедуру рішення питання не може самостійно виготовити і підписати документи, що не відповідають дійсності, тобто не може здійснити операції з перевищенням посадових повноважень. Матеріали справи свідчать, що проект договору поруки складався та виготовлявся працівниками Промінвестбанку України та був переданий для підпису в банк “Україна”. До підпису договору поруки його проект проходив процедуру контролю та перевірки згідно з процедурою, затвердженою ним, для гарантій і договорів поруки. Підписуючи договір поруки він особисто не переслідував будь-якого умислу, будь-яких цілей. Підписання договорів від імені банку – це є право і функція голови Правління банку, передбачені законодавством України та нормативними актами. Підписання договору поруки головою Правління банку є різновидом банківської діяльності, пов’язаної з розпорядженням коштами банку, на що голові Правління банку надано право Законами “Про банки та банківську діяльність”, “Про господарські товариства” та Статутом банку, згідно з якими голова Правління має право розпоряджатися, згідно з чинним законодавством, коштами банку та встановлювати порядок підписання договорів. Крім того, Статутом банку передбачено, що голова Правління банку має право без доручення здійснювати дії від імені банку. Арбітражний суд м. Києва своїм рішенням від 21.01.1999 року №5/454, яке вступило в законну силу, встановив, що “відповідно до п. 8 ст. 14 Статуту, голова Правління має право без довіреності здійснювати дії від імені банку. Таким чином, оскільки спірний договір поруки підписано уповноваженою на те особою, вимоги статті 191 Цивільного кодексу України сторонами дотримано, правові підстави для визнання договору поруки недійсним відсутні.”  

Основою для пред’явлення йому обвинувачення став “Окремий акт” та записка начальника юридичного управління банку “Україна” №120-19/64 від 03.02.2000 року ОСОБА_33, які невідомо якими шляхами неофіційно з’явилися в прокуратурі Шевченківського району м. Києва. Сам “Окремий акт” та в подальшому все розслідування справи носить односторонній тенденційний характер. В “Окремому акті” та подальшому розслідуванні справи прокуратурою Шевченківського району м. Києва та Генеральною прокуратурою України  акцент робиться на видачу договору поруки, тоді як безпосередня видача є одним з незначних етапів роботи з банківським інструментом, а саме: ініціювання отримання (кредиту) договору поруки; вивчення обґрунтування та можливостей видачі договору поруки; оформлення та видача договору поруки; супровід та обслуговування виданого договору поруки; контроль за станом роботи з виданим договором поруки; закриття діючого договору; у випадку непогашення заборгованості за договором поруки, послідуюча економічно-правова робота з позичальником, який не погасив заборгованість згідно договору поруки, прийняття рішення щодо погашення заборгованості. Описавши в “Окремому акті” недоліки та порушення регламенту роботи з договором поруки апаратом банку “Україна” на кожному з пойменованих етапів, перевіряючий робить висновок, що в результаті саме підписання договору поруки в кінцевому результаті призвело до нанесення прямих збитків банку “Україна” на загальну суму 1224833, 76 грн., тоді як, згідно  п. 4.17 Інструкції “Про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні”, в акті ревізії (перевірки) ревізори не повинні давати правову оцінку дій посадових осіб об’єкту контролю, кваліфікувати або оцінювати їх дії.  Не відповідає дійсності і запис в “Окремому акті” про те, що не вивчено здатність своєчасного виконання клієнтом своїх зобов’язань, на які вимагається поручительство, оскільки на листі ЗАТ “Українські напої” від 12.12.1997 року, вихідний №163, з яким воно звернулось в банк з проханням надати кредит  в сумі 1 000 000 грн., знаходиться запис заступника голови Правління про його розгляд та підготовку висновку, що свідчить про те, що клієнтом було надано пакет документів, підтверджуючий його здатність своєчасного виконання ним своїх зобов’язань і оскільки пакет документів, що був наданий для одержання кредиту практично ідентичний пакету документів для видачі договору поруки, він міг розглядатися як підстава - обґрунтування для видачі договору поруки та й свідки ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_13 у судовому засіданні показали, що вони працювали з пакетом документів, наданим ЗАТ “Українські напої”.  Покази цих свідків підтверджують, що рішення про надання гарантії ЗАТ “Українські напої” було прийнято колегіально, із проходженням процедур, регламентованих внутрішніми нормативними документами АК АПБ “Україна”. Подальші резолюції на листі-зверненні начальника служби фінансової безпеки та його заступника свідчать, що такий пакет був у наявності, а лист-відповідь Казначейства банку “Україна” від 24.12.1997 року №044/2-206, адресований заступнику служби фінансової безпеки з наявним посиланням на запит служби фінансової безпеки банку “Україна” від 24.12.1997 року, є свідченням того, що структурними підрозділами банку “Україна” вивчалось питання можливості своєчасного виконання клієнтом своїх зобов’язань. Наявність же кредитного договору №16 від 25.12.1997 року зазначена в самому договорі поруки та засвідчена підписами двох вищих керівників банку (Промінвестбанку України та банку “Україна”). Відсутність же копії кредитного договору №16 від 25.12.1997 року та другого екземпляру договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року в банку “Україна” на момент проведення ревізії, більш ніж через рік після підписання договору поруки, не означає відсутність їх на момент підписання названого договору поруки.  

Докази завдання його діями збитків засновникам банку відсутні, оскільки спірна сума на результати фінансової діяльності банку не віднесена, необхідними бухгалтерськими документами не оформлена, в фінансових звітах не відображена, результати фінансової діяльності акціонерного товариства з відображеною сумою збитку не затверджувалися, порядок покриття збитку не визначався, рішення загальних зборів акціонерного товариства про притягнення його до майнової відповідальності не виносилось. Активним же операціям, до яких відноситься і видача гарантій, притаманні властивості ризику, а тому сам факт підписання договору поруки не є передумовою виникнення збитків у банку, оскільки він не міг передбачити таких наслідків, як недотримання юридичною службою банку “Україна” своїх обов’язків по веденню цивільного розгляду справи; в 1998 році йому не були відомі обставини, які склалися з ЗАТ “Українські напої” (невиконання своїх обов’язків по кредиту та неналежний економічний стан товариства при оформленні в Промінвестбанку кредиту, що привело в послідуючому до банкрутства); досудовим слідством його вину щодо наслідків не доведено, у зв’язку з відсутністю в нього умислу на вчинення злочину.  

Висновок про те, що він  вчинив дії одноособово, тоді як вони могли бути здійсненні лише колегіально, ґрунтується лише на п. 3.8 Положення банку “Про порядок і умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті”, затвердженого ним особисто 24.01.97 р., без врахування Закону України “Про господарські товариства” та Статуту банку, та не відповідає дійсності, оскільки висновки всіх названих підрозділів на день підписання договору поруки існували, а колегіальність при прийнятті рішення в даному випадку не є обов’язковою, оскільки це не передбачено Статутом банку, згідно з яким Правлінням банку керує голова Правління,  який має право без доручення здійснювати дії від імені банку та підтверджується ст. 48 Закону України “Про господарські товариства”.  

Всі звинувачення ґрунтуються на Положенні банку “Про порядок і умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті”, тоді як цей документ був розроблений за його ініціативи  та не мав імперативної юридичної сили, оскільки в ньому відсутній реєстраційний номер, не був затверджений протокольним рішенням Правління банку та був занесений до реєстру діючих нормативних актів АК АПБ “Україна” тільки через три роки (22.06.2000 року) після його розробки та затвердження особисто Головою Правління банку, і весь цей період з 24.01.1997 р. по 22.06.2000 року цей документ носив суто рекомендаційний характер.  

Представлений тимчасовою адміністрацією банку “Україна” на безпідставну вимогу прокуратури Шевченківського району м. Києва цивільний позов є неправомірним, юридично необґрунтованим та не підтвердженим первинними  бухгалтерськими документами, оскільки відсутні дані та документи: щодо проведення банком “Україна” службового розслідування по виявленню осіб, винних в нанесенні збитку банку, як акціонерному товариству, та їх пояснення з цього питання, а також пояснення будь-яких посадових осіб банку, причетних до роботи з договором поруки, в тому числі і його особисті пояснення; висновок комісії банку щодо визнання спірної суми, згідно договору  поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року безнадійною; рішення про віднесення спірної суми 1231958, 76 грн. в збиток;  бухгалтерські документи по відображенню сумнівної суми 1231958, 76 грн. як збитку за відповідними рахунками бухгалтерського обліку в балансі банку; складена річна звітність по відображенню суми 1231958, 76 грн., віднесеної до збитків за підсумками діяльності банку за відповідний календарний рік; рішення загальних зборів акціонерного товариства АКБ “Україна” по затвердженню річних результатів діяльності з названою сумою збитку 1231958, 76 грн.; рішення загальних зборів акціонерного товариства АКБ “Україна” про притягнення посадових осіб банку “Україна” до майнової відповідальності. Списання ж коштів з рахунку банку відбулося в результаті не кваліфіковано виконаної претензійно-позовної роботи службами АПБ “Україна” при оскарженні поданої Промінвестбанком претензії та позову про виконання договору поруки.  

При отриманні претензії, а потім і позову, відповідними службами АПБ “Україна” не було проаналізовано належним чином умови договору поруки, настання яких покладало на поручителя обов’язок по його виконанню. Працівники АК АПБ “Україна” фактично одразу визнали претензію без законних на це підстав. Договір поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 року передбачав, що поручитель (АК АПБ “Україна”) зобов’язувався погасити кредитору (АК “Промінвестбанк”) борг у випадку невиконання зобов’язань боржником (ЗАТ “Українські напої”) в межах суми, передбаченої цим договором та в межах сум відповідальності поручителя за цим договором (договором поруки). Поручитель не брав на себе відповідальність за борги Боржника за зобов’язаннями на інших, не передбачених кредитним договором № 16 від 25 грудня 1997 року умовах і відповідальність його обмежувалася лише зазначеними умовами. В той же час 6 лютого 1998 року Промінвестбанк та ЗАТ “Українські напої” уклали додаткову угоду та внесли зміни до кредитного договору № 16 від 25 грудня 1997 року, встановивши таким чином нові умови кредитного договору, за які АК АПБ “Україна” не давав поруки та навіть не був  поставлений до відома про ці зміни та таким чином підстав для виконання договору поруки від 25.12.1997 року не було.  

АК АПБ “Україна” не використав на свій захист і такий аргумент, як підвищення процентної ставки за користування кредитом з 48% до 50% річних, про що зміни до договору поруки не вносились. АК АПБ “Україна” на захист своїх інтересів не використав і той факт, що Промінвестбанком був пропущений 3-місячний присікальний строк для стягнення процентів з поручителя, оскільки право вимоги щодо сплати процентів у банка виникало щомісячно як до боржника, так і до поручителя, внаслідок чого Промінвестбанк за рішенням суду отримав проценти, які він втратив право вимагати з поручителя згідно з чинним законодавством, з чим безпідставно погодився АПБ “Україна”.  

При розгляді позову Промінвестбанку в арбітражному суді вищезазначені питання уповноваженими працівниками банку “Україна” не підіймались, внаслідок чого з АК АПБ “Україна” стягнуто процентів у більшому розмірі, ніж це передбачав договір поруки. Вищезазначених доводів АК АПБ “Україна” не використав, внаслідок чого безпідставно визнав надіслану Промінвестбанком претензію, він же в цей час в АКБ “Україна” вже не працював і не мав впливу на організацію цієї роботи.  

Банк “Україна” не вчинив ніяких дій по поверненню стягнутої з нього, як поручителя, суми, хоча міг в порядку регресу стягнути з боржника або з належних йому сум з його дебіторів, або хоча б з Промінвестбанку у сумі надлишково стягнутих останнім процентів з поручителя без законних на те підстав. Таким чином списання коштів з АПБ “Україна” відбулося в результаті дій та бездіяльності самого АПБ “Україна” в особі його повноважних представників.  

Відповідно до Інструкції про порядок застосування плану рахунків в комерційних банках, затвердженого постановою Правління НБУ №388 від 21.11.1997 року, стягнута з банку сума на виконання його зобов’язань по договору поруки на даний час обліковується в балансі банку “Україна” як сумнівна заборгованість за балансовим рахунком НОМЕР_2 і не віднесена на збитки господарчої діяльності. Таким чином, сам банк “Україна” визнає, що збитки йому не спричинені.  

Також підсудний ОСОБА_7 показав, що він особисто не знає ні керівника ЗАТ “Українські напої” та ні з ким з працівників цього підприємства не мав контактів, як і зі співробітниками Промінвестбанку ніколи не розмовляв про це підприємство. Підписав договір поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 року він від імені банку “Україна” із АК “Промінвестбанк” на суму 950000 грн. після розгляду наданого пакету документів відповідними службовими банку за наявності висновків відповідних підрозділів банку “Україна”, за наявності віз спеціалістів профільних підрозділів банку “Україна” на одному з оригіналів договору поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 року та за наявності пакету документів, який мав прикладатися до листа-звернення клієнта, з проектом кредитного договору Промінвестбанку на отримання кредиту, та які становили собою кредитну справу, місцезнаходження якої слідством не встановлено, що не є його виною.

 В стадії досудового слідства та під час попередніх судових засідань підсудний ОСОБА_7 вину у пред’явленому обвинуваченні також не визнавав, його покази в частині вчинення ним дій по підписанню договору поруки в межах наданих йому, як Голові Правління АК АПБ “Україна”,  повноважень та щодо відсутності завдання АП АКБ “Україна” його діями збитків,  носять конкретний та послідовний характер і фактично узгоджуються з іншими зібраним по справі доказами, які були досліджені судом.

Об’єктивна сторона перевищення влади або посадових повноважень, передбаченого ч.3 ст. 166 КК України, виражається у вчиненні посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, за наявності причинного зв’язку між вказаними діями та шкідливими наслідками.

Суб’єктивна сторона перевищення влади або посадових повноважень, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки посадова особа усвідомлює, що дії, які вона вчинює, явно виходять за межі прав і повноважень, наданих їй законом або іншим нормативним актом, і бажає їх вчинити, при цьому посадова особа передбачає настання шкоди  і бажає або свідомо допускає її настання або легковажно розраховує на її відвернення або не передбачає, хоча повинна була і могла передбачити настання такої шкоди.  

Органом досудового слідства ОСОБА_7 інкримінується те, що він 25 грудня 1997 року, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, в порушення вимог п.3.8 “Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті” від 24 січня 1997 року, одноособово, без відповідного рішення Правління банку про надання поручительства, прийняв рішення про укладення договору поруки і підписав від імені банку “Україна” договір поруки із АК “Промінвестбанк” №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року на суму 950 000 грн. та, у зв’язку з неповерненням ЗАТ “Українські напої” у встановлений в кредитному договорі від 25 грудня 1997 року термін  кредиту, за рішенням від 20 жовтня 1998 року Арбітражного суду м. Києва в повному обсязі було стягнуто з кореспондентського рахунку АК АПБ “Україна” на користь Промінвестбанку кошти в сумі 1 224 833, 76 грн., а передбачена п. 2.2 договору поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року  його винагорода по виданій поруці в розмірі 7 125 грн. на рахунки АК АПБ “Україна” не надходила, чим  АК АПБ “Україна”, як юридичній особі, завдано матеріальні збитки всього на суму 1 231 958, 76 грн., що є тяжкими наслідками.

 За наслідками розгляду кримінальної справи, судом встановлено, що                      ОСОБА_7 постановою Ради банку «Україна» від 12.05.1996 року обраний головою Правління АК АПБ “Україна” (т. 32 а.с. 107)

Згідно копії наказу №602 від 22.05.1996 року, ОСОБА_7 приступив до виконання обов’язків голови Правління банку в порядку переведення з Національного банку України” з 13.05.1996 року (т. 33 а.с. 108).

Листом від 12 грудня 1997 року ЗАТ «Українські напої» в особі президента ОСОБА_9 звернулось до АК АПБ «Україна» з проханням видати кредит на суму                    1 млн. грн. під заставу простого векселя на закупівлю горілчаної продукції ( том. 32                 а.с. 191).

Листом від 18.12.1997 року ЗАТ «Українські напої» звернулось до керуючого Подільською філією Промінвестбанку із заявою про видачу кредиту в сумі 950 тис. грн. під поруку (гарантію) АК АПБ «Україна» ( том 32 а.с. 265, 275, 284).

25 грудня 1997 року між Подільським відділенням Промінвестбанку та ЗАТ «Українські напої» укладено кредитний договір № 16 на суму 950 тис. грн. для придбання горілчаних виробів. Розділом 5.1 цього договору передбачено забезпечення зобов’язань за договором, Промінвестбанком прийнятий договір поруки № 17-1315/3 від 25.12.1997 року укладений із банком «Україна» ( т. 32 а.с. 236-239).

ОСОБА_7, як голова правління банку, підписав договір поруки № 17-1351/3 від 25.12.1997 року на суму 950 тис. грн. в інтересах ЗАТ «Українські напої», відповідно до умов якого банк «Україна» зобов’язувався погасити борг ЗАТ «Українські напої» перед АК «Промінвестбанк» по кредитному договору № 16 від 25 грудня 1997 року на суму 950.000 грн. у випадку неспроможності ЗАТ «Українські напої» самостійно погасити вказаний борг ( т.32 а.с. 90-91).

У встановлений в кредитному договорі від 25 грудня 1997 року термін,                      ЗАТ «Українські напої» кредит, отриманий в Промінвестбанку, не повернуло у зв’язку з чим, 30 червня 1998 року вказаний банк звернувся із претензією  до банку «Україна», як до поручителя, про сплату коштів за договором поруки. Оскільки АК АПБ «Україна»  в добровільному порядку не сплатив кошти за договором поруки, Промінвестбанк 3 вересня 1998 року подав до Арбітражного суду м. Києва позовну заяву про стягнення коштів за договором поруки.

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 20 жовтня 1998 року позовні вимоги Промінвестбанку задоволені, постановлено стягнути з АК АПБ «Україна» - 940.000 грн. основної заборгованості, 137166,12 грн. – заборгованості по відсотках, 89342,23 грн. – пені, 58325,41 грн. – держмита, а всього 1224833,76 грн. Зазначена сума була списана з рахунку АК АПБ «Україна» ( т.32 а.с. 63,122, 299-300).

АК АПБ «Україна намагався стягнути з ЗАТ «Українські напої» в порядку регресу грошові кошти, але постановою Арбітражного суду м. Києва від 10 лютого 1999 року ЗАТ «Українські напої» визнано банкрутом. За результатами роботи ліквідаційної комісії кошти банку «Україна» повернуті не були у зв’язку з відсутністю у ЗАТ «Українські напої» майна та коштів ( т. 32 а.с. 298, т. 29 а.с. 220-222, 234).

Зазначені обставини підтверджені письмовими доказами по справі, не оспорюються і самим ОСОБА_7, про що свідчать його показання як під час досудового слідства, так і  у судовому засіданні.  

Разом з цим,  ОСОБА_7 категорично заперечує те, що він, підписавши договір поруки № 17-1351/3 від 25.12.1997 року від імені банку “Україна” із АК “Промінвестбанк” в інтересах ЗАТ «Українські напої», перевищував надані йому повноваження та спричинив своїми діями збитків АК АПБ “Україна”.  

Як показав підсудний ОСОБА_7 у судовому засіданні, він діяв у відповідності до статей 2 та 3 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, статті 48 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції 1997 року) та в межах повноважень, наданих йому пунктом 8 статті 14 Статуту АК АПБ “Україна”, якою надано право голові Правління АК АПБ “Україна” без доручення здійснювати дії від імені банку, розпоряджатись згідно з чинним законодавством коштами банку та встановлювати порядок підписання договорів, і його дії не виходили за межі наданих йому прав та обов’язків. Підписуючи договір поруки, він не переслідував будь-якого умислу на вчинення будь-яких протиправних цілей.  

Слідством не виявлено та не пред’явлено жодного документу чи будь-якого іншого матеріального доказу, який би підтверджував, що він діяв умисно в інтересах третіх осіб. Він особисто не знає нікого з керівників ЗАТ “Українські напої”, ніколи не був з ними знайомий та не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ЗАТ “Українські напої”.  

Положення банку “Про порядок і умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті”, яке було затверджено ним особисто 24.01.1997 р. без врахування вимог Закону України “Про господарські товариства” та Статуту банку, не набуло імперативної юридичної сили, оскільки не мало реєстраційного номеру, не було затверджене протокольним рішенням Правління банку та було занесене до реєстру діючих нормативних актів АК АПБ “Україна” тільки через три роки (22.06.2000 року) після його розробки та затвердження особисто Головою Правління банку, і весь цей період з 24.01.1997 року по 22.06.2000 року цей документ носив суто рекомендаційний характер.  

Право діяти від імені банку йому було надано загальними зборами акціонерів, які безпосередньо затвердили Статут АК АПБ “Україна”. Всі інші внутрішні акти банку, які приймалися (затверджувалися), виходячи з принципу верховенства норм, не могли зменшувати (обмежувати) коло прав та обов’язків органів управління банком, які визначені Статутом.  

Договір поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 року від імені банку “Україна” із АК “Промінвестбанк” на суму 950000 грн. він підписав за наявності висновків відповідних підрозділів банку “Україна”, за наявності віз спеціалістів профільних підрозділів банку “Україна” на одному з оригіналів договору поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 року.  

Списання суми коштів з кореспондентського рахунку АК АПБ “Україна” не є збитком, а тільки створює прецедент для розгортання претензійно-позовної роботи з отримувачем поруки. Списання коштів відбулося в той час, коли він в банку вже не працював, внаслідок некваліфіковано виконаної претензійно-позовної роботи службами АПБ “Україна” при оскарженні поданої Промінвестбанком претензії та позову про виконання договору поруки. При отриманні претензії, а потім і позову, відповідними службами АПБ “Україна” не було проаналізовано належним чином умови договору поруки, настання яких покладало на поручителя обов’язок по його виконанню. Працівники АК АПБ “Україна” фактично одразу визнали претензію без законних на це підстав. Списання коштів з АПБ “Україна” відбулося в результаті дій та бездіяльності самого АПБ “Україна” в особі його повноважних представників і в кримінальній справі відсутні будь-які документи, які б свідчили про спричинення матеріальної шкоди АК АПБ “Україна”.

 Допитана в  судовому засіданні свідок ОСОБА_13, посилаючись на те, що від певних подій пройшов значний проміжок часу та вона деякі обставини вже не пам’ятає,  підтримала в повному обсязі показання, які вона давала як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, та показала, що в 1997 році вона працювала заступником начальника Головного операційного управління банку "Україна". Порядок видачі гарантій (поруки) регламентувався статутом  та положеннями  Банку.  

Лист ЗАТ “Українські напої”  – це звичайний лист на видачу кредиту і до нього має бути доданий пакет документів, який однаковий, і для такої операції як видача гарантії (поруки). Цей лист заступник голови Правління ОСОБА_5 розписав ОСОБА_18 - начальнику служби безпеки банку, ОСОБА_4 - начальнику управління з цінними паперами та ОСОБА_14 - начальнику головного операційного управління банку, для розгляду.  

В банку існувала практика, що з листа знімалась копія та надавалась одразу всім службам з резолюціями для розгляду. Оригінал цього листа вона бачила, оскільки на ньому стоїть її резолюція на ім’я заступника начальника відділу кредитування ОСОБА_15, який повинен був разом з листом отримати юридичну справу (наказ про призначення директора, техніко-економічне обгрунтування угоди, документи, що стосуються застави, інші документи, що стосуються угоди, а також документи щодо стану підприємства на момент укладання угоди) та розписати їх за призначенням в юридичне управління та по службам банку. Зібравши від всіх служб банку їх висновки, ОСОБА_15 мав зробити свій висновок. Після чого зазначені документи мали розглядатися на кредитному комітеті або правлінні банку, де приймається остаточне рішення. Хто мав розглядати питання у даному випадку вона не пам’ятає.  

Розгляд листа без пакету документів до нього неможливий, а згідно листа ЗАТ “Українські напої” №163 від 12.12.97 року з відповідними резолюціями  до нього мав прикладатися пакет документів, оскільки цей лист направлявся конкретно на розгляд. Що стосується ситуації із ЗАТ “Українські напої” вона нічого не пам’ятає.  

Свідок ОСОБА_13 також показала суду, що основним документом для роботи банку є Статут банку, який регламентує права та обов’язки голови Правління банку і якщо в Статуті передбачено прийняття рішення після розгляду його колегіальним органом, голова зобов’язаний це виконувати, у разі, якщо такої вимоги в Статуті немає, він вправі приймати рішення самостійно.  

 Свідок ОСОБА_18 будучи допитаним під час досудового слідства та під час судового розгляду справи 16.11.2005 року, показання якого були оголошені у судовому засіданні, показав, що він працював на посаді начальника управління безпеки банку “Україна”, яке було трансформовано в Центр стратегічного прогнозування. Співробітники Центру, кредитного управління та юридичного управління розглядали документи та готували письмові висновки з приводу можливості проведення банківської операції, що в подальшому розглядалось на кредитному комітеті.

Він був ознайомлений з листом ЗАТ “Українські напої”, яке надійшло до банку, з резолюцією ОСОБА_5 щодо розгляду даного питання співробітниками банку, тому може стверджувати, що процедура розгляду питання про видачу поручительства ЗАТ “Українські напої” в банку існувала. Зникнення ж з банку документів з цього приводу може свідчити лише про те, що ОСОБА_7 обмовлений у скоєнні даного злочину. Доступ до цих документів останнім часом мали працівники контрольно-ревізійного управління під керівництвом ОСОБА_34. Підставою ж для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 став акт начальника контрольно-ревізійного управління ОСОБА_34, який сам особисто його не підписав, а заставив підписати співробітника ОСОБА_35. Висновки ж, які були викладені в акті, пояснюються тим, що в ОСОБА_34 були неприязні відносини до ОСОБА_7, оскільки він, як голова Правління, неодноразово висловлював свої претензії до контрольно-ревізійного управління з приводу проведення перевірок на місцях, та ОСОБА_34 заслуховувався на Правлінні банку. ОСОБА_34 сам ініціював з цього приводу лист в правоохоронні органи.  

Свідок ОСОБА_18 також пояснював, що лист ЗАТ “Українські напої”, який надійшов в банк і отримав первинну резолюцію ОСОБА_5, по своїй суті підозри не викликав, оскільки запрошувана сума не була настільки значною, що б давало йому підстави запам’ятати документи по ЗАТ “Українські напої”. Лист був з проханням кредитування чи видачі поручительства на суму 1000000 грн. під заставу векселя “Ялта-банку”. Різниці у вивченні документів для одержання кредиту або для видачі поруки немає та оскільки видача поруки по фінансовій відповідальності стоїть нижче від кредитної операції, необхідності в отриманні листа про видачу поруки не було, це було вирішено у робочому порядку.  

Станом на 1997 рік в банку були внутрішні документи, які регламентували порядок роботи по кредитуванню та видачі гарантій, згідно яких і діяли підрозділи, що розглядали цей лист. Хто та які документи готував у банку за результатами розгляду цього листа, він вже не пам’ятає, документи мають знаходитись у банку.  

Ознайомившись з листом від 12.12.1997 року ЗАТ “Українські напої”  з резолюцією ОСОБА_5 від 15.12.1997 року свідок пояснив, що дана резолюція зобов’язувала Головне операційне управління, в склад якого входило кредитне управління, управління документарними операціями, ресурсне управління та управління фінансової безпеки, розглянути звернення ЗАТ “Українські напої” та підготовити висновки по цьому питанню і подальша резолюція ОСОБА_13 підтверджує, що процедурою оформлення документів займався певний підрозділ. Даний лист був зареєстрований в канцелярії банку, що підтверджує законність його надходження до банку. Його відмітки на цьому листі немає, оскільки йому приходила ксерокопія листа, яка могла зберегтися в іншій папці.  До цього листа додавався пакет документів.  

Свідок ОСОБА_18 також пояснював, що внутрішні документи банку проходили через протокол і затверджувалися на засіданні Правління банку, після чого підписувалися головою Правління або його заступником, який мав право підпису. Статут банку дає право голові Правління приймати рішення одноособово. Голова Правління не міг підписати договір поруки без пропозицій профільних підрозділів банку, оскільки цього вимагали резолюції та службові записи на документі. За практикою, яка склалася в банку, голові подавались документи з висновками та пропозиціями профільних комітетів.

( т. 33 а.с. 23-24, 25-26; т.36 ас. 84-95)

 Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22, суду показала, що вона працювала юрисконсультом договірного відділу банку “Україна” з 1994 року. В силу своєї роботи вона реєструвала договори, які набрали законної сили. Загальна практика була такою, що договір вона реєструвала лише тоді, коли він був з підписом Голови та печаткою. Договір після того, як пройшов усі управління банку, йшов на підпис голові, і вона реєструвала вже підписані договори. Окрім неї у відділі займався реєстрацією договорів ще один чоловік, який після всіх цих подій, зник. Оригінали договорів у них у відділі не зберігались, а зберігались у тому відділі, який займався цим договором, звідки вони і надходили до них в управління. Після цього на договорі ставився штамп і договір повертався у відділ, який з ним працював. Якщо, це кредитний договір, то він зберігався у кредитному відділі, а договір поруки мав зберігатися в бухгалтерії.

Також в її обов’язки входило передивлятися проекти договорів і якщо договір відповідав вимогам, вона його візувала, при цьому мала продивитися весь пакет документів. При розгляді пакету документів юридичне управління дає висновок давати кредит чи ні, але по ЗАТ “Українські напої” вона висновку не давала.  

Договір поруки між банком “Україна”  та Промінвестбанком вони не реєстрували, а про те, що такий договір існує, дізнались, коли надійшла претензія від Промінвестбанку. Проекту договору поруки по ЗАТ “Українські напої” в неї також не було і після того, як прийшла претензія з Промінвестбанку, вона шукала цей договір, однак, не знайшла його. Справи по ЗАТ “Українські напої” вона не знайшла і побачила договір лише в суді. В кредитному відділі даний договір вона не шукала, оскільки його там не могло бути.  

Безпосередньо вона і представляла інтереси банку в суді, який виніс рішення про стягнення шкоди. ЗАТ “Українські напої” притягувалось по справі в якості третьої особи. Після того, як було оголошено про банкрутство ЗАТ “Українські напої”, банк було визнано кредитором на всю суму. Спочатку в суді вона була не згодна з договором поруки, оскільки вона його не реєструвала, в банку його не знайшла, тому в суді  стверджувала, що цей договір Голова не підписував, реєстрацію цей договір не проходив, однак після того як в суд був пред’явлений договір поруки, вона вимушена була з ним погодитись. В подальшому рішення суду банком оскаржувалось, однак скарга задоволена не була.  

Свідок ОСОБА_22 також показала, що і для кредиту, і для договору поруки, пакет документів надається однаковий, однак не було таких ситуацій в банку, щоб клієнт прийшов просити кредит, а йому видали договір поруки. Рішення про видачу гарантії (поруки) мало приймати правління банку. Було Положення, підписане головою, в якому йшла мова про те, на яку суму та ким може видаватися гарантія, однак, чи було затверджене це Положення Правлінням банку, вона не пам’ятає. У разі, якщо це Положення не було затверджено, воно не має законної сили. Голова Правління міг одноособово підписувати договори, виходячи з розміру суми, і якщо мова йшла про велику суму, рішення приймало правління.  

Відсутність у банку “Україна” договору є виною виконавців, а не ОСОБА_7. За час її роботи таких випадків, щоб ОСОБА_7 підписував договір без перевірки служб банку, не було, чому так сталося в даному випадку пояснити не може. Вказала, що по ЗАТ “Українські напої” службове розслідування не проводилось.

 Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що в 1997 році він працював начальником юридичного управління банку “Україна”. В компетенцію юридичного управління входило правове забезпечення діяльності банку “Україна” та його відділень, розробка наказів, візування договорів та їх вивчення. Вивчення договорів полягало в тому, що вони перевіряли, щоб всі документи відповідали реквізитам та було забезпечення договорів. Якщо вони бачили, що договір не буде виконаний, писали свій висновок. Обставин видачі поруки ЗАТ “Українські напої” не пам’ятає, по підписанню договору поруки та місці знаходження цього договору йому нічого невідомо. Копії листа ЗАТ “Українські напої” їм не надавали. Самого договору поруки по ЗАТ “Українські напої” він не бачив. Хто приймав рішення про видачу поруки не пам’ятає. Вказав, що певний структурний підрозділ розробляв проект договору, узгоджував його з управліннями, після цього все йшло на затвердження, розглядались документи на правлінні, а затверджувались головою.  

Свідок ОСОБА_16 також вказав, що Статут банку – нормативний документ, який обов’язковий для виконання, і згідно нього голова має право підписувати документи одноособово. Якщо Положення протирічить статуту, необхідно керуватися статутом. Якщо договір підписаний одноособово головою банку, це не є порушенням, згідно статуту. Вказав, що мали реєструватись всі договори в банку, однак були й такі, які не реєструвались.

 Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17, суду показав, що з квітня і до кінця грудня 1997 року він працював начальником відділу кредитування банку “Україна”.  

Як для видачі кредиту, так і для видачі поруки фактично необхідні однакові документи, тобто один і той же пакет документів може бути використаний, як для одержання кредиту, так і для отримання гарантії.  

Який був порядок оформлення договору поруки на той час, він не пам’ятає, однак, він не відрізнявся від оформлення договору кредитування. Клієнт повинен був зібрати повний пакет документів для проведення операції та передати ці документи в банк. В банку ці документи розглядають три служби: кредитний підрозділ, юридичне управління та служба безпеки. Після цього це питання виноситься для прийняття рішення голові або на правління.  Якщо акціонери надали голові право підпису одноособово та це право зафіксовано в Статуті, голова Правління має право підписувати договори самостійно. Чи було в банку “Україна” “Положення  про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) в національній валюті” не пам’ятає, як йому здається таке положення було, однак, яка існувала процедура його затвердження, він не пам’ятає.

 Свідок ОСОБА_36 у судовому засіданні підтримав ті показання, які він давав під час досудового слідства та показав, що в грудні 1997 року  працював в управління кредитування банку “Україна”.  

Оглянувши у судовому засіданні лист № 163 від 12.11.1997 року ЗАТ «Українські напої», свідок ОСОБА_36 показав суду, що вказаний лист він отримав під розпис мабуть у ОСОБА_15 та повинен був опрацювати його, тобто зібрати всі необхідні документи по цьому клієнту. Яким саме чином він розглядав заявку по “Українським напоям”, не пам’ятає, як і не пам’ятає того, чи був в додатку до листа ЗАТ “Українські напої” наданий пакет документів. На практиці переважно надходив один лист, іноді до листа прикладався пакет документів, якщо ж надходив один лист, то співробітник, який займався цим листом, зв’язувався з клієнтом і отримував від нього необхідний пакет документів.  

Як на той момент за результатами розгляду заявки ЗАТ “Українські напої” мало прийматись рішення – одноособово чи в робочому порядку, він не пам’ятає.  

Порядок розгляду заявки був такий, що вона надходила керівнику, який розписував її на відділ, який буде займатися її розглядом, далі на підрозділ, співробітник якого мав би займатися розглядом цієї заявки. Співробітник робив аналіз господарської діяльності клієнта та передавав зібраний пакет документів зі службовою запискою в юридичне управління та службу безпеки. Всі висновки управління кредитування, юридичної служби та служби безпеки виносились на малий кредитний комітет ГОУ, а якщо сума була велика, то на кредитний комітет банку. За результатами розгляду кредитний комітет ГОУ приймав рішення і в разі прийняття позитивного рішення готувався кредитний договір та договір забезпечення, візувався в юридичній службі та підписувався керівником банку.  

 Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що в 1997 році  працював в банку “Україна” в управлінні кредитування  ГОУ заступником начальника управління. В їх компетенцію входило розгляд документів та підготовка висновків щодо можливості кредитування з економічної точки зору. Відповідно до порядку, який існував в банку, клієнт звертався з клопотанням про видачу кредиту і лист з резолюцією керівництва про його розгляд надходив в їх управління. В ході роботи вони вивчали документи клієнта і після проведення необхідних перевірок готувався висновок про можливість видачі кредиту, який виносився на розгляд кредитного комітету ГОУ або банку, де приймається остаточне рішення, після чого готувався проект договору та передавався на підпис уповноваженій особі.  

Чи зверталось ЗАТ “Українські напої”  в банк з листом  про надання кредиту, він не пам’ятає. Резолюції ж на листі ЗАТ “Українські напої” зобов’язували до того, щоб отримати пакет документів та підготувати відповідний висновок.  На листі він в свою чергу поставив резолюцію, яка свідчать про те, що виконавцем цього листа повинен був бути ОСОБА_36. Разом з цим листом міг бути переданий пакет документів, однак, чи був він переданий ОСОБА_36, не пам’ятає. З якого питання конкретно звертались ЗАТ “Українські напої” до банку також вже не пам’ятає. Який був порядок надання гарантії (поруки) в банку “Україна” на той період та чи був з цього приводу внутрішній документ банку не пам’ятає. Згідно Статуту банку, голова банку може одноособово приймати рішення.  

 Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що в 1997 році працював в банку “Україна” начальником головного операційного управління. Порядок укладання договорів поруки, він не пам’ятає.  Звернення з проханням надати поруки розглядали юридичний відділ, служба безпеки та кредитний відділ, після чого надавали висновок щодо звернення. Рішення за зверненням приймав кредитний комітет в межах своїх повноважень, а потім правління банку. Чи зверталось ЗАТ “Українські напої” з проханням надати договір поруки, не пам’ятає.  

Оглянувши лист ЗАТ “Українські напої” №163 від 12.12.1997 року, свідок ОСОБА_14 суду показав, що цей лист заступником голови Правління ОСОБА_5 розписаний на відповідні управління: центр безпеки банку,  управління цінних паперів та на начальника головного операційного управління банку, для розгляду. Якби був один лист без документів, вони б його не розглядали. Згідно резолюції, розглянути цей лист і дати висновок повинен був кредитний відділ, оскільки звернення його заступником ОСОБА_13 було розписано на ОСОБА_15, та остаточно надавати висновок мав ОСОБА_36, який обов’язково повинен був підготувати висновок про можливість надання чи відмову в наданні ЗАТ “Українські напої” кредиту. Що було надано ЗАТ “Українські напої” кредит чи договір поруки за результатами розгляду, не пам’ятає, але в банку були такі випадки коли клієнт звертався до банку за отриманням кредиту, а в процесі розгляду документів такому клієнту надавалась банком порука. Щодо того, що ЗАТ “Українські напої” зверталось за отриманням кредиту, а було надано поруку, вказав, що спеціалістами банку міг бути запропонований варіант надання поруки замість кредиту.

Свідок вказав, що підпис головного бухгалтера на договорі поруки не передбачено і за час його роботи такого, щоб на договорі поруки було два підписи, не було. Договори спочатку візувалися юридичним відділом, головним бухгалтером, службою безпеки, а потім підписувалися головою правління, і без віз голова правління не міг підписати ніякий договір. В пакеті документів, щоб його підписав голова Правління, мали бути висновки кредитного та юридичного відділів, служби безпеки, а у випадку із ЗАТ “Українські напої” ще й управління цінних паперів, протокол засідання кредитного комітету ГОУ щодо можливості надання поруки.  

Свідок ОСОБА_14 також показав суду, що Статут банку має вищу силу над інструкціями та положеннями, які існують в банку. Він не може категорично стверджувати, що голова правління  не може одноособово підписав договір поруки.

 Будучи допитаним під час досудового слідства, а також у судовому засіданні 17.03.2006 року,  свідок ОСОБА_19, показання якого були оголошені у судовому засіданні, показав, що він працював в банку “Україна” заступником голови Правління. Під час його роботи банку “Україна” по ЗАТ “Українські напої”  була пред’явлена претензія і рішенням суду вона була задоволена, сума за рішенням суду була списана. З рішенням суду з приводу претензії вони були згодні.  Працівниками з цього приводу велась претензійно-позовна робота з Промінвестбанком і подавався зустрічний позов. Те, що гроші були списані за рішенням суду, не можна визнати шкодою, оскільки з моменту списання грошей з кореспондентського рахунку банку по рішенню суду до віднесення на результати господарської діяльності цієї суми, повинні відбутися процедури визначення юридичного статусу цієї суми та порядку відображення на відповідних рахунках балансу. Віднесення безнадійної заборгованості на витрати банку не є збитками банку.  

Статут банку – це основний документ для роботи, в той же час внутрішньобанківські інструкції, положення, не можуть суперечити статуту. Голова Правління може без доручення діяти від імені акціонерного товариства та одноособово підписувати всі документи.  

Типовий договір поруки був направлений в банк “Україна” Промінвестбанком, і міг надійти двома способами: по пошті або бути поданим на прийомі, з якими документами він надходив, сказати не може. Чи велась якась робота банком по ЗАТ “Українські напої” та чи визнавались останні банкрутом, не пам’ятає. ( т.34 а.с. 124-126, т.36 а.с. 194 -199).

 Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показав, що в 1997 році він працював в юридично-договірному відділі банку “Україна”. До кредиту ЗАТ “Українські напої” не мав ніякого відношення і дати по ньому пояснення не може, оскільки йому невідомо коли і при яких обставинах ЗАТ «Українські напої» стало клієнтом банку.  

За загальною практикою банку, якщо надходив кредитний договір, він розписувався на підлеглих йому працівників для надання висновку по ньому щодо доцільності кредиту та наявності ризикових операцій по ньому. Такі висновки робились певними службами банку, в тому числі і їх відділом. Без наявності висновків всіх служб банку і без його розгляду на кредитному комітеті, такий договір не міг попасти на підпис до голови Правління.  

Підготовкою позову до суду по ЗАТ “Українські напої” займались юрисконсульти його відділу і він був знайомий з вимогами, які ставились в позові, оскільки до кожного позову додавалась його пояснювальна записка щодо юридичного обґрунтування правомірності звернення до суду.

Свідок ОСОБА_20 також показав суду, що відповідно до п. 8 ст. 14 Статуту банку “Україна” голова Правління банку має право без доручення підписувати договори, а у головного бухгалтера банку немає повноважень підписувати або візувати договір поруки.  

 Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показав, що в 1997 році він працював заступником начальника служби фінансової безпеки - начальником відділу проблемних активів Банку “Україна”. В його обов’язки входила робота з проблемними активами та моніторинг фінансової безпеки банку.

З приводу ЗАТ “Українські напої” він нічого не пам’ятає, даний лист був розписаний йому ОСОБА_18, а він в свою чергу розписав його ОСОБА_37. Його резолюція зобов’язувала ОСОБА_37 вивчити пропозицію, викладену в листі і зробити висновок, при цьому ОСОБА_37 повинен був проаналізувати документи, додані до листа. До листа не завжди прикладається пакет документів, чи був у даному випадку до листа наданий пакет документів, не пам’ятає. Підрозділи - кредитний, юридичний та відділ безпеки розглядали звернення та виносили його на кредитний комітет. Звернення спочатку попадає в кредитний підрозділ, де відбувається повний збір документів, після чого документи передаються в юридичний відділ і відділ безпеки, де робляться висновки. Розглядаючи лист, вони повинні з’ясувати чи є дійсно підприємство і зробити свій висновок про кредитоспроможність клієнта. Висновки не завжди викладаються у письмовому вигляді, однак розглядаються на кредитному комітеті, або одноособово головою Правління банку чи структурними підрозділами банку.  Основні принципи видачі кредиту аналогічні при оформленні видачі гарантії.

  Свідок ОСОБА_37 у судовому засіданні показав, що він з кінця червня 1997 року протягом року працював економістом у відділі проблемних активів Банку “Україна”. З приводу договору поруки щодо ЗАТ “Українські напої” він нічого не пам’ятає, і нічого пояснити не може. Зазвичай три служби одночасно розглядали одну й ту ж справу, яка передавалась з однієї служби в іншу.  

Резолюція на листі №163 ЗАТ “Українські напої” зобов’язувала його отримати весь пакет документів від інших служб та підготувати висновок. Він не пам’ятає, чи отримував він документи та чи робив висновок, але якщо він робив такий висновок, то мав весь необхідний пакет документів.  

Оскільки, на листі мається резолюція ОСОБА_21, то у відділ  проблемних активів даний лист надходив, яким чином він розглядався він не пам’ятає.  Згідно листа з резолюціями на ньому, неможливо щоб резолюції про його розгляд ставились без доданого до нього пакету документів, в якійсь зі служб банку цей пакет документів має бути. Так як декілька служб одночасно готували свої висновки, заява - клопотання в копіях передавалась у різні відділи, при цьому пакет документів був один та знаходився в одному з відділів. Певний фахівець брав ці документи в іншому відділі або управлінні, вивчав їх, робив висновок. Резолюції різних керівників відділів на листі № 163 ЗАТ «Українські напої» і свідчить про те, що цей лист відпрацьовувався одночасно в різних відділах. Які були висновки цих служб йому невідомо, але вони повинні бути, в тому числі і про недоцільність надання кредиту або поруки.  

 Свідок ОСОБА_38 у судовому засіданні показав, що в 1997 році він працював в Управління кредитних ризиків і проблемних активів банку «Україна». В межах своїх повноважень на певному етапі своєї роботи він отримав інформацію про те, що боржником банку є ЗАТ “Українські напої”, а тому його завданням було  розшукати боржника і забезпечити повернення кредиту. На первинному етапі він  спілкувався з президентом ЗАТ “Українські напої” , який розповідав, що підприємству  не поставили товар, тому у них виникли фінансові проблеми,  і що кредит він поверне. В подальшому посадові особи ЗАТ «Українські напої» стали переховуватися, що свідчило про їх небажання повертати банку грошові кошти. По ЗАТ “Українські напої” ними з’ясовувалось питання про активи, наявність в нього майна, встановлювалось їх фактичне місце знаходження, однак вони переховувались, і їх майна знайдено не було.

Обставин  видачі договору поруки він не знає.  

З приводу неповернення банку грошових коштів ЗАТ “Українські напої” було 5-6 нарад з участю ОСОБА_7, останній вимагав прийняти всі міри по поверненню коштів. На одній з нарад були присутніми представники ЗАТ “Українські напої”, які обіцяли, що вони повернуть кредит. ОСОБА_7 на цій нараді вказував, що банк буде звертатися в правоохоронні органи у разі неповернення грошових коштів.  

 Свідок ОСОБА_35 у судовому засіданні показав, що в 1997 році він працював в контрольно-ревізійному управлінні банку “Україна”, проводив ревізії в банку “Україна”, складав акти та підписував їх. Акти складались у тому разі, коли були виявлені певні порушення.  

Під час проведення ревізії в лютому 2000 року з питання правильності укладання договору поруки між банком «Україна» та Промінвестбанком щодо зобов’язань ЗАТ «Українські напої», він в акті описав лише наявні документи, а висновки формулювались за участю начальника КРУ ОСОБА_34, акт він написав під керівництвом ОСОБА_34, який редагував текст акту, приймав участь у формулювання висновків. Складений акт він передав своєму керівнику, а щоб передавав його безпосередньо голові правління для відома, не пам’ятає. Подальша доля акту йому невідома.  

Згідно з вимог про КРУ, ревізор зобов’язаний ознайомити з актом керівника того підрозділу, в якому проводилась перевірка, на момент ревізії станом на лютий 2000 року справа знаходилась в управлінні проблемних кредитів банку “Україна”, тому акт і був переданий туди для підпису. Чи був ознайомлений з цим актом ОСОБА_7 йому невідомо. Під час ревізії були виявлені порушення в тому, що ОСОБА_7 одноособово підписав договір поруки з Подільським відділенням “Промінвестбанку”, порушивши при цьому “Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) в національній валюті”, що призвело до того, що банк “Україна” був змушений виконувати обов’язки за 3-тю особу. Підставою для проведення перевірки був наказ начальника управління. Проводилась перевірка Головного операційного управління банку “Україна” і було складено загальний акт, в якому вказувались підстави проведення перевірки (дата та номер наказу про проведення перевірки), в окремому ж акті цих обставин він не зазначав. При написанні акту ним вивчався договір поруки між банком “Україна” і Промінвестбанком, однак був це оригінал договору чи його копія, він вже на пам’ятає. Також напевно ним вивчалася кредитна справа ЗАТ “Українські напої”, оскільки в акті містяться відповідні посилання на копії документів, які досліджувались. Він бачив листа, з яким до банку зверталося ЗАТ “Українські напої” щодо надання кредиту, однак був це оригінал чи копія, сказати не може. При складанні акту ревізії, не може стверджувати чи був він ознайомлений зі Статутом Банку “Україна”, а тому не може сказати чи порушив ОСОБА_7 Статут банку.

Також свідок ОСОБА_35 у судовому засіданні пояснив, що на даний час він не підтримує висновки, викладені в окремому акті від 04.02.2000 року, вважає цей акт «робочим документом» виключно для внутрішнього користування, не остаточним документом та таким, який не може нести будь-які юридичні наслідки. Зазначений акт був складений однобічно, без врахування пояснень співробітників відповідних управлінь, за вказівкою ОСОБА_34, у якого були складні відносини з ОСОБА_7.  

 Свідок ОСОБА_34, будучи допитаний під час досудового слідства та під час судового розгляду 06.12.2005 року, показання якого були оголошені в судовому засіданні, показав, що  ревізії та перевірки банку “Україна” проводились відповідно до положення про КРУ Банку “Україна”. Безпосередньо перед початком ревізії видавався наказ, який підписувався головою правління або заступником голови, на проведення ревізії. При проведенні ревізії працівники контрольно-ревізійної служби керувалися загальними нормативними актами з банківської діяльності, нормативними документами НБУ, Положенням про відомчий контроль та внутрішньо - банківськими нормативними документами. Була призначена ревізія ОПЕРУ наказом голови Правління банку ОСОБА_5. Він, як начальник КРУ, визначав склад ревізійної бригади. Ревізія була розпочата у січні 2000 року. Він під час даної ревізії він виступав як консультант, в склад ревізійної бригади включений не був, і ревізору свою думку не нав’язував.  Зведеного акту ревізії не було і ревізію було припинено за вказівкою голови Правління ОСОБА_5, у зв’язку з початком перевірки податкової міліції. Під час проведення ревізії було складено окремі акти по деяких галузях банківської діяльності і в даному випадку було складено окремий акт по ЗАТ “Українські напої”, у зв’язку з виявленням порушень при наданні гарантій. Акт було складено у відповідності з вимогами Положення про контрольно-ревізійну службу.  

Така операція, як надання банком “Україна” гарантій, не суперечила чинному законодавству, а саме Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Цивільному кодексу України, Статуту банку. Проте, з метою максимального зниження ризику при здійсненні операцій по наданню гарантій спеціалістами банку було розроблено і схвалено Кредитним комітетом банку та затверджено 24.01.1997 року колишнім головою Правління банку ОСОБА_7  “Положення про порядок і умови надання  гарантій”, яке також не суперечить чинному законодавству. п. 3.8 цього Положення передбачено, що рішення про надання гарантій приймається Правлінням банку на підставі висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби, тобто прийняття рішення про надання банком гарантій було виключним правом Правління банку. Відповідно до п. 8 Статуту банку, голова Правління банку здійснював свої функції відповідно до рішень Правління банку, доручень загальних зборів акціонерів банку та Ради банку. Тим не менш рішення про надання гарантій ЗАТ “Українські напої” Правлінням банку не розглядалось і не приймалось. Таке рішення було прийнято колишнім головою Правління  банку ОСОБА_7 одноосібно, при відсутності відповідних висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби і питання про можливість надання гарантії ЗАТ “Українські напої” кредитним комітетом не розглядалася (п. 3.7 Положення). п. 3.10 цього Положення передбачено, що договір про надання гарантій з боку банку підписують керівник та головний бухгалтер, однак, договір гарантії ЗАТ “Українські напої” було підписано тільки колишнім головою Правління ОСОБА_7.  

Матеріали ревізії свідчать про те, що колишнім головою Правління нехтувалось затверджене ним же Положення про порядок і умови надання банком гарантій. Відповідно до п. 3.4 Положення гарантія може бути надана, як правило, тим господарюючим суб’єктам, які мають розрахункові рахунки в банку, що виконує гарантійну операцію. Однак, ЗАТ “Українські напої” не було клієнтом банку “Україна” і не мало відкритого в його установах поточного рахунку, що утруднювало здійснення банком контролю за своєчасним виконанням боржником зобов’язань, на які надано гарантію банку. Гарантію ЗАТ “Українські напої” було надано банком “Україна” без будь-якого забезпечення. ЗАТ “Українські напої” перед клопотанням про надання йому банком “Україна” гарантії звертався до нього ж з проханням надати йому кредит, однак, йому було відмовлено в наданні позички через низькі показники платоспроможності.  

Згідно п. 3.9. 3.11 та п. 4.1 Положення, після прийняття рішення про надання гарантії укладається договір про надання гарантії та оформлюється гарантійний лист, який укладається в 2 примірниках та підписується головним бухгалтером і керівником банку. Як показала ревізія, до виникнення гарантійного випадку і до стягнення ПІБ з рахунку банку “Україна” гарантованої суми ні договору про надання гарантії, ні гарантійного листа у банку “Україна” не було, другий примірник гарантійного листа по бухгалтерському обліку не оприбутковувався і його перший примірник ПІБ не надсилався, а після стягнення з рахунку банку “Україна” коштів ПІБ переслав гаранту лише договір про надання поручительства. Всупереч Положенню, договір гарантії з клієнтом не укладався, а укладався з банком, який видав кредит. Наказ по банку, яким слід було передбачити який підрозділ банку повинен супроводжувати цю гарантію, не було.

Коли було складено акт, про це він особисто доповідав голові Правління ОСОБА_5, який наказував діяти йому у відповідності з рішенням спільного засідання робочої Президії банку і правління банку від 19.01.1999 року, де його було зобов’язано передавати матеріали правоохоронним органам.  

На засіданні Правління банку з питань недоброякісно проведеної ревізії КРУ банку його ніколи не розглядали. Ревізори банку “Україна” не мають права давати в акті правову оцінку діям  особи, що перевіряється.  

Статут банку “Україна” є обов’язковим для ревізуючого в тій частині, яка стосується здійснення ревізії установ банку, а також в частині прав і обов’язків посадових осіб банку. Згідно Статуту банку, голова Правління мав право підписувати одноосібно будь-які документи від імені банку, однак, це право було розширене Положенням про порядок і умови надання банком гарантій і поруки в національній валюті, яке розроблено відповідними управліннями банку, схвалено кредитним комітетом банку та затверджено головою правління банку.  

Свідок ОСОБА_34 також показав, що при проведенні ревізії по                             ЗАТ “Українські напої” ревізор використовував оригінали або при їх відсутності копії документів, які були наданні Управлінням організації банківського кредитування. Згідно з Положенням про бухгалтерський облік, збиток відображається на відповідних рахунках, проте, яким документом підтверджується завданий банку “Україна” збиток і яка була процедура визнання збитків в банку, не пам’ятає.

 Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні показав, що  станом на грудень 1997 року він працював віце-президентом ЗАТ “Українські напої” і готував за вказівкою президента ЗАТ “Українські напої” ОСОБА_39 та комерційного директора                       ОСОБА_29 пакет документів на отримання кредиту. Документи разом з ОСОБА_39 він відвозив в Промінвестбанк. Чи подавався підготовлений пакет документів для отримання кредиту в інших банках – він не пам’ятає. Про укладання договору поруки йому нічого не відомо. Через півроку після отримання кредиту, він побачив, що є проблеми зі сплатою кредиту, які виникли через недопоставку продукції, і після цього він з підприємства звільнився.  

Після огляду у судовому засіданні листа № 163 від 12.12.1997 ЗАТ «Українські напої» до банку «Україна», свідок ОСОБА_28 показав, що взагалі не пам’ятає обставини, за яких готувався такий лист, якби такий лист готувався саме ним, то інформація могла бути зазначена в ньому виключено зі слів ОСОБА_39. Про наявність у підприємства векселю «Ялта-банку» він знав по слухам. Хто звертався в банк “Україна” з листом про надання кредиту і чи додавався до листа на отримання кредиту в банк “Україна” пакет документів не пам’ятає. Також не може згадати, хто складав лист клопотання про надання кредиту в Промінвестбанк і не знає хто готував друге клопотання до банку про надання кредиту під забезпечення поруки банку “Україна”.  Участі в складанні договору поруки банку “Україна”  він не приймав і про наявність такого договору дізнався лише з кредитного договору, укладеного з Промінвестбанком.  

Хто звертався в банк “Україна” з листом на отриманням поруки і хто займався оформленням договору поруки йому невідомо, саме клопотання готував скоріше за все він, бухгалтер готувала, наскільки він пам’ятає, баланс підприємства та інші документи.  

 Свідок ОСОБА_30.у судовому засіданні показала, що з 1 жовтня 1997 року вона працювала головним бухгалтером ЗАТ “Українські напої”, яке займалось реалізацією алкогольних напоїв.  

За час її роботи в “Українських напоях” підприємством був взятий лише один кредит, рішення про взяття якого було прийнято Президентом компанії ОСОБА_39, безпосередньо вона за вказівкою ОСОБА_39 займалась підготовкою  частини бухгалтерських документів, необхідних для його отримання, в тому числі і готувала баланс товариства, який на той час був невеликий. Усі документи вона підготувала в одному примірнику та віддала їх ОСОБА_28 та ОСОБА_39. За отриманням кредиту вона не зверталась.  

Отримані ЗАТ «Українські напої» від Промінвестбанку гроші, були направлені на три адреси, тобто трьом підприємствам, в розрахунок за товар та на придбання товару.  

Чи звертались керівники ЗАТ «Українські напої» в банк “Україна” за отриманням кредиту, не пам’ятає, вона в цьому банку не була, лише один знаходилась в Промінвестбанку. Під час її присутності в банку з якихось причин не були прийняті документи, в тому числі й ті, які вона готувала по бухгалтерії. Після доопрацювання пакет документів знову був зданий в банк, однак вона в цьому вже участі не приймала, долю ж не прийнятого  пакету документів вона не знає, він міг бути зданий і в банк “Україна”.  

Про договір поруки вона дізналась лише на слідстві, чи бачила ж вона його, коли отримували кредит в Промінвестбанку, не пам’ятає. Про вексель “Ялта-банку” нічого не пам’ятає. Якби цей вексель був на підприємстві, він би знаходився в бухгалтерії. По балансу підприємства даний вексель не проходив, але він міг знаходитись у керівників товариства та з якихось причин не переданий для обліку в бухгалтерію.

 Свідок ОСОБА_39 у судовому засіданні показав, що в період 1997-1998 рр. він працював президентом фірми “Українські напої”, яка займалась науково-технічними розробками, оскільки за їх розробки заводи розраховувалися з ними продукцією, для її реалізації і була створена фірма. За час його роботи фірма отримувала один кредит. Працівники фірми по комерційній частині ОСОБА_29 та ОСОБА_28 запропонували взяти кредит і поставити на Новий рік продукцію, щоб заробити грошей на науку, на що він погодився. Йому сказали, що необхідно поїхати на Поділ та в Промінвестбанку підписати папери на кредит. Він один раз поїхав в банк, де підписав кредитний договір, ознайомившись з його умовами. В заставу банк майно підприємства не брав, хто виступав поручителем по кредитному договору йому невідомо, оскільки його це не цікавило. Йому ОСОБА_29 та ОСОБА_28 казали, що кредит в банку береться під заставу продукції. Розмови про банк “Україна” він не пам’ятає, він особисто в банку “Україна” не був, хто надавав туди документи йому невідомо. Він займався наукою та комерційні питання його не цікавили, комерційною діяльністю, наскільки він пам’ятає, займався ОСОБА_29  

На листі №163 від 12.12.1997 року його підпис, але обставин його підписання не пам’ятає, не виключає, що він підписав зазначений лист на прохання ОСОБА_29 або когось іншого, хто займався оформленням кредиту.  

Щодо наявності на його фірмі простого векселя він нічого не пам’ятає, яким чином має обліковуватися на підприємстві вексель йому невідомо.

Свідок ОСОБА_39, не заперечуючи на листі в Промінвестбанк від 12.12.1997 року свій  підпис, показав суду, що хто саме сказав йому підписати такий лист він не пам’ятає, як і не пам’ятає хто саме запропонував звернутися і в банк “Україна”, і в Промінвестбанк. Отримані в кредит кошти, вони направили на закупівлю товару на фірму, в подальшому частина товару прийшла, а щодо іншої частини, то вона так і не прийшла. Протягом кількох місяців вони платили відсотки по кредиту, а потім припинили, фірма збанкрутіла і її закрили.  

 Будучи допитаним під час досудового слідства та в судовому засіданні             01.06.2006 року, показання якого були оголошені в судовому засіданні, свідок ОСОБА_29 показав, що він працював комерційним директором ЗАТ “Українські напої”, яке займалось роздрібною та гуртовою торгівлею спиртними напоями. Питання отримання кредиту в розмірі 1 млн. грн. виникло у зв’язку з необхідністю закупівлі лікеро-горілчаної продукції. Хто вирішував питання про отримання кредиту не пам’ятає, він в цьому участі на приймав. На нього як на комерційного директора було покладено обов’язок підготовки документів - економічних розрахунків економічної доцільності кредиту. Питання, пов’язані з отриманням та оформленням кредиту, з ним ніхто не обговорював. Ні в Промінвестбанк, ні в Банк “Україна” він не возив ніяких документів на отримання кредиту, також він ні з ОСОБА_39, ні самостійно не їздив  з документами в Промінвестбанк на підписання договору кредиту, ким обирався банк, в якому буде отримуватися кредит не знає.  

Після отримання кредиту ним була оплачена продукція, однак вона в повному обсязі поставлена не була, гроші назад підприємству не повернулися, у зв’язку з чим велася претензійна робота, яка залишилась без відповіді. З цих підстав не було можливості погасити кредит.  

Про наявність на підприємстві простого векселя на  2,5 млн. грн. йому нічого невідомо, він про нього нічого не чув.  

Між керівництвом ЗАТ “Українські напої” та Банком “Україна” дійсно велась переписка щодо погашення кредиту перед Промінвестбанком, проте, чи був кредит погашений, сказати нічого не може. Щодо листа №163 від 12.12.1997 року свідок вказав, що не знає, хто та на підставі чого готував даний лист. Підготовкою документів для отримання кредиту займався планово-економічний відділ, а саме:  ОСОБА_28 та головний бухгалтер ( т.34 а.с. 135-139; т.37 а.с. 58-61).

 Допитана в судовому в якості свідка ОСОБА_24, суду показала, що вона в 1997 році працювала в Промінвестбанку. По даній справі вона нічого не пам’ятає, а відносно отримання ЗАТ “Українські напої” кредиту, це був звичайний рядовий кредит. Хто вів переговори з банком “Україна”  щодо надання поруки, їй невідомо.  

Свідок ОСОБА_24 підтримала у судовому засіданні покази, які були дані нею на досудовому слідстві.

Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_24 на досудовому слідстві, остання пояснила, що обставин надання кредиту ЗАТ “Українські напої” в 1997 році, вона не пам’ятає. Текст договору поруки між банком “Україна” та Промінвестбанком за ЗАТ “Українські напої” готувався юридичним та кредитним відділом за вказівкою ОСОБА_23 Хто безпосередньо вів переговори з представниками банку “Україна” з приводу договору поруки, їй невідомо, вона переговори не вела (т. 33 а.с. 36-37).

 З показань свідка ОСОБА_27, даних нею під час досудового слідства та у судовому засіданні 26.06.2006 року, які були оголошені в судовому засіданні, вбачається, що з 1988 року вона працювала на посаді  керуючого Подільської філії Промінвестбанку України. Як філія Промінвестбанку, вони в 1997 році розглядали пакет документів ЗАТ “Українські напої” на видачу кредиту. Оскільки у ЗАТ «Українські напої» була гарантія Банку “Україна”,  для видачі кредиту їм цього було достатньо. Гарантія була підписана Промінвестбанком, кредит виданий ЗАТ «Українські напої», відповідний договір укладений згідно з вимогами чинного законодавства.  

На оформлення кредиту, наскільки вона пам’ятає, приходив директор ЗАТ “Українські напої” ОСОБА_39 з фінансовим директором Худиком, при цьому у  ОСОБА_39 вже було рішення про  поручительство Банку “Україна”, яке було юридично правильно оформлено, з печатками та підписами. Яким чином було отримано поручительство ОСОБА_39 їй не говорив, і її це питання не цікавило. ( т.34 а.с. 234-238, т.37 а.с. 88-89).

 З показань свідка ОСОБА_25, даних нею під час досудового слідства та у судовому засіданні 03.08.2006 року, які були оголошені в судовому засіданні,  вбачається,  що в грудні 1997 року вона займала посаду заступника начальника управління  кредитування кредитного департаменту в Промінвестбанку України. В той час в банку  був кредит, який видавався ЗАТ “Українські напої”, під поруку Банку “Україна”. Подробиць видачі цього кредиту вона вже не пам’ятає. Їй було доручено попрацювати над розробкою кредитного договору та договору поруки, хто саме дав доручення не пам’ятає, вони вирішили, що найбільш надійна форма забезпечення кредиту – порука Банку “Україна”. Вона підготовила договір поруки. Підготовлені договори були передані керівництву, договір поруки нею був зареєстрований. Хто підписував ці документи у керівника, не знає. Ким було отримано підпис на договорі поруки від Банку “Україна” не знає, і при підготовці договору поруки ні з ким з керівництва Банку “Україна” вона не спілкувалась. Окрім поруки, було ще й інше забезпечення, однак, яке саме вона не пам’ятає.  Коли вона працювала над підготовкою договору поруки і кредитним договором, вона працювала з одними і тими ж документами клієнта, додаткових документів у ЗАТ “Українські напої” вони не вимагали.  

Підпис головного бухгалтера не є обов’язковим ні в кредитному договорі, ні в договорі поруки. Наявність підпису бухгалтера не суперечить законодавству, однак, вона не є обов’язковою.  В типовій формі договору поруки підпис головного бухгалтера не передбачена. Статут банку є документом, яким керуються працівники банку у своїй діяльності.  

Свідок ОСОБА_25 пояснювала, що договір поруки – це питання, яке вирішується на міжбанківському рівні, на рівні центрального апарату і клієнт про це міг і не знати, а видача кредиту вирішується на рівні відділення банку, яке безпосередньо видає кредит. Підписання кредитного договору та договору поруки йшло паралельно і для того, щоб був укладений договір поруки, має бути згода банку, який дає поруку, однак це вирішується на рівні центрального апарату банку ( т.33 а.с. 34-35; т.37 а.с. 99-102).  

 Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні показав, що станом на грудень             1997 року в Промінвестбанку від займав посаду головного юрисконсульта департаменту кредитування, обставин за яких він готував проект договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року він не пам’ятає, підтримує показання, які давав під час досудового слідства.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_26 від 12 квітня 2001 року вбачається, що ОСОБА_24 дала йому усну вказівку на підготовку договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року і даний договір він готував разом з ОСОБА_25, взявши типовий договір та вставивши в нього необхідні реквізити. Будь-яких вказівок щодо особливостей   даного договору поруки не було. Даний договір був звичайний, ні чим не відрізнявся від інших, він ніякої зацікавленості від укладання даного договору поруки не мав. Після того, як було підготовлено текст договору, що було далі він не пам’ятає. Процедура підписання даного договору поруки та вручення його іншій стороні йому невідома. ( т.33 а.с. 40-41).

 З показань свідка ОСОБА_23, даних на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні, вбачається, що станом на грудень 1997 року він займав посаду заступника голови Правління Промінвестбанку.  В грудні 1997 року питання видачі кредиту під поруку вирішувалось або на кредитному комітеті або на Правлінні банку, над проектами договору поруки працювали працівники юридичного або кредитного департаменту. Договір поруки між банком “Україна” та Промінвестбанком для ЗАТ “Українські напої” укладався в грудні 1997 року і він підписував даний договір поруки. Цей договір підписувався у звичайному порядку, після підготовки договору поруки юридичним та кредитним департаментом, був підписаний ним. Звідки йшла ініціатива, хто запропонував укласти такий договір та самі обставини підписання договору поруки з банком “Україна”, він не пам’ятає, оскільки цей договір не відрізнявся від інших договорів поруки. Чи стояв підпис ОСОБА_7 на договорі поруки на момент підписання ним цього договору, він не пам’ятає. Підпис головного бухгалтера Промінвестбанку на договорі поруки не був потрібен. При укладанні договору поруки зі сторони Промінвестбанку порушень не було. Наскільки пам’ятає, з ОСОБА_7 з приводу підписання даного договору поруки він не спілкувався (т. 33 а.с. 31-33).  

Наведені вище показання свідків - колишніх працівників банку “Україна”  ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_40, ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_38, ОСОБА_37, на які, як на докази винності ОСОБА_7 в інкримінованому злочині, посилається орган досудового слідства, не засвідчують, на думку суду, факту перевищення колишнім головою Правління АК АПБ “Україна” ОСОБА_7 своїх посадових повноважень під час підписання договору поруки № 17-1351/3 25.11.1997 року в інтересах ЗАТ «Українські напої».  

Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він в порушення вимог п.3.8 “Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті” від 24 січня 1997 року, одноособово, без відповідного рішення Правління банку про надання поручительства, прийняв рішення про укладення договору поруки і підписав від імені банку “Україна” договір поруки із АК “Промінвестбанк” №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року на суму 950 000 грн.

Для визначення повноважень ОСОБА_7, як голови Правління банку “Україна”, та й на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3                     ст. 166 КК України (в редакції 1960 року), органом досудового слідства наведено Статут АК АПБ “Україна”, зареєстрований 20.11.1996 року, а також долучено до матеріалів справи копію “Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті” від 24.01.1997 року, яке ОСОБА_7, як голова правління банку, затвердив 24 січня 1997 року, та відповідно з п.3.8 якого рішення про надання гарантії                 ( поручительства) незалежно від суми договору приймається правлінням банку на підставі висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби ( т. 32 а.с. 204-217).

Відповідно  зі ст. 36 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року, установчі збори акціонерного товариства, зокрема приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут.  

Згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року, вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, у яких мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власником яких вони є, і до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належать, зокрема, повноваження щодо внесення змін до статуту товариства.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року, Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.  

 З повноважень ОСОБА_7, як голови Правління АК АПБ “Україна”, закріплених в Статуті банку “Україна”, вбачається, що голова Правління має право:

-   керувати діяльністю Правління і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління завдань, без доручення здійснювати дії від імені банку;

відповідно до рішень Правління банку:

-   видавати накази, інструкції та інші вказівки з питань діяльності банку; розпоряджатись згідно з чинним законодавством майном і коштами банку, видавати доручення, встановлювати порядок підписання договорів, інших документів і зобов’язань та видачі доручень від імені банку; затверджувати штатний розпис апарату банку та положення про структурні підрозділи банку; у встановленому порядку призначати та звільняти працівників. Встановлювати посадові оклади, заохочувати працівників, які відзначилися, накладати дисциплінарні стягнення; затверджувати положення про структурні підрозділи банку, розподіляти обов’язки між заступниками Голови Правління банку;

-   здійснювати інші функції за дорученням Загальних зборів акціонерів, Ради та Правління банку;

-   доручити вирішення окремих питань, що входять до його компетенції, своїм заступникам або керівникам структурних підрозділів ( т.32 а.с. 22-48).

 Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_13,                 ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20 показали, що  Статут є головним документом, що регламентує діяльність банку та визначає повноваження голови Правління.  

Свідок ОСОБА_19 – зам. Голови правління банку «Україна», показав, що внутрішньобанківські інструкції, положення, не можуть суперечити статуту банку.  

Свідок ОСОБА_18 – директор центру стратегічного прогнозування та фінансової безпеки банку «Україна», свідок ОСОБА_22 – головний юрисконсульт банку, показали, що для набрання сили тим чи іншим внутрішнім положенням по банку, останнє повинно бути затверджено Правлінням банку. Оскільки «Положення про порядок та умови надання банком гарантій ( поручительств) у національній валюті» не було затверджено Правлінням банку, воно не має законної сили.

 З довідки начальника відділу підготовки та контролю банку “Україна” №191-20 від 21.06.2001 року, вбачається, що  “Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті” від 24.01.1997 року на засіданні Правління банку не розглядалось. Дане Положення відображено в Систематичному покажчику нормативних актів банку “Україна”, затвердженому постановою Правління банку “Україна” від 22.06.2000 року №94  (т. 32 а.с. 221).

 В матеріалах справи будь-які дані щодо легітимності «Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті», на момент підписання договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року, а саме: відповідне рішення Правління банку про його затвердження станом на 25.12.1997 року,  відсутні і в судовому засіданні не встановлені, а та обставина, що дане Положення було відображено в Систематичному покажчику нормативних актів банку “Україна”, затвердженому постановою Правління банку “Україна” від 22.06.2000 року №94, не може свідчити про його легітимність на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_7 дій станом на 25.12.1997 року, за викладених обставин та й сам Систематичний покажчик нормативних актів банку “Україна”, затверджений постановою Правління банку “Україна” від 22.06.2000 року № 94, не може бути доказом підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину (т. 32 а.с. 222-227).

Крім того, судом звертається увага на ту обставину, що рішенням Арбітражного суду м. Києва від 21.01.1999 року, яким відмовлено в позові АК АПБ «Україна» до Подільського відділення Промінвестбанку, ЗАТ «Українські напої» про визнання  договору поруки недійним, зазначено, що спірний договір поруки підписано уповноваженою на те особою з дотриманням вимог закону і підстави для визнання його недійсним відсутні ( т.32 а.с. 64).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_17 вказали, що порядок розгляду документів на видачу кредиту або поруки в банку був однаковий. Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_22, ОСОБА_8 та ОСОБА_15, крім того, показали, що висновки відповідних служб банку щодо можливості видачі кредиту (поруки) мали розглядатися на кредитному комітеті банку або Правлінням банку залежно від розміру суми.

Питання можливості прийняття рішень кредитними комітетами установ банку “Україна” залежно від розміру кредиту, що надаються одному позичальнику, досліджувалось судом та встановлено, що рішенням Правління АК АПБ “Україна” №69 від 21.09.1997 року “Про граничні розміри кредитів, що надаються одному позичальнику за рішенням кредитних комітетів установ банку “Україна”” було вирішено, що для визначення повноважень дирекцій банку у вирішенні питання надання кредитів в національній та іноземній валюті, дирекції банку було розподілено на п’ять груп, до першої з яких, зокрема, входили: дирекція банку по Одеській області та Республіці Крим, головне операційне управління; граничний розмір сукупної заборгованості одного позичальника по кредитах в національній та іноземній валюті не повинен перевищувати граничні розміри, зазначені в додатках 1 і 2, а надання кредиту в сумах, що перевищують граничні розміри, здійснюється за рішенням кредитного комітету банку “Україна”. Згідно ж додатку 1 до рішення Правління банку “Україна” від 21 серпня 1997 року № 69, граничний розмір кредиту, питання щодо якого мала право розглядати перша група дирекцій, до якої входило і головне операційне управління,  був встановлений в розмірі 2400 тис. грн. (т. 37 а.с. 112-114).    

 Крім того, з висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3707/3708 від 12 серпня 2003 року вбачається, що під час дослідження питання про те, чи допущені порушення Статуту АКБ «Україна» при підписанні одноособово договору поруки, експерт прийшов до висновку, що одноособове підписання Головою Правління банку «Україна» ОСОБА_7 договору поруки відповідає Статуту цього банку. При цьому в дослідженні експертом було зазначено, що Голова Правління, як особа, наділена Статутом правом здійснювати від імені Банку, в тому числі підписувати договори, може без будь-яких додаткових умов підписувати договори поручительства та гарантій одноособово. Це передбаченого і пунктом 3.10. Положення банку «Україна» від 24.01.97 року про порядок і умови надання банком гарантій і поручительств, яким визначено, що договір про надання гарантій може бути підписаний особами Клієнта та Банку, які мають на це повноваження. Наведене вище відповідає вимогам пункту 2 статті 16 Закону України «Про підприємства в Україні», яким встановлено: «Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства». Зазначені норми закону та статуту банку «Україна» вказують на те, що Голова Правління АКБ «Україна» мав право одноосібно підписувати всі договори, в тому числі договори поручительства. Ніяких обмежень стосовно цього ні чинним законодавством, ні нормативними актами Національного банку України не передбачено.

( т. 30 а.с. 41-60).

 Будучи допитаним у судовому засіданні експерт ОСОБА_41 вищевказаний висновок підтримав, а тому у суду немає підстав ставити його під сумнів.

 Проаналізовані вище письмові докази в сукупності з показаннями свідків, дають суду підстави для висновку про те,  що Статут банку є основним і вищим нормативним актом в його діяльності, повноваження  Голови правління АК АПБ “Україна” визначені саме Статутом банку, а “Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті”, затверджене ОСОБА_7 24.01.1997 року, виходячи з принципу верховенства правових норм, не може зменшувати обсяг його прав та обов’язків, як голови правління банку, які визначені Статутом банку.  

Тобто, голова правління банку ОСОБА_7 відповідно до своїх прав, визначених Статутом АК АПБ «Україна», мав всі повноваження, без доручення, підписувати від імені банку договори поруки по кредитних договорах, а тому ОСОБА_7, підписавши договір, не перевищив надані йому законом та Статутом банку повноваження.

 З огляду на викладене суд і прийшов до висновку про те, що об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 166 ч.3 КК України ( в редакції 1960 року) відсутня.

 За наведених вище обставин, суд не приймає до уваги покази свідка           ОСОБА_34 про те, що ОСОБА_7 при підписані договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року були порушені вимоги п. 3.8 даного Положення щодо необхідності підписання договору поруки лише після прийняття відповідного рішення Правлінням банку, і вважає показання свідка в цій частині суб’єктивним його висновком, який не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

З огляду на викладене, не можуть бути прийняті судом до уваги і  дані, викладені в “Окремому акті ревізії правильності укладання договору поруки між банком “Україна” та Промінвестбанком щодо зобов’язань ЗАТ “Українські напої” від 04.02.2000 року», складеному головним контролером-ревізором КРУ банку “Україна” ОСОБА_35 (т. 32 а.с. 95-99).  

До вказаного висновку суд приходить і з огляду на показання свідка                 ОСОБА_35 як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні про те, що висновки акту, який є внутрішнім банківським документом та не тягне за собою ніяких юридичних наслідків,  ним були сформульовані за участю  ОСОБА_34 за вказівкою останнього, на той час він не в повному обсязі був згодний з такими висновками, з положеннями Статуту Банку «Україна», в частині повноважень Голови правління банку, ознайомлений не був, та враховував виключно “Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті” від 24.01.1997 року.  

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.1997 року ЗАТ “Українські напої” звернулось до банку “Україна” з листом №163 з проханням видати кредит на суму 1 млн. грн. під заставу простого векселя на суму 2,5 млн. грн. (т. 32 а.с. 191).

Зазначений вище лист, наведений органами досудового слідства на підтвердження вини ОСОБА_7 щодо перевищення ним своїх посадових повноважень при підписанні договору поруки з Промінвестбанком за ЗАТ “Українські напої” з тих підстав, що ЗАТ “Українські напої” з листом про надання поруки за них перед Промінвестбанком при отриманні кредиту до банку “Україна” не зверталося, відповідними службами банку такий лист не розглядався і висновки по ньому не надавалися, не може бути визнаний судом таким доказом, виходячи з наступного.

Допитані як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні свідки  ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_42,                ОСОБА_22 показали, що пакет документів, який подавався в банк для отримання поруки був ідентичним пакету для отримання кредиту.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні зазначала, що вона готувала бухгалтерські документи, які, вимагають банки для отримання кредиту, а підписані і не прийняті Промінвестбанком документи могли бути здані до банку “Україна”.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_18 пояснювали, що пакет документів, з яким зверталося в банк “Україна” ЗАТ “Українські напої”, був у наявності і відповідні служби банку здійснювали з ним роботу, готували свої висновки, на підставі яких мало бути прийняте остаточне рішення, без пакету документів розгляд листа б не проводився.  Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_21 також вказували, що якби був один лист без документів, вони б його не розглядали. Свідок ОСОБА_37 показував, що згідно листа №163 з резолюціями на ньому, неможливо, щоб резолюції про його розгляд, ставились без доданого до нього пакету документів, в якійсь зі служб цей пакет документів повинен знаходитись.

Свідок ОСОБА_8 також підтвердив, що на заявці від ЗАТ “Українські напої” стоїть його підпис, що може свідчити про те, що він готував по ній документи, однак, які саме готував документи, не пам’ятає, як і не пам’ятає того, чи був в додатку до листа ЗАТ “Українські напої” наданий пакет документів. Вказав, що на практиці звичайно надходив один лист, іноді до листа прикладався пакет документів, якщо ж надходив один лист, то співробітник, який займався цим листом, зв’язувався з клієнтом і отримував від нього пакет документів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_35 також підтвердив, що при складанні ним окремого акту ревізії ним вивчався договір поруки між банком “Україна” і Промінвестбанком, однак був це оригінал договору чи його копія, він вже на пам’ятає. Також напевно ним вивчалася кредитна справа ЗАТ “Українські напої”, оскільки в акті містяться відповідні посилання на копії документів, які досліджувались.

Крім того, свідок ОСОБА_18 зазначив, що різниці у вивченні документів для одержання кредиту або для видачі поруки немає та оскільки видача поруки по фінансовій відповідальності стоїть нижче від кредитної операції, необхідності в отриманні листа про видачу поруки не було, це було вирішено у робочому порядку. Ці  обставини підтвердив і свідок ОСОБА_14, який показав, що спеціалістами банку міг бути запропонований варіант надання поруки замість кредиту.  

Таким чином, аналіз показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_42, ОСОБА_14, ОСОБА_43 у сукупності з даними, які містяться на копіях листа №163 від 12.12.1997 року ЗАТ “Українські напої”, а саме – резолюціями до відповідних служб банку про підготування висновку, свідчить про те, що разом з листом ЗАТ «Українські напої» на отримання кредиту, банку був наданий і відповідний пакет документів до нього, служби банку працювали з цими документами і готували свої висновки.  

Показання підсудного ОСОБА_7 про те, що у відповідних відділах лист ЗАТ «Українські напої» разом з пакетом документів опрацьовувався і що він не міг без відповідних документів підписати договір поруки, співпадають з наведеними вище показаннями свідків, а тому у суду немає сумнівів в їх правдивості.  

 В матеріалах справи також знаходиться завірена копія службової записки №044/2-206 від 24.12.1997 року за підписом начальника казначейства ОСОБА_31, адресована заступнику начальника служби фінансової безпеки банку ОСОБА_21  щодо можливості прийняття векселя строком погашення 20 листопада 1998 року, авальованого АКБ “Ялта Банком”, що також підтверджує ті обставини, що відповідними службами банку проводився розгляд листа ЗАТ “Українські напої” (т. 32 а.с. 136).  

З цих же підстав, суд не може прийняти до уваги покази свідка ОСОБА_30 в тій частині, що на балансі підприємства ЗАТ “Українські напої” не рахувався  вексель “Ялта-банку”.

 За наведених вище обставин, не можуть бути прийняті до уваги і покази свідка ОСОБА_34 про те, що рішення було прийнято колишнім головою Правління  банку ОСОБА_7 при відсутності відповідних висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби.  

До вказаного висновку суд приходить і з огляду на показання свідка                ОСОБА_18 про те, що між ОСОБА_34 та ОСОБА_7 існували неприязні відносини, у зв’язку з розглядом на засіданнях Правління Банку питань, пов’язаних з незадовільною роботою керованого ОСОБА_34 управління щодо проведення ревізій в окремих установах Банку “Україна”. Отже, у ОСОБА_34 були підстави обмовляти ОСОБА_7  

 Наведений  органами досудового слідства на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні перевищення своїх посадових повноважень, договір поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року, укладений між АК АПБ “Україна” в особі голови Правління ОСОБА_7 та АК “Промінвестбанк” в особі заступника голови Правління ОСОБА_23, не може бути прийнятий судом як доказ вини ОСОБА_7, з огляду на наведені вище докази щодо наявності у ОСОБА_7 повноважень на підписання такого договору від імені АК АПБ “Україна”, а також, виходячи з рішення  Арбітражного суду м. Києва від 21.01.1999 року, яким було відмовлено в позові АК АПБ “Україна” до Подільського відділення Промінвестбанку, ЗАТ “Українські напої” про визнання недійсним договору поруки.

Та обставина, що договір поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року, укладений з Промінвестбанком, за період з 22.09.1997 року по 01.01.1999 року в банку “Україна” не реєструвався, згідно протоколу огляду від 11.03.2001 року журналу реєстрації договорів АП АПБ  “Україна” (т. 32 а.с. 125), не може свідчити про перевищення ОСОБА_7 своїх посадових повноважень, а лише вказує на неналежне виконання своїх обов’язків працівниками банку, на яких було покладено такі функції, що було встановлено й рішенням Арбітражного суду м. Києва від 21.01.1999 року, яким відмовлено в позові АК АПБ “Україна” до Подільського відділення Промінвестбанку, ЗАТ “Українські напої” про визнання недійсним договору поруки, та згідно якого, відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України, факт внутрішньої незареєстрованості договору поруки в АКБ “Україна”, не може бути підставою для визнання договору недійсним (т. 32 а.с. 64).  

Оскільки договір поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року, укладений між АК АПБ “Україна” в особі голови Правління ОСОБА_7 та АК “Промінвестбанк” в особі заступника голови Правління  ОСОБА_23, є дійсним, і згідно п. 2.2 даного Договору сторони підтвердили, що винагорода отримана від боржника до моменту укладення договору, наведений органами досудового слідства лист-інформація №3/2-2000 за підписом начальника відділу клієнтських рахунків в національній валюті  ОСОБА_44 про те, що з поточного рахунку ЗАТ “Українські напої” не перераховували суми на рахунки доходів ГОУ винагороду по виданій гарантії (т. 32 а.с. 100), не може бути прийнятий судом до уваги на підтвердження доказу вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину.

Крім того, як вбачається з рішення Арбітражного суду м. Києва від             21.01.1999 року, яким відмовлено в позові АК АПБ “Україна” до Подільського відділення Промінвестбанку, ЗАТ “Українські напої” про визнання недійсним договору поруки з тих підстав, що банком не було отримано винагороду  за цим договором та він відсутній в книзі реєстрації договорів, які укладаються банком, судом було встановлено, що відповідно до п. 2 ст. 5 Статуту АКБ “Україна” – банк володіє, користується і розпоряджається майном (коштами), що належать йому на правах колективної власності. Банк може використовувати своє майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності, зокрема передавати його за плату чи безоплатно у володіння, користування або у власність  іншим юридичним та фізичним особам, а посилання позивача на недійсність договору поруки, у зв’язку з неотриманням винагороди за договором, судом не прийнято, оскільки це не є обов’язковою умовою відповідно до чинного законодавства   (т. 32 а.с. 64).  

Наведені органами досудового слідства на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, довідка №120-19/64 від 03.02.00 за підписом начальника юридичного управління банку “Україна” ОСОБА_33 про те, що проект договору поруки було підготовлено Промінвестбанком України і підписано з його боку заступником голови Правління ОСОБА_23, а з боку банку “Україна” головою Правління ОСОБА_7, проект договору поруки відповідними управліннями банку “Україна” не візувався (т. 32 а.с. 101-102) та завірена копія службової записки від 16.07.1998 року за №120-19/477 за підписом начальника договірно-позовного відділу ОСОБА_20 про те, що договір поруки був підготовлений Подільським відділенням ПІБ та підписаний в банку ?країна”, на розгляд та візування управлінню кредитування, службі фінбезпеки та юридичному управлінню договір поруки не надавався (т. 29 а.с. 205), не може бути прийнята судом на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, виходячи з наступного.

 Так, свідок ОСОБА_13, а також свідок ОСОБА_18,  вказали, що пакет документів, з яким зверталося в банк “Україна” ЗАТ “Українські напої”, був в наявності і відповідні служби банку здійснювали з ним роботу, готували свої висновки, на підставі яких мало бути прийняте остаточне рішення, без пакету документів розгляд листа б не проводився.  Вказані вище обставини підтвердив і свідок ОСОБА_37, який вказав, що згідно листа №163 з резолюціями на ньому, неможливо щоб резолюції про його розгляд ставились без доданого до нього пакету документів, в якійсь зі служб цей пакет документів має бути. Свідок ОСОБА_8 також підтвердив, що на заявці від ЗАТ “Українські напої” стоїть його підпис, значить він готував по ній документи, однак, які саме готував документи, не пам’ятає, як і не пам’ятає того, чи був в додатку до листа ЗАТ “Українські напої” доданий пакет документів.  

Проаналізовані вище докази спростовують твердження обвинувачення про відсутність в АК АПБ “Україна” кредитної справи ЗАТ “Українські напої” та підтверджують ту обставину, що працівниками ЗАТ “Українські напої” готувався певний пакет документів, який приймався до розгляду працівниками АК АПБ “Україна” та ними опрацьовувався. Місцезнаходження ж оригіналу кредитної справи ЗАТ “Українські напої” та відповідно й договору поруки з візами відповідних управлінь банку слідством не встановлено і в матеріалах справи вони відсутні, але вказана обставина не може бути доказом винуватості ОСОБА_7

Наведені органом досудового слідства на підтвердження винності ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 166 КК України ( в редакції 1960 року), такі  документи, як:  

- копії службової записки від 26.12.1997 р. № 01-2062 керуючого Подільською філією Промінвестбанку ОСОБА_27 кредитному комітету Промінвестбанку, про те, що при розгляді балансу станом на 1.12.97 р. виявлено збитковість підприємства «Українські напої», в той час як по балансу був показаний прибуток. Після переробки балансу головний бухгалтер підприємства відмовився його підписувати і він був підписаний віце-президентом, що свідчить про те, що дані балансу не відповідають дійсності ( т.  32   а. с. 273-274 );

 - копія звіту про фінансові результати та їх використання за 9 місяців 1997року ЗАТ ?країнські напої”, відповідно до якого за вказаний час підприємство спрацювало збитково ( в рядку с кодом 090 показано збиток на суму 10тис. грн.) (т. 32 а.с. 286);

- копія балансу ЗАТ ?країнські напої” станом на 1 грудня 1997року, згідно з яким кредиторська заборгованість підприємства складала 937,6 тис. грн., тобі як дебіторська - 472,4 тис. грн. Крім того, на балансі у підприємства  рахувались не реалізовані товари на суму 461 тис. грн., що  вказує на те, що ЗАТ ?країнські напої” працювало виключно за рахунок позикових активів (т. 32 а.с. 279-283),  

не можуть свідчити про перевищення ОСОБА_7 своїх посадових обов’язків та не можуть бути прийнятими судом на підтвердження його вини у вчиненні злочину, виходячи з наступного.

       Згідно п. 2 ст. 5 Статуту АК АПБ «Україна» (в редакції 20.11.1996 року), банк володіє, користується і розпоряджається майном: будівлями, спорудами, основними засобами, обладнанням, інвентарем, іншими фондами і коштами, що належить йому на правах власності. Банк має право на придбання майна і вчинення щодо нього будь-яких дій, що не суперечать законодавству України. Банк може використовувати своє майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності, зокрема, передавати його за плату чи безоплатно у володіння, користування або у власність юридичним та фізичним особам (т. 32 а.с. 22-44).

Таким чином, укладення будь-яких договорів банком “Україна”, що стосується належного йому майна, є виключно компетенцією банку, яким чином використовувати належне йому майно, а згідно п. 8 ст. 14 Статуту АК АПБ “Україна” (в редакції від 20.11.1996 року) Голова Правління Банку відповідно до рішень, прийнятих Правлінням: розпоряджається згідно з чинним законодавством майном і коштами Банку.

Згідно ж з даними висновку експерта №5479/5480 від 23.06.2005 року: “в зв’язку з відсутністю документів бухгалтерського обліку та звітності не видається за можливе встановити , чи мало можливість ЗАТ “Українські напої” станом на грудень 1997 року та в подальшому за результатами господарської діяльності повернути кредит в сумі 950 тис. грн. за рахунок власних коштів.” (т. 34 а.с. 225-227).

Незважаючи на низькі економічні показники ЗАТ “Українські напої”, згідно наведених вище документів, Промінвестбанком було задоволено прохання ЗАТ “Українські напої” щодо видачі кредиту, про що свідчить завірена копія кредитного договору №16 від 25 грудня 1997 року укладеного між Подільським відділенням Промінвестбанку та ЗАТ ”Українські напої” на суму 950 тис. грн. ( т. 32 а.с. 236-240).

 На підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, органом досудового слідства наведені завірені копії листів-клопотань ЗАТ “Українські напої” за №171/2 від 18.12.97 року на ім’я керуючого Подільською філією Промінвестбанку ОСОБА_27, №81/1 від 18.12.97 року на ім’я голови Правління Промінвестбанку ОСОБА_45 та за №175 від 12.12.97 голові Правління Промінвестбанку з проханням видати кредит в сумі 950 тис. грн., у яких зазначено, що кредит буде забезпечений гарантією (порукою) банку “Україна” (т. 32 а.с. 265, 275, 284).

 Проте, свідок ОСОБА_28 суду показав, що він готував листа в банк “Україна” про надання кредиту та всю інформацію в цьому листі виклав за розпорядженням ОСОБА_39. Не пам’ятає, хто складав лист клопотання про надання кредиту в Промінвестбанк і не знає хто готував друге клопотання до банку про надання кредиту під забезпечення поруки банку “Україна”. Хто звертався в банк “Україна” з листом на отриманням поруки і хто займався оформленням договору поруки йому невідомо, саме клопотання готував скоріше за все він.  

Свідок ОСОБА_39 у судовому засіданні показав, що розмови про банк “Україна” він не пам’ятає, він особисто в банку “Україна” не був, хто надавав туди документи йому невідомо. На листі №163 від 12.12.1997 року знаходиться його підпис, обставин його підписання не пам’ятає. На листі в Промінвестбанк від 12.12.1997 року його підпис, однак, щодо зазначеного в листі, то ніякого поручительства він не бачив і в нього його не було. Хто запропонував звернутися і в банк “Україна” і в Промінвестбанк не пам’ятає.  

Свідок ОСОБА_29 показав, що хто вирішував питання про отримання кредиту він не пам’ятає, безпосередньо він в цьому участі на приймав. Ні в Промінвестбанк, ні в Банк “Україна” він не возив ніяких документів на отримання кредиту, також він ні з ОСОБА_39, ні самостійно не їздив  з документами в Промінвестбанк на підписання договору кредиту, ким обирався банк, в якому буде отримуватися кредит, не знає. Щодо листа №163 від 12.12.1997 року показав, що не знає хто та на підставі чого готував даний лист. Підготовкою документів для отримання кредиту займався планово-економічний відділ, а саме:  ОСОБА_28 та головний бухгалтер.

Аналіз показань свідків ОСОБА_28, ОСОБА_39, ОСОБА_29 свідчить про те, що вказані особи з невідомих для суду міркувань не бажають повідомити про дійсні обставини, за яких ЗАТ «Українські напої» було отримано від Банку «Україна» поруку перед Промінвестбанком.  

Оскільки в судовому засіданні не було достовірно встановлено, хто безпосередньо готував та надавав зазначені листи в Промінвестбанк, на яких підставах в них містилося прохання про видачу кредиту саме під гарантію (поруку) Банку “Україна”, можливість з’ясування вказаних обставин органом досудового слідства своєчасно реалізована не була та на даний час втрачена, судом усі сумніви з цього питання тлумачаться на користь підсудного.  

      Як зазначалось вже судом, суб’єктивна сторона перевищення влади або посадових повноважень, передбаченого ч.3 ст. 166 КК України, характеризується тільки прямим умислом.

 Органом досудового слідства інкримінується ОСОБА_7, що він, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, перевищуючи свої посадові повноваження, одноособово, без відповідного рішення Правління банку про надання поручительства, прийняв рішення про укладення договору поруки і підписав від імені банку “Україна” договір поруки з АК “Промінвестбанк” №17-1351/3 від 25.12.1997 року на суму 950 тис. грн.

 Проте, підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні категорично вказав, що він особисто не знає нікого з керівників ЗАТ “Українські напої”, ніколи не був з ними знайомий та не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ЗАТ “Українські напої”.  

 Допитані в судовому засіданні в якості свідків колишній Президент ЗАТ “Українські напої” ОСОБА_9, колишній комерційний директор ЗАТ “Українські напої” ОСОБА_29, колишній головний бухгалтер ЗАТ “Українські напої” ОСОБА_30, колишній віце-президент ЗАТ “Українські напої” показали, що особисто ОСОБА_7 не знають, не були ніколи з ним  знайомі.

 З огляду на викладене, доказів наявності у ОСОБА_7 умислу щодо підписання договору поруки в інтересах третіх осіб, в даному випадку ЗАТ “Українські напої”, органами досудового слідства не наведено, і в судовому засіданні встановлено не було, а тому підстав вважати, що ОСОБА_7, підписуючи договір поруки за ЗАТ “Українські напої” перед Промінвестбанком, діяв в інтересах третіх осіб, у суду немає.

 За таких обставин, суд вважає, що органом досудового слідства не встановлено і не надано жодного доказу, чи будь-якого документу, який би підтверджував, що                 ОСОБА_7 діяв умисно в своїх інтересах чи в інтересах третьої особи. При цьому судом враховується, що органом досудового слідства  не вміняється ОСОБА_7 у вину, що він особисто був зацікавлений у підписанні договору поруки і діяв умисно, створюючи умови для його підписання в інтересах ЗАТ «Українські напої».

 За змістом ч. 3 ст. 166 КК України ( в редакції 1960 року), обов’язковою умовою настання відповідальності за цією статтею є спричинення діями, які явно виходили за межі наданих посадовій особі повноважень, тяжких наслідків, за наявності причинного зв’язку між вказаними діями та шкідливими наслідками.

 Органом досудового слідства ОСОБА_7 інкримінується, що внаслідок його дій, пов’язаних з підписанням від імені банку “Україна” договору поруки із АК “Промінвестбанк” №17-1351/3 від 25 грудня  1997 року на суму 950 000 грн. та, у зв’язку з неповерненням ЗАТ “Українські напої” у встановлений в кредитному договорі від 25 грудня 1997 року термін  кредиту, за рішенням від 20 жовтня 1998 року Арбітражного суду м. Києва в повному обсязі було стягнуто з кореспондентського рахунку АК АПБ “Україна” на користь Промінвестбанку кошти в сумі 1 224 833, 76 грн., а передбачена п. 2.2 договору поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року  його винагорода по виданій поруці в розмірі 7 125 грн. на рахунки АК АПБ “Україна” не надходила, чим  АК АПБ “Україна”, як юридичній особі, завдано матеріальні збитки всього на суму 1 231 958, 76 грн., що є тяжкими наслідками.

      При цьому органом досудового слідства доказів вини ОСОБА_7 у завданні АК АПБ “Україна” збитків у розмірі 1 231 958, 76 грн., не встановлено.

     Так, на підтвердження вини ОСОБА_7 у завданні збитків АК АПБ “Україна” органом досудового слідства наведено дані, які містяться в наступних документах, а саме:

- копії позовної заяви від 03.09.98 року за № 01-1723 до Арбітражного суду м. Києва, згідно з якою АК “Промінвестбанк” (позивач) звернувся до АК АПБ “Україна” (відповідач) про стягнення 1 177 022 грн.     96 коп. за договором поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року (т. 29 а.с. 206-209);

- копії зустрічної позовної заяви АК АПБ “Україна” від 23.10.98 року за № 120-19/4010 про визнання недійсним договору поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року (т. 29 а.с. 210-212 );

- копії рішення Арбітражного суду м. Києва від 20.10.98 року за №19/408, відповідно до якого судом задоволено позов Промінвестбанку до АК АПБ “Україна” та вирішено стягнути в солідарному порядку з ЗАТ “Українські напої” та кореспондентського рахунку банку “Україна” 940 тис. грн. основної заборгованості, 137 166 грн. 12 коп. заборгованості по відсотках, 89 342 грн. 23 коп. пені та 58 325 грн. 41 коп. витрат по держмиту (т. 32 а.с. 299-300 );

- копії наказу Арбітражного суду м. Києва від 20.01.99 року за  № 19/408, яким наказано стягнути з кореспондентського рахунку АК АПБ “Україна” на користь АК “Промінвестбанк” 940 000 грн. основної заборгованості, 137 166 грн. 12 коп. заборгованості по відсотках, 89 342 грн. 23 коп. пені та 58 325 грн. 41 коп. витрат по держмиту ( т. 32 а.с. 63 );

- копії меморіального ордеру № 2 від 21.01.99 року, згідно з яким з кореспондентського рахунку банку “Україна” було перераховано на користь Промінвестбанку 1224833, 76 грн. (т. 32 а. с. 122 );

- копії постанови Арбітражного суду м. Києва від  10.02.99 року за №12/244-б про визнання ЗАТ “Українські напої” банкрутом, відповідно до якої одним із ліквідаторів банкрута призначено АК АПБ “Україна” (т. 32 а.с. 298 );

- копії звіту ліквідаційної комісії ЗАТ “Українські напої” згідно з яким, під час інвентаризації було виявлено основні фонди у вигляді комп’ютерної та офісної техніки на суму 5 375,50 грн. та товарно-матеріальні цінності у вигляді вино-горілчаних виробів на суму 30 337 грн. 68 коп. Однак, зазначені цінності були списані комісією у зв’язку з неможливістю їх використання та некондиційністю (т. 29 а.с. 220-222 );

- копії актів на списання товарно-матеріальних цінностей ЗАТ “Українські напої” від 10 квітня 2000 року ( т. 29 а.с. 223-228 );

- копії ухвали Арбітражного суду м. Києва від 05.05.00 року за №12/244-б, якою ЗАТ “Українські напої” було ліквідовано як юридичну особу в зв’язку з банкрутством (т. 29 а.с. 234 ).

      Аналіз даних, які містяться у вищевказаних документах, не дає суду підстави вважати, що діями  ОСОБА_7 були завдані збитки АК АПБ “України”, з огляду на наступне.

 Так, відповідно до п. 2 ст. 12 Статуту АК АПБ “Україна”, до компетенції загальних зборів акціонерів відноситься, зокрема затвердження річних результатів діяльності, розподілу прибутку і покриття збитків банку, а також звітів і висновків Ревізійної комісії.

 Згідно з положеннями п. 1.2 Положення “Про списання безнадійної заборгованості з балансу установ банку “України”, затвердженого рішенням Правління банку №16 від 27.08.1996 року, безнадійною є, зокрема, заборгованість, яка виявилась непогашеною внаслідок недостатності майна позичальника, оголошеного банкрутом у встановленому законодавством порядку (т. 37 а.с. 182-185).

 У відповідності до п. 2.1, 2.2 та 2.3 вказаного вище Положення, прострочена заборгованість по позичках банку, визнана безнадійною, згідно з нормами цього Положення, погашається за рахунок коштів резерву страхування активних операцій, резервного фонду, фонду економічного стимулювання, інших фондів у межах відрахувань кожної дирекції та за рахунок винних осіб. Безнадійна заборгованість списується за рішенням Правління банку не пізніше останнього робочого дня для поточного року, в якому кредитна заборгованість визнана безнадійною,  при цьому здійснюються відповідні проводки.  

 П. 2.4 Положення “Про списання безнадійної заборгованості з балансу установ банку “України”, затвердженого рішенням Правління банку №16 від 27.08.1996 року, свідчить про те, що у разі недостатності коштів резерву та інших фондів банку для покриття збитків  від кредитної діяльності у звітному році безнадійна кредитна заборгованість відноситься банком у дебет рахунку 980 “Прибутки, збитки звітного року” та здійснюються відповідні проводки, при цьому списана прострочена заборгованість  по основному боргу обліковується на позабалансовому рахунку 9971 “Борги, списані у збиток”, а нараховані, але не одержані проценти по списаній простроченій заборгованості – на позабалансовому рахунку 9705 “Відсотки по безнадійним боргам (п. 2.6 Положення).

 Згідно з п. 3.1, 3.2 вищевказаного Положення, установи банку направляють Правлінню клопотання,  про списання сум безнадійних боргів на збитки або зняття їх з обліку після вжиття вичерпних заходів до їх стягнення, яке, зокрема, повинно містити дані про те, хто з посадових осіб банку винний у виникненні безнадійного боргу, який призвів до збитку, чи були накладені на нього стягнення та які.

 Відповідно до п. 3.9 Положення “Про списання безнадійної заборгованості з балансу установ банку “України”, затвердженого рішенням Правління банку №16 від 27.08.1996 року, рішення Правління банку оформлюється протоколом, витяги з протоколів є підставою для списання сум заборгованості з балансу банку.  

 Згідно п. 5.11, 5.12 вказаного Положення, для розгляду клопотань про списання сум з балансу або зняття з позабалансового обліку в дирекціях створюються комісії у складі керівника (голова комісії), головного бухгалтера та юрисконсульта (члени комісії), а за клопотанням про списання, дозвіл на яке перевищує повноваження, надані керівнику дирекції, комісія виносить своє рішення, порушує клопотання перед Правлінням банку і направляє його разом з докладним мотивованим протоколом засідання комісії дирекції; клопотанням установи банку, на балансі якої обліковується дана сума та всі одержані дирекцією банку документи, які обгрунтовують сумнівність або нереальність суми, що пропонується до списання,  і рішення комісії банку оформляється протоколом, витяг з якого є підставою для списання сум з балансу або зняття з позабалансового обліку.  

 Однак, в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які матеріали щодо  проведення АК АПБ “Україна” службового розслідування по виявленню осіб, винних в списанні з банку сум на користь АК “Промінвестбанк”, а також по факту порушень порядку роботи з договором поруки. Відсутні також висновки комісії АК АПБ “Україна” щодо визнання спірної суми, згідно договору поруки № 17-1351/3 від 25.12.1997 року, безнадійною,  рішення про віднесення спірної суми 1231958, 76 грн. в збиток; бухгалтерські документи по відображенню сумнівної суми 1231958,76 грн., як збитку за відповідними рахунками бухгалтерського обліку в балансі банку; річна звітність, яка б відображала суми               1231958,76 грн., віднесеної до збитків за підсумками діяльності банку за відповідний календарний рік; рішення загальних зборів акціонерного товариства – АКБ “Україна” по затвердженню річних результатів діяльності з названою сумою збитку – 1231958,76 грн.;  рішення загальних зборів акціонерного товариства – АКБ “Україна” про притягнення посадових осіб банку “Україна” до майнової відповідальності.

З листа Заступника Голови Національного Банку України Сенищ П.М. від 18.10.2010 року № 12-110/1379-18061 вбачається, що  в документах банку «Україна», які знаходяться на зберіганні у відділі ведення та зберігання документів ліквідованих банків України відсутня вищевказана інформації ( т.39 а.с. 218-220).

 Крім того, згідно висновку №3707/3708 судово-економічної експертизи від 12.12.2003 року, в актах ревізій, що містяться в матеріалах справи, наданих для дослідження, відсутні висновки про спричинення матеріальної шкоди банку «Україна» внаслідок списання з його кореспондентського рахунку 1,2 млн. грн. (т. 30 а.с. 41-60).

 Відповідно до листа № 050/3264 від 08.12.2005 року за підписом ліквідатора АК АПБ “Україна” Родіонової М.О., станом на 03.11.2005 року у балансі банку відсутня заборгованість перед банком ЗАТ “Українські напої” за договором поруки перед Промінвестбанком України. Будь-яких документів щодо згаданої заборгованості у банку не виявлено. Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, статей 92-96 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ліквідатор здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів і не може надати більш детальну інформацію щодо заборгованості ЗАТ “Українські напої” у зв’язку із відсутністю таких документів у ліквідатора (т. 37  а.с. 188-189).

З наявної в матеріалів справи публікації в газеті Верховної Ради України “Голос України“ від 11 січня 2006 року № 4 (3754) постанови Верховної Ради від 1 грудня 2005 року № 3177-IV щодо оприлюднення списку найбільших боржників АК АПБ “Україна”, в якій зафіксовано 149 боржників із заборгованістю від 415 583, 73 грн. до 116 359303, 73 грн., вбачається, що серед боржників АК АПБ “Україна” ЗАТ “Українські напої” не значиться (т. 37 а.с.191).

Рішенням Комісії Національного Банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 93 від 18 лютого 2009 року затверджено ліквідаційний баланс АКАБ «Україна» станом на 29.12.2008 року, схвалено звіт ліквідатора АКАБ «Україна» та процедуру ліквідації АКАБ «Україна» визнано завершеною ( т. 39 а.с. 188). Рішенням Комісії Національного Банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 167 від 13 квітня 2009 року АКАБ «Україна» виключено з Державного реєстру банків               ( т.39 а.с. 189)

З листа Першого заступника керівника Служби банківського нагляду Національного Банку України Мироненка В.П. від 29.06.2010 року № 55-013/2275-11110 вбачається, що у зв’язку із закінченням строку ліквідації АКАБ «Україна», у відповідності до статті 96 Закону про банки та Договору про передавання в управління непроданих активів Банку від 26.12.2008 року № ГД-Л-275, непродані активи Банку передано в управління визначеній Національним банком України юридичній особі – ТОВ «Торнадо.» яка зобов’язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів Банку за рахунок отриманих активів. ТОВ «Торнадо.» не є правонаступником Банку, однак, у відповідності до вимог пункту 13.11 розділу УІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369 набуло прав сторони ( учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був Банк, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю Банку. Вимоги Банку до ЗАТ «Українські напої», серед переданих ТОВ «Торнадо.» активів Банку відсутні ( т.39 а.с. 190-191).

За таких обставин, наведені вище органами досудового слідства докази не можуть свідчить про спричинення діями ОСОБА_7 збитків АК АПБ “України” і не можуть бути прийняті судом на підтвердження його вини у вчиненні злочину.  

Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що дані обвинувального висновку не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені судом в стадії судового слідства.

     Оскільки судом не встановлено в діях ОСОБА_7 об’єктивної та суб’єктивної сторони інкримінованого йому злочину, а саме того, що ним вчинялися дії, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, та які спричинили тяжкі наслідки, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 166 КК України ( в редакції 1960 року), а тому він підлягає виправданню.

     З огляду на те, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 166 КК України ( в редакції 1960 року), цивільний позов прокуратури Шевченківського району м. Києва та позов тимчасової адміністрації АК АПБ “Україна” про стягнення з ОСОБА_7 на користь АК АПБ “Україна” коштів в сумі 1231958, 76 грн., задоволенню не підлягає.

     Речові докази по справі: договір поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року  (т.32 а.с. 90-91, 92), суд вважає за необхідне зберігати в матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 327 КПК України, суд

                   з а с у д и в :  

  ОСОБА_7   за ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року) виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

 Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання відносно ОСОБА_7 скасувати.  

 Цивільний позов прокуратури Шевченківського району м. Києва та позов тимчасової адміністрації АК АПБ “Україна” про стягнення з  ОСОБА_7 на користь АК АПБ “Україна” коштів в сумі 1231958, 76 грн., залишити без задоволення.

 Речові докази по справі: договір поруки №17-1351/3 від  25.12.1997 року  (т.32             а.с. 90-91, 92), зберігати в матеріалах справи.

 Скасувати арешт майна ОСОБА_7, накладений постановами слідчого від 18.04.2001 року та 19.04.2001 р., згідно протоколу опису майна від 19.04.2001 року ( т. 33 а.с. 108-112), додаткового протоколу опису майна від 20.04.2001 року (т.33 а.с.113), протоколу опису майна від 19.04.2001 року (т. 33 а.с. 115).

Скасувати арешт, накладений постановою слідчого від 20.04.2001 року, на квартиру АДРЕСА_1, згідно протоколу опису майна від 20 квітня 2001 р. (т.33 а.с. 120).  

Скасувати арешт, накладений на, належний ОСОБА_7, автомобіль AUDI-100, державний номер НОМЕР_1 (т.33 а.с. 105-106).

Повернути ОСОБА_7 речі та інші матеріальні цінності, вилучені в ході обшуку від 20.04.2001 року (т. 33 а.с. 117, 118).

 На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб  з часу його проголошення через районний суд.

         Суддя