Справа № 22ц-9969 Головуючий в І інстанції
Чирський Г.М.
Категорія 24 Доповідач Колісниченко А.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Колісниченка А.Г.
суддів Вадзінського П.О.,
Капітан І.А.,
при секретарі Дремлюзі О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05.10.2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки товариство з обмеженою відповідальністю «Ревлан», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України про визнання недійсним кредитного договору ,-
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2010 року до суду, із зазначеним позовом звернулась ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.07.2008 року між нею та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № Ф0808891П, за умовами якого їй надано кредит на споживчі цілі у розмірі 164 000 доларів США, що на той час було еквівалентно 795318 грн. На забезпечення виконання цього зобов’язання в іпотеку банку передано нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу, яка належить ТОВ «Ревлан» і знаходиться по вул. Паризької Комуни,6 у м. Нова Каховка Херсонської області. Окрім того, 03.07.2008 року між ТОВ «Ревлан» та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір поруки № 02-23-Ф080891П-1249, за умовами якого товариство виступило поручителем за кредитним договором, укладеним між нею та банком. Вважаючи, що зазначені договори суперечать закону та порушують її права, просила визнати їх недійсними з підстав, передбачених ч.1 ст.203 ЦК України.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 05.10.2010 року позов задоволено ОСОБА_3 Кредитний договір № Ф0808891П, укладений 03.07.2008 року між позивачкою та відповідачем визнано недійсним, ОСОБА_3 на користь АКБ «Укрсоцбанк» стягнуто 795318 грн. у якості гривневого еквіваленту кредитних коштів, отриманих за договором, а банк зобов’язано отримати цю суму. З АКБ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 стягнуто 58690 грн. 54 коп. – загальну суму коштів, сплачених позивачкою на погашення кредиту. Також визнано недійсним іпотечний договір № 02-23-Ф080891 П-1250, укладений 03.07.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Ревлан». Приватного нотаріуса Крамчаніна С.А. зобов’язано виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку. Також визнано недійсним договір поруки № 02-23-Ф080891П-1249, укладений 03.07.2008 року між ТОВ «Ревлан» та АКБ «Укрсоцбанк». З відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн.
У поданій апеляційній скарзі АКБ «Укрсоцбанк» посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачці у позові.
У судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми процесуального права. Зокрема, судом невірно витлумачено норми ст.ст.524,533 ЦК України та ст.ст.1,5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Суд помилково вважав, що відсутність у банку індивідуальної ліцензії на здійснення конкретної операції з видачі кредиту є підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ТОВ «Ревлан», у судовому засіданні, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
ОСОБА_3, повідомлена про розгляд справи у встановленому законом порядку до суду не з'явилась, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, тому колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивачки на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з’явились до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність у відповідача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, різновидом яких є видача кредитів в іноземній валюті, а також використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні кредитного договору є підставою для визнання освоюваного кредитного договору недійсним, з підстав, визначених ч.1 ст.203 ЦК, ч 1 ст.215 ЦК України. Однак, з таким висновком суду погодитись неможна, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального права, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що АКБ «Укрсоцбанк» має і на час укладення оспорюваного договору мав генеральну ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій (а.с.80-86). 03.07.2008 року між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № Ф0808891П, за умовами якого їй надано кредит на споживчі цілі у розмірі 164 000 доларів США. На забезпечення виконання цього зобов’язання в іпотеку банку передано нежитлову будівлю адміністративно-побутового корпусу, яка належить ТОВ «Ревлан» і знаходиться по вул. Паризької Комуни,6 у м. Нова Каховка Херсонської області. Окрім того, 03.07.2008 року між ТОВ «Ревлан» та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір поруки № 02-23-Ф080891П-1249, за умовами якого товариство виступило поручителем за кредитним договором, укладеним між позивачкою та банком.
Зі змісту ст.1054 ЦК України випливає, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. Відповідно до ст.ст.47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» розміщення банком залучених коштів визначено кредитною операцією, крім того, банківські установи на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати кредитні операції, в тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені. Згідно зі ст.2 цього ж закону кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Отже спеціальне законодавство, що визначає правовідносини у сфері банківської діяльності визначає правомочність банків надавати кредити, у тому числі і у іноземній валюті на підставі відповідних ліцензій і не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті. Проте, використання іноземної валюти як предмету кредитування можливе у порядку, визначеному законодавством у сфері валютного регулювання та валютного контролю. Основним документом, що регулює відносини у цій сфері є Декрет КМУ № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Пунктом 4 статті 5 цього Декрету передбачено наявність у банку індивідуальної ліцензії на надання кредиту в іноземній валюті. Однак, підпунктом «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету визначено, що така ліцензія необхідна банку для надання кредитів лише у разі якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки на час укладення оспорюваного договору і на цей час чинним законодавством не визначено означених меж, єдиною правовою підставою для надання валютного кредиту була наявність у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій. Також слід відзначити, що відповідно до п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління НБУ від 30.05.2007 року № 200 фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, і валютний оператор поштового зв’язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій НБУ на здійснення валютних операцій.
Факт володіння відповідачем такою ліцензією при укладенні оспорюваного кредитного договору встановлений судом і не заперечувався позивачкою.
Враховуючи це, висновок суду першої інстанції про те, що наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями не звільняє сторони від обов’язку отримати індивідуальну ліцензію суперечить законодавству, що регулює спірні право відносини.
Оскільки сторони мали право на укладення договору в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії, то і виконувати його вони мали право без наявності такої ліцензії, а тому хибним є висновок суду про невідповідність оспорюваного кредитного договору вимогам законодавства, внаслідок здійснення його виконання в іноземній валюті.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що кредитний договір від 03.07.2008 року не може бути визнано недійсним з підстав, заявлених позивачкою, а відтак не можуть бути визнані недійсними і договори поруки та іпотеки від 03.07.2008 року, укладені між АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Ревлан» на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором. Тому у задоволенні позивних вимог ОСОБА_3 слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» – задовольнити.
Рішення Новокаховського районного суду Херсонської області від 05.10.2010 року скасувати, ухваливши по справі нове рішення.
ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» витрати на сплату судового збору у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і з наступного за цим дня, воно може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ потягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий Колісниченко А.Г.
судді Вадзінський П.О.
Капітан І.А.