УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:  

головуючого – судді Матюшенка І.В.    

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.          

при секретарі судового  

засідання Жовновській О.О.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Попільнянського районного суду від 14 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,  

  в с т а н о в и л а   :  

  У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 40000 грн. за договором позики. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що з його боку договір позики не виконувався взагалі, не дав належної оцінки поясненням позивачки про отримання нею боргу поетапно та не врахував положень ст. 218 ЦК України.  

  У судове засідання апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилися, заяв будь-якого змісту до суду не направили, а тому суд вважає причини їх неявки не поважними і розглядає справу в їх відсутність.  

  ОСОБА_3 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.  

  Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.  

  Встановлено, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_3, як позикодавцем, та ОСОБА_2, як позичальником, було укладено договір позики на суму 40 тисяч гривень, які позичальник зобов’язувався повернути позикодавцю до 12 березня 2009 року (а.с.19).  У зазначений у договорі строк ОСОБА_2 зобов’язання щодо повернення грошових коштів не виконав.  

  Відповідно до положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК).  

  Суд першої інстанції повно та об’єктивно з’ясував обставини справи, вірно визначився з характером правовідносин, два належну оцінку представленим сторонами доказам та, з урахуванням вище вказаних положень Закону, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.  

  Доводи апелянта щодо не врахування судом першої інстанції пояснень позивачки про часткове виконання ним договору позики є безпідставними, оскільки таких пояснень ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду позивач ОСОБА_3 не давала, що підтверджується даними технічного фіксування процесу.  

  За таких обставин, коли рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.  

  Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,  

  у х в а л и л а:  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.  

Рішення Попільнянського районного суду від 14 жовтня 2010 року залишити без зміни.  

  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.  

  Головуючий           Судді      

                   Справа № 22ц-7740/10                     Головуючий в суді 1-ї інстанції Рудник М.І.

Категорія 27                               Доповідач Матюшенко І.В.