Справа № 22ц-11921 Головуючий в І інстанції
Ширінська О.Х.
Категорія 79 Доповідач Колісниченко А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Колісниченка А.Г.
суддів Капітан І.А.,
Вадзінського П.О.,
при секретарі Ільченко К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою Голопристанської районної спілки споживчих товариств на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.10.2010 року по цивільній справі за позовом Голопристанської районної спілки споживчих товариств до приватного підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 27.06.2008 року , -
В С Т А Н О В И Л А :
До суду, із зазначеним позовом звернулась Голопристанська районна спілка споживчих товариств (спілка), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у травні 2010 року стало відомо, що придбане спілкою 19.05.2005 року нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 Голопристанського району Херсонської області зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 на підставі рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 27.06.2008 року. Відповідно до цього рішення ОСОБА_3 правомірно набув права власності на спірне нерухоме майно в результаті перемоги на прилюдних торгах з реалізації майна радгоспу-робкоопу «Круглоозерський», які проводились 28.11.2005 року. Однак, вказане майно 19.05.2005 року, тобто задовго до проведення прилюдних торгів було продано радгоспом-робкоопом «Круглоозерський» Голопристанській РССТ. Оскільки ОСОБА_3 оскаржував у судах правомірність вказаного договору, то позивач не мав можливості своєчасно здійснити державну реєстрацію набутого ним права власності. Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2009 року встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.05.2005 року, який був укладений між Радгоспом-робкоопом «Круглоозерський» та Голопристанською РССТ є укладеним, а підстави для визнання за ПП ОСОБА_3 права власності на це майно відсутні. Окрім того, відповідно рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 року № 1-рп/2008(справа про завдання третейського суду) третейські суди приймають рішення тільки від свого імені, а самі ці рішення, ухвалені у межах чинного законодавства, є обов’язковими лише для сторін спорів. Оспорюваним рішенням третейського суду вирішено питання щодо прав позивача, не залученого до розгляду справи і навіть його залучення як третьої особи не надає такій особі прав сторони у третейському спорі, який у даному, випадку буде виходити за межі третейської угоди. Спір вирішений поза межами третейської угоди і у порушення Закону України «Про третейські суди» і тому рішення по цьому спору є незаконним та підлягає скасуванню. Просили скасувати рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 27.06.2008 року.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.10.2010 року Голопристанській РССТ у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції просить скасувати рішення суду та задовольнити його вимоги у повному обсязі.
Представники апелянта, у судовому засіданні, на задоволенні апеляційної скарги наполягали, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, повідомлені про розгляд справи до суду не з'явились. ПП ОСОБА_3 подав заяву з проханням про відкладення розгляду справи, посилаючись на погіршення стану його здоров'я, однак будь-яких документів, що підтверджували б поважність причин його неявки до суду не надав. Зважаючи на це, колегія суддів визнаючи причини неявки відповідачів до суду неповажними, вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи Голопристанській РССТ у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не набув права власності на спірне майно, а тому його права не могли бути порушеними рішенням третейського суду від 27.06.2008 року. Окрім того суд, відхилив посилання заявника на Закон України від 05.03.2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів», як підставу для скасування оскаржуваного рішення через те, що на час ухвалення рішення третейським судом даний закон не діяв. Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна через те, що такий висновок не відповідає обставинам справи, а також суд тому, що суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, судом помилково було прийнято судовий акт у вигляді рішення, хоча у даному випадку слід було винести ухвалу. Тому рішення підлягає скасуванню постановленням апеляційним судом ухвали з цього питання на підставі п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи 19.05.2005 року між радгоспом-робкоопом «Круглоозерський» та Голопристанською РССТ було укладено договір купівлі-продажу, за яким спілка придбала у власність об’єкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1, який складається із будівлі магазину площею 192 м2 (літ. «А»), та складу-магазину загальною площею 91,9 м2(літ. «Г») (а.с.9). Даний договір посвідчено нотаріально і зареєстровано у реєстрі правочинів.
Відповідно до ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Згідно з п.1.2 Інструкції про ведення державного реєстру правочинів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від № 1022/9621 від 18.08.2004 року державна реєстрація правочинів проводиться реєстратором шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно з п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/7 від 07.02.2002 року державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, поняття «державна реєстрація правочину» чи «державна реєстрація договору» не є тотожними поняттю «державна реєстрація права власності». Оскільки момент, з якого договір вважається укладеним пов’язується законом саме з державною реєстрацією договору, а не з державною реєстрацію права власності на нерухоме майно, то висновок суду про те, що Голопристанська РССТ не набула права власності на спірне майно через відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не відповідає чинному законодавству, а отже є хибним.
Така позиція узгоджується і правовою позицією Вищого господарського суду України, висловленою у постанові від 21.10.2009 року по справі № 1/69-пд-06 за позовом ПП ОСОБА_3 до радгоспу-робкоопу «Круглоозерський», Голопристанської РССТ, третя особа із самостійними вимогами на стороні позивача ВДВС Голопристанського РУЮ про визнання договору купівлі-продажу недійсним (а.с.25-29).
Окрім того, відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.51 Закону України «Про третейські суди» компетентний суд скасовує рішення третейського суду, якщо зокрема: справа, по якій прийнято рішення третейського суду не підвідомча третейському суду, відповідно до закону, а також в разі, коли рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.
Оскільки на час ухвалення третейським судом оскаржуваного рішення Голопристанська РССТ мала підтверджене договором, укладеним у встановленому законом порядку право на спірне майно, то таким чином третейський суд 27.06.2008 року, вирішивши спір щодо права власності на це майно, вирішив питання щодо особи, яка не брала участі у справі.
Аналізуючи зміст ст.51 Закону України «Про третейські суди» у зв’язку із нормами ст.ст.2,3 цього ж закону, питаннями, які виходять як за межі третейської угоди так і за межі самого рішення третейського суду, слід вважати зокрема, питання прав та обов’язків інших осіб, які не є сторонами, що передали спір на вирішення третейського суду, оскільки у межах рішення третейського суду можливо вирішувати лише питання, які стосуються виключно сторін третейського спору.
Відповідно до п.1 ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали офіційні повноваження.
Окрім того, Законом України від 05.03.2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів», передбачено право на оскарження рішення третейського суду особам, які не брали участь у справі, а також передбачено, що підставою для скасування рішення третейського суду є вирішення цим судом питання щодо прав та обов’язків осіб, які не брали участі у справі. За своїм змістом норма ст.51 Закону України «Про третейські суди» є процесуальною нормою, яка регламентує питання оскарження до компетентного суду рішень третейських судів і за своєю суттю не є нормою матеріального права, тому застосування судом ст.5 ЦК України, у даній справі, не є виправданим. На думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо застосування Закону України від 05.03.2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів», слід керуватись положеннями ч.3 ст.2 ЦПК України із застосуванням ч.8 ст.8 ЦПК України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги Голопристанської РССТ є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.303,307,312,315 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Голопристанської районної спілки споживчих товариств задовольнити.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.10.2010 року скасувати, постановивши ухвалу з порушеного заявником процесуального питання.
Заяву Голопристанської районної спілки споживчих товариств задовольнити.
Рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 27.06.2008 року про визнання права власності за фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 права власності на будівлю магазину літ. «А» загальною площею 192,0 кв.м та будівлю складу-магазину літ. «Г» загальною площею 91,9 кв.м , які розташовані у АДРЕСА_1 скасувати.
Ухвала набирає чинності з часу її проголошення, і з наступного за цим дня вона може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий Колісниченко А.Г.
судді Капітан І.А.
Вадзінський П.О.